Рішення

від 01.02.2021 по справі 921/594/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 921/594/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль, 46002

до відповідача Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-ПС", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль, 46002

про визнання недійсним та скасування рішення п`ятдесят четвертої сесії Тернопільської міської ради № 7/54/226 від 21.08.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС"

За участі представників:

позивача: Гонти М. С. - адвоката

відповідача : Гулкевич С.Б. - уповноваженої

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Сластіона В.Д. - уповноваженого, Притули О. Б. - адвоката

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України ), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

09.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус", м. Тернопіль, надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі - відповідач, про визнання недійсним та скасування рішення п`ятдесят четвертої сесії Тернопільської міської ради № 7/54/226 від 21.08.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що даним рішенням відповідача порушено права позивача як належного землекористувача земельних ділянок за договором оренди землі від 20.07.2010, оскільки останній недійсним в судовому порядку не визнавався, в односторонньому порядку не розривався, будь-якої згоди на вилучення земельних ділянок з користування позивач не надавав. Також вказано на прийняття відповідачем рішення з порушенням ст. ст. 1-3, 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Окрім того, зазначено, що прийняте рішення Тернопільської міської ради обмежить доступ позивача до власних виробничих приміщень, створить перешкоди здійсненню законної господарської діяльності, оскільки фактично буде закритий єдиний доступ Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" до власної сировини та матеріалів, а також вивезення готової продукції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2020 головуючим суддею для розгляду справи №921/594/20 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" б/н від 08.09.2020 (вх. № 688 від 09.09.2020) залишено без руху та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тотус" строк для усунення визначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

14.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус" подано заяву б/н від 14.09.2020 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення п`ятдесят четвертої сесії Тернопільської міської ради №7/54/226 від 21.08.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС" до винесення судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" б/н від 14.09.2020 (вх. №6269 від 14.09.2020) про забезпечення позову відмовлено.

02.10.2020 (згідно з відтиском штемпеля поштового відділення) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус" звернулось із заявою б/н від 02.10.2020 (вх. №6937 від 05.10.2020), зі змісту якої вбачається, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/594/20; постановлено здійснювати розгляд справи № 921/594/20 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/594/20 підготовче засідання на 09:00 год. 11.11.2020; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-ПС", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль, 46002, ідентифікаційний код 36509185; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

26.10.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив б/н б/д (вх. №7574), згідно з яким Тернопільська міська рада позовні вимоги ТзОВ "Тотус" не визнає, в задоволенні позову просить відмовити.

11.11.2020 третьою особою - ТзОВ "Т-ПС" долучено до матеріалів справи пояснення б/н від 10.11.2020 (вх. №8150), згідно з якими Товариство просить відмовити в задоволенні позову.

В підготовчому засіданні 11.11.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи, суд оголосив перерву до 12:30 год. 30.11.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх в підготовчому засіданні 11.11.2020 повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи про підготовче засідання 30.11.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В підготовчому засіданні 30.11.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 10:00 год. 14.12.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх в підготовчому засіданні 30.11.2020 повноважних представників позивача та відповідача про підготовче засідання 14.12.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), третю особу - відповідною ухвалою.

В підготовчому засіданні 14.12.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи, суд оголосив перерву до 12:00 год. 24.12.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх в підготовчому засіданні 14.12.2020 повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи про підготовче засідання 24.12.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 24.12.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу № 921/594/20 до судового розгляду по суті на 16:00 год. 11.01.2021.

В судовому засіданні 11.01.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін та третьої особи, суд розпочав розгляд справи по суті, перейшов до з`ясування обставин справи, заслухав позицію учасників справи по суті позовних вимог та оголосив перерву до 11:30 год. 01.02.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін та третьої особи про судове засідання 01.02.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 01.02.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін та третьої особи, суд продовжив розгляд справи по суті, дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 01.02.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Присутній в судовому засіданні 01.02.2021 повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає. В задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, вважає, що оскаржуване позивачем рішення відповідає вимогам закону. Звертає увагу суду, що спірні земельні ділянки були передані ТОВ "Т-ПС" у зв`язку із набуттям останнім права власності на нерухоме майно, яке на них знаходиться. Зазначає, що ТОВ "Тотус" не належно виконувало обов`язки орендаря, так як не сплачувало орендну плату вчасно. Після закінчення строку договору оренди землі від 20.07.2010, який був укладений до 30.03.2020, ТОВ "Тотус" договір не оформлявся. Щодо твердження позивача, що прийняте рішення Тернопільської міської ради обмежить йому доступ до власних виробничих приміщень, створить перешкоди здійсненню законної господарської діяльності, оскільки фактично буде закритий єдиний доступ ТОВ Тотус до власної сировини та матеріалів, а також вивезення готової продукції, зазначає, що позивач сам був ініціатором поділу орендованої земельної ділянки, а також те, що згідно з ст. 99 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України ) власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Повноважні представники третьої особи в судовому засіданні 01.02.2021 позовні вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Як і відповідач, вважають, що оскаржуване позивачем рішення відповідає вимогам закону. Стверджують, що строк дії договору оренди землі від 20.07.2010 закінчився, оскільки позивач не скористався своїм правом на продовження його дії. Завертають увагу суду на те, що ТОВ "Т-ПС", враховуючи неналежне виконання ТОВ "Тотус" своїх зобов`язань за договором щодо внесення орендної плати, оплатила частково останню. Вказують, що самостійною підставою, згідно з ст. 141 ЗК України, для припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Вважають, що при прийнятті оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради вказана норма врахована, оскільки ТОВ "Т-ПС" є власником нерухомого майна, яке знаходиться на спірних земельних ділянках. Наголошують, що рішення Тернопільської міської ради № 7/51/180 від 26.06.2020 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі" є чинним. Щодо твердження позивача, що прийняте рішення Тернопільської міської ради обмежить йому доступ до власних виробничих приміщень, створить перешкоди здійсненню законної господарської діяльності, оскільки фактично буде закритий єдиний доступ ТОВ "Тотус" до власної сировини та матеріалів, а також вивезення готової продукції, зазначають, що позивач сам був ініціатором поділу орендованої земельної ділянки. Звертають увагу на приписи з ст. 99 ЗК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

20.07.2010, на підставі рішення Тернопільської міської ради за № 5/33/92 від 30.03.2010, між Тернопільською міською радою, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотус", як Орендарем, з другої сторони, було укладено Договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у м. Тернополі по вул. Промислова, 30, загальною площею 0,7320 га, в тому числі: 0,7320 га - землі промисловості. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - викуплені приміщення. Інші об`єкти інфраструктури - водопровід, лінія електропостачання, каналізація, теплотраса. Земельна ділянка передається в оренду з об`єктами нерухомого майна, зазначеними в п. 3. (п. п. 1-4 Договору).

Згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 26.07.2010 становить 3 118 034,87 грн (425,96 грн за 1 кв.м).

П. 8 Договору визначено, що останній укладено терміном на десять років з 19 липня 2010 року до 30 березня 2020 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3,375 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, в розмірі 4 384,74 грн щомісячно з 01.06.2010 з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними рішеннями міської ради. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням її цільового призначення, коефіцієнтів встановлених відповідними рішеннями міської ради, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок місцевого бюджету № 33217812700002 в Управлінні Державного казначейства в Тернопільській області (п.п. 9-11 Договору).

Відповідно до п. п. 15, 16 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування викуплених приміщень. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості. Цільове використання землі згідно класифікатора - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розробленням проекту її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. п. 18, 20 Договору).

П. 37 Договору визначено, що його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, а також у інших випадках, передбачених законом.

П. 43 Договору визначено, що останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Про вчинення вказаного вище правочину в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис за №4169 від 04.11.2010. Договір зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.10.2010 за № 041066100344.

20.10.2017 до Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації 04.11.2010 за № 4169, між Тернопільською міською радою, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотус", як Орендарем, з другої сторони, було укладено Додаткову угоду, згідно з якою внесено зміни до Договору, а саме до п. п. 2, 5, 9: "2. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 0,7320 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,0142 га - кад. номер 6110100000:03:002:0038 - землі промисловості; земельна ділянка площею 0,5284 га кад. номер 6110100000:03:002:0039 - землі промисловості; земельна ділянка площею 0,1894 га - кад. номер 6110100000: 03:002:0040 - землі промисловості. 5. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 0,7320 га станом на 2017 рік становить 3 620 545,20 грн. 9. Орендна плата за земельні ділянки загальною площею 0,7320 га з 01.01.2017 вноситься Орендарем в грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 9 051,37 грн щомісячно, з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами". Окрім того, даною Додатковою угодою сторони визначили, що Орендар зобов`язаний у п`ятиденний строк після реєстрації даної Додаткової угоди подати її копію в Тернопільську ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області. Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки.

З наявного в матеріалах справи рішення Тернопільської міської ради №7/42/29 від 20.12.2019 "Про поновлення договорів оренди землі" вбачається, що з метою спрощення процедури поновлення договорів оренди землі, керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 12 ЗК України, враховуючи висновок постійної комісії міської ради з питань містобудування, Тернопільська міська рада вирішила поновити договори оренди землі, термін яких закінчується в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на термін, передбачений попереднім договором з моменту їх закінчення, але не більше, ніж на п`ять років, згідно з додатками (п. 1 рішення).

Відповідно до Додатку № 1 "Перелік договорів оренди, термін яких закінчився з 01.01.2020 по 31.12.2020 (юридичні особи)", копія якого долучена заявником до позовних матеріалів, під № 6 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус", код ЄДРПОУ - 30362983, адреса земельної ділянки: Промислова, 30, площа 7320, № договору - 4169, дата договору - 04/11/10, вид користування - оренда, призначення - обслуговування викуплених приміщень, термін - 30/03/20.

Разом з тим, п. п. 2, 4 рішення № 7/42/29 від 20.12.2019 Тернопільської міської ради передбачено, що поновленню підлягають договори оренди землі, вказані в п. 1, щодо яких будуть відповідні звернення від орендарів, в строки, визначені чинним законодавством та умовами діючих договорів, за умови належного виконання умов договорів оренди та відсутності заборгованості з орендної плати . Вказано, що юридичним та фізичним особам слід оформити право користування земельними ділянками згідно чинного законодавства.

За твердженнями позивача, саме на підставі даного рішення Тернопільської міської ради (дата прийняття 20.12.2019) Договір оренди землі від 20.07.2010 продовжено на наступні п`ять років.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питань оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" за №161-XIV від 06.10.1998, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Закон №161-XIV ).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону №161-XIV орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону №161-XIV).

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ч. 4 ст. 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону №161-XIV).

Згідно з ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ч. 2 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягає і таке речове право, похідне від права власності, як право оренди земельної ділянки.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. ст. 1-2 Закону №161-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Ст. 13 Закону №161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 ЗК України. Однак відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору врегульовано Законом №161-XIV.

Зокрема, ст. 33 Закону №161-XIV, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, було врегульовано питання "Поновлення договору оренди землі".

Відповідно до ч. 1 зазначеної вище норми, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону №161-XIV).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону №161-XIV).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону №161-XIV) .

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону №161-XIV).

Ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону №161-XIV).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону №161-XIV).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону №161-XIV було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч. ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 Закону №161-XIV) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону №161-XIV).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV. І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Договір оренди землі від 20.07.2010 набув чинності з 05.10.2010 (моменту його державної реєстрації) та враховуючи погоджений сторонами у п. 8 строк діяв до 30.03.2020.

Відповідно до умов укладеного правочину та приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства (ст. 33 Закону№161-XIV) позивач, як орендар, який мав намір скористатися правом на його поновлення на новий строк, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV, зобов`язаний був у термін до 30.01.2020 повідомити Тернопільську міську раду, як орендодавця, про намір поновити Договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди.

Однак, доказів на підтвердження звернення орендаря - ТОВ "Тотус" до орендодавця - Тернопільської міської ради щодо поновлення Договору оренди землі від 20.07.2010 та, відповідно, доказів оформлення права користування спірними земельними ділянками згідно чинного законодавства заявником до позовних матеріалів не надано.

Окрім того, судом встановлено, що свої зобов`язання за Договором оренди землі від від 20.07.2010 в частині внесення орендної плати за користування земельною ділянкою орендар - ТОВ "Тотус" також виконувало неналежним чином.

Зокрема, з довідки Тернопільського управління Головного Управління ДПС у Тернопільській області № 3039/10-5/19-00-54-03/13154 від 16.06.2020 вбачається, що починаючи з 28.11.2019 ТОВ "Тотус" не здійснює сплату орендної плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Промислова, 30 у м. Тернополі, площею 7320,00 кв.м. Станом на 16.06.2020 заборгованість по орендній платі за землю становить 339 236,53 грн. Долучене третьою особою до матеріалів справи платіжне доручення № 3363 від 19.08.2020 свідчить про сплату ТОВ "Т-ПС" за ТОВ "Тотус" орендної плати за землю в сумі 67 974,12 грн.

Наведені вище обставини, на думку суду, свідчать про недотримання позивачем процедури поновлення договору оренди землі від 20.07.2010 на підставі ст. 33 Закону №161-XIV, неналежне виконання обов`язків орендаря за Договором оренди землі від 20.07.2010, а, відповідно, про безпідставність тверджень останнього про продовження строку його дії на наступні п`ять років.

Окрім того, слід зазначити, що в силу приписів ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно оскаржуваного рішення спірні земельні ділянки (площею 0,0142 га, кад. номер 6110100000:03:002:0038 та площею 0,1894 га, кад. номер 6110100000:03:002:0040) були надані Тернопільською міською радою в оренду ТОВ "Т-ПС" для обслуговування будівель закладів готової продукції, які знаходяться у м. Тернополі по вул. Промислова, 30.

Наявний в матеріалах справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформаційна довідка ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" № 305 від 02.03.2020 свідчать про те, що ТОВ "Т-ПС" на праві власності по вул. Промислова, 30 у м. Тернополі належать об`єкти нерухомого майна, а саме: будівля складу готової продукції літ. Л загальною площею 124,5 кв.м та будівля складу готової продукції літ. М загальною площею 286,7 кв.м, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,1894 га (кад. номер 6110100000:03:002:0040); будівля складу готової продукції літ. П загальною площею 141,8 кв.м, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0142 га (кад. номер 6110100000:03:002:0038).

З метою оформлення права користування земельними ділянками, на яких розташоване належне ТОВ "Т-ПС" нерухоме майно, останнє звернулося до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу накладання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1894 га та 0,0142 га для обслуговування та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд за адресою: вул. Промислова, 30.

26.06.2020 Тернопільською міською радою було прийнято рішення № 7/51/180 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС". Зокрема, даним рішенням припинено ТОВ "Тотус" право користування земельними ділянками площею 0,0142 га (кад. номер 6110100000:03:002:0038) та площею 0,1894 га кад. номер 6110100000:03:002:0040) за адресою вул. Промислова, 30, у зв`язку із набуттям іншою особою права власності на будівлі та споруди. Віднесено дані земельні ділянки до земель, не наданих в користування та не переданих у власність. Зобов`язано ТОВ "Тотус" в двомісячний термін внести зміни в земельно-облікову документацію у встановленому законодавством порядку. Надано дозвіл ТОВ "Т-ПС" на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0,1894 га (кад. номер 6110100000:03:002:0040) та 0,0142 га (кад. номер 6110100000:03:002:0038), в оренду терміном на п`ять років, для обслуговування будівель закладів готової продукції за адресою: вул. Промислова, 30. Зобов`язано ТОВ "Т-ПС" в шестимісячний термін подати на затвердження технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, забезпечити погашення заборгованості по орендній платі за вказані земельні ділянки.

Судом встановлено, що ТОВ "Тотус", не погоджуючись із вказаним рішенням Тернопільської міської ради, зверталось до Господарського суду Тернопільської області з позовом про його скасування.

Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2020 було відкрито провадження у справі № 921/461/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" до відповідача - Тернопільської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення Тернопільської міської ради "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі" та призначено підготовче засідання.

Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2020 провадження у справі №921/461/20 було закрито, враховуючи подану позивачем - ТОВ "Тотус" та прийняту судом заяву б/н та б/д (вх.№7166 від 12.10.2020) про відмову від позову.

Таким чином, станом на дату розгляду даної справи рішення Тернопільської міської ради № 7/51/180 від 26.06.2020 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС" є чинним.

Рішенням Тернопільської міської ради №7/54/226 від 21.08.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС", яке є предметом даного судового розгляду:

1. Затверджено ТОВ "Т-ПС" (код ЄДРПОУ 36509185) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0,1894 га та площею 0,0142 га для обслуговування будівель закладів готової продукції за адресою: вул. Промислова, 30;

2. Надано ТОВ "Т-ПС" (код ЄДРПОУ 36509185) в оренду терміном на п`ять років земельні ділянки площею 0,1894 га (кад. номер 6110100000:03:002:0040) та площею 0,0142 га (кад. номер 6110100000:03:002:0038) для обслуговування будівель закладів готової продукції за адресою вул. Промислова, 30;

3. Зобов`язано ТОВ "Т-ПС" в двомісячний термін здійснити державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства.

Згідно з ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Ст. ст. 142, 143 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування і межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами ст. 144 Конституція України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом ст. ст. 12, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Отже, вирішення питання про надання у користування, а відтак і дозволу на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок по вул. Промислова, 30 у м. Тернополі належить до компетенції органу місцевого самоврядування в особі Тернопільської міської ради.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

За приписами ст. ст. 122, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

П. п. 1, 2, 6 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. е ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Таким чином, виходячи із наведених приписів законодавства, ТОВ "Т-ПС" (третя особа), набувши право власності на будівлі складу готової продукції площею 124,5 кв.м, 286,7 кв.м, 141,8 кв.м за адресою: вул. Промислова, 30 у м. Тернополі набуло право на отримання у користування земельних ділянок, на яких знаходиться нерухоме майно та які є необхідними для його обслуговування .

Як вже зазначалось судом, рішенням Тернопільської міської ради №7/54/226 від 21.08.2020, за результатами розгляду заяви ТОВ "Т-ПС", останньому затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0,1894 га та площею 0,0142 га та надано в оренду терміном на п`ять років зазначені земельні ділянки для обслуговування будівель закладів готової продукції за адресою вул. Промислова, 30.

За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з наведених норм, підставами для скасування рішення органу місцевого самоврядування в судовому порядку є прийняття його з порушенням чинного законодавства, або визначеній законом компетенції цього органу та порушення у зв`язку з цим прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Проте, судом не встановлено, що рішення Тернопільської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС" суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства та порушує права або охоронювані законом інтереси позивача.

Щодо тверджень позивача про те, що Тернопільською міською радою було грубо порушено вимоги регламенту роботи, оскільки питання "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30" взагалі не було включене до порядку денного п`ятдесят першої сесії Тернопільської міської ради VII скликання, суд відзначає, що визнання недійсним зазначеного рішення органу місцевого самоврядування не є предметом позову у справі № 921/594/20, а отже підстави його прийняття не можуть бути предметом судового дослідження (розгляду) в межах даної справи.

Щодо посилань позивача, що рішення Тернопільської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС" прийнято з порушенням ст. ст. 1, 2, 3, 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки проект рішення опубліковано 20.08.2020 на офіційному сайті Тернопільської міської ради, а рішення було прийняте вже 21.08.2020, суд вважає, що зазначена підстава, в сукупності із встановленими вище судом обставинами, не впливає на законність прийнятого відповідачем рішення і не може бути підставою для його скасування.

При цьому необхідно зазначити наступне.

Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації, крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

П. 4.3. Регламенту Тернопільської міської ради VII скликання встановлено, що проекти рішень міської ради, прийняті рішення міської ради, протоколи сесій, графіки засідань постійних комісій, протоколи засідань постійних комісій міської ради з висновками та рекомендаціями, оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Кожен проект рішення міської ради та її виконавчого комітету з усіма додатками публікується на сайті окремо, із обов`язковим зазначенням дати публікації та дати останньої зміни.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Ст. 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що не оприлюднення інформації відповідно до ст. 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності. Проте, це не є підставою для скасування рішення, згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Щодо тверджень позивача, що прийняте рішення міської ради обмежить доступ позивача до власних виробничих приміщень, створить перешкоди здійсненню законної господарської діяльності, оскільки фактично буде закритий єдиний доступ ТОВ "Тотус" до власної сировини та матеріалів, а також вивезення готової продукції, суд відзначає, що останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Поряд з цим, звертає увагу позивача на главу 16 ЗК України, яка визначає порядок встановлення, дію, припинення тощо земельного сервітуту.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи по захист свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду по захист наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від цього вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а у ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу про захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі Буланов та Купчик проти України , яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, сказав, що § 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutit v Croatia , № 48778/99, п. 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 13.05.1980 в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішенні від 30.05.2013 в справі Наталія Михайленко проти України (п. 32) визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 1.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК 2004 року та інших законах у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

За наслідками розгляду даної справи та встановленими вище обставинами, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення п`ятдесят четвертої сесії Тернопільської міської ради № 7/54/226 від 21.08.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Промислова, 30 ТОВ "Т-ПС" задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.02.2021

Суддя І.М. Гирила