Рішення

від 11.02.2021 по справі 381/3217/20

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/205/21

381/3217/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 року позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Дорогинської сільської ради. Спадкодавець заповіту не залишив. Право на спадкування за законом одержав ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги. ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька і 01.02.2019 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме на земельну ділянку площею 2,0000 га., проте у видачі свідоцтва про право на спадковий будинок відмовлено у зв`язку з відсутністю державної реєстрації будинку на ім`я спадкодавця.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В підготовче судове засідання позивач не з`явилася, через канцелярію суду представник позивача подала клопотання в якому позовні вимоги позивача підтримала та просила їх задовольнити, та справу розглянути в їх відсутність, проти винесення рішення в підготовчому судовому засіданні не заперечувала.

В підготовче судове засідання представник відповідача не зявився, надав до суду письмову заяву про слухання справи у їх відсутність, проти позову не заперечували та просили його задовольнити.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді письмових матеріалів справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Виконавчим комітетом Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області, про що 05.01.2015 року зроблено відповідний актовий запис № 2.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно до складу якого уввійшов житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 2,0000 га, розташованої на території Дорогинської сільської ради, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадкування є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя спадкодавець заповіту не залишив.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом так, як є дитиною спадкодавця, що підтверджується його свідоцтвом про народження.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

ОСОБА_2 реалізовуючи своє право звернувся до нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємець першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , на підставі чого державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області Бігіч С.Ю. було заведено спадкову справу №201/2015 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.02.2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 290, на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 2,0000 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 3224983300:02:001:0213, розташованої на території Дорогинської сільської ради, 104, Фастівського району Київської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, постановою державного нотаріуса Фастівської районної нотаріальної контори Бігіч С.Ю. від 08.12.2020 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований на території АДРЕСА_1 у зв"язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.

Виходячі з умов Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.49 ЗУ "Про нотаріат" відмова нотаріуса є обгрунтованою.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" передбачив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду, що було зроблено позивачем.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.

У 1959 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Ці правові акти визначали, що підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт будівництва ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію й не пов"язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації (правова позиція Веховного Суду України по справі №6-137цс13 від 18.12.2013 року).

Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Згідно з п. 16 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), до правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, відносять свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Крім того, вказана Інструкція передбачала реєстрацію будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За змістом характеристики будинку, господарських будівель та споруд, згідно технічного паспорта житловий будинок АДРЕСА_1 , побудований у 1950 році.

Як вбачається з виписки з протоколу № 2 зборів уповноважених членів колгоспу ім. Кірова Фастівського району, які відбулися 24.11.1987 року, було вирішено купити ОСОБА_4 , жилий будинок, жилою площею 37,6 м 2 для тракториста ОСОБА_3 . Оформлення договору купівлі-продажу у виконкомі сільської ради доручено ОСОБА_5 . 26.05.1987 року між колгоспом ім. Кірова с. Дорогинка (по дорученню Мельниченко П.Я) з однієї сторони та ОСОБА_4 , з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу будинку.

При цьому, фактична належність спадкодавцю спірного майна підтверджується Витягом з погосподарської книги, згідно з яким, власником житлового будинку по АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_3 . Відміток про зміну власника будинку не має. Таким чином, спадкодавець після реєстрації житлового будинку в погосподарській книзі набув право власності на вказаний будинок .

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов`язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця - ОСОБА_3 виникло право власності на вказаний будинок.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3 та маєь право на спадкування житлового будинку, тому у суду є всі підстави для визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом, оскільки іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при підтвердження факту прийняття спадщини не існує.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.4,12,13,76-82,133,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.1220-1222,1261,1268,1267,1268,1269,1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_2 до Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359991, місцезнах.: Київська область, Фастівський район, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 9, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер - НОМЕР_2 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей