Рішення

від 18.01.2021 по справі 183/1707/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1707/19

№ 2/183/249/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 20000 про стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилалася на те, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРВ № 340173, виданого 20 жовтня 2010 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенко А.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1462,належить земельна ділянка загальною площею 5,590 кадастровий номер 1223286000:02:010:0067, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначену земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_2 , 1923 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІII-ДП № 113812, виданого 28 листопада 2002 року Попасненською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №25166.

10 березня 2012 року між ОСОБА_1 (Орендодавцем) і ТОВ Агро-Віта 2000 (Орендарем) укладено Договір оренди землі без номеру, зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 07 листопада 2012 року за № 122328604000-190.

У відповідності до п. 1, 2, 4, 36 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 5,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 (сім) років, який набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до п. 5 Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00% від грошової оцінки землі, що становить 5 001,00 грн. за один рік. Між сторонами було погоджено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, відшкодовує витрати на поховання його члена сім`ї та сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі, встановленому законодавством.

Також цим пунктом Договору оренди передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів, орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без укладення додаткової угоди до цього Договору. Договором оренди землі передбачає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі, натуральна та відробіткова.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (п. 6 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору оренди, позивач та відповідач погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Згідно з п. 3 Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 125 024,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди позивач в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

Відповідач повинен був сплачувати орендну плату в грошовій формі у розмірі 4,00% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 5 001,00 грн.

Відповідно до інформації наданої Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області грошова оцінка земельної ділянки, що знаходиться на території Попасненської сільської ради станом на 01.01.2013 року-01.01.2014 року становила 125 413,00 грн.; станом на 01.01.2015 рік - 156 641,00 грн.; станом на 01.01.2016 рік - 187 969,00 грн.

Згідно наказу без номеру та дати, наказу № 03-ОД від 23.04.2015 року та наказу №м 5-ОД від 18.02.2016 року відповідачем у період з 2014-2016 роки встановлено наступний розмір орендної плати: на 01.03.2014 рік - 4,69% від нормативної грошової оцінки землі 125,414,00 грн.; на 01.01.2015 рік - 4,69% від нормативної грошової оцінки землі 156 642,00 грн.; на 01.01.2016 рік - 5,5% від нормативної грошової оцінки землі 187 970,40 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року у справі № 183/562/17 договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем був розірваний. Рішення набрало законної сили 07 червня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що згідно зазначеного рішення встановлено факт невиплати орендної плати, а саме: за 2012 рік - 5 000,00 грн.; за 2013 рік - 882,60 грн.; за 2014 рік - 882,60 грн.; за 2015 рік - 1 212,69 грн.; за 2016 рік - 2 015,99 грн., що разом складає 9 993,88 грн.

Крім того, за 2017 рік відповідач у строк до 31.12.2017 року повинен був сплатити позивачу орендну плату в грошовому виразі за користування земельною ділянкою в сумі 10 338,40 грн., з яких (187 970,40 грн. :100% х 5,5%).

Таким чином, загальна сума заборгованості за період з 2012 року по 2017 рік складає 20 332,28 грн., з яких: за 2012-2016 роки складає 9 993,88 грн.; за 2017 рік - 10 338,40 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою загальною площею 5,590 га, кадастровий номер 1223286000:02:010:0067 за період 2012-2017 роки в сумі 20 332,28 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору в сум 768,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5 600,00 грн.

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 травня 2019 року на ухвалу суду про відкриття провадження у справі ТОВ Агро-Віта 2000 було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2019 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту було надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику ТОВ Агро-Віта 2000 , а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

У відзиві на позовну представник відповідача ТОВ Агро-Віта 2000 посилався на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають. Зазначив, що ним в повному обсязі сплачено позивачу орендну плату в грошовому виразі за період з 2013-2017 роки з урахуванням податків з доходів фізичних осіб, нарахованих на суму орендної плати за Договором оренди у розмірі та порядку, встановленому законодавством. Вказує на те, що позивачем невірно інтерпретується заборгованість за вказаний період. Зокрема зазначив, що позивачем завищена сума гонорару адвоката, що не відповідає складності справи, а також відсутні докази понесення позивачем зазначених витрат на правову допомогу. Крім того, звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин за вказаний період.

Представник позивача у відповіді на відзив посилався на те, що строк позовної давності позивачем ОСОБА_1 не пропущений, оскільки у 2017 році був перерваний та почався заново з підстав звернення позивача до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі. Наголошував на тому, що ТОВ Агро-Віта 2000 повністю не виплатило ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2012-2017 роки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити, посилався на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. В подальшому звернувся з заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ТОВ Агро-Віта 2000 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, зокрема просив застосувати строки позовної давності до спірних правовідносинах. На призначену дату слухання справи 18 січня 2021 року представник відповідача не з`явився, в той же час направив на електронну адресу суду в цей день за вх. № 164/21 клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на COVID-19.

З цього приводу суд зазначає, що з урахуванням того, що зазначена справа в провадженні суду перебуває з 19 березня 2019 року, розгляд якої проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, суд відхиляє дане клопотання та вважає за можливе ухвалити рішення у справі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд 18 січня 2021 року розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРВ № 340173, виданого 20 жовтня 2010 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенко А.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1462,належить земельна ділянка загальною площею 5,590 кадастровий номер 1223286000:02:010:0067, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 , 1923 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІII-ДП № 113812, виданого 28 листопада 2002 року Попасненською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 25166.

Встановлено, що 10 березня 2012 року між ОСОБА_1 (Орендодавцем) і ТОВ Агро-Віта 2000 (Орендарем) був укладений Договір оренди землі без номеру (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 07 листопада 2012 року за № 122328604000-190.

Так, у відповідності до п. 1, 2, 4, 36 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 5,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 (сім) років, який набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до п. 5 Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00% від грошової оцінки землі, що становить 5 001,00 грн. за один рік. Між сторонами було погоджено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, відшкодовує витрати на поховання його члена сім`ї та сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі, встановленому законодавством.

Також цим пунктом Договору оренди передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів, орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без укладення додаткової угоди до цього Договору. Договором оренди землі передбачає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі, натуральна та відробіткова.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (п. 6 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору оренди, позивач та відповідач погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Згідно з п. 3 Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 125 024,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди позивач в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

Відповідач повинен був сплачувати орендну плату в грошовій формі у розмірі 4,00% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 5 001,00 грн.

Як зазначено вище, укладений між Орендодавцем та Відповідачем Договір (п.2.2. Договору) визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 2% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином, сторони укладаючи спірний договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить матеріальна допомога на поховання члена сім`ї Орендодавця у розмірах та в порядку, установлених самим Орендодавцем.

Судом встановлено, що відповідно до внутрішніх наказів Відповідача розмір орендної плати під час дії договору поступово збільшувався, а саме:з 01.03.2014 року - до 4,69% від нормативної грошової оцінки землі;з 2016 року - до 5,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділ у Новомосковському районі від 10 жовтня 2016 року за вих. № 01-09-1314нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки в період з 2013-2014 року становила 125 413,00 грн., у 2015 році - 156 641,00 грн., у 2016році становила187 969,00 грн.

В той же час, згідно наказу без номеру та дати, наказу № 03-ОД від 23.04.2015 року та наказу №м 5-ОД від 18.02.2016 року відповідачем у період з 2014-2016 роки встановлено наступний розмір орендної плати: на 01.03.2014 рік - 4,69% від нормативної грошової оцінки землі 125,414,00 грн.; на 01.01.2015 рік - 4,69% від нормативної грошової оцінки землі 156 642,00 грн.; на 01.01.2016 рік - 5,5% від нормативної грошової оцінки землі 187 970,40 грн.

За підрахунками позивача, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, в період дії спірного договору (2012-2016 роки) заборгованість по орендній платі в грошовому виразі, яка підлягає сплаті позивачу повинна складати 20 332,28 грн. з яких: за 2012 рік - 5000,00 грн.; за 2013 рік - 882,60 грн.; за 2014 рік - 882,60 грн.; за 2015 рік - 1 212,69 грн.; за 2016 рік -2 015,99 грн.; за 2017 рік - 10 338,40 грн.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пункт 3 ч. 1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засада цивільного законодавства свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст. 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем був розірваний, рішення набрало законної сили 07 червня 2017 року.

Зазначеним рішенням було встановлено, що на виконання умов договору, відповідачем у період з 2013 по 2016 роки на користь позивача за договором оренди сплачено орендну плату: за 2013 рік - 5884,00 грн. (фактично виплачено 5001,40 грн.), за 2014 рік 5884,00 грн. (фактично виплачено 5001,40 грн.), за 2015 рік 7349,64 грн. (фактично виплачено 6136,95 грн.), за 2016 рік 10338,37 грн. (фактично виплачено 8322,38 грн.).

Цим же рішенням встановлено, що за період 2013-2016 роки позивачем було фактично отримано орендної плати: 03.06.2013 року цукор на суму 300,00 грн., 31.08.2013 року 4701,01 грн. у грошовій формі, 10.12.2014 року 5001,00 грн. у грошовій формі, 19.01.2016 року 5282,00 грн. у грошовій формі, 02.02.2016 року 855,00 грн. у грошовій формі, 07.11.2016 року 8322,00 грн. у грошовій формі.

Доказів сплати орендної плати за 2012 рік відповідачем не надано.

При цьому, суд в своєму рішенні посилався на те, що відповідачем правомірно, з урахуванням норм Податкового Кодексу України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку, перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір.

Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість по орендній платі за період з 2013-2016 роки відсутня.

Між тим, позивач за своїми підрахунками просив стягнути орендну плату за 2017 рік в розмірі 10 338,40 грн. (187 970,40 грн. : 100% х 5,5%).

Проте, суд не може погодитися з даним розрахунком позивача за вказаний спірний період, оскільки він здійснений без врахування утримання податку та військового збору, що суперечить умовам Договору оренди (абз. 5 п. 2.2 Договору), якими визначено, що орендна плата сплачується після утримання прибуткового податку.

Так, Договором оренди передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Як вже було зазначено вище, укладений Договір, визнаного сторонами факту збільшення розміру Орендної плати визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 5,5% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Нормами п. 170.1 ст.170 ПК України визначено Особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, пп.170.1.1 п.170.1 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі..

П.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПК України вказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

П.167.1 ст.167 ПК України визначає, що Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідачем з урахуванням норм ПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку повинно бути перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір.

Відтак, сума орендної плати за землю, належна до виплати позивачу за 2017 рік становить - 8 322,00 грн. (10 338,40 грн. - 1 860,90 грн. (ПДФО 18%) - 155,08 грн. (ВЗ 1,5%)).

В той же час, відповідачем на підтвердження сплати ним заборгованості по орендній плати за 2017 рік було надано відомість на виплату грошей № б/н від 21 липня 2017 року, згідно якої належна сума до виплати в розмір 8 322,00 грн. отримана позивачем ОСОБА_1 особисто під власноручний підпис.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за 2013-2017 роки відсутня.

З приводу заявленого клопотання представником відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин за період з 2012-2017 роки,суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Суд вважає, що до спірних правовідносин в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за 2012 рік належить застосувати строк позовної давності.

Суд не вирішує питання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин про стягнення заборгованості по орендній платі за період 2013-2017 роки, оскільки відмовляє в цій частині позовних вимог через їх необґрунтованість .

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 20000 про стягнення заборгованості по орендній платі, - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , код ЄДРПОУ 35601700, місцезнаходження за адресою: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-В.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 18 січня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький