Рішення

від 02.02.2021 по справі 910/9233/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2021Справа № 910/9233/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс"

про стягнення 13 858 377,56 грн.

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача : Бітюкова І.В. - представник за довіреністю № 791 від 30.12.2020;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" про стягнення 13 858 377,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставленого товару за договором поставки №131 від 01.04.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

13.07.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.09.2020.

07.09.2020 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Розгляд справи 08.09.2020 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мудрого С.М. у відпустці. На офіційній сторінці Господарського суду міста Києва 01.09.2020 було зроблено оголошення https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/novyny/986471/ . Повідомлено, що про дати і час судових засідань всі учасники будуть повідомлені ухвалами суду, які будуть внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 призначено підготовче засідання у справі на 28.09.2020.

28.09.2020 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 відкладено підготовче судове засідання у справі на 12.10.2020.

В судове засідання 12.10.2020 відповідач не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкладено підготовче судове засідання у справі на 27.10.2020.

В судове засідання 27.10.2020 відповідач не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач подав клопотання про витребування доказів та письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" (пров. Новопечерський, буд. 3, корп. 2, оф. 9, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 42374562) належним чином завірені копії виписок по поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" за період з 17.05.2019 по 21.10.2020 щодо отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" від покупців та/або торгових мережах оплати за реалізований Товариством з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" товар, раніше придбаний в Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за Договором поставки №131 від 01.04.2019, зокрема, по наступних поточних рахунках: НОМЕР_1 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849; НОМЕР_2 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849; НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123; НОМЕР_4 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614; НОМЕР_5 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 380269, IBANНОМЕР_6; інших поточних рахунках, відкритих у банківських установах. Відкладено підготовче засідання на 24.11.2020.

28.10.2020 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

18.11.2020 через канцелярію суду відповідач подав письмові пояснення, а також адвокатом Барбоном П.О. подано заяву про припинення представництва.

В судове засідання 24.11.2020 відповідач не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач не заперечував щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 14.12.2020.

11.12.2020 на електронну адресу суду позивач подав пояснення.

В судове засідання 14.12.2020 позивач та відповідач не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року відкладено розгляд справи на 02.02.2021 року.

В судове засідання 02.02.2020 відповідач не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.04.2019 року між акціонернимим товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" (покупець) укладено договір поставки № 131.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця продукцію на умовах та в строки, обумовлені договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов договору і специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.1.2 договору одиницею виміру товару, що поставляється на умовах договору визначається у відповідній специфікації по кожному окремому товару.

Товар за договором поставляється (передається) партіями протягом строку, вказаного в Специфікаціях. (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що перелік найменувань товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до договору, що після підписання уповноваженими представниками сторін становлять його невід`ємну частину. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не передбачено у специфікації чи інших додатках до договору.

Відповідно до п.3.1, 3.2 договору сума договору визначається шляхом додавання сум, вказаних у всіх специфікаціях до договору, що є його невід`ємною частиною.

Вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з договором, визначається у специфікації, яку сторони підписують на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.5.1 договору порядок розрахунків визначається у відповідній специфікації по кожній окремій партії товару.

Товар, що поставляється, оплачується по узгодженим сторонами у специфікаціях цінам згідно рахунків та/або видаткових накладних. (п. 5.6 договору).

Відповідно до п.6.1 договору строк поставки (передачі) кожної окремої партії товару за договором зазначається сторонами у відповідних специфікаціях, які підписують уповноважені представники обох сторін по кожній окремій поставці (передачі) товару.

Поставка товару відбувається на умовах FCA (Франко-перевізник) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2010 року) (п.6.4 договору).

Відповідно до п.6.5 договору місце поставки кожної окремої партії товару зазначається сторонами у відповідних специфікаціях, які підписують уповноважені представники обох сторін по кожній окремій партії товару.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що перехід права власності на кожну партію товару відбувається в момент поставки товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками обох сторін товарно-транспортної накладної на товар та/або підписання уповноваженим представником покупця супровідних документів з проставленням дати фактичного отримання товару в таких документах. Якщо дата покупцем не проставляється, моментом отримання є дата, позначена постачальником при складанні супровідної документації.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації - згідно відповідних умов договору(п.13.1 договору).

Позивачем до матеріалів справи долучено специфікації №1 від 05.04.2019 року, №2 від 15.04.2019 року, №3 від 18.04.2019 року, №4 від 18.04.2019 року, №5 від 23.04.2019 року, №6 від 10.05.2019 року, №7 від 16.05.2019 року, №8 від 17.05.2019 року, №9 від 22.05.2019 року, №11 від 23.05.2019 року, №12 від 23.05.2019 року, №13 від 27.05.2019 року, №14 від 28.05.2019 року, №15 від 29.05.2019 року, №16 від 12.06.2019 року, №17 від 18.06.2019 року, №18 від 21.06.2019 року, №19 від 07.06.2019 року, №20 від 11.11.2019 року, №21 від 11.11.2019 року, №22 від 11.11.2019 року, №23 від 11.11.2019 року, №24 від 20.11.2019 року, №25 від 20.11.2019 року, №26 від 20.11.2019 року, №27 від 20.11.2019 року, №28 від 20.11.2019 року, №26 від 26.11.2019 року, якими обумовлено асортимент та кількість товару, що має бути поставлений, його вартість строк та місце поставки.

На виконання умов договору позивачем за період з 05.04.2019 року по 11.12.2019 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 35 877 433,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Грона Плюс оплатило поставлений товар лише частково на суму 22 119 018,40 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.5.1 договору порядок розрахунків визначається у відповідній специфікації по кожній окремій партії товару.

Товар, що поставляється, оплачується по узгодженим сторонами у специфікаціях цінам згідно рахунків та/або видаткових накладних. (п. 5.6 договору).

Відповідно до п.4 специфікацій №№1-7, 9,10, 13, 29 визначено наступний порядок розрахунків: оплата протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.4 специфікацій №№26, 27 визначено наступний порядок розрахунків: протягом 180 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.4 специфікацій №№8, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 визначено наступний порядок розрахунків: протягом 45 календарних днів з моменту отримання оплати від торгових мереж/покупців Грона Плюс ТОВ.

Відповідно до п.4 специфікацій №№ 24, 25, 28 визначено наступний порядок розрахунків: протягом 180 календарних днів з моменту отримання оплати від торгових мереж/покупців Грона Плюс ТОВ.

12.06.2020 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №130-2-19/1982 про здійснення оплати за договором протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги. Також позивач просив протягом 7 днів надати йому звіт щодо отримання оплати від покупців відповідача. На підтвердження обставин щодо направлення відповідачу вимоги, позивач долучив опис вкладення в цінний лист і накладну Укрпошти №0101909515700. Також, позивачем додано відстеження поштового відправлення № 0101909515700 (відправлення яким направлялась вимога відповідачу) з офіційного сайт Укрпошта, яким підтверджуються обставини щодо отримання поштового відправлення відповідачем 16.06.2020.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що строк оплати за договором не настав, оскільки до теперішнього часу контрагенти відповідача не розрахувались за проданий товар. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи долучено довідки про дебіторську заборгованість перед ТОВ "Грона Плюс" його контрагентів (ТОВ "Український рітейл", ТОВ "Алмарія Гранд", ДП "Рітейл Центр", ТОВ Радуш , ТОВ Інтер-Євро Пак ).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Судом встановлено, що виникнення обов`язку оплати у покупця договором поставлено в залежність від факту поставки товару та моменту отримання оплати від торгових мереж/покупців відповідача. Проте, з умов специфікацій не вбачається яким саме чином має підтверджуватись обставина щодо отримання оплати від торгових мереж розміру оплачених сум, в якому саме обсязі має бути отримана оплата для виникнення обов`язку перерахувати кошти за отриманий товар, тощо.

В зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що сторонами не узгоджено інший строк оплати товару, ніж визначено ст. 692 ЦК України.

Також, суд наголошує особливу увагу на тому, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що його контрагенти не розрахувались з ним саме за поставлений позивачем товар в рамках договору № 131 від 01.04.2019, та не доведено, в якій сумі не був здійснений розрахунок.

Отже, докази того, що покупці відповідача не перерахували йому кошти за товар отриманий відповідачем від позивача за договором № 131 від 01.04.2019 року до матеріалів справи не долучені.

А тому, заперечення відповідача що у нього не виник обов`язок з оплати товару спростовані матеріалами справи.

Оскільки, товар був отриманий відповідачем в період з 05.04.2019 року по 11.12.2019 року, та позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що у відповідача виник перед позивачем обов`язок оплатити товар у повному обсязі.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Суд відзначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №914/2236/18.

Суд дійшов висновку, що обов`язок по оплаті за договором поставки № 131 від 01.04.2019 року у товариства з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" станом на момент розгляду даної справи настав.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 13 758 414,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 40 385,80 грн. нараховану по 25.06.2020 року, штраф у розмірі 45 319,68 грн., 3% річних в розмірі 6 483,09 грн. нараховані до 25.06.2020 року та інфляційних втрат в розмірі 7 774,09 грн. нарахованих по 25.06.2020 року.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару згідно умов договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої сума, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 40 385,80 грн. та 45 319,68 грн. штрафу за прострочення оплати товару, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 6 483,09 грн. та індексу інфляції в розмірі 7 774,09 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грона Плюс" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 3, корпус 2, офіс 9, ідентифікаційний код 42374562) на користь акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код 37243279) заборгованість у розмірі 13 758 414 (тринадцять мільйонів сімсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 90 коп., пеню в розмірі 40 385 (сорок тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 80 коп., штраф у розмірі 45 319 (сорок п`ять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 68 коп., індекс інфляції в розмірі 7 774 (сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 09 коп., три проценти річних в розмірі 6 483 (шість тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 207 875 (двісті сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 67 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 15.02.2021 року.

Суддя С.М. Мудрий