Рішення

від 03.02.2021 по справі 920/1170/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.2021 Справа № 920/1170/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1170/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Лакс" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 54, код ЄДРПОУ 14255011)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скоринка" (40022, м.Суми, вул. Привокзальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 43076057),

про стягнення 75910,58 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 75910,58 грн. заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки від 05.02.2020 № БС20-3, укладеного між сторонами даного спору (в т.ч.: 71098,06 грн основного боргу, 639,88 грн інфляційних втрат, 4172,64 грн пені).

Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито провадження у справі № 920/1170/20, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення як позивач так і відповідач повідомлені належним чином про розгляд даної справи судом.

22.12.2020 відповідачем поданий відзив на позовну заяву (вх № 3960к), відповідно до якого відповідач проти задоволення позову в межах заявлених позивачем сум частково заперечує та зазначає, що позивачем, при поданні позову з 17.11.2020 не враховані сплачені відповідачем позивачу платежі у розмірі 11099,00 грн. згідно з наступних платіжних доручень, копії яких додані до відзиву на позовну заяву, а саме: №777 від 20.11.2020 в сумі 14000,00 грн, №780 від 26.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №752 від 16.12.2020 в сумі 1099,00 грн, №782 від 02.12.2020 в сумі 1000,00 грн, №778 від 24.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №783 від 03.12.2020 в сумі 1000,00 грн, №776 від 23.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №779 від 25.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №773 від 19.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №771 від 18.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №772 від 17.11.2020 в сумі 1000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного часткового погашення суми боргу відповідач у поданому відзиві просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на 11099,00 грн - до 59999,06 грн та зменшити розмір пені до 500 грн.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч.3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

05.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАКС (позивач - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Скоринка (відповідач - покупець) укладено договір поставки № БС20-3 (далі - договір поставки від 05.02.2020 № БС20-3).

Пунктом 1.1. договору поставки від 05.02.2020 № БС20-3 позивач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити лікарські препарати, вироби медичного призначення, предмети санітарії та гігієни, біологічно активні добавки (далі по тексту - Товар ).

Відповідно до п. 1 2. договору поставки від 05.02.2020 № БС20-3 поставка Товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості і за цінами, згідно з погоджених покупцем та постачальником заявок на поставку та відповідно до товарно-транспортних накладних, які є невід`ємними додатками до даного договору. Заявки на поставку можуть подаватися письмово, електронними листами або усно по телефону. Доставка товару здійснюється в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Відповідно до умов п. 4.2. договору поставки від 05.02.2020 № БС20-3 оплата кожної партії товару має здійснюватись шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк вказаний в ТНТ. При виникненні заборгованості за товар по декільком ТНТ, одержані від покупця кошти зараховуються як погашення заборгованості за отриманий ним товар, незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному дорученні.

За договором поставки від 05.02.2020 № БС20-3 у період з 31.03.2020 по 26.05.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 76059,96 грн, що підтверджується наступними доданими до позову видатковими накладними: №211192/0 від 31.03.2020, №211192/1 від 31.03.2020, №211314/0 від 31.03.2020, №211314/1 від 31.03.2020, №212957/0 від 03.04.2020, №212957/1 від 03.04.2020, №214255/0 від 07.04.2020, №214255/1 від 07.04.2020, №215221/0 від 09.04.2020, №217616/0 від 13.04.2020, №217616/1 від 13.04.2020, №217617/0 від 13.04.2020, №217617/1 від 13.04.2020, №231128/0 від 26.05.2020, №231128/1 від 26.05.2020, №231128/2 від 26.05.2020, №231174/0 від 26.05.2020, №231174/2 від 26.05.2020.

Претензій щодо якості та кількості отриманої продукції від відповідача позивачу не надходило, а також будь-яких заперечень щодо поставленого позивачем товару відповідачу поданий відповідачем відзиві на позов не містить.

У зв`язку із неналежним виконання відповідачем свої обов`язків за договором поставки від 05.02.2020 № БС20-3 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 31.03.2020 по 17.11.2020 позивач просить суд стягнути з відповідача 71098,06 грн. основного боргу за поставлений товар.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення вищезазначених вимог законодавства та договору поставки від 05.02.2020 № БС20-3 відповідач за поставлений позивачем товар в повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Факт невиконання зобов`язання з боку відповідача підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 71098,06 грн. основного боргу за період з 31.03.2020 по 17.11.2020 є правомірними та законними.

Разом з тим, за період з 17.11.2020 по 16.12.2020 платіжними дорученнями: №777 від 20.11.2020 в сумі 14000,00 грн, №780 від 26.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №752 від 16.12.2020 в сумі 1099,00 грн, №782 від 02.12.2020 в сумі 1000,00 грн, №778 від 24.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №783 від 03.12.2020 в сумі 1000,00 грн, №776 від 23.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №779 від 25.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №773 від 19.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №771 від 18.11.2020 в сумі 1000,00 грн, №772 від 17.11.2020 в сумі 1000,00 грн. підтверджується факт часткової сплати відповідачем основної суми боргу в розмірі 11099,20 грн, у зв`язку з чим за відсутністю предмету спору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 110993,20 грн. основного боргу за договором поставки від 05.02.2020 № БС20-3.

Враховуючи вищевикладені обставини та факт визнання відповідачем у поданому відзиві на позов заборгованості за поставлений товар в розмірі 59999,06 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 59999,06 грн основного боргу.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 4172,64 грн пені, а відповідач, відповідно до клопотання про зменшення пені, викладеного у відзиві на позов, просить зменшити зазначений розмір пені до 500,00 грн, обґрунтовуючи своє клопотання тяжким фінансовим станом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем свої зобов`язань за договором поставки від 05.02.2020 № БС20-3, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4172,64 грн. пені.

Щодо клопотання відповідача з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені до 500,00 грн викладене відповідачем у поданому відзиві на позов, суд зазначає наступне:

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84697577); від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214605); від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84634203); від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84186907); від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84626225).

Водночас, у поданому клопотання про зменшення пені, відповідачем не доведено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, оскільки посилання на тяжкий фінансовий стан, який не підтверджений жодним доказом, не може бути винятковим випадком, який став би підставою для зменшення судом розміру пені.

Таким чином, зважаючи на необгрутованість та недоведеність обставин, на які відповідач посилається, як на підставу зменшення розміру пені, - суд відмовляє відповідачу в задоволенні його клопотання, викладеного у відзиві на позовну заяву щодо зменшення розміру пені до 500,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4172,64 грн пені.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат суд зазначає наступне:

Крім наведеного, позивачем заявлено до стягнення також 639,88 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору поставки від 05.02.2020 № БС20-3.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з наведеним, перевіривши розрахунок позивача, вимоги щодо стягнення 639,88 грн. інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України суд визнає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору поставки від 05.02.2020 № БС20-3.

На підставі досліджених матеріалів справи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 59999,06 грн. основного боргу за договором поставки від 05.02.2020 № БС20-3, укладеного між сторонами даного спору, а також 4172,64 грн. пені та 639,88 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов даного договору, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, провадження в частині стягнення з відповідача 11099,00 грн основного боргу за договором поставки від 05.02.2020 № БС20-3, згідно з п. ч. 1 ст. 231 ГПК України закривається судом за відсутністю предмету спору в цій частині.

Щодо судового збору, то нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2102,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скоринка" (40022, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 43076057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Лакс" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 54, код ЄДРПОУ 14255011) 59999,06 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн 06 коп) основного боргу за договором поставки від 05.02.2020 №БС20-3, 639,88 грн (шістсот тридцять дев`ять грн 88 коп.) інфляційних втрат, 4172,64 грн (чотири тисячі сто сімдесят дві грн 64 коп) пені, а також 2102,00 грн. судового збору.

3. Закрити провадження в справі в частині стягнення 11099,00 грн. (одинадцять тисяч дев`яносто дев`ять грн 00 коп.) основного боргу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.02.2021.

Суддя В.Л. Котельницька