Ухвала

від 03.02.2021 по справі 757/7401/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7401/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №757/7401/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Логіка Блек за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Логіка Блек за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

03.02.2021 в судовому засіданні представник позивача подав заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі №757/7401/20-ц про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІКА БЛЕК (вул. Василя Верховинця, буд. 12, м. Київ, код ЄДРПОУ 41558873), що знаходяться на будь-яких рахунках товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІКА БЛЕК , відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог - 16 094 грн. (шістнадцять тисяч дев`яносто чотири гривні) та судового збору у сумі 840 грн. (вісімсот сорок гривень), що разом становить 16 934 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні)

Мотивуючи подану заяву позивач вказує, що у позивача виникає обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання у майбутньому рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Представник позивача - ОСОБА_4 заяву про забезпечення позову підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_3 заперечував щодо заяви про забезпечення позову, відповідач ОСОБА_1 не заперечував.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, заслухавши позицію учасників розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Наряду з вказаним слід відмітити, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення з метою забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпечення позову, проте дана вимога заявником не виконана.

Одночасно суд приймає до уваги, що заявником не долучено документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи викладені обставини та відповідні норми законодавства, суд вважає, що вимоги заяви являються необґрунтованими.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №757/7401/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Логіка Блек за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.Г. Ільєва