Постанова

від 08.05.2007 по справі 48/109-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/109-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.05.2007р.м.Київ№ 48/109-А

15:57

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

08.05.2007 року                                               м. Київ                                 Справа № 48/109-А

                                                                            15 год. 57 хв.

За позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРИНА»

до                       Деснянської районної ради м. Києва

про                    визнання недійсним рішення № 1

                                        Суддя Сулім В.В.

                                                                                 Секретарі судового засідання Мисник. Т. М.

За участі представників сторін:

від позивача:   Дементьєва З. М. –директор, Лєвін В. О. - арбітражний керуючий

від відповідача:  Балута С. М. –пред за довір.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.05.2007 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРИНА»звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Деснянської районної ради м. Києва V сесії п'ятого скликання № 1 від 15.03.2007 року „Про розгляд протесту прокурора Деснянського районну м. Києва від  22.09.2006р. №13-к на рішення VI сесії деснянської  районної  у місті Києві ради  XXIV скликання  №14 від  04.09.2003р.”, яким вирішено протест прокурора задовольнити та скасовано рішення VI сесії Деснянської районної у місті Києві ради XXIV скликання  №14 від  04.09.2003р «Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2003 році».

Ухвалою від 03.04.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.49, 51 КАС України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.45-46 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 21.02.07р. суд виніс ухвалу про відкладення судового засідання по справі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 45, 46 КАС України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги з  огляду на наступне.

Позивач заперечує проти зазначеного рішенню, яким відповідач скасовує попереднє своє  рішення № 14 від  04.09.2003р., вважаючи його порушенням свого права на підставі того, що рішення № 14 від  04.09.2003р. є наслідком розгляду поданої до відповідача заяви про приватизацію нежитлового приміщення по проспекту Маяковського, 26, яке є частиною майнового комплексу магазину по продажу госптоварів № 1716  «ДАРИНА», що не ввійшло до статутного фонду при приватизації майна. На виконання обов'язоку, визначеного у статті 2 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приміщення передано в довгострокову оренду, з подальшим викупом за заявою позивача про приватизацію зазначеної частини майнового комплексу, яка не ввійшла до статутного фонду при приватизації комунального майна. Таким чином, відповідач при прийняття рішення №14 від  04.09.2003р. правомірно  застосував п. 49  Закону України „Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки”, оскільки приватизація  відбувалась не у  загальному порядку, а в порядку приватизації  цілісного майнового  комплексу.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення протирічать Законам України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про  приватизацію державного  майна», «Про державну програму приватизації на 2000-2002року».

Оскільки відповідно до  рішення №14 від  04.09.2003р. був укладений  з  позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення, то відміна даного  рішення порушує  права позивача.

Крім того, оскаржуване рішення №1 відміняє рішення №14 від 04.09.2003р. та залишає  без  розгляду заяву позивача, що суперечить Закону України „Про  звернення громадян” та порушує  права  позивача.

Деснянська районна у м. Києві рада проти позову заперечувала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що станом на  30.09.2003р. вартість проданого  приміщення становила 5 490 000грн., в той час, як  фактично це приміщення було  продано за 2 766 000 грн.

Крім того, відповідач вважає, що  права  позивача не  порушені, оскільки  він  вже приватизував приміщення та є  його  власником.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.07р заступником прокурора Деснянського району м. Києва було винесено  протест №13-К  на  рішення № 14 VІ сесії ХХІV скликання Деснянської районної у м. Києві ради від 04.09.2003 року яким затверджено  перелік об'єктів  комунальної  власності  Деснянського  районну міста Києва, що  підлягає  приватизації  у 2003р., до  якого включено, згідно  додатку №1 -  нежитлове приміщення, яке орендоване ТОВ „Дарина” (позивач) по  проспекту Маяковського, 26.

Прокурором було винесено протест з посиланням на те, що рішення № 14 VІ сесії ХХІV скликання Деснянської районної у м. Києві ради від 04.09.2003 року суперечить п.  51 Закону України  „Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки”, відповідно  до  якої  „у разі прийняття рішення про приватизацію державного майна (будівлю, споруду, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити  від   відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не  менше  як 25% залишкової  вартості майна”, в той час як  ТОВ „Дарина” такого  поліпшення не здійснював. Крім того, прокурор вважає, що рішення № 14 VІ сесії ХХІV скликання Деснянської районної у м. Києві ради від 04.09.2003 року суперечить нормам Указу Президента від 31.12.1994р. №827/94 „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні”, Наказу Фонду державного  майна України  від 31.01.1995р. №90 „Про затвердження Положення  про патент на право оренди будівель (приміщень, споруд)”, Наказу Фонду державного майна України №1511 від 30.07.1998р. відповідно до яких продаж об'єктів малої приватизації здійснюється (переважно) на конкурсних  засадах. До того ж, приміщення було  продане за заниженою вартістю, про  що  свідчить  висновок експерта №2500 від 15.04.2005р.

15.03.2007р. розглянувши протест прокурора Деснянського району міста Києва  від  22.09.2006р. №13-К на рішення VI сесії Деснянської районної у місті Києві ради  XXIV скликання  №14 від  04.09.2003р.”, остання винесла рішення №1 яким вирішено протест прокурора задовольнити та скасовано рішення VI сесії Деснянської районної у місті Києві ради XXIV скликання  №14 від  04.09.2003р «Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2003 році»(далі - Рішення №1).

Не погоджуючись з рішенням Деснянської районної  ради №1 Товариство з  обмеженою відповідальністю „Дарина”, що відповідно до рішення № 14 VІ сесії ХХІV скликання Деснянської районної у м. Києві ради від 04.09.2003 року приватизувало  нежитлове приміщення по проспекту Маяковського, 26, звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про  визнання недійсним рішення  Деснянської  районної  ради  №1 від  15.03.07р.

Розглянувши матеріали справи суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з  наступних  підстав.

Згідно з  частиною 2 статті 8 Закону України  „Про приватизацію  державного майна„ із членів трудового колективу підприємства, що приватизується, створено товариства з обмеженою відповідальністю ”Дарина” відповідно до Положення про порядок створення господарських товариств для участі  в приватизації об'єктів групи „А” затвердженого наказом Фонду державного майна  України від 08.10.96р. №1182 (що втратив чинність  31.03.2004р. але  діяв на момент  створення товариства позивача та винесення рішення №14).

04.09.2005р. Товариством покупців членів трудового колективу магазину по продажу госптоварів №1716 „Дарина”, яке розташовано  у приміщенні цілісного  майнового комплексу за адресою  місто Київ, проспект Маяковського, 26, приватизовано майно цілісного майнового комплексу магазину  по продажу  госптоварів №1716 „Дарина”, про що видано свідоцтво про право власності  №267.

На невід'ємну частину цілісного майнового комплексу магазину по продажу госптоварів № 1716 «Дарина», будівлю (споруду, приміщення), у якій розташовано зазначений об'єкт приватизації, яка не ввійшла до статутного фонду товариства при приватизації, виданий патент № 037 від 06.08.96р. строком до 15.07.2006р.

За поданою заявою про приватизацію частини цілісного майнового комплексу «Дарина»яка не ввійшла до статутного фонду товариства при приватизації, за адресою Київ, проспект Маяковського, 26, Деснянською районною у місті Києві радою VІ сесії двадцять четвертого скликання зазначена заява, розглянута і рішенням № 14 від 4 вересня 2003р. прийнято рішення: Затвердити перелік об'єктів комунальної власності Деснянського району, які підлягають приватизації в 2003 році згідно з додатком, у якому визначено назва об'єкту комунальної власності, що підлягає приватизації –нежитлове приміщення по проспекту Маяковського, 26, яке орендує ТОВ «Дарина».

Відповідно до частини 1 статті  5 Закону України „Про приватизацію державного  майна” до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України „ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України „ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення по проспекту Маяковського, 26, яке було внесено до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації згідно рішення №14, є частиною цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності позивачу (згідно Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”) та не було приватизовано, відповідно до патента №037 було надано  позивачу на праві оренди.

Відповідно до п. 49 Закону України „Про державну програму приватизації” Покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

З  пояснення сторін судом встановлено, що позивач при приватизації цілісного майнового  комплексу не відмовлявся  від  приватизації спірного  приміщення.

Таким чином, відповідач при винесенні рішення №14 від 4 вересня 2003р. правомірно застосував п. 49 Закону України „Про державну програму приватизації”, а не п. 51 зазначеного закону. Вищезазначене свідчить про правомірність рішення №14 та протиправність його скасування на вимогу протесту прокурора.

Згідно  ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безпосередньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 17 К Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Посилання відповідача на заниження оціночної  вартості  не приймаються  судом до уваги  з  огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Крім того, суд зазначає, що  позивач не може  нести відповідальність за ймовірні (недоведені) помилки суб'єктів оціночної  діяльності. Інші доводи відповідача  не стосуються предмету доказування у цій справі.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надавав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному обсязі правомірності прийнятих ним рішень.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано, буз врахування  всіх обставин, що мали  значення для прийняття рішення, нерозсудливо та без  дотримання   принципу  рівності  перед  законом  та своєчасності. Крім того, оскаржуване рішення  порушує  права  та  інтереси позивача, оскільки ставить під  сумнів  право   власності останнього.

Понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 159, 161, 162, 253, а т. п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Деснянської районної ради м. Києва № 1 від 25.03.2007 року, яким вирішено задовольнити протест прокуратури Деснянського району м. Києва від 22.09.2006 року № 13-К, скасувати рішення № 14 УІ сесії Деснянської районної у м. Києві ради ХХІУ скликання від 04.09.2003 року «Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2003 році».

3. Судові витрати присудити на користь позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                           В. В. Сулім

Дата підписання 16.06.07р.