Рішення

від 08.02.2021 по справі 916/3198/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3198/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/3198/20,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРАЛАЙТ" (проспект Гагаріна, будинок 151, квартира 42, місто Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 38835893)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОСАНЖАРСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД ( РАДУЖНИЙ МАСИВ Ж/МАСИВУ УЛЬЯНІВКА , будинок 2, село Лиманка, Овідіопольський район, Одеська область, 65496, код ЄДРПОУ 40329298)

про стягнення 12000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Курта П.П.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРАЛАЙТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №3306/20 від 09.11.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОСАНЖАРСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД про стягнення 12000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2020р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: відомостей що до поштового індексу позивача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 13.11.2020р. позивачем подано до суду виправлену позовну заяву (вх. №32328/20 від 02.12.2020р.)

Ухвалою від 07.12.2020р. позовну заяву (вх. №3306/20 від 09.11.2020р.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3198/20; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 23.12.2020р.

14.12.2020р. судом отримано клопотання позивача (вх. №33295/20) про участь представника позивача у судовому засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 15.12.2020р. задоволено клопотання позивача (вх. №33295/20 від 14.12.2020р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; судове засідання доручено провести Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

23.12.2020р. розгляд справи відкладено на 20.01.2021р.

20.01.2021р. розгляд справи відкладено на 04.02.2021р.

04.02.2021р. розгляд справи відкладено на 08.02.2021р.

08.02.2021р. на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача (вх. №3380/21) про долучення додаткових пояснень по справі.

08.02.2021р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Договору поставки №52 від 30.06.2016р. (далі - Договір) та зазначає, що на виконання замовлень ТОВ Новосанжарський молокозавод позивачем було поставлено товари, які отримані відповідачем відповідно до видаткових накладних №Т-00000004 від 05.01.2018р. та №Т-00000057 від 28.02.2018р.

Вказує, що відповідно до положень п. 7.1. розділу 7 Договору №52 від 30.06.2016р. Покупець зобов`язаний сплатити вартість поставленого товару на поточний рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів з дня його отримання.

Зауважує, що станом на 01.01.2018р. заборгованість відповідача становила 15700 грн.

Зазначає, що відповідачем за період з 01.01.2017р. по 25.06.2020р. (дату складення претензії) були здійснені банківські платежі на суму 19000 грн.

Таким чином, вказує, що станом на дату звернення до відповідача з претензію за відповідачем існувала заборгованість у розмірі 12000 грн.

08.02.2021р. судом отримано клопотання позивача (вх. №3380/21) про долучення до матеріалів справи письмових доказів, якими підтверджується існування заборгованості відповідача у розмірі 15700 грн. станом на 01.01.2018р.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, поштову кореспонденцію суду не отримував.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як підтверджується матеріалами господарської справи №916/3198/20, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРАЛАЙТ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НОВОСАНЖАРСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №52 від 30.06.2016р., пунктом 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця у встановлений термін товар для подальшого його використання в підприємницькій діяльності, а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.3. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі попереднього замовлення покупця.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору встановлено, що ціна товару в кожній окремій партії поставки, а також загальна вартість товару в такій партії узгоджується сторонами і вказується у видаткових накладних і рахунках-фактурах до цього Договору. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю всіх виконаних постачальником і сплачених покупцем замовлень протягом терміну дії Договору.

Порядок розрахунків за Договором передбачено в п. 7.1. Договору, згідно з яким розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом безготівкового перерахування за платіжним дорученням з рахунку покупця на рахунок постачальника у строк, який не перевищує 10 календарних днів з моменту фактично прийнятого товару на підставі рахунків-фактур.

Судом враховано, що у позовній заяві позивачем відзначалось існування заборгованості відповідача станом на 01.01.2018р. у розмірі 15700 грн. Доказами існування зазначеної заборгованості є засвідчені копії видаткових накладних, декларацій перевізника та платіжних доручень, які позивач клопотав приєднати до матеріалів справи (вх. №3380/20 від 08.02.2021р.), а саме:

1) видаткові накладні на загальну суму 74658,20 грн.

- №Т-00000470 від 31.08.2016р. на суму 15900,01 грн.;

- №Т-00000525 від 28.12.2017р. на суму 5100,00 грн.;

- №Т-00000423 від 26.10.2017р. на суму 10200,00 грн.;

- №Т-00000371 від 21.09.2017р. на суму 5100,00 грн.;

- №Т-00000334 від 28.08.2017р. на суму 3789,66 грн.;

- №Т-00000316 від 11.08.2017р. на суму 2550,00;

- №Т-00000205 від 25.05.2017р. на суму 6318,60 грн.;

- №Т-00000171 від 05.05.2017р. на суму 3752,04 грн.;

- №Т-00000147 від 18.04.2017 на суму 2650,01 грн.;

- №Т-00000125 від 03.04.2017р. на суму 3960,70 грн.;

- №Т-00000098 від 19.03.2017р. на суму 3516,22 грн.;

- №Т-00000041 від 03.02.2017р. на суму 7950,01 грн.;

- №Т00000016 від 20.01.2017р. на суму 3870,95 грн.;

2) платіжні доручення, які свідчать про часткову сплату заборгованості відповідачем станом на 01.01.2018р. на загальну суму 58958,20 грн.:

- №597 від 05.12.2016р. на суму 4900,01 грн.;

- №741 від 17.01.2017р. на суму 5000 грн.;

- №755 від 19.01.2017р. на суму 3870,95 грн.;

- №885 від 15.03.2017р. на суму 4000 грн.;

- №901 від 20.03.2017р. на суму 4000 грн.;

- №1054 від 04.05.2017р. на суму 3960,70 грн.;

- №1418 від 10.08.2017р. на суму 10000 грн.;

- №1461 від 23.08.2017р. на суму 3752,04 грн.;

- №1522 від 31.08.2017р. на суму 3789,66 грн.;

- №1561 від 15.09.2017р. на суму 3789,66 грн.;

- №1585 від 20.09.2017р. на суму 3000 грн.;

- №2009 від 28.12.2017р. на суму 8895,18 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач підтвердив існування заборгованості відповідача у розмірі 15700 грн. станом на 01.01.2018р.

Одночасно, матеріали справи містять платіжні доручення, відповідно до яких відповідачем перераховувались грошові кошти на безготівковий рахунок позивача, а саме:

- платіжне доручення №171 від 08.02.2018р. на суму 5000 грн.;

- платіжне доручення №2219 від 08.05.2018р. на суму 5000 грн.;

- платіжне доручення №592 від 27.06.2018р. на суму 4000 грн.;

- платіжне доручення №2475 від 18.12.2018р. на суму 4000 грн.;

- платіжне доручення №124 від 18.11.2019р. на суму 1000 грн.

Таким чином, починаючи з 08.02.2018р. до дати звернення позивача до суду, відповідачем було перераховано 19000,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРАЛАЙТ".

Отже, зазначеними оплатами було погашено заборгованість за вищезазначеними накладними на суму 15700,00 грн.

Підставою звернення позивача до суду зазначено наявність поставки за видатковими накладними №Т-00000004 від 05.01.2018р. на суму 7650,00 грн. (а.с.18) та №Т-00000057 від 28.02.2018р. на суму 7650,00 грн. (а.с.20), які підписані обома сторонами, та свідчать про поставку товару відповідачу на загальну суму 15300,00 грн.

Враховуючи наявність заборгованості у розмірі 15700,00 грн. станом на 01.01.2018, а також заборгованості у розмірі 15300,00 грн., яка виникла у покупця на підставі видаткових накладних №Т-00000004 від 05.01.2018р. та №Т-00000057 від 28.02.2018р., зважаючи на здійснення часткових оплат у період з 08.02.2018 по 18.11.2019 на загальну суму 19000,00 грн., - суд приходить до висновку про підтвердження позивачем заборгованості на загальну суму 12000,00 грн. (15700,00 грн. + 15300,00 грн. - 19000,00 грн.).

Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і яка згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки між сторонами відсутня домовленість щодо інших строків оплати, зокрема, відсутні відповідні відомості у видаткових накладних, обов`язок покупця оплатити товар виник після підписання видаткових накладних протягом 10 календарних днів, як передбачено п. 7.1. Договору.

Отже, судом встановлено, що відповідачем було отримано товар за вищевказаними видатковими накладними, втім, доказів повної оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

З урахуванням зазначеного, перевіривши розрахунки позивача щодо наявної заборгованості з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОСАНЖАРСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД 12000,00 грн. заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 525, 526, 692, 712 ЦК України, ст. 44.1 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 73, 74, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРАЛАЙТ" (проспект Гагаріна, будинок 151, квартира 42, місто Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 38835893) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОСАНЖАРСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД" ( РАДУЖНИЙ МАСИВ Ж/МАСИВУ УЛЬЯНІВКА , будинок 2, село Лиманка, Овідіопольський район, Одеська область, 65496, код ЄДРПОУ 40329298) про стягнення 12000,00 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОСАНЖАРСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД" ( РАДУЖНИЙ МАСИВ Ж/МАСИВУ УЛЬЯНІВКА , будинок 2, село Лиманка, Овідіопольський район, Одеська область, 65496, код ЄДРПОУ 40329298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРАЛАЙТ" (проспект Гагаріна, будинок 151, квартира 42, місто Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 38835893) 12000,00 грн. заборгованості та 2102 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 08.02.2021. Повний текст рішення складений та підписаний 15 лютого 2021 р.

Суддя Р.В. Волков