Рішення

від 15.02.2021 по справі 915/1504/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Справа № 915/1504/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА-ТРЕЙДІНГ (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 2. кв. 3; ідентифікаційний код 35107132)

про: стягнення 23163,14 грн,

Суть спору:

11.12.2020 Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1947 від 09.12.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА-ТРЕЙДІНГ основний борг за теплову енергію в сумі 23163,14 грн на користь ПраТ Миколаївська ТЕЦ на р/р НОМЕР_1 в АТ Державний ощадний банк України , МФО 326461;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА-ТРЕЙДІНГ 2102,00 грн судового збору на користь ПраТ Миколаївська ТЕЦ на р/р НОМЕР_2 в ПАТ Укргазбанк , МФО 320478.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: вимог № 166-Ю від 21.10.2020 та № 167-Ю від 21.10.2020 з доказами їх направлення; наряду на підключення опалення від 08.10.2019; договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7904 від 31.01.2019 з Актом приймання-передавання комунального майна від 31.01.2020 по договору оренди № 7904 від 31.01.2020 до нього; рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1161 від 30.10.2019, № 314 від 08.04.2020; постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 14.01.2020, № 642 від 17.03.2020; відомості споживання теплової енергії абонентом (3 шт.); застосування норм статей 19, 24 Закону України Про теплопостачання , статей 11, 526, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що в опалювальному сезоні 2019-2020р. позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до житлового будинку по вул. Космонавтів, 68А/1. На першому поверсі вказаного будинку знаходяться нежитлові приміщення, які є в єдиній опалювальній системі вказаного будинку. 31.01.2020 відповідачу на підставі акта приймання-передавання комунального майна передано на баланс комунальне майно, а саме: нежитлові приміщення, що розташовані по вул. Космонавтів, 68А/1, загальною площею 453,30 кв.м. За період з 31.01.2020 по 09.04.2020 включно позивачем відповідачу поставлено теплової енергії на суму 23163,14 грн, за яку останній не сплатив.

Ухвалою суду від 15.12.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1504/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи; зобов`язано позивача у строк до 15.01.2021 надати суду та направити відповідачу письмові пояснення щодо наявності в наряді на підключення опалення та відомостях споживання теплової енергії абонентом, наданих до позову: абонента КЖЕП ММР Зоря ; адреси: вул. Космонавтів, 68 а, яка різниться з адресою зазначеною в Договорі оренди та в позовній заяві.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 18.12.2020, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142298569.

Відповідач отримав копію вказаної ухвали 22.12.2020, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142298550.

12.01.2021 до суду від позивача надійшов лист №09-01/42 від 11.01.2021 на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2020.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 15.12.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач копію вказаної ухвали отримав 22.12.2020. З урахуванням наведеного, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 06.01.2021 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача щодо стягнення з останнього заборгованості за поставлену теплову енергію.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- вимоги № 166-Ю від 21.10.2020 та № 167-Ю від 21.10.2020 з доказами їх направлення;

- наряд на підключення опалення від 08.10.2019;

- договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7904 від 31.01.2019 з Актом приймання-передавання комунального майна від 31.01.2020 по договору оренди № 7904 від 31.01.2020 до нього;

- рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1161 від 30.10.2019, № 314 від 08.04.2020;

постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 14.01.2020, № 642 від 17.03.2020;

- відомості споживання теплової енергії абонентом (3 шт.).

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про таке.

У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.

В опалювальному сезоні 2019-2020 років (з 30.01.2020 по 09.04.2020) позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 68А/1, що підтверджується нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 28.10.2019 та відомостями споживання теплової енергії в період з 22.01.2020 по 07.04.2020.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.11.2016 № 1002 Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради , було вирішено нежитловим приміщенням по вул. Космонавтів, 68-а (Літ. А прим. з № 55-1 по № 55-3, з № 55-5 по № 55-13 заг. площ. 453,3 м2), які належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, надати нову адресу: вул. Космонавтів, 68-а/1.

Позивачем надано до матеріалів справи копію договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7904 від 01.01.2020, відповідно до предмету якого Управління комунального майна Миколаївської міської ради, як орендодавець, передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю МИЛА-ТРЕЙДІНГ , як орендар, прийняло у строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху площею 453,3 кв. м., розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 68а/1, а саме: літ. А-9 , приміщення з № 1-1 по № 1-38, вартість яких визначена згідно з висновком експерта - ПП Експертно-діловий центр Лідер і становить за експертною оцінкою 951930,00 грн без ПДВ. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 75937216, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.12.2016 року державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Риженко Олексієм Сергійовичем , номер запису про право власності 18055812, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119240548101.

Відповідно до п. 2.3 вказаного Договору власником майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За приписами п. 5.6 Договору до обов`язків орендаря увійшло укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).

Пунктом 10.1 передбачено, що цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 31.01.20 до 30.01.25 включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про теплопостачання одним із основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п. 3 Правил споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно із ст. 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Таким чином, споживання теплової енергії можливе тільки на підставі договору з теплопостачальною організацією, своєчасне укладання якого є одним із основних обов`язків споживача теплової енергії.

Разом із тим, у даній господарській справі судом встановлено, що договір на надання послуг з централізованого опалення між позивачем та відповідачем не укладався.

За наданою позивачем інформацією, орендоване відповідачем нежитлове приміщення за адресою вул. Космонавтів, 68А/1, знаходиться в системі житлового будинку, який обладнаний приладом обліку теплової енергії.

За такого, нарахування за спожиту теплову енергію проводилися позивачем по промисловому тарифу, визначеному у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 14.01.2020, № 642 від 17.03.2020, згідно теплового навантаження, розрахованого пропорційно площі навантаження житлового будинку та відповідно до відомостей споживання теплової енергії за період з січня 2020 року по квітень 2020 року.

З урахуванням наведеного, за період з 31.01.2020 по 09.04.2020 до орендованих відповідачем приміщень поставлено теплової енергії на загальну суму 23163,14 грн.

Відповідач не здійснив розрахунків за поставлену теплову енергію, факту поставки теплової енергії на загальну суму 23163,14 грн не спростував.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялися відповідачу вимоги № 166-Ю від 21.10.2020 та № 167-Ю від 21.10.2020 разом з розрахунком вартості спожитої у спірний період теплової енергії та рахунком за спожиту теплову енергію за період з 31.01.2020 по 09.04.2020, у яких Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль вимагало терміново вжити заходів щодо погашення існуючої заборгованості. Вказані вимоги залишилися без реагування відповідача.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновків про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з такого:

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи право чином.

Згідно ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

У відповідності до статті 16 Закону України Про теплопостачання встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання.

Як уже було зазначено вище, відповідно до положень ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У порушення зазначених норм законодавства відповідач в приміщеннях, які перебувають в його користуванні, споживав у спірний період з 31.01.2020 по 09.04.2020 теплову енергію без укладання договору з позивачем.

Отже, споживаючи без договору теплову енергію у вигляді централізованого опалення, відповідач без достатніх правових підстав набув майно позивача - теплову енергію.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.

Однак, теплова енергія - це вид товару, який має такі властивості, що призводять до неможливості повернути його в натурі.

Частиною 2 ст. 1213 ЦК України передбачено, що в разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, мало місце постачання позивачем відповідачу теплової енергії, споживання її останнім у спірний період без укладення відповідного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 7 вказаного закону визначено права та обов`язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; згідно з частиною 2 зазначеної статті споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, хоч у частині першій статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений ч. 2 цієї статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, відсутність договору про постачання теплової енергії, укладеного між позивачем та відповідачем, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи, не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 915/89/16 та від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період не надано, доводів позивача щодо визначення розміру теплового навантаження пропорційно займаної відповідачем площі приміщень від загальної площі та загального теплоспоживання будинку - не заперечено, а отже позовних вимог не спростовано.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль належними, допустимими і достовірними доказами доведено, а Товариством з обмеженою відповідальністю МИЛА-ТРЕЙДІНГ не спростовано порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача як постачальника теплової енергії.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 2102,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА-ТРЕЙДІНГ (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 2. кв. 3; ідентифікаційний код 35107132) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) борг за теплову енергію в сумі 23163,14 грн, а також 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю МИЛА-ТРЕЙДІНГ (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 2. кв. 3; ідентифікаційний код 35107132).

Повне рішення складено та підписано судом 15.02.2021.

Суддя О.Г. Смородінова