Рішення

від 29.12.2020 по справі 160/12263/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/12263/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач, просить:

- визнати незаконним рішення № 8593/03-16 від 30.07.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ: 21910427, про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , пенсії за вислугою років на підставі п. є) ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

- скасувати рішення № 8593/03-16 від 30.07.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ: 21910427, про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , пенсії за вислугою років на підставі п.є) ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ: 21910427, призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 ,за вислугою років на підставі п. є) ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення , з 22.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 22.07.2020 року вона звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки вважала, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 № 2-р/2019, при призначенні пенсії повинні застосовуватись норми вказаної статті в редакції, яка була чинною до 01.04.2015 року, а саме, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Проте, рішенням відповідача від 30.07.2020 р. №8593/03-16 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу 25 років та довідок, що підтверджують перебування спортсменом - інструктором у складі збірної команди України. Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача, та зазначає, що має достатньо стажу для призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку із чим, рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та витребувано належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

27.10.2020 року не електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

03 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов та завірена копія пенсійної справи позивача. Відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22 липня 2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Листом від 30.07.2020 р. за вих. № 8593/03-16 позивачу було повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років за відсутності необхідного страхового стажу. Так, відповідач зауважив, що відповідно до пункту є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати не менше 25 років загального стажу роботи та необхідно надати наступні документи: довідку про перебування в складі збірної команди України; довідку про перебування спортсменом - інструктором штатної збірної команди України; довідку, що позивач брала участь у складі збірної команди України у змаганнях та посідала призові місця. У зв`язку із тим, що загальний страховий стаж позивачки складає 21 рік 06 місяців 01 день, їй відмовлено у призначенні пенсії по вислузі років.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку із знаходженням судді Тулянцевої І.В. у відпустці та на лікарняному в період, що припадав на час розгляду справи, рішення ухвалено 29.12.2020 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22 липня 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Згідно матеріалів пенсійної справи до заяви про призначення пенсії від 22.07.2020 року позивач додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 28.01.1999, паспорт НОМЕР_2 від 12.07.2007, трудову книжку НОМЕР_3 від 03.12.1996, дублікат посвідчення майстра спорту України міжнародного класу з дзюдо (наказ № 695 від 21.03.2001р.), заяву на виготовлення пенсійного посвідчення від 22.07.2020.

Листом від 30.07.2020 за вих. № 8593/03-16 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу про відмову в призначенні пенсії за вислугу років за відсутності необхідного стажу роботи та довідок про перебування у складі збірної команди України. В обґрунтування зазначеної відповіді Пенсійним фондом зазначено, що відповідно до пункту є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на призначення пенсії за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України незалежно від віку.

До стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності передбачені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу. Відповідач зазначив, що загальний страховий стаж роботи позивачки складає 21 рік 06 місяців 01 день, що недостатньо для призначення пенсії даного виду.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до ст. 2 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 7 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Статтею 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом "є" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон від 02.03.2015 №213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015 пункт є статті 55 Закону від 05.11.1991 №1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України у своєму рішенні виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII до оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "6", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII такими, що суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення ч. 3 ст. 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац 10 п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Таким чином, за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011.

З огляду на вказане, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту є ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII необхідно застосовувати положення у редакції Закону до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: Право на пенсію за вислугу років мають: є) спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку .

Тобто, позивачка наділена правом на призначення пенсії за вислугу років виходячи з наявності загального стажу роботи 20 років незалежно від віку.

Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (далі - Порядок № 583).

Відповідно до п. 1 Порядку № 583 (в редакції постанови, чинній на момент виникнення спірних відносин, а саме - з 14.08.2015 року), пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

До стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом від 09.07.2003 № 1058-IV.

Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Відповідно до п. 2 Порядку № 583 пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, установлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсій за віком.

Пенсії за вислугу років обчислюються із заробітної плати відповідно до порядку, визначеного Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (п. 3 Порядку № 583).

Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України (п. 4 Порядку № 583).

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають:

- спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд;

- за наявності загального стажу роботи не менше 25 років незалежно від віку;

- перебування в складі збірних команд України не менше 6 років;

- вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

При цьому, суд зазначає, що до 14.08.2015 року, тобто до набрання законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 529 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України , відповідно до п.п. 3 п. 2 якої було внесено зміни до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою № 583, а саме: в абзаці першому пункту 1 слова і цифри не менше 20 років замінити словами і цифрами станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років , п. 1 вказаного Порядку було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 20 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку .

Тобто, з урахуванням того, що на момент виникнення спірних відносин при призначенні пенсії позивачці повинні застосовуватись норми п. є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, чинній до 01.04.2015 року, таким же чином повинні застосовуватись і положення п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою № 583, щодо загального стажу роботи - не менше 20 років.

Статтею 1 Закону України Про фізичну культуру і спорт від 24 грудня 1993 року № 3808-ХІІ (далі - Закон № 3808-ХІІ) визначено, що спортсмен - фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях.

Згідно частин 4-6 статті 37 Закону № 3808-ХІІ, склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій. До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських та неолімпійських видів спорту, а з видів спорту інвалідів - Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів.

Частиною 9 статті 37 Закону № 3808-ХІІ передбачено, що спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту відповідно до умов трудового договору (контракту).

Отже, перебування у складі збірної команди передбачає наявність у спортсмена - члена збірної команди трудового договору.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону № 1788-XII).

На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

За приписами пунктів 1 та 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 цього Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В ході розгляду справи було встановлено, що записами трудової книжки НОМЕР_3 від 03.12.1996 року підтверджено, що позивачка працювала:

- з 01.12.1996 по 31.121996 в Донецькій школі вищої спортивної майстерності на посаді інструктора по спорту (записи 1,2);

- з 01.01.1999 по 30.09.2002 на посаді спортсмена - інструктора національної збірної України (записи 3,4);

- з 01.10.2002 по 31.12.2012 на посаді спортсмена - інструктора штатної збірної команди України з дзюдо (записи 5-11);

- з 01.02.2013 по 17.06.2013 КПНЗ Міська дитячо - юнацька спортивна школа з опорних видів спорту ДМР на посаді тренера - викладача з дзюдо (записи 12,13);

- з 18.06.2013 по 01.11.2013 в Управлінні у справах молоді та спорту Дніпропетровської міської ради на посаді директора Комунального позашкільного навчального закладу Дитячо - юнацька спортивна школа № 14 Дніпропетровської міської ради (записи 14,15);

- з 01.03.2014 по 15.04.2015 в КПНЗ МДЮСШ в ОВС ДМР на посаді тренера- викладача з дзюдо (записи 16, 17);

- з 16.04.2015 працювала в Комунальному позашкільному навчальному закладі Комплексна дитячо - юнацька спортивна школа Динамо Дніпропетровської міської ради на посаді тренера - викладача з дзюдо (запис 18).

Згідно наданого позивачкою витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу - Форма ОК-5), ОСОБА_1 працювала в Комунальному позашкільному навчальному закладі Комплексна дитячо - юнацька спортивна школа Динамо Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 39725067) включно по червень 2020 року.

На підтвердження факту перебування позивача на посаді спортсмена - інструктора у складі штатної збірної команди України з дзюдо у період з січня 1999 року по грудень 2012 року, судом взято до уваги: записи, зроблені в трудовій книжці позивачки (№№ 3,4,5,6,7,8,9,10,11); копію довідки Міністерства молоді та спорту України від 14.09.2020 року № 3485/16, зі змісту якої встановлено, що позивач дійсно працювала за контрактом на посаді спортсмена- інструктора штатної команди національної збірної команди України з боротьби дзюдо в період з 01.01.1999 по 31.12.2012 року. Довідка видана на підставі наказів, копії яких долучені до позову в якості доказів, а саме: № 243-С від 23.12.1998, №257-С від 20.12.1999, № 195-С від 20.12.2000, № 56-С від 21.02.2002, № 263-С від 03.10.2002, № 330-С від 25.12.2003, № 419-С від 31.12.2004, № 370-С від 30.12.2005, № 88-С від 29.01.2007, № 76-С від 07.02.2008, № 408-С від 15.10.2008,№ 542-С від 31.12.2008, № 443-с від 30.12.2009, № 244-т від 16.12.2010, № 17-т від 15.02.2011, № 33-т від 22.03.2011, № 56-т від 18.04.2011, № 101-т від 30.06.2011, №133-т від 31.08.2011, № 383-т від 30.12.2011 та № 383-с від 30.12.2011 року. Загальний стаж перебування в складі збірної команди України з боротьби дзюдо складає 13 років.

Таким чином, з урахуванням вказаних записів трудової книжки, стаж роботи позивачки станом на 22.07.2020 року (дата звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії) становить 24 роки 09 днів.

Звання майстра спорту України міжнародного класу з дзюдо присвоєно позивачці наказом № 695 від 21.03.2001р. та підтверджено посвідченням, виданим Державною службою молоді та спорту України, а також посвідченням майстра спорту України міжнародного класу з боротьби самбо (наказ № 1314 від 19.06.1998).

Згідно записів трудової книжки позивачки встановлено, що вона вибула зі складу збірних команд України 31.12.2012 року.

Суд зазначає, що ані в оскаржуваному рішенні відповідача, ані у відзиві на позов відповідач не вказує про невідповідність даних, зазначених у трудовій книжці, або помилок у їх оформленні. Відмова у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах обумовлена тим, що позивачем не надано документів, які б підтверджували факт: перебування у складі збірної команди України; перебування спортсменом - інструктором штатної збірної команди України; що позивачка брала участь у складі збірної команди України у змаганнях та посідала призові місця.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачка підтвердила своє право на призначення пенсії відповідно до п. є ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, оскільки станом на 22.07.2020 страховий стаж ОСОБА_1 з необхідних 20 років (згідно рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019), становив 24 роки 09 днів, в тому числі перебування в складі збірних команд України - 13 років.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 30.07.2020 року №8593/03-16 про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років, згідно п. є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення . Як наслідок це рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років згідно п. є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з 22.07.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 22.07.2020.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн., належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 8593/03-16 від 30.07.2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років на підставі п. є ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 № 2-р/2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до п. є ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 № 2-р/2019, з 22.07.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева