Постанова

від 19.06.2007 по справі 29/234-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/234-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.06.2007р.м.Київ№ 29/234-А

За позовом             Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва

До                           П.П." Рігель"

Предметадміністративногопозову стягнення 1657,17 грн

Суддя

Секретар судового засідання Вознюк М.В.

Представники:

від позивача:         Войтович В.А.   –гол. спец. (дов. у справі);

від відповідача:     не з'явилися.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.06.2007 о 15 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.06.2007, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 20.06.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України. З техничних причин повний тексту Постанови виготовлено 05.07.2007р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1657,17 грн.

Позивач надав довідку, відповідно до якої заборгованість відповідача станом на 30.05.07 перед Пенсійним фондом України складає 652,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 1657,17 грн. Відповідач самостійно визначив свої зобов'язання по страхових внесках на суму 1657,17 грн., подавши до органів Пенсійного фонду України розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий 2007 року. Сума страхових внесків до Пенсійного фонду України у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідачем не сплачена. З урахуванням наведеного позивач просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач –Приватне підприємство “Рігель” - зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа (ідентифікаційний код 30971077) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському  районі міста Києва.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі –Закон № 400/97-ВР) платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи,  а також фізичні  особи  -   суб'єкти   підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 1 статті 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності,   виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований  податок,  єдиний  податок,  фіксований  сільськогосподарський  податок,  придбали   спеціальний   торговий патент),   які   використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього  Закону  сплачують  страхові  внески  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове  державне  пенсійне  страхування,  сплачені згідно  із  законодавством,  що діяло раніше;  кошти,  сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування  відповідно  до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону № 1058-ІV платниками  страхових  внесків  до  солідарної  системи  є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники   набувають   статусу  платників  страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному  органі  Пенсійного фонду,  а   особи,   визначені  частиною  першою  статті  12 цього Закону, - з дня набрання чинності  договором  про  їх  добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації  видається   повідомлення   про   реєстрацію   платника страхових  внесків  за формою,  встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

Станом на день розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України у розмірі 652,97 грн. Розрахунок заборгованості по страхових внесках до Пенсійного фонду України ґрунтується на самостійно поданому відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2007 року.

У відповідності до ч. 1 статті 19 Закону № 1058-ІV для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат  на  оплату  праці (грошового  забезпечення)  працівників,  що  включають  витрати на виплату  основної  і  додаткової   заробітної   плати   та   інших заохочувальних   та   компенсаційних   виплат,   у  тому  числі  в натуральній  формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами,  прийнятими  відповідно  до  Закону  України  „Про  оплату праці”, виплату  винагород  фізичним  особам   за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності,  яка здійснюється  за  рахунок  коштів  роботодавця,  та  допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно зі ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, розробленої відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове    державне  пенсійне  страхування” та  Закону  України  „Про  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Інструкція), обчислення  страхових  внесків  зазначеною  категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2, 4.5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових  внесків  на  загальнообов'язкове  державне пенсійне  страхування  встановлюються відповідно до Закону України „Про  збір   на   обов'язкове   державне   пенсійне   страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату  праці  (грошового забезпечення) працівників,  що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних   та   компенсаційних   виплат,   у  тому  числі  в натуральній формі,  які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”.

Частиною 6 статті 19 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхові внески нараховуються  незалежно  від  джерел  їх фінансування,  форми,  порядку,  місця виплати та використання,  а також  незалежно  від  того,  чи  були  зазначені  суми   фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані  за  відповідний  базовий  звітний   період страхові внески сплачуються  платниками  шляхом  перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше  ніж  через 20  календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати  (доходу),  на  суми  яких  нараховуються страхові внески.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно з пп. 5.1.5 та 5.1.6 у  разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу),  на які  нараховуються  страхові  внески, страхувальники  одночасно  з  видачею  зазначених  сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум  страхових  внесків,  що підлягають  нарахуванню  на  зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників  (32  відсотки цих сум).

Перерахування страхових внесків здійснюється платниками  одночасно  з  одержанням  (перерахуванням)  коштів  на оплату праці (виплати доходу),  у тому числі  в  безготівковій  чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Остаточний розрахунок за базовий звітний період  здійснюється платником  страхових  внесків  не пізніше ніж через 20 календарних днів  із  дня  закінчення  цього  періоду  незалежно  від  виплати заробітної  плати  (доходу),  на  суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону № 1058-ІV днем сплати страхових внесків вважається:

- у разі перерахування сум страхових  внесків  у  безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках,  передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою   Державного   казначейства   України   суми  платежу  з банківського  (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно  від  часу  її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

- у разі сплати сум  страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для  перерахування  на  банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

Позивач надав довідку від 30.05.07 № 1702/03, відповідно до якої сума боргу ПП “Рігель” була частково погашена платіжними дорученнями № 9 від 10.05.07 на суму 4,20 грн. та № 85147 від 16.05.07 на суму 1000,00 грн. і складає 652,97 грн. У відповідності до вищенаведених норм розрахована спірна сума страхових внесків, що підлягає сплаті, складає 652,97 грн.

Наведенні розрахунки відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.

Таким чином, судом встановлено, що за досліджений період відповідач у встановлені законодавством  строки не сплатив суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 652,97 грн.

Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати  і  сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-ІV якщо страхувальники несвоєчасно або не в  повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції,  передбачені цим  Законом,  а  посадові  особи,  винні  в порушенні  законодавства  про  сплату  страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну,  цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону № 1058-ІV у разі виявлення  своєчасно  не  сплачених  сум  страхових внесків  страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні  органи  Пенсійного  фонду  за  формою  і  у строки,  визначені   правлінням   Пенсійного   фонду,   надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в зв'язку з несплатою заборгованості по страхових внескам де Пенсійного фонду України було надіслано відповідачу вимоги про сплату боргу від 30.08.06 № Ю-658 на суму 1556,14 грн.; від 13.12.06  № Ю-658-1 на суму 105,03 грн., які були отримані директором ПП “Рігель”, про що свідчать підписи на корінцях вимог про сплату боргу Загальна сума заборгованості згідно вимог становить 1661,17 грн. Відповідно до довідки позивача від 30.05.07 № 484/02 сума боргу ПП “Рігель” складає 652,97 грн. і відповідачем не відшкодована.

Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вимогами, відповідачем не сплачена в повному обсязі. Доказів зворотного суду не надано.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлено, що у разі    якщо    страхувальник,    який  одержав    вимогу територіального  органу  Пенсійного  фонду  про  сплату недоїмки і протягом  десяти  робочих  днів  після  її  отримання  не  сплатив зазначену  у  вимозі  суму  недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним  органом  Пенсійного  фонду,  або не оскаржив вимогу в судовому порядку,  а  також  у  разі  якщо  страхувальник  узгодив вимогу,  але  не  сплатив  узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги,  відповідний орган Пенсійного  фонду  звертається  в  установленому законом порядку і подає  вимогу  про  сплату  недоїмки  до  відповідного  підрозділу державної   виконавчої служби. У   зазначених  випадках  орган Пенсійного  фонду  також  має право звернутися  до суду чи господарського  суду з позовом  про  стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 1657,17 грн. відповідач у встановлені законодавством  строки погасив частково і станом на день розгляду справи не сплатив 652,97 грн.; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку страхувальника юридичної особи –відповідача та довідками про заборгованість відповідача; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість частини позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача у повному обсязі, відповідач суду не надав.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Рігель” (04076, м. Київ, вул. Хорива, 46, ідентифікаційний код 30971077, Р/р 26002012467980, КБ “Фінанси та Кредит”, МФО 300131) заборгованість зі сплати страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, р/р № 256013012610 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 26087978) у розмірі 652,97 грн. (шістсот п”ятдесят дві грн. 97 коп.)

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                   І.В.Усатенко