Постанова

від 12.02.2021 по справі 522/17766/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5490/21

Номер справи місцевого суду: 522/17766/18

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.

За участю секретаря - Ющак А.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ , третя особа на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради

-про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

Короткий зміст позовних вимог.

08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в котрих просив суд визнати недійсними :

-договір купівлі-продажу від 08.09.2016 року, укладений між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Едвансмент , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №371374 щодо нежитлової одноповерхової будівлі, щ0о розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,та в цілому складається з будівлі,загальною площею 117,8 кв.м.,основною площею-77,5 кв.м.;

-договір купівлі-продажу від 08.09.2016 року, укладений між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Едвансмент , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №374 щодо нежитлової одноповерхової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 135,3 кв.м.

Вимоги обґрунтовував тим, що нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 була призначена для розміщення майстерні з надання побутових послуг, належала КП Одесміськелектротранс та в ній розташовувались диспетчерська декількох трамвайних маршрутів, а прибудований до неї стаціонарний навіс слугував в якості зупинкового комплексу для накопичення до 200 пасажирів. Розпорядженням №337 від 20.04.2016 року нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Едвансмент .

Нежитлова будівля загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , це будівля для розміщення громадської вбиральні (туалету). Розпорядженням Одеського міського голови №340-А від 20.04.2016 року нежитлова будівля загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Едвансмент . До 16.06.2016 року нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлова будівля загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (будівля туалету) знесені в ході реконструкції Старосінної площі.

Рішенням Одеської міської ради № 607-VІІ від 27.04.2016 вищевказані будівлі були включені до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, шляхом викупу орендарем за грошові кошти. До 16.06.2016 року зазначені приміщення були знесені в ході реконструкції Страсінної площі в місті Одесі. 02.09.2016 року особисто Одеським міським головою відкрита реконструйована площа. Після ії реконструкції на площі були відсутні будівля диспетчерської та туалету, а на їх місці збудовані торговельні павільйони, що підтверджуються роздруківками з інформаційних ресурсів м.Одеси.

Зазначає, що спірні договори купівлі-продажу № 371 та № 374 укладені 08.09.2016 року, в той час, коли предмет кожного договору купівлі-продажу вже не існував, так як був знесений.

З огляду на це відомості вказані в договорах та оцінка цих об`єктів нерухомого майна, яка проведена станом на 19.08.2016 року є недостовірними та сфальсифікованими, а тому визначити вартість об`єктів вже було неможливо.

Враховуючи, що оскаржувані договори стали незаконними підставами для набуття ТОВ ЕДВАНСМЕНТ права власності на об`єкти нерухомості, які належали територіальній громаді міста Одеси, аби в подальшому отримати в оренду земельну ділянку площею 0,1201га за адресою: АДРЕСА_1 , без проведення конкурсу та аукціону. З урахуванням того, що спірні договори укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому мають бути визнані недійсними, оскільки порушують його права як суб`єкта земельних правовідносин та як члена територіальної громади міста Одеси.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , третя особа на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна від 08.09.2018 року, укладеними між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Едвансмент , посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстровані в реєстрі за №371 та за №374 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції ,обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю Едвансмент - адвокат О.П.Чижиков просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Одеської міської ради - В.В. Юраш просить просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси залишити без змін.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ:

Заявник в апеляційній скарзі посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві та зазначає, що в ході розгляду справи суд дійшов до висновку, що оскаржуваними договорами не порушені права та законні інтереси позивача та одночасно розглянув справу по суті. Спотворивши дійсні обставини справи та не прийнявши до уваги надані докази. Зазначає, що у кожного громадяними - члена територіальної громади демократичної держави є законний інтерес вимагати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування діяти виключно в межах закону. Позивачі вправі звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як член територіальної громади м. Одеси, маючи суспільний та громадський інтерес. Так як без належної містобудівної документації, яка передбачає розміщення ринку на Старосінній площі, та без встановлення меж Старосінного скверу було вирішено питання продажу мана чим порушені його права, як члена територіальної громади., що свідчить про наявність у позивача громадського та суспільного інтересу.

Заявник звертає увагу, що посилання судом першої інстанції на правову позицію Верховного суду від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17 є безпідставними в силу різного предмету спору.

Незаконні рішення щодо розпорядження майном територіальної громади, а саме земельною ділянкою та доходами місцевого бюджету у вигляді орендної плати за умови продажу права оренди на конкурсних засадах, зачіпає його інтереси як члена територіальної громади.

Суд не врахував, що має місце розпорядження об`єктом комунальної власності та складає суспільний інтерес та він звернувся у передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, зокрема щодо визнання правочину недійсним.

Районний суд спотворив фактичні обставини справи та визначив електронними доказами по справі фотографії, які скопійовані з конкретних Інтернет- сайтів, на яких зображено знесення об`єктів нерухомості під час реконструкції та не взяв до уваги надані позивачем докази.

Натомість суд першої інстанції не врахував, що у висновку експертизи з дослідження телекомунікаційних систем та засобів № 19-1870, з іншої справи, зробленого на замовлення відповідача, експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що не відповідає вимогам частини 7 ст.102 ЦПК України.

Заявник зазначає, що ТОВ Едвансмент набуло право власності на спірні об`єкти лише 19.06.2016 року, після їх знесення . При цьому, на думку позивача, відбулась змова між керівництвом Одеської міської ради та ТОВ ЕДВАНТСМЕНТ так як в порушенні ч.2 ст.123 ЗК України звернулося до Одеського міського голови з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою, а не до Одеської міської ради.

Заявник посилається, що районним судом не взято до уваги, що не існував та не було передбачено ісування торгівельного ринку та тимчасових споруд не відповідає режиму використання зони охоронюваного ландшафту. Центрального історичного ареалу м. Одеси та зберігається режим використання територій Комплексної охоронної зони історичного центру.

Одночасно зазначає, що договори купівлі-продажу укладені з грубим порушенням законодавства України та в діях посадових осіб наявні ознаки кримінального правопорушення.

У відзиві ТОВ Едванемент зазначає, що апелянт не наводить доказів щодо предмету спору, а наводить припущення щодо незаконності укладених правочинів. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні не містить норми, яка б надавала право окремому члену територіальної громади на власний розсуд діяти від імені та в інтересах всіх громадян.

Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування незаконності вчинення правочину, стороною котрої він не є.

Оскаржувані правочини укладені з дотриманням вимог закону, а тому не можуть бути визнані недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОМР зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Відповідач - представник Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності одеської міської ради просять відкласти розгляд справи посилаючись на карантинні заходи.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусу COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду передбачено, що тимчасово, на час установлення на території м.Одеси рівня епідемічної небезпеки: "помаранчевий" або "червоний", зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представників відповідача про відкладення розгляду справи справу розглянути за відсутності її учасників.

В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.ю12.2017 року,датою ухвалення рішення,ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

У зв`язку з цим, та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав,датою складання цього судового рішення 12.02.2021 року.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог районний суд виходив, що позивачем не доведено, що оскаржувані договори купівлі-продажу нежитлових об`єктів порушують публічний порядок, так саме не доведено і наявність намірів у сторін правочину або у одної зі сторін порушити публічний порядок.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Одеською міської ради від 27.04.2016 року №607-VII між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ ЕДВАНСМЕНТ укладено договори купівлі - продажу нерухомого майна, розташованого за адресами: АДРЕСА_1 та 2/3 від 08.09.2016 року, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстровані в реєстрі за №№371, 374.

На час укладання договорів Одеська міська рада була власником вказаного нерухомого майна, що підтверджується відповідними відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.8-9, 54-58).

Викуп відповідачем комунального майна здійснено за ціною, яка визначена в установленому порядку ліцензованим підприємством - ТОВ Сінергія Інвест на підставі договорів №27 та №28 від 30 червня 2016 року на проведення оцінки нерухомого майна, укладених з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (т.2 а.с. а.с.23-24, 73-74).

До придбання у власність за оскаржуваними договорами купівлі-продажу, майно перебувало в орендному користуванні ТОВ Ендвадсмент на підставі укладених з комунальним підприємством Одескомунтранс договорів оренди від 20.04.2016 про передачу у строкове платне користування ТОВ Едвансмент нежитлових будівель загальною площею 135,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.28-29) та загальною площею 117,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.85-90).

На час прийняття рішення Одеської міської ради про надання згоди на викуп орендарем вказаного майна, договори оренди були чинними і не оскаржувалися. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За договорами купівлі-продажу від 08.09.2016 року вбачається що вони укладені між Одеською міською радою в особі Депарьтаменту комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ ЕДВАНСМЕНТ .

Згідно з частиною третьою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Територіальна громада, як власник об`єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (частина друга статті 327 ЦК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що маючи відповідні повноваження, які визначені нормами діючого законодавства, Одеська міська рада мала усі права володіння, користування та розпорядження зазначеним майном відповідно до чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1ст.210 ЦК України).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи, що на час укладання договорів Одеська міська рада була власником нерухомого майна мала право розпорядження зазначеним майном відповідно до чинного законодавства України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2018 року зареєстровані та посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу у встановленому законом порядку з дотриманням вимог норм закону.

У пунктах 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Аргументи апеляційної скарги про нікчемність правочину за статтею 228 ЦК України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виділяючи правочин, що порушує публічний прядок як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок .

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності Українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відсутність такого доказу не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Такий висновок щодо застосування статті 228 ЦК України викладено в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15.

Відсутність надання доказів вини щодо знищення, пошкодження майна, незаконного заволодіння відповідачем, не може бути підставою для визнання правочинів недійсними.

З`ясування матеріально - правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності правочинів, котрі оскаржуються. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови в задоволені позовних вимог незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених договорів.

Висновок суду щодо неправомірності позивачем оскаржуваного правочину рішення суду не містить, а тому колегія суддів не вбачає необхідності змінювати мотивувальну частину судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовують, її доводи зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції була надана правильна оцінка. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 367,368,374, 375 ,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 грудня 2019 року, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

Т.В.Цюра