Рішення

від 12.02.2021 по справі 940/88/20

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.02.2021 Провадження по справі № 2/940/7/21

Справа № 940/88/20

Рішення

Іменем України

12 лютого 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

з участю адвокатів: Неживка І.В., Кириченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю П?ятигори до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та поновлення попереднього договору оренди землі,

встановив:

ТОВ П?ятигори звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3224685300:04:020:0001, зареєстрований КП Реєстрація нерухомості в державному реєстрі права 12.06.2019 року за № 32044361, скасувати його державну реєстрацію та визнати поновленим на сім років договір оренди землі, укладений 16.12.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ П?ятигори , зареєстрований реєстраційною службою Тетіївського районного управління юстиції Київської області 06.05.2014 року за № 5620658, посилаючись на те, що при укладенні договору оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було порушене переважне право позивача як орендаря земельної ділянки кадастровий номер 3224685300:04:020:0001 на укладення договору оренди землі на новий строк.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві (а.с.2-8) та відповіді на відзив на позов (а.с.101-104).

Представник відповідачів адвокат Кириченко К.О. позовних вимог не визнала, посилаючись на надані відзиви на позовну заяву (а.с.51-57, 64-70) та заперечення на відповідь на відзив (а.с.113-116). Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13200 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,9042 га, кадастровий номер 3224685300:04:020:0001, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території П?ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області.

16.12.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ П?ятигори було укладено договір оренди даної земельної ділянки № НОМЕР_1 , зареєстрований реєстраційною службою Тетіївського районного управління юстиції Київської області 06.05.2014 року за № 5620658 (а.с.12-13,14).

Відповідно до п. 8 цього договору, договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. В разі, коли в останній рік оренди за один місяць до закінчення терміну дії договору сторони не повідомлять один одного в письмовій формі про свої наміри розірвати договірні відносини, то цей договір вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах з послідуючим переукладанням. В разі закінчення дії договору до закінчення терміну польових робіт, термін оренди земельної ділянки продовжується до повного завершення збирання врожаю.

Термін дії договору закінчився 06.05.2019 року.

12.03.2019 року та 11.04.2019 року позивач направив орендодавцю листи за № 99 та № 118, якими повідомляв останнього про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши при цьому до листів проект нового договору (а.с.17, 18-20, 22). Лист № 99 від 12.03.2019 року вручено ОСОБА_1 за довіреністю 25.03.2019 року, а лист № 118 від 11.04.2019 року ОСОБА_1 отримав особисто 25.04.2019 року (а.с.21, 23).

Листом-повідомленням від 27.05.2019 року, який отримано 31.05.2019 року, ОСОБА_1 повідомив ТОВ П?ятигори про намір самостійного обробітку своєї земельної ділянки кадастровий номер 3224685300:04:020:0001 без продовження строку дії договору оренди № 979 від 16.12.2013 року та просив після збору урожаю дану земельну ділянку не обробляти (а.с.25).

12.06.2019 року ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки площею 2,9042 га, кадастровий номер 3224685300:04:020:0001, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території П?ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, із ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований КП Реєстрація нерухомості в державному реєстрі права 12.06.2019 року за № 32044361 (а.с.81-84, 85-86).

Вважаючи дії ОСОБА_1 недобросовісними по відношенню до орендаря ТОВ П?ятигори , позивач просить суд захистити його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, передбачене ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно зі ст.ст. 77, 78 цього кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, об`єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права, яка закріплена у ст. 33 ЗУ Про оренду землі та фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п`ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, згідно з частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Тому, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Зазначених фактів позивач в судовому засіданні належними та допустимими доказами не довів.

А тому, виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких права і обов`язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі слід дійти висновку про те, що направлення відповідачем протягом одного місяця після закінчення строку договору повідомлення про відсутність у нього, як власника земельної ділянки, наміру поновлювати договір оренди на новий строк після закінчення терміну дії договору не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

А тому наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі та може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх справ. В офіційному тлумаченні положення ч. 1 ст. 59 Конституції України у Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009р. зазначено, що вищевказані положення Конституції України треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об?єднаннями громадян, юридичними і фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При цьому відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною третьою цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу передбачає, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.

До матеріалів даної справи додано акт надання послуг адвокатом Кириченко К.О. відповідачу ФОП ОСОБА_2 , у якому вказано вид правової допомоги, час протягом якого надавалась кожна послуга та її вартість загальною сумою 13200 гривень (а.с.75), а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з позивача.

Керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України,ст.33 Закону України Про оренду землі , суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю П?ятигори до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та поновлення попереднього договору оренди землі - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю П?ятигори , код ЄДРПОУ 03755199, юридична адреса: с. П?ятигори, вул. Київська, 38 Тетіївського району Київської області, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , 13200 (тринадцять тисяч двісті) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 16.02.2021 року.

Суддя: Т.П.Косович