Рішення

від 12.02.2021 по справі 477/1507/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1507/20

Провадження №2/477/103/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

04 лютого 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді - Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Дячок Л.С.,

за участю:

прокурора - Ільницької-Юртаєвої А.І.,

представника позивача - Джос О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ТОВ Вітовський транспортний центр про визнання незаконними та скасування наказу, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ТОВ Вітовський транспортний центр про:

1) визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 року №1183-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1793) для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

2) визнання незаконним та скасування виданого 22.10.2015 року ОСОБА_1 свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим №4823380600:01:000:1793, про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2015 року №11710796;

3) визнання незаконним та скасування договору купівлі-продажу №1034 від 08.11.2016 року на підставі якого ОСОБА_1 відчужив право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером №4823380600:01:000:1793 на користь ТОВ "Вітовський транспортний центр", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №17334306;

4) стягнення з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області судового збору в сумі 6 306 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2015 року №1183-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га з кадастровим №4823380600:01:000:1793 в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого (нині Вітовського ) району Миколаївської області, прийнято з порушеннями вимог законодавства та інтересів держави, оскільки вона фактично розташована у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, а саме відстань від урізу води лиману до західної межі ділянки становить 765 м., а до східної - 883 м. В той же час, ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України (у редакціях, чинних на момент прийняття наказу) визначено, що, зокрема, уздовж лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватись лише у користування та для спеціально визначених цілей, передання їх у приватну власність не передбачено законодавством.

Крім того, надання спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства суперечить містобудівному законодавству, оскільки згідно з інформацією Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації зазначена земельна ділянка відповідно до Проекту планування Вітовського (Жовтневого) району, затвердженому розпорядженням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 16.05.1979 року №310-р (чинному на момент прийняття наказу про передачу земельної ділянки у приватну власність) розташована в перспективній зоні масового відпочинку першої черги. Отже, зазначена територія передбачалась як територія загального користування та не повинна була передаватись у власність з будь-яким цільовим призначенням.

Оскільки свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку видано ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який суперечить законодавству, то таке свідоцтво також є незаконним та підлягає визнанню недійсним і скасуванню. Таким чином, відсутні правові підстави набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, а за такого він не мав права розпоряджатися нею. Отже, договір-купівлі-продажу земельної ділянки №1034 від 08.11.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр є таким, що підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач - Управління Держгеокадастру в Миколаївській області позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі посилаючись на наступне. Управління Держгеокадастру, приймаючи рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та видачу наказу Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 19.10.2015 року №1183-СГ, керувалося вимогами земельного законодавства та діяло відповідно до своїх повноважень. Так відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України та абзацу 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення. Проект землеустрою ОСОБА_1 був погоджений у порядку, встановленому с.186-1 Земельного кодексу України. Погодження зазначеного проекту було здійснено Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, тому підстави для відмови у його затвердженні були відсутні. Також відповідач заявив про порушення строків позовної давності, оскільки Миколаївській обласній державній адміністрації було відомо про надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з моменту надання Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме з 17.09.2015 року. Таким чином, з урахуванням загального трирічного строку позовної давності, останнім днем звернення з позовною заявою було 17.09.2018 року (а.с. 55-59).

У відповіді на відзив заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 зазначив, що Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області здійснює крім того ще й контролюючі функції з питань додержання вимог земельного законодавства і йому було достеменно відомо про наявність встановленого на спірну ділянку обмеження за кодом 05.03 (Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів). Про це було зазначено у висновку Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації, який було видано до надання земельної ділянки наказом у приватну власність ОСОБА_1 . Зважаючи на наявність зазначених обмежень, які свідчать про приналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, у Головного управління Держгеокадастру були відсутні підстави для затвердження відповідного проекту. Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить і містобудівному законодавству.

Стосовно строку позовної давності зазначив, що оскільки позов спрямований на усунення перешкод державі у користуванні спірною земельною ділянкою, його слід розглядати як негаторний, та можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Щодо початку перебігу строку позовної давності зазначив, що у Миколаївської обласної державної адміністрації була відсутня об`єктивна можливість дізнатись про порушення інтересів держави раніше, ніж про вказані факти її повідомила прокуратура.

Прокурор ОСОБА_2 та представник позивача - Миколаївської обласної державної адміністрації - Джос О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в межах доводів позовної заяви та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області свого представника до суду не направив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належно (а.с. 103).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. У зв`язку з відсутністю відповідача за відомою суду адресою, його сповіщення про дату, час та місце судового засідання здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади (а.с.70-71, 104,107).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр свого представника до суду не направив, відзив на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за відомою суду адресою, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.79). У зв`язку з відсутністю відповідача за даною адресою, його сповіщення здійснено шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади (а.с.105,106).

Узв`язку з наявністю доказів щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового розгляду справи та відсутністю від них заяв про відкладення судового засідання, таке проведено за їх відсутності.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2015 року №1183-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Надано у власність земельну ділянку площею 2 га пасовищ з кадастровим номером №4823380600:01:000:1793 (а.с.16).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377 Про перейменування окремих населених пунктів та районів Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.08.2020 року №220094800 08.11.2016 року зареєстровано перехід права власності земельної ділянки площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823380600:01:000:1793 в межах Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від ОСОБА_1 (право власності зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 22.10.2015 року Жовтневим районним управлінням юстиції) на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1034 до ТОВ Вітовський транспортний центр (а.с.17-19).

Згідно листа Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №90/109-19 від 31.01.2019 року земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1793, розташована в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області відповідно до даних Державного земельного кадастру обліковується як землі сільськогосподарського призначення щодо якої у блоці Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки на всю площу встановлено обмеження - прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток і лиманів (підстава виникнення - Водний кодекс України 06.06.1995 року). Строк дії обмежень - безстроково. Відстань земельної ділянки від урізу води Бузького лиману до західної межі становить 765 м., а до східної- 883 м. (а.с.21-26).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру та даних Поземельної книги земельна ділянка з кадастровим номером 4823380600:01:000:1793 має цільове призначення А.01.03; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства; має обмеження у використанні Прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток і лиманів з безстроковим строком дії обмеження (а.с.27-32, 33-39).

Статтею 58 Земельного кодексу (далі ЗК) України та статтею 4 Водного кодексу (ВК) України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до ч.9 ст. 88 ВК України та ч. 3 ст.60 ЗК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно ч. 3 ст.60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд (частина перша статті 90 ВК України).У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів (ч.2 ст.90 ВК України, чинної на момент правовідносин) . У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (ч.2 ст.113 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За положеннями частини третьої цієї ж статті, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Оскільки спірна земельна ділянка не належала до земель, які перебували у користуванні громадян, до земельної частки (паю) та земель, які підлягають безоплатній приватизації, норми зазначеної статті до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.

Частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

З наданих письмових доказів судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, а саме відстань від урізу води лиману до західної межі ділянки становить 765 м., а до східної- 883 м, а отже належить до земель водного фонду, на які поширюється заборона щодо передачі їх у приватну власність.

Крім того, відповідно до проекту планування Вітовського району, затвердженого розпорядженням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 16.05.1979 року №310-р, спірна земельна ділянка розташована на території, визначеній як територія для зони масового відпочинку першої черги, передбаченої для тимчасового відпочинку населення, яка не повинна передаватись у власність з будь-яким цільовим призначенням (а.с.43-45).

Відсутність землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг не змінює правового режиму прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (ч.9 ст. 88 ВК України, ч. 3 ст.60 ЗК України).

Розташування спірної земельної ділянки у межах земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, крім випадків, передбачених ч.2 ст.59 ЗК України, отже зайняття земельної ділянки з порушенням ЗК України та ВК України (відповідно до висновків ВП ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17) треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Виходячи з викладеного, прийняте відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та видача наказу від 19.10.2015 року №1183-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства не ґрунтується на нормах закону, а тому має бути скасоване.

Реєстрація права власності є похідним від вказаного наказу, отже із визнанням даного наказу незаконним, підлягає визнаню недійсним та скасуванню видане 22.10.2015 року ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 2 га.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка була продана ОСОБА_1 відповідачу ТОВ Вітовський транспортний центр за договором купівлі-продажу від №1034 від 08.11.2016 року.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В зв`язку з ненабуттям відповідачем ОСОБА_1 прав власності на спірну земельну ділянку на момент укладення договору купівлі-продажу, вимога про визнання зазначеного договору недійсним та його скасування також підлягає задоволенню.

Стосовно застосування позовної давності, про яку просив відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, то суд вважає, що підстав для її застосування не вбачається виходячи з наступного.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до висновку ВП ВС від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц якщо у разі порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Якщо прокурор, який звертається до суду, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення таких інтересів раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення довідався або міг довідатися прокурор.

За даною справою прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, яка відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України розпоряджається земельними ділянками водного фонду державної власності у межах області.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області вказує на те, що Миколаївській обласній державній адміністрації було відомо про надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 17.09.2015 року, а саме з моменту надання Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд вважає, що подання висновку Управління екологій та природних ресурсів по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можна розцінювати як підставу для початку перебігу позовної давності, оскільки з даного висновку не вбачається порушення законодавства щодо режиму прибережної захисної смуги, і як наслідок порушення інтересів держави. Більше того, проаналізувавши місце розташування земельної ділянки, зазначене управління встановило, що наявність виробничого комплексу та залізниці між земельною ділянкою та водним об`єктом не відповідають режиму прибережної захисної смуги, хоча констатувало необхідність дотримання вимог та обмежень, визначених саттями 88,90 ВК України та статтями 60,62 ЗК України (а.с.42-43).

Як слідує з пояснень представника Миколаївської обласної державної адміністрації, про порушення інтересів держави позивача - Миколаївську обласну державну адміністрацію було повідомлено листом Миколаївської місцевої прокуратури №2 від 20.02.2019 року, тобто вже після того, як про зазначені порушення стало відомо прокурору у січні 2019 року в ході опрацювання даних Публічної кадастрової карти України та отримання інформації від контролюючих органів.

Виходячи з вищезазначеного, строк позовної давності потрібно відраховувати від моменту, коли про порушення інтересів держави стало відомо саме прокурору, тобто з січня 2019 року.

Як вже зазначалось, (відповідно до висновків ВП ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17) зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Такі позовні вимоги слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Таким чином, при зверненні 26 серпня 2020 року з даною позовною заявою прокурором строк позовної давності пропущено не було.

На підставі викладеного, оцінивши в сукупності докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, що відповідає способам судового захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.141 ЦПК України з відповідачів в рівних частках належить стягнути судові витрати по справі на користь прокуратури Миколаївської області

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 року №1183-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1793) для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати видане 22.10.2015 року ОСОБА_1 свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим №4823380600:01:000:1793, про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2015 року №11710796.

Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу №1034 від 08.11.2016 року на підставі якого ОСОБА_1 відчужив право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером №4823380600:01:000:1793 на користь ТОВ "Вітовський транспортний центр", про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №17334306.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРОПУ 39825404, адреса: пр.Миру, 34, м.Миколаїв) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA 748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172) судові витрати в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA 748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172) судові витрати в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (код ЄДРОПУ 40900718, адреса: вул.Велика Морська, 89, м.Миколаїв) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA 748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172) судові витрати в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021 року.

Суддя Л.М.Семенова