Постанова

від 03.02.2021 по справі 380/911/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/911/20 пров. № А/857/10936/20 А/857/11013/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

представника позивача Білевич Х. О.

представника відповідача Паїк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, прийняте суддею Кухар Н.А. о 12 годині 32 хвилині у місті Львові, повний текст складений 04.08.2020 року та на додаткове рішення від 20 серпня 2020 року, повний текст складений 25.08.2020 року у справі за позовом Дочірнього підприємства Лея-Тур до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,-

встановив:

Дочірнє підприємство Лея-Тур (далі - ДП Лея-Тур ) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14 січня 2020 року № Ю-6575-23 в сумі 15652,75 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання. Допущена виконавчою службою під час сплати суми заборгованості у розмірі 1851, 31 грн. згідно вимоги № Ю-403-20 від 29.04.2015 року помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, оскільки вказані кошти були перераховані на єдиний казначейський рахунок і зараховані у повному обсязі на єдиний казначейський рахунок.

Зважаючи на те, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, суд дійшов висновку, що помилка державного виконавця при перерахунку коштів на рахунок контролюючого органу для сплати боргу фізичними особами, не може бути достатньою підставою для застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату такого внеску, оскільки зазначена помилка не вказує на його бездіяльність щодо несплати такого внеску.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року задоволено заяву ДП Лея-Тур про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ - 43143039) на користь Дочірнього підприємства Лея-Тур (79008, пл. Данила Галицького, 12/2, м. Львів, код ЄДРПОУ - 37831552) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі ) грн.

Задовольняючи зазначену заяву, суд виходив з того, що матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі фактично сплачених 3000,00 грн.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційні скарги. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено судові рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, поданої на рішення, зазначає, що станом на 18.11.2019 ДП Лея-Тур перебуває на податковому обліку як платник за основним місцем обліку. Згідно з інтегрованої картки платника по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 18.11.2019 за позивачем обліковується заборгованість в сумі 15653, 40 грн, штрафна санкція в сумі 3538, 17 грн та пеня в сумі 4194, 29 грн.

На виконання у відділі Державної виконавчої служби перебувала вимога про сплату боргу № Ю-403/20, видана 29.04.2015 про стягнення з ДП Лея-Тур на користь держави боргу в сумі 1851, 31 грн.

03.06.2015 на адресу відділу надійшли кошти по сплаті боргу, однак державним виконавцем помилково перераховано кошти на рахунок контролюючого органу для сплати боргу фізичними особами, в результаті чого не враховано виконання вказаної вимоги.

Зазначає, що перерахунок заборгованості, необхідної штрафної санкції та пені по причині помилки державного виконавця та листа Галицького відділу Державної виконавчої служби не передбачено.

Вимога про сплату боргу формується не лише на підставі актів документальних перевірок. Відображення в інформаційній системі фіскального органу даних про наявність у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску є самостійною і достатньою підставою для формування вимоги про сплату боргу.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, поданої на додаткове рішення, покликається на норми законодавства щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Зазначає, що таке винесене всупереч нормам матеріального права, без повно і всебічно з`ясованих обставин справи та підлягає скасуванню.

Просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката відмовити повністю.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в якому вказує на необґрунтованість апеляційних скарг та відсутність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у Галицькому відділі Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебувала вимога про сплату боргу №Ю-403-20, видана 29.04.2015 року, про стягнення з ДП Лея - Тур на користь держави боргу в сумі 1851, 31 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 29.05.2015 ДП Лея Тур на рахунок Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перераховано кошти в сумі 2165,34 грн., призначення платежу - згідно постанови про арешт коштів боржника, внесеної на підставі вимоги про сплату боргу ДПІ у Галицькому районі м. Львові № ю- 403-20 виданої 29.04.2015 року. Платіж проведено банком 29.05.2015 року.

Старшим державним виконавцем Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Яремчуком А.Т., 29.05.2015 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47487042 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-403-20, виданої 29.04.2015 року ДПІ у Галицькому районі, оскільки боржником ДП Лея - Тур сума заборгованості, виконавчий збір і витрати на проведення виконавчих дій сплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 29.05.2015 року.

ДП Лея Тур неодноразово зверталося до відповідача із заявами, в яких вказував, що виконавчою службою було помилкового перераховано кошти не на рахунок юридичної особи, а на рахунок фізичних осіб та з проханням перерахувати сплачені кошти з рахунку р/р НОМЕР_1 суму 1851, 31 на рахунок № НОМЕР_2 .

Галицький відділ Державної виконавчої служби м. Львова звернувся із листом від 14.08.2019 № 12801 до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить кошти в сумі 1851,31 грн., стягнуті 29.05.2015 згідно вимоги № Ю- 403- 20 про сплату боргу, виданої 29.04.2015 ДПІ у Галицькому районі, та перераховані відділом на користь стягувача на загальний розрахунковий рахунок (ДПІ) зарахувати в рахунок погашення заборгованості боржником згідно вказаної вимоги.

Листом Головного управління ДПС у Львівській області від 19.11.2019 № 11521/10/51.05 надано відповідь, що станом на 18 листопада 2019 року за ДП Лея Тур обліковується заборгованість в сумі 15653, 40 грн., необхідна штрафна санкція в сумі 3538, 17 грн. та пеня в розмірі 4194, 29 грн. Перерахунок заборгованості, необхідної штрафної санкції та пені по причині помилки державного виконавця та листа Галицького відділу Державної виконавчої служби не передбачено.

14.01.2020 Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю- 6575-23, згідно з якою станом на 31 грудня 2019 року сума заборгованості ДП Лея Тур зі сплати єдиного внеску, штрафної санкції та пені становить 15 652, 75 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI).

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до положень частин сьомої, восьмої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

За змістом частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до пункту 11 статті 9 Закону №2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно із законом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України (далі БК), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Нормами частини п`ятої статті 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок

Аналіз норм цього Кодексу дає підстави суду зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок , затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.200 за №594/6882; далі - Положення №122) та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Тобто, з наведеного слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54, у відповідності до пункту 1 розділу II якого Міністерство доходів і зборів України та територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Як підтверджується матеріалам справи, в ході виконавчого провадження № 47487042 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю- 403- 20, виданої 29.04.2015 року ДПІ у Галицькому районі, боржником ДП Лея - Тур сума заборгованості із сплати єдиного внеску сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 29.05.2015 року.

Однак, державним виконавцем помилково перераховано кошти на рахунок контролюючого органу для сплати боргу фізичними особами №37194201011304 замість рахунку № НОМЕР_1 , в результаті чого Головним управлінням ДФС у Львівській області не враховано виконання вимоги про сплату боргу № Ю- 403- 20, виданої 29.04.2015 року ДПІ у Галицькому районі.

Так, позивачем та Галицьким відділом Державної виконавчої служби м. Львова вживались заходи щодо перерахування сплачених коштів на правильний рахунок, а саме звертались до Головного управління ДФС у Львівській області з відповідними заявами та листами, однак, контролюючим органом листом від 19.11.2019 року № 11521/10/51.05 була надана відповідь, згідно з якою, перерахунок заборгованості, штрафної санкції та пені по причині помилки державного виконавця не передбачено.

Суд зазначає, що здійснення помилок під час перерахування сум єдиного внеску на небюджетні казначейські рахунки має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

При цьому, суд зазначає, що сума заборгованості згідно з вимогою про сплату боргу № Ю-403-20 від 29.04.2015 ДП Лея-Тур було сплачено, а помилка державного виконавця не може складати відповідальність для позивача.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті сум єдиного внеску, не можуть бути підставою для нарахування недоїмки, застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 25 Закону№2464-VI.

Помилкова сплата єдиного внеску на інший розрахунковий рахунок, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок - 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 14.05.2019 в справі № 813/1860/16.

При цьому, допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення контролюючим органом оскаржуваної вимоги про сплати боргу та наявність підстав для її скасування.

Що стосується заяви ДП Лея-Тур про відшкодування витрат на правничу допомогу, яку вирішено судом додатковим рішенням, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 16.01.2020, акт здавання-приймання виконаної роботи від 27.07.2020 року, платіжне доручення від 29.07.2020 № 356.

Так, згідно з актом здавання-приймання виконаної роботи від 27.07.2020 року Адвокатським бюро Білевич було надано ДП Лея-Тур наступні послуги: вивчення матеріалів справи 1 год.; вивчення судової практики відповідно до інформації Єдиного реєстру судових рішень - 1 год, підготовка позовної заяви- 1,5 год, підготовка заперечення на відзив -1,5 год.

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години -600 грн., а саме 5х600 грн. = 3000 грн.

Платіжним дорученням від 29.07.2020 № 356 підтверджується перерахування позивачем Адвокатському бюро Білевич 3000 грн. як оплату за надання правової допомоги.

Враховуючи документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про їх співмірність із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та наявність підстав для їх відшкодування позивачу.

Судові витрати новому розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року та додаткове рішення від 20 серпня 2020 року у справі № 380/911/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 15.02.2021 року.