Постанова

від 09.02.2021 по справі 610/3162/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 610/3162/18

провадження № 22ц/818/1703/21

провадження № 22ц/818/1705/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець , представник відповідача -Гіль Є.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року в складі судді Тімонової В.М. та додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року в складі судді Тімонової В.М.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець про визнання правочину недійсним та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2006 року між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал , правонаступником якого є відповідач, укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, розташованої на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, загальною площею 3,8133 га.

Зазначила, що з договору вбачається, що термін його дії становив 5 років. При цьому, примірник вказаного договору товариство їй не надавав, та вона в силу незнання закону вважала, що у неї і не повинно бути екземпляру договору, а він повинен зберігатись на підприємстві. Їй не було відомо, на який строк укладено спірний договір. Згоди на встановлення строку оренди у 5 та у 15 років вона не надавала.

У подальшому товариством надано їй екземпляр договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року.

Вказала, що, ознайомившись із зазначеним договором вона виявила, що підписи від її імені у цьому договорі та акті прийому-передачі земельної ділянки до договору виконані не нею, а іншою особою. Крім того, у договорі без її відома замінено перший аркуш, змінено в пункті 7 договору строк його дії на 15 років. Візуально вбачається, що перший аркуш договору заповнювався іншою чорнильною пастою, відмінною від первинного тексту та тексту, викладеного на останній сторінці.

Вважала, що також підроблено акт прийому-передачі земельної ділянки відповідно до договору, а саме перед цифрою 5 дописано цифру 1, внаслідок чого строк прийняття земельної ділянки в оренду склав 15 років замість 5.

Зазначила, що підроблений текст договору передано на державну реєстрацію, внаслідок чого товариство отримав право оренди належної їй земельної ділянки на 15 років, що не було узгоджено сторонами.

Після виявлення зазначених обставин вона звернулась до Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, яким у кримінальному провадженні № 12017220190001074 за її заявою призначено судово-почеркознавчу експертизу спірного договору оренди від 12 грудня 2006 року та акту прийому-передачі земельної ділянки до нього. Висновком проведеної експертизи № 18175/25789 встановлено, що підписи у зазначених договорі та акті виконані не нею.

Отже, на даний час відповідач користується належною їй земельною ділянкою на підставі недійсного правочину, оскільки згоди на строк оренди вона не надавала, а вказані умови у договорі внесені без досягнення згоди із нею, про що свідчить та обставина, що спірний договір та акт прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, нею не підписувались.

Просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року, укладений між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал , та зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець повернути їй земельну ділянку, якою вона володіє на праві приватної власності на підставі державного акту серії ХР №105210, розташовану на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області загальною площею 3,8133 га; стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ХР № 105210, розташовану на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області загальною площею 3,8133 га; в іншій частині в задоволенні позову - відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Додатковим рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець судових витрат у сумі 17 411,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Донець подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також додаткове рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені судові витрати; вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що основною вимогою позивачки було визнання договору недійсним, а повернення земельної ділянки - похідною. Судом прийнято рішення про повернення земельної ділянки, тоді як необхідно витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння. Вказав, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у призначенні судово-почеркознавчої експертизи з метою встановлення, чи не вчинено підпис на договорі чоловіком позивачки. Зазначив, що позовні вимоги задоволено частково, тоді як з нього стягнуто судовий збір, сплачений при поданні позову, у повному обсязі. Позивачкою сплачено судовий збір за одну вимогу, тоді як заявлено дві вимоги, та суд першої інстанції не залишив її позов без руху. Вказав, що позовні вимоги задоволені частково, тому суд першої інстанції безпідставно відмовив додатковим рішенням у розподілі судових витрат на правничу допомогу.

03 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав доводи апеляційної скарги безпідставними, не підтвердженими належними та допустимим доказами. Зазначив, що позивачкою правильно обрано ефективний засіб захисту свого порушеного права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець необхідно залишити без задоволення, рішення суду та додаткове рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що оспорюваний договір, який позивачка не підписувала, є неукладеним, тому не може бути визнаний недійсним, проте повернення земельної ділянки є належним та ефективним способом захисту її прав.

Додаткове рішення суду, з висновком якого також погоджується судова колегія, мотивовано тим, що фактично вимоги позивачки задоволено та поновлено її порушене право, тому підстав для стягнення з неї витрат на правничу допомогу на користь відповідача не вбачається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №105210 від 25 червня 2003 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,8133 га, розташована на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 12, том 1).

12 грудня 2006 року від імені ОСОБА_1 з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро Бал укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області загальною площею 3,6910 га, належну їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 105210 зі строком дії на 15 років (а. с. 8-9, том 1).

Договір оренди землі від 12 грудня 2006 року зареєстрований у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2008 року за № 040868300032.

Також, 12 грудня 2006 року між сторонами договору складено акт визначення меж ділянки в натурі (а. с. 11, том 1).

З акту прийому-передачі земельної ділянки без дати вбачається, що ОСОБА_1 передала в натурі земельну ділянку загальною площею 3,6910 га, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро Бал прийняв в оренду строком на 15 років земельну ділянку в натурі (а. с. 13, том 1).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 18175/25789 від 20 грудня 2017 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса у кримінальному провадженні № 12017220190001074, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в одному примірнику договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року, розташований у графі Орендодавець , та в одному примірнику акту прийому-передачі земельної ділянки без дати, розташований у графі Земельну ділянку передав , виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 14, 75-81, том 1).

З довідки від 27 листопада 2018 року № 431 вбачається, що ОСОБА_1 згідно договору оренди від 12 грудня 2006 року нараховано і виплачено орендну плату за 2007-2016 роки. Орендну плату за 2017 рік перераховано поштою, від отримання якої вона відмовилась, тому кошти повернуто на рахунок. Орендну плату за 2018 рік перераховано поштою. Відомості про отримання чи відмову відсутні, що також підтверджується копіями платіжних доручень № 10182 від 22 грудня 2017 року, № 2571 від 13 листопада 2018 року та списками згрупованих переказів за грудень 2017 року і листопад 2018 року, листом товариства від 29 листопада 2019 року до ОСОБА_1 про необхідність отримати орендну плату (а. с. 44, 68-71, 242-244, том 1).

Як вбачається з копій відомостей на видачу продукції, ОСОБА_1 у вересні 2010 року, серпні 2011 року, жовтні 2011 року, жовтні 2012 року, серпні 2013 року, жовтні 2013 року видавалася продукція в рахунок орендної плати (а. с. 51-58, том 1).

На підтвердження виплати ОСОБА_1 орендної плати надано копії відомостей на виплату грошей № 335 за вересень 2014 року - на суму 2 255,66 грн, № 336 за вересень 2014 року - 1,66 грн, № 337 за вересень 2014 року - 1,16 грн, № 562 за вересень 2015 року - 3 689,56 грн, № 145 за вересень 2016 року - 4 268,40 грн (а. с. 59-67, том 1).

Діяльність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро Бал припинена з 28 вересня 2012 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 153-154, 168-171, том 1). Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро Бал приєднано до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець , який є його правонаступником (а. с. 163-167, том 1)

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі, електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), де вона відступила від правового висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, який полягав у тому, що договір, укладений без волевиявлення позивача, зокрема підписаний не ним, а іншою особою, може бути визнано недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, факт того, що позивачка не підписувала спірний договір оренди від 12 грудня 2006 року та акт приймання-передачі до нього, достеменно встановлений висновком судово-почеркознавчої експертизи № 18175/25789 від 20 грудня 2017 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса у кримінальному провадженні № 12017220190001074.

Таким чином, зважаючи на відсутність волевиявлення позивачки на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний договір оренди є неукладеним.

Разом з тим, позивачка як власниця земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, ефективним способом захисту позивачки є саме звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним.

Звертаючись до суду з позовними вимогами у цій справі, позивачка наполягала на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що вона знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Враховуючи, що відповідач дійсно володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, її належить повернути позивачці.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо того, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 12 грудня 2006 року є неналежним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягає, натомість, вимога про повернення земельної ділянки є ефективним способом захисту прав позивачки, судова колегія вважає таким, що відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди у разі неналежності у ньому підпису орендодавця та його неукладеність, а також щодо необхідності задоволення вимог позивача про повернення земельної ділянки викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц, провадження № 61-17729св19; від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, провадження № 61-16691св19; від 02 вересня 2020 року у справі № 148/2484/16-ц, провадження № 61-14298св18; від 02 вересня 2020 року у справі № 396/1858/16-ц, провадження № 61-38415св18; від 11 листопада 2020 року у справі № 171/59/18, провадження № 61-7699св19; від 23 вересня 2020 року у справі № 742/2357/16-ц, провадження № 61-32827св18; від 28 жовтня 2020 року у справі № 342/1005/18, провадження № 61-13601св19.

Також погоджується судова колегія і з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі позивачкою обрано неефективний спосіб захисту, що виключає можливість задоволення позову у цій частині, а негаторний позов про повернення майна можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець щодо того, що ОСОБА_1 отримувала орендну плату, судова колегія не бере до уваги, оскільки ці обставини не свідчать про укладення між ними договору на тих умовах, що у ньому викладені, зважаючи на неналежність позивачці підпису на договорі.

У праві України доктрина venire contra factum proprium (суперечливої поведінки), проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Разом із тим, статтею 18 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Доводи апеляційної скарги товариства щодо того, що суд першої інстанції не врахував, що основною вимогою позивачки було визнання договору недійсним, а повернення земельної ділянки - похідною, судова колегія відхиляє, оскільки повернення земельної ділянки не є наслідком недійсності правочину, а є ефективним самостійним способом захисту прав позивачки як власниці земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача без відповідних підстав. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивачку права заявити позов про повернення земельної ділянки.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець щодо того, що судом прийнято рішення про повернення земельної ділянки, тоді як необхідно витребовувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння, є безпідставними, оскільки зважаючи на характер спірних правовідносин вимога ОСОБА_1 обґрунтовано є не віндикаційною, а негаторною. Якщо право власності на нерухоме майно лишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то необхідно звертатися не з віндикаційним, а з негаторним позовом, оскільки в такому разі усунення перешкод у користуванні власником своїм майном і буде ефективним способом захисту порушеного права, а рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння не матиме жодного ефекту.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець на те, що суд першої інстанції відмовив йому у призначенні судово-почеркознавчої експертизи з метою встановлення, чи не вчинено підпис на договорі чоловіком позивачки, є необґрунтованими, оскільки факт того, що позивачка не підписувала договір оренди від 12 грудня 2006 року та акт приймання-передачі до нього, достеменно встановлений висновком почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження. Враховуючи викладене, питання, які відповідач мав намір поставити перед експертом, не входять до предмету доказування у справі, та їх вирішення не має значення для висновку суду по суті спору.

Доводи відповідача щодо недоплати позивачкою судового збору при подачі позову висновків суду по суті справи не спростовують, та зазначені обставини не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті спору.

Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець в частині додаткового рішення суду судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець представляв адвокат Гіль Є.В. на підставі договору №18/Р/15 про надання правничої допомоги від 06 листопада 2018 року з Адвокатським об`єднанням Прецедент та додатку до нього, ордеру ХВ №000010 від 26 листопада 2018 року (а. с. 31, том 1, а. с. 34-37, том 2).

Пунктом 1 додатку до договору від 06 листопада 2018 року передбачено, що сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, вказаної в договорі, за представництво клієнта у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

З акту від 16 листопада 2018 року до договору про надання правничої допомоги вбачається, що сторони підтверджують, що адвокат під час виконання договору здійснив наступні роботи (надав послуги): вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів, розробка тактики захисту інтересів клієнта, підготовка, підписання та подання відзиву на позовну заяву в інтересах клієнта, клопотань про відкладення слухання справи, про визнання явки обов`язковою, клопотань про долучення доказів, про призначення експертизи, про застосування строку позовної давності, заяви про застосування частини 8 статті 141 ЦПК України, клопотань про зупинення та поновлення провадження у справі, прибуття до суду та участь у судових засіданнях 27 та 30 листопада, 21 грудня 2018 року, 16 січня, 18 березня, 15 квітня, 14 червня, 05 липня, 06 серпня, 01 жовтня, 05 та 19 грудня 2019 року, 16 та 27 січня, 21 лютого, 05 березня, 07 жовтня та 13 листопада 2020 року (а. с. 38, том 2).

Проведення перелічених робіт в повному обсязі охоплюється передбаченою додатком до договору фіксованою сумою гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, а саме 10 000,00 грн, яка сплачена клієнтом на підставі платіжного доручення від 20 листопада 2018 року № 2621.

Витрати на надсилання поштової кореспонденції суду та учасникам справи склали 46,20 грн.

Фактичні витрати адвоката для виконання договору (пункт 6 додатку), пов`язані з прибуттям адвоката для участі у судовому засіданні (добові за участь у судових засіданнях: 370,00 грн у 2018 році, 417,00 грн у 2019-2020 роках) склали 7365,00 грн.

Таким чином, судові витрати, які клієнт поніс у зв`язку з розглядом справи складають 17 411,20 грн.

Оплата послуг у зазначеному розмірі підтверджується платіжними дорученнями № 2621 від 20 листопада 2018 року на суму 10 000,00 грн та 2758 від 17 листопада 2020 року на суму 7411,20 грн (а. с. 33, том 1, а. с. 40, том 2).

14 червня 2019 року товариством подано до суду першої інстанції заяву про застосування частини 8 статті 141 ЦПК України, а 18 листопада 2020 року, тобто в межах 5 днів після ухвалення рішення по справі - заяву про ухвалення додаткового рішення суду, у якому він просив, з урахуванням часткового задоволення позову, стягнути на його користь з ОСОБА_1 понесені судові витрати на загальну суму 17 411,20 грн (а. с. 132, том 1, а. с. 21-22, том 2).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 141 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, цивільне процесуальне законодавство виходить із того, що судові витрати розподіляються між сторонами у разі часткового задоволення позову.

Позов ОСОБА_1 спрямований на повернення їй земельної ділянки, яка, як встановлено судом, безпідставно знаходилася у користуванні відповідача.

При цьому судова колегія враховує те, що зміст позовної вимоги - це вимога позивача, якою є предмет позову. А предмет позову, як один з його елементів, це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити відповідне рішення.

Як уже було зазначено, предмет позовних вимог ОСОБА_1 - повернення земельної ділянки. І ця вимога повністю задоволена.

Тобто, процесуальний термін пропорційно задоволених вимог передбачає, що якась частина вимоги позивача не задоволена і вона ухвалена на користь відповідача.

У справі, яка переглядається, у відповідача не залишилося жодного права щодо земельної ділянки.

Відмова ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним пов`язана не з тим, що відповідач довів необґрунтованість її вимог, а з тим, що така вимога є неефективним способом захисту, оскільки по суті є факт того, що правочин не укладений.

При цьому, відмова у задоволенні вимог про визнання правочину недійсним не означає, що він є дійсним, що можливо було би трактувати як рішення на користь відповідача, оскільки суд чітко вказав, що такий правочин є неукладеним.

З огляду на повне відновлення порушених прав позивачки, суд першої інстанції у додатковому рішенні дійшов правильного висновку про те, що підстав для стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець понесених ним витрат на професійну правничу допомогу немає.

Аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 610/1905/18, провадження № 61-16691св19.

Виходячи з викладеного, твердження відповідача щодо того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тоді як з нього стягнуто судовий збір, сплачений при поданні позову, у повному обсязі, також є безпідставними.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року зупинено дію оскаржуваного рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року. Оскільки рішення суду залишено без змін, підстави для зупинення його дії відсутні, та вона підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Донець - залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року та додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.

Поновити дію рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року, зупинену ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року.