Рішення

від 27.01.2021 по справі 183/3036/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3036/20

№ 2/183/756/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

03 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове нерухоме майно, а саме - житловий будинок в„– 12 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, 07 травня 2018 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку до нього, заповів позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначив, що у встановлений законом строк він звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини, а в наступному - з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , але державний нотаріус Крутько Л.П. своїм листом від 21 листопада 2019 року за вих. № 1811/02-14 відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтвердили право власності на зазначене нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_2 .

В той же час, позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 1223255600:03:006:0171, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 просив суд:

- визнати за ним право власності на житловий будинок в„– 12 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку - літ. А, загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м; сараю - літ. Б; літньої кухні - літ. В; вбиральні - літ. Г, погребу - літ. Д; сараю - літ. Е; колодязя №1; огорожі № 2, воріт № 3, хвіртки № 4, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого14 жовтня 2018 року .

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року зобов`язано Новомосковську державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити вимоги.

Представник відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності, вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи Новомосковської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

У відповідності до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 16 жовтня 2018 року складено відповідний актовий запис № 72, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 жовтня 2018року.

Після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на житловий будинок в„– 12 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, 07 травня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповіт, посвідчений секретарем Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області Єсіним Л.Д., зареєстрований в реєстрі за № 67, яким на випадок його смерті належний йому житловий будинок з господарськими будівлями при ньому, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку до нього, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відомості про реєстрацію права власності на спадковий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні.

Згідно спадкової справи № 248/2018, заведеної державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся його син - позивач ОСОБА_1 . Інших спадкоємців судом не встановлено.

Листом державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. від 21 листопада 2019 року за вих. № 1811/02-14 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 із-за відсутності документів, які посвідчують право власності спадкодавця, а також державної реєстрації права власності за спадкодавцем на житловий будинок.

В той же час, у відповідності до технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, виготовлений станом на 04 липня 1986року вбачається, що будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку - літ. А, загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м; сараю - літ. Б; літньої кухні - літ. В; вбиральні - літ. Г, погребу - літ. Д; сараю - літ. Е; колодязя №1; огорожі № 2, воріт № 3, хвіртки №4, роки побудови з 1976-1986.

Згідно листа Комунального підприємства Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради від 05 вересня 2019 року за вих. № 20651/19 надано інформацію згідно якої відповідно до інвентаризаційної справи, станом на 29.12.2012 року право власності на будинок (1986 року побудови), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишній буд. в„– 10 ) 1986 року побудови в БТІ не зареєстроване. Згідно з даними технічної інвентаризації, проведеної 04 липня 1986 року на земельній ділянці розташовані: будинок - А, загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м; сарай - Б; літня кухня - В; вбиральня - Г, погріб - Д; сарай - Е; колодязь №1; огорожа №2, ворота №3, хвіртка №4. Зазначений будинок з будівлями побудований до 1992 року, а тому не вважається самочинним відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773. Крім того, ОСОБА_2 раніше належав будинок (1956 року побудови, який наразі знесений) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 1974 року секретарем виконавчого комітету Губиниської селищної ради за реєстровим № 49, зареєстрованого в БТІ 24 січня 1975 року за реєстровим № 773-3.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 248/2018, житловий будинок АДРЕСА_1 збудований на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 1223255600:03:006:0171, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Право власності на земельну ділянку за спадкодавцем ОСОБА_2 зареєстроване, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 21061717 від 25 травня 2020 року.

Встановлено, що 21 листопада 2019 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. позивачу ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 1223255600:03:006:0171, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 408731, виданого 28 грудня 2009 року Губиниською селищною радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 01-09-126-04570.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність). Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Таким чином, з аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року ). До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введений лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та відповідно ст.16 ЦК України він обрав правильний спосіб захисту свого порушеного права.

За встановлених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_2 у передбачений законом спосіб набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та відомостями з Комунального підприємства Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради , проте за життя не встиг оформити та зареєструвати своє право власності, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , у встановлений законодавством строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим за позивачем належить визнати право власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 200, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку - літ. А, загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м; сараю - літ. Б;літньої кухні - літ. В; вбиральні - літ. Г, погребу - літ. Д; сараю - літ. Е; колодязя № 1; огорожі № 2, воріт № 3, хвіртки № 4, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлогоІНФОРМАЦІЯ_1

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

- відповідач: Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження за адресою: 51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, буд. 16;

- третя особа: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, площа Героїв, буд. 1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 27 січня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький