Рішення

від 15.02.2021 по справі 500/3847/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3847/20

15 лютого 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом №С-7709/0-2026/0/17-20 від 23.10.2020;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області у власність для ведення особистого селянського господарства;

- здійснити судовий контроль за виконанням рішення в даній справі шляхом зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подати до Тернопільського окружного адміністративного суду в двотижневий строк з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили письмовий звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, у власність для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом №С-7709/0-2026/0/17-20 від 23.10.2020 відповідачем за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області за межами населеного пункту було відмовлено у її задоволенні.

Проте, на думку позивача вказана відмова, яка оформлена листом, прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у ній відсутнє посилання на підстави для такої відмови визначені статтею 118 ЗК України.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, які виконані позивачем.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 14.12.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.01.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки позивачу є правомірною та законною.

Позивачем ОСОБА_1 до суду подано письмові пояснення, в яких вказала, що жодної нормативно визначеної підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу немає.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою від 21.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області за межами населеного пункту. До вказаної заяви позивачем також було долучено копію паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання з планово-картографічних матеріалів щодо бажаного місця розташування земельної ділянки.

Згідно матеріалів справи, на виконання наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року", рішення колегії Держземагентства України №2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", яким запроваджено з 15.10.2014 обов`язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, відповідачем було скеровано на адресу Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області відповідного листа від 28.09.2020 №18-19-0.52-5396/2-20 (разом із копіями представлених позивачем документів) для надання пропозицій щодо прийняття Головним управлінням наказу щодо відведення ділянки позивачу.

У відповідь Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області листом від 02.10.2020 №252 повідомила відповідача, що земельна ділянка хоч і розміщена за межами населеного пункту, та згідно підпункту б пункту 2 та пункту 3 статі 83 Земельного кодексу України перебуває у комунальній власності Нестерівської сільської територіальної громади, оскільки на ній розміщені об`єкти комунальної власності.

Листом від 23.10.2020 №С-7709/0-2026/0/17-20 "Про розгляд клопотання" Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області з посиланням на частину сьому статті 118 та статті 83, 120, 122 Земельного кодексу України та лист Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області відповідач відмовив позивачу у задоволенні клопотання.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

За нормами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частин другої, третьої статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "а" частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зазначені норми Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, у листі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 23.10.2020 №С-7709/0-2026/0/17-20 не наведено жодної з підстав для відмови визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Натомість єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства стало посилання на позицію Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, викладену в листі №252.

Суд враховує, що статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських селищних, міських рад на розпорядження земельними ділянками комунальної власності. Водночас розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто у даному випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку розпорядника земельними ділянками державної власності з`ясовувати та враховувати позицію органу місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення №333).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.08.2019 №203 (далі - Наказ №203) про внесення зміни до наказу Держгеокадастру від 29.12.2016 №360 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, в системі Держгеокадастру" та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Держгеокадастру, визнано таким, що втратив чинність наказ Держгеокадастру від 15.10.2015 №600 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру".

При цьому згідно пункту 1 Наказ №203 абзац перший пункту 13 Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, в системі Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 29.12.2016 №360, викладено в такій редакції: "13. Під час роботи з документами з грифом "Для службового користування" застосовуються положення Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, та національних стандартів, що регламентують порядок складення та оформлення організаційно-розпорядчих документів.".

Відповідно до пункту 80 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Суд також звертає увагу, що такої позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, про свідчать висновки, наведені у постанові від 28.11.2018 під час розгляду справи №820/4219/17.

Відповідно до частини п`ятої 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у формі листа від 23.10.2020 №С-7709/0-2026/0/17-20, а не у формі наказу.

При цьому, зазначений вище лист Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області має інформативний характер, а тому не може порушувати права позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Натомість негативні наслідки для позивача може нести наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, якого за результатом розгляду клопотання позивача прийнято не було.

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлену бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду клопотання позивача, суд дійшов до висновку, що для ефективного захисту прав позивача є підстави для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом №С-7709/0-2026/0/17-20 від 23.10.2020 задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що клопотання позивача по суті не вирішено уповноваженим органом та за результатами його розгляду не прийнято відповідного рішення, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, не виконано та не доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

За нормами пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1681,60 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, суд вважає, що слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в у розмірі 840,80 грн.

Щодо здійснення судового контролю за виконанням рішення в даній справі шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області подати до Тернопільського окружного адміністративного суду в двотижневий строк з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили письмовий звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.

Разом з тим, за приписами частини першої статті 382 КАС України встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у вигляді зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ: 39766192);

третя особа:

- Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області (місцезнаходження: с. Нестерівці, Зборівський район, Тернопільська область, 47283, код ЄДРПОУ: 03875986) .

Головуючий суддя Мартиць О.І.