Постанова

від 10.02.2021 по справі 478/1089/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.02.21

22-ц/812/80/21

Провадження №22-ц/812/80/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого суддів -Бондаренко Т.З.,

суддів- Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участі: представника відповідача Гончаренка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №478/1089/20 за апеляційною скаргою

Приватного сільськогосподарського підприємства

Агрофірма імені Шевченка

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Томашевського О.О. в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1

до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма імені

Шевченка про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства (далі-ПСП) Агрофірма імені Шевченко про розірвання договору оренди землі.

Позивач зазначав, що 24 грудня 2010 року між ним та ПСП Агрофірма імені Шевченко було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4823686500:05:000:0047, загальною площею 9,4353 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шевченківської (колишня назва- Червонознам`янської) сільської ради Казанківського району Миколаївської області про що у Державному реєстрі земель, вчинено запис від 24 грудня 2010 року за № 041049101642. Відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату проте систематично не виконував умови договору, та орендну плату позивачу не сплачував.

В зв`язку з зазначеним позивач просить розірвати вказаний договір оренди землі, укладений 24 грудня 2010 року між ним та ПСП Агрофірма імені Шевченко .

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2020 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, кадастровий номер 4823686500:05:000:0047, загальною площею 9,4353 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шевченківської (колишня назва - Червонознам`янської) сільської ради Казанківського району Миколаївської області, укладений 24 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма імені Шевченко про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2010 року за № 041049101642. Розподілено судовий збір.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі зобов`язання щодо виплати позивачу грошових коштів в розмірі 45000 грн. орендної плати, як було визначено умовами договору оренди.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, відповідач зобов`язався сплатити орендну плату в розмірі 45000 грн. за весь період дії договору, тобто за 49,5 років. Така сума ним була сплачена повністю про що особисто позивач зазначив у п.43 договору та вчинив свій підпис.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що відповідно до п. 9 договору оренди визначено, що орендна плата за землю встановлена у розмірі 45000 грн. на рік без визначення строку сплати такої суми. Натомість відповідач систематично не сплачував вказану суму позивачу, що є безумною підставою для розірвання договору оренди.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинами 1, 2 ст. 21 зазначеного Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У статті 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Так, з матеріалів справи, вбачається, що позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 085595 належить земельна ділянка, загальною площею 9,44 га, в межах території Червонознам`янської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером: 4823686500:05:000:0047. Наведене також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804752612018 (а.с.9).

Вказану земельну ділянку було передано позивачем в оренду на підставі укладеного договору оренди землі без номеру та дати. Предметом такого договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Червонознам`янської сільської ради, загальною площею 9,44 га, яка належить позивачу та яку останній передає в оренду відповідачеві (а.с.7).

Згідно пункту 8 даного договору, строк його дії складає 49,5 років.

Питання орендної плати сторони визначили у пунктах 9-14, де зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 45000,00 грн. Розмір орендної плати може бути переглянутий у разі зміни закону.

Договір зареєстровано у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2010 року за № 041049101642.

В судовому засіданні сторони визнали, що дата укладення договору оренди відповідає даті його Державної реєстрації, тобто 24 грудня 2010 року.

Згідно акту прийому - передачі об`єкта оренди б/н та б/д, на підставі укладеного договору оренди, орендодавець ОСОБА_1 здав, а орендар ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку загальною площею 9,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Червонознам`янської сільської ради (а.с.97).

Згідно з пунктом 43 примірника вказаного договору наданим суду стороною відповідача вбачається запис, згідно якого орендну плату за 49,5 років отримано та претензії відсутні. Вказаний запис посвідчено підписом позивача, як орендодавця (а.с. 38).

Так, районний суд встановивши вказані факти та прийнявши до уваги пояснення сторін, в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що відповідно до наведених умов договору орендна плата за користування земельною ділянкою становить 45000 грн. за весь строк дії договору. Такий висновок суду в апеляційній інстанції не оскаржується.

В підтвердження виконання зобов`язань перед позивачем в повному обсязі, стороною відповідача було надано суду видаткові касові ордери, а крім того, відповідач вказував на те, що позивач власноручно в письмовій формі в п. 43 договору оренди землі засвідчив про отримання ним орендної плати в повному розмірі.

Оцінюючи надані стороною відповідача копії видаткових касових ордерів, районний суд встановив, що частково грошові кошти відповідачем на ім`я позивача були сплачені до укладення договору, а частково після укладання договору, та обрахувавши суми сплачені відповідачем протягом 2011 року, що в цілому становило 19191 грн. і не приймаючи до уваги платежі, які відбулися до укладання договору, дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту належного виконання зобов`язань за договором та здійснення ним розрахунку з позивачем по орендній платі в повному обсязі відповідно до умов договору.

Виходячи з вказаних висновків, тобто відсутності видаткових касових ордерів на суму 45000 грн. датованих після укладання договору, районний суд вказав, що таке спростовує твердження позивача викладене у п.43 договору оренди (наданого суду відповідачем) про повне виконання умов договору відповідачем перед позивачем.

Однак, саме з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить матеріалам справи та вимогам закону.

Так, в позовній заяві ОСОБА_1 посилається на систематичну несплату орендної плати відповідачем, однак при цьому не вказує суму орендної плати визначену договором, не зазначає в який період не здійснювалася оплата орендної плати, не вказує загальну суму заборгованості по орендній платі та не вимагає її стягнення. До того ж не зазначав чому не звертався він з цим питанням до відповідача протягом близько 10 років.

В судовому засіданні, як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, представник позивача стверджував, що 45000 грн. зазначених в договорі то є плата за один рік. Вказаний довід районний суд відхилив, та зазначив, що орендна плата за умовами договору становить всього 45000 грн. за період дії договору оренди землі. Такий висновок суду позивачем не оскаржується.

В той же час, із власноручного запису позивача в п. 43 договору оренди вбачається, що він отримав орендну плату не за один рік, а саме чітко вказано про отримання орендної плати за 49,5 років та про те, що не має претензій до орендаря.

Тобто із змісту вказаного письмового напису позивача в п.43 договору слідує, що його вчинено, саме після повного розрахунку за договором оренди, про таке свідчить і його поведінка, а саме відсутність будь-яких претензій до орендаря чи то звернень до правоохоронних органів, суду тощо з приводу сплати орендної плати за кожний рік, протягом біля десяти років після укладання договору.

Такий власноручний запис позивача відповідає вимогам ст.27 ЦК України щодо дотримання письмової форми договору, в зазначеному випадку, в частині виконання умов договору щодо передачі грошових коштів.

Інших будь яких доводів на спростування змісту п.43 договору позивач не наводив, свій підпис не оспорював. Будь яких змін до договору в порядку ст. 30 Закону України Про оренду землі зокрема в частині розрахунку за орендною платою, сторони не вносили, додаткових письмових зобов`язань з цього приводу, а саме щодо сплати додаткових сум в рахунок орендної плати, відповідач на себе не брав.

Так, судом вірно зазначено, що сплата ПСП Агрофірма ім. Шевченко орендної плати має здійснюватися на підставі бухгалтерських документів, як то видаткові касові ордери, накладні, та докази щодо сплати податку з орендної плати, проте, не надання останнім таких документів, не може змінити чи спростувати волевиявлення позивача викладене ним письмово та засвідчене власним підписом в п. 43 другого примірника договору оренди землі від 24 жовтня 2010 року, а лише може вказувати на можливе порушення підприємством фінансової дисципліни, що віднесено до компетенції відповідних контролюючих органів.

За вказаних обставин, висновок суду щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди не можна вважати правильним.

Зважаючи на таке, не можна прийняти як правильне, і посилання суду на практику Верховного Суду викладену в постанові від 06 березня 2019 року у справ за №183/262/17, постанові від 22 січня 2020 року у справі за №392/1663/15-ц та постанові 10 жовтня 2019 року у справі за № 293/1011/16- щодо наслідків систематичної несплати орендної плати у вигляді розірвання договору оренди, оскільки обставини у даних справах не є тотожними.

За положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведені обставини, відсутні підстави вважати доведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами твердження позивача, щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди землі та систематичної не сплати ним орендної плати. За такого відсутні підстави для застосування судового захисту прав позивача.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, є підстави для розподілу судових витрат, а саме для стягнення судового збору з позивача на користь відповідача у розмірі сплаченому останнім за подання апеляційної скарги - 1261,20грн.

Керуючись ст. ст.376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма імені Шевченка задовольнити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2020 року - скасувати , у справі ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма ім. Шевченка про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма імені Шевченка (ЄДРПОУ 03764850, 56052, Миколаївська область, с.Шевченкове, вул. Пігарьова, 27, ) судовий збір в розмірі 1261 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 15 лютого 2021 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова