Постанова

від 26.01.2021 по справі 910/1694/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 910/1694/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія тепла"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.07.2020

у справі №910/1694/20 (суддя Курдельчук І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрогенезиз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія тепла"

про стягнення 550 937, 39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрогенезис" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія тепла" про стягнення 550 937,39 грн., з яких 290 600,00 грн. основної заборгованості, 1 910,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 290,60 грн. витрат від інфляції та 258 136,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 02/07-01 оренди екскаватора від 02.07.2019 щодо оплати орендної плати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі №910/1694/20 позов задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 170 600,00 грн основної заборгованості, 29080,81 грн пені, 1910,19 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 290, 60 грн витрат з інфляції та 3509,21 грн судового збору.

В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин невиконання відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів на суму 170600,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія тепла" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розмір орендної плати за договором не є сталим і коливається в залежності від кількості відпрацьованих годин роботи екскаватора, саме рапорт оператора екскаватора встановлює факт роботи екскаватора, на підставі якого визначається розмір плати по договору.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання відповідача про витребування доказів - податкових накладних, які були зареєстровані позивачем у період дії договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не навів жодних аргументів, на які не звертав увагу суд першої інстанції, у зв`язку з чим позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Явка представників у судове засідання

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу та відповідачу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності учасників справи, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 02.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрогенезиз" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія тепла" (орендар) укладено договір № 02/07-01 оренди екскаватора (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування екскаватор марки JСВ JS330 з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 , рік випуску 2006, для використання в господарській діяльності відповідача, який приймає екскаватор та оплачує його використання.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що термін оренди складає 1 рік від 02 липня 2019 до 02 липня 2020 р.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2., 5.3. договору орендна плата встановлюється за домовленістю сторін, в розмірі 400 грн за одну годину роботи (мотогодина) екскаватора (п. 5.1 договору).

Орендна плата сплачується тричі на місяць 1-й платіж - не пізніше 10-го числа поточного місяця, 2-й платіж - не пізніше 20-го числа поточного місяця, 3-й платіж - не пізніше 30-го числа поточного місяця.

Платежі за договором здійснюються на підставі показників мотогодин згідно рапорту оператора екскаватора. Сторони домовились про мінімальну кількість мотогодин в місяць - не менше 200 годин. У разі якщо орендар використав менше ніж 200 мотогодин в місяць, останній оплачує за місяць суму коштів, що дорівнює 200 мотогодин за календарний місяць використання такого.

Договір вступає в дію з моменту початку терміну оренди за п. 4.1 даного договору (пункт 10.2. договору).

На виконання договору позивач у липні 2019 року передач відповідачу обумовлений його умовами екскаватор марки JСВ JS330 з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 , рік випуску 2006, для використання в господарській діяльності.

Враховуючи передбачений сторонами порядок розрахунків за договором у розділі 5 за кожен місяць оренди екскаватора відповідач зобов`язується сплачувати позивачу не менше 80000 грн.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечено відповідачем спірним об`єктом оренди відповідач користувався протягом липня - 15 грудня 2019 року.

Таким чином, орендна плата за період користування об`єктом оренди з липня по 15 грудня 2019 року складає 440 000 грн.

Відповідач, у свою чергу, орендну плату сплатив частково, а саме на суму 269 400 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за січень 2019 - січень 2020 років.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині орендної оплати позивач повідомленням № 05/12-01 від 05.12.2019 розірвав спірний договір оренди в односторонньому порядку.

У силу вимог частини 1 статті 75 ГПК України зазначені обставини не потребують доказування.

Несплата всієї суми заборгованості відповідачем і стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, в період з липня 2019 по 15 грудня 2019 відповідач на підставі укладеного між сторонами договору користувався належним позивачу майном, а саме екскаватором марки JСВ JS330 з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 , рік випуску 2006.

Вище зазначалось, що передбачений сторонами порядок розрахунків за договором у розділі 5 за кожен місяць оренди екскаватора відповідач зобов`язується сплачувати позивачу не менше 80000 грн, у зв`язку з чим орендна плата за вказаний період становить 440 000 грн.

Враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату орендних платежів, заборгованість відповідача становить 170 600 грн.

Доказів належної оплати орендних платежів відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 170 600 грн (440 000-269 400).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, доводи відповідача про відсутність рапортів оператора екскаватора як єдиної підстави для оплати (п.5.3) не спростовують вимог обов`язкової оплати в термін, визначений п.5.2 договору, в розмірі, визначеному другим реченням п. 5.3, а саме при умові використання орендарем менше ніж 200 мотогодин в місяць, останній оплачує за місяць суму коштів, що дорівнює 200 мотогодин за календарний місяць використання такого.

Крім основного боргу позивачем заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 1910,79 грн, витрати від інфляції у сумі 290,60 грн та пеню у сумі 258136,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені передбачено умовами пункту 9.1 договору, а саме, що за прострочення сплати орендних платежів орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% суми боргу за кожен день.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних та відсотків річних.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та витрат від інфляції, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вони є вірними та відповідають вимогам частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, здійснений позивачем розрахунок пені проведений без урахування дійсного періоду прострочення сплати орендних платежів за липень-15 грудня 2019 року, а не як помилково нараховував позивач протягом липня 2019 - січня 2020 років. Тому вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 29080,81 грн. з урахуванням дійсного періоду прострочення, за розрахунком суду першої інстанції, перевіреним судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 170 600,00 грн основної заборгованості, 29080,81 грн пені, 1910,19 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 290, 60 грн витрат з інфляції.

Посилання апелянта на те, що для встановлення обставин дійсного обов`язку сплати відповідачем орендної плати суду першої інстанції необхідно було дослідити податкові накладні, які були зареєстровані позивачем у період дії договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, обов`язок зі сплати орендної плати виникає з умов укладеного сторонами договору оренди.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі №910/1694/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія тепла" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі №910/1694/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі №910/1694/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1694/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 12.02.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська