Ухвала

від 12.02.2021 по справі 161/9225/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 161/9225/19

провадження № 51-829 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 5 листопада 2020 року щодо виправданого ОСОБА_5 ,

встановив:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вищевказаного судового рішення у касаційному порядку у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті.

Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються, зокрема обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Проте скаржник подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.

Суд касаційної інстанції (далі суд) є судом права, а не судом факту і може скасувати чи змінити оскаржені рішення лише на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, скаржник має конкретно зазначити у чому полягають допущені на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не перевіряє оспорюваних рішень на предмет неповноти розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при здійсненні перегляду виходить із тих які були встановлені судами нижчих інстанцій. Також, суд не уповноважений оцінювати докази з точки зору їх достовірності.

Проте всупереч наведеним положенням процесуального закону, доводи касаційної скарги прокурора фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, незгоди з наданою судами оцінкою доказів, що в силу статей433,438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій скаржнику необхідно навести конкретні порушення норм процесуального права, які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення і які з огляду на положення ст. 412 КПК тягнуть за собою обов`язкове скасування судових рішень на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.

Недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, тому Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч.1ст.429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від

5 листопада 2020 року щодо виправданого ОСОБА_5 , залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3