Постанова

від 10.02.2021 по справі 286/4202/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/4202/19 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 76 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №286/4202/19 за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Комунального некомерційного підприємства Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області, ухвалене 15 липня 2020 року суддею Гришковець А.Л. у м. Овручі, повний текст рішення складено 20 липня 2020 року,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради (далі - Комунальне підприємство, КНП Овруцька міська лікарня ), у якому, посилаючись на порушення роботодавцем норм чинного законодавства, що регулюють вивільнення працівника, просив: поновити ОСОБА_2 на посаді сестри медичної поліклінічно-діагностичного відділення в Комунальному підприємстві з 02 грудня 2019 року; стягнути з Комунального підприємства на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 грудня 2019 року по день поновлення її на роботі; стягнути з Комунального підприємства 100000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позову ОСОБА_2 .

На його думку, суд не врахував переважне право ОСОБА_2 на залишення на роботі з огляду на наявність у неї безперервного стажу роботи на даному підприємстві з 24.09.1979, а також те, що на час її звільнення вона була особою, в сім`ї якої не було інших працівників з самостійним заробітком. Крім того, за наявності у закладі двох вакантних посад з дати попередження про звільнення по день звільнення, ОСОБА_2 було запропоновано лише одну вакантну посаду - медичну сестру хірургічного відділення з більшим обсягом роботи та іншою кваліфікацією, що є нерівнозначною тій, яку вона обіймала. Суд також не врахував, що відповідачем не запропоновано позивачці посади у поліклініко-діагностичному відділенні з тією ж кваліфікацією та обсягом роботи, та того, що на даний час на її місці працює інша медична сестра, а запропоновані їй посади під час засідання профкому 24.06.2020 є посадами з більшим обсягом та кваліфікацією роботи, тобто є нерівнозначними посаді, яку вона обіймала. Вважає, що під час розгляду справи залишено без уваги фіктивність протоколу засідання профспілкового органу та не дано оцінки показанням свідка ОСОБА_3 .

У відзиві директор Комунального підприємства Шубан В.Г. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що звільнення позивачки відбулося з додержанням вимог чинного законодавства, а висновки суду є правильними, відповідають встановленим обставинам справи.

Вказав, що Комунальне підприємство не є правонаступником Овруцької ЦРЛ, у новоствореному підприємстві позивачка працювала з 27.11.2018 та не мала переважного права на залишення на роботі. Вирішуючи спір, суд правильно врахував показання свідка ОСОБА_4 - безпосереднього керівника позивачки щодо неналежного відношення позивачки до роботи, відсутність навичок роботи з комп`ютерними медичними програмами. Крім того, ОСОБА_2 відмовилась від запропонованої їй роботи на підприємстві відповідно до її освіти, кваліфікації та стану здоров`я.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, представник Комунального підприємства Заваріна К.М. - не визнала.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України однією з підстав розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невизначений строк, є скорочення штату працівників.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року № 9 із наступними змінами (далі - Постанова), судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому, мова іде про те, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку із скороченням штату та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст.ст.42, 49-2 КЗпП України.

Згідно із ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається у випадках, визначених ч. 2 ст. 42 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу Овруцької центральної районної лікарні №3 від 18.09.1979 з 24.09.1979 зарахована тимчасово на посаду медсестри хірургічного відділення. 01.09.1981 переведена тимчасово на посаду медсестри поліклініки. 26.11.2018 позивачка звільнена із займаної посади по переводу до КНП Овруцька міська лікарня і наказом №1-ос від 27.11.2018 прийнята до Комунального підприємства на посаду сестри медичної неврологічного кабінету поліклінічно-діагностичного відділення по переводу з Овруцької ЦРЛ. 01.06.2019 ОСОБА_2 переведена на посаду сестри медичної поліклінічно-діагностичного відділення на 0,75 ставки (т.1 а.с. 13-14).

10.09.2019 директором Комунального підприємства видано наказ № 143 Про зміну штатного розкладу та скорочення штату працівників , який був мотивований реформуванням галузі охорони здоров`я, причинами економічного характеру, змінами в організації виробництва, а саме: зменшення об`єму виробництва - надання медичних послуг, та необхідністю скорочення витрат на утримання персоналу підприємства. Вказаним наказом штатний розклад, затверджений 21.05.2019, визнано таким, що втратив чинність з 02.12.2019, а штатний розклад в новій редакції затверджено та введено в дію з 02.12.2019 (т.1 а.с. 25).

Підставою даного наказу став лист Житомирської обласної державної адміністрації від 12.07.2019 №4369/2-19/47, одним із пунктів пропозицій якого, на виконання листа Міністерства фінансів України №07050-02-3/16876, було саме упорядкування структури штатної чисельності працівників у межах затверджених асигнувань на оплату праці (т.1 а.с. 26).

Необхідність скорочення штату з причин незабезпеченості фондом оплати праці на 2019 рік підтверджується копіями листів управління охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації, листів з додатками адміністрації КНП Овруцька міська лікарня (т.1 а.с. 49-55), в частині зменшення надання медичних послуг - копіями відомостей обліку відвідувань в поліклініці (амбулаторії), диспансері, консультації, вдома за 2018-2019 роки (т.1 а.с. 57-58), показниками здоров`я населення та використання ресурсів охорони здоров`я за 2017-2019 роки (т.1 а.с. 152-155).

Копії штатних розписів, які вводилися в дію 03.12.2019 та 01.06.2019 (т.1 а.с. 28-33, 105-111) підтверджують скорочення штатів на 39,5 одиниць. Всього скороченню підлягало 46,25 посад та 5,5 зубопротезної лабораторії (т.1 а.с. 27).

Наказом директора Комунального підприємства від 16.09.2019 № 145 Про створення комісії на визначення переважного права створено комісію по розгляду кандидатур, що мають переважне право на залишення на роботі (т.1 а.с. 34).

Зазначеною комісією 25.09.2019 проведено засідання, на якому розглядалося питання щодо визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. Позивач не була визначена, як особа, яка має переважне право залишитись на роботі (т.1 а.с. 36-38).

01.10.2019 ОСОБА_2 попереджена про звільнення з роботи за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно у попередженні їй запропоновано вакантна посада сестри медичної стаціонару хірургічного відділення (т.1 а.с. 39). На попередженні міститься власноруч написана позивачкою відмітка про відмову від запропонованої роботи. Цього ж дня комісією в складі: начальника відділу кадрів Ільїної Т.М., заступника головного бухгалтера Омельчик Л.І. , спеціаліст-юрисконсульта Заваріної К.М. складений акт про відмову ОСОБА_2 від переведення на роботу сестри медичної хірургічного відділення, який позивачка відмовилась підписати (т.1 а.с. 40).

Згідно наказу від 25.11.2019 №175 позивачка звільнена з посади сестри медичної поліклінічно-діагностичного відділення у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України 02.12.2019 (т.1 а.с. 10, 13-14).

Згідно довідки №204 від 03.02.2020 у комунальному підприємстві станом на 01.10.2019 в наявності було дві вакантні посади відповідно до штатного розпису: сестра медична стаціонару хірургічного відділення та сестра медична стаціонару відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснювала, що при попередженні про звільнення вона погоджувалася на скорочення, відмовившись від запропонованої посади сестри медичної стаціонару хірургічного відділення (т.1 а.с.39-40). Її думка змінилася після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона просила попрацювати хоча б три місяці, так як їй тяжко було пережити втрату близької людини наодинці.

Під час розгляду справи визнано згоду профспілкового органу на звільнення ОСОБА_2 такою, що не має юридичного значення, а тому у відповідності до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 судом було отримано юридично правомірну згоду профспілкового органу КНП Овруцька міська лікарня на звільнення ОСОБА_2 , що підтверджується копією протоколу №4 від 24.06.2020. Під час засідання профкому позивачу було в черговий раз запропоновані вакантні посади: сестри медичної неврологічного відділення, сестри медичної кардіологічного відділення та сестри медичної інфекційного відділення, від яких вона знову відмовилася, посилаючись на те, що хоче працювати тільки в поліклінічно -діагностичному відділенні (т.1 а.с.144-147).

Отже, встановивши, що у Комунальному підприємстві відбулося скорочення штату, про наступне вивільнення ОСОБА_2 була попереджена за два місяці та їй була запропонована вакантна посада, згоду на переведення на яку вона не надала, ураховуючи отриману під час розгляду справи згоду профспілкового комітету на звільнення та повторну відмову позивачки від запропонованих вакантних посад, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення ОСОБА_2 відбулося з додержанням норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Враховуючи відсутність підстав для поновлення на роботі, суд дійшов також обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Вирішуючи спір, суд правильно зазначив, що наявність у ОСОБА_2 статусу потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, особи з інвалідністю третьої групи, не впливали на переважне право залишення її на роботі, оскільки вказаний статус мали і інші працівники її категорії, зокрема: ОСОБА_8 (двоє дітей), ОСОБА_9 (двоє дітей), ОСОБА_10 (т.1 а.с. 36-38, 76).

Посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ту обставину, що суд не врахував переважне право ОСОБА_2 на залишення на роботі з огляду на наявність у неї безперервного стажу роботи на підприємстві з 24.09.1979, є безпідставними, оскільки КНП Овруцька міська лікарня є новоствореним підприємством і позивач працювала у ньому лише з 27.11.2018, як і інші працівники.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України визнається переважне право на залишення на роботі за особами, у сім`ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки . Оскільки у пункті 2 частини другої статті 42 КЗпП України мова йде про сім`ї, перевага не повинна визнаватися за особами, які проживають одиноко, без сім`ї. Враховуючи вищенаведене, пункт 2 частини другої статті 42 КЗпП України не визнає за особами, які проживають самостійно, тобто без сім`ї, права на переважне залишення на роботі. Тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 мала переважне право залишення на роботі у зв`язку зі смертю чоловіка, як особа, в сім`ї якої не було інших працівників з самостійним заробітком, є також безпідставними.

Відповідно до протоколу №1 від 25.09.2019 засідання комісії визначення переважного права відповідно до наказу №145 від 16.09.2019 було розглянуто питання про переважне право залишення на роботі працівників, посади яких скорочуються, зокрема сестер медичних з І категорією (9 чоловік) і вирішено, що такого права не мають ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 36-38).

Доводи щодо необґрунтованого врахування роботодавцем переважного права у залишених на роботі працівників, таких, як ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 спростовуються матеріалами справи. Зокрема, ОСОБА_9 мала двоє дітей, а ОСОБА_13 - вищу категорію, тобто вищу кваліфікацію, ніж позивачка, яка мала І категорію. Що стосується ОСОБА_10 (47 років, одинока), то на час вирішення комісією питання про переважне право залишення на роботі, тобто станом на 25.09.2019 ОСОБА_2 (59 років) була одружена і її чоловік, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував самостійний заробіток (т.1 а.с. 36-38, 104). Крім того, роботодавцем враховувалися ділові і професійні якості працівників, їх ставлення до роботи. Як зазначав в судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_4 , який був безпосереднім керівником ОСОБА_2 , остання не володіє роботою на комп`ютері з медичними програмами та вказав на неналежне ставлення її до роботи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачкою не надано доказів про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками, які створеною адміністрацією КНП Овруцька міська лікарня комісією визначені як такі, що мають переважне право на залишення на роботі, що є її обов`язком, про що зазначив і Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2019 по справі № 127/17355/16-ц.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки до акта МСЕК (т.1 а.с. 7) позивачці, як особі з інвалідністю третьої групи, протипоказана фізична праця. Як зазначав у своїх запереченнях на відзив представник відповідача, посада сестри медичної стаціонару відділення анестезіології та інтенсивної терапії є однією із складних, яка потребує фізичних навантажень, а тому позивачці була запропонована лише посада сестри медичної хірургічного відділення, яка відповідала її кваліфікації, освіті та не суперечила висновку МСЕК. Таким чином, позивачці запропоновано роботодавцем вакантну посаду, яку вона могла виконувати за кваліфікацією, досвідом роботи, а також станом її здоров`я.

Крім того, як під час розгляду справи судом першої інстанції так і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначала, що бажає працювати виключно в поліклініко-діагностичному відділенні на посаді, яка рівнозначна тій, яку вона обіймала. При отриманні згоди профспілкового комітету на звільнення 24.06.2020 позивачка також відмовилася від запропонованої їй роботи сестри медичної неврологічного відділення, сестри медичної кардіологічного відділення та сестри медичної інфекційного відділення (т.1 а.с. 144-146).

Довідкою Комунального підприємства від 10.01.2020 №44 підтверджено, що з моменту повідомлення працівників про скорочення, а саме з 01.10.2019 не було прийнято працівників на посади сестер медичних поліклінічно-діагностичного відділення КНП Овруцька міська лікарня (т.1 а.с.56). Така довідка ОСОБА_2 не спростована, а тому посилання останньої на ту обставину, що на даний час на її місці працює інша медична сестра є безпідставними та такими, що не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Відсутність рішення профспілкового комітету під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору (висновок у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18)). Під час вирішення спору така згода була витребувана судом (т.1 а.с. 143-145), а тому доводи представника позивачки в суді апеляційної інстанції про відсутність згоди профспілкового комітету на час звільнення позивачки, на правильність ухваленого рішення не впливає.

Показання свідка ОСОБА_3 , який підтвердив тяжкий психологічний стан позивачки після смерті чоловіка та її відсутність на роботі 25.11.2019 та 26.11.2019 не мають правового значення для вирішення спору .

Посилання на фіктивність протоколу засідання профспілкового комітету належними доказами не підтверджені.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, такі доводи були предметом дослідження суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 15 лютого 2021 року.