Постанова

від 03.02.2021 по справі б8/129-11

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ Б8/129-11

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

секретар судового засідання: Кучерява К.Л.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 03.02.2021,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.10.2020

у справі № Б8/129-11 (суддя Янюк О.С.)

за заявою ОСОБА_1

до приватного підприємства Кона (ПП Кона )

до відкритого акціонерного товариства Іванківрибсільгосп (ВАТ Іванківрибсільгосп )

про визнання недійсним правочинів

у відокремленому провадженні в межах справи №Б8/129-11

про банкрутство ВАТ Іванківрибсільгосп ,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з з`явою в якій просив визнати недійсними договір поставки комбікорму для риб №К-111 від 19.02.2009 та договір купівлі-продажу від 20.02.2009, що укладені відповідачами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у задоволені вказаної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №Б8/129-11, ухвалу місцевого суду скасувати частині відмови у задоволенні позову у зв`язку із застосуванням строків позовної давності та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № Б8/129-11 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Грек Б.М.

Ухвалою суду від 22.12.2020 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №Б8/129-11 задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали, відкрито апеляційне провадження у справі №Б8/129-11 за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 03.02.2021.

11.01.2021 керівник ВАТ Іванківрибсільгосп подав суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

19.01.2021 представник ПП Кона подав суду заперечення на апеляційну скаргу в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розпорядженням Керівника апарату суду № 09.1-08/418/21 від 01.02.2021 у зв`язку з перебуванням судді Грека Б.М. на навчання та судді Сотнікова С.В. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № Б8/129-11.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О. та Остапенко О.М.

Ухвалою суду від 02.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № Б8/129-11 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

У судове засідання з`явився апелянт та його представники, а також представник ПП Кона , представник боржника у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами за відсутності інших сторін, що не з`явилися у судове засідання.

Представники апелянта та апелянт надали пояснення по суті апеляційної скарги та просили її задовольнити. В обґрунтування вимог зазначили, що спірні договори укладені із заінтересованими та не уповноваженими особами банкрута для штучного створення боргових зобов`язань ВАТ Іванківрибсільгосп , оскільки відсутні належні докази, які б вказували на реальну поставку та отримання товару (реальність операції).

Разом з тим, не заперечили, що заяву про відновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин суду не подавали, оскільки вважали, що такий строк не було порушено.

Представник ПП Кона надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити, при цьому, зауважив, що:

апелянтом не було подано суду заяву про відновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин, а отже судом першої інстанції обґрунтовано застосовано наслідки спливу строку позовної давності;

10.04.2020 власником боржника, було перераховано на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. грошові кошти в розмірі 1 768 573 грн., для погашення кредиторських вимог ОСОБА_1 в рамках справи про банкрутство боржника;

23.11.2020 ухвалою господарського суду за результатами підсумкового засідання суду провадження у справі № Б8/129-11 про банкрутство ВАТ Іванківрибсільгосп закрито, у зв`язку із погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке ними реалізовано.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що її задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено такі фактичні обставини справи.

14.09.2011 було порушено провадження у справі № Б8/129-11 про банкрутство ВАТ Іванківрибсільгосп .

28.10.2013 ухвалою суду, зокрема, визнані кредиторські вимоги ПП Кона до ВАТ Іванківрибсільгосп у загальному розмірі 1 242 000 грн., що виникли на підставі договорів поставки від 19.02.2009 та 20.02.2009.

21.10.2019 набирав чинності Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018, відповідно до п.4 Перехідних положень якого, установлено що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З дня введення в дію цього Кодексу визнається таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (абз. 2 п. 2 Перехідних положень Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частинами 1,2 ст. 42 Кодексу передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

За змістом статті 1 Кодексу заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

За змістом положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

У статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

19.02.2009 ПП Кона (постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та боржником (покупець) в особі тимчасово виконуючого обов`язків Голови правління ОСОБА_8 підписаний договір поставки (Договір-1) відповідно до п.1.1, п.2.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити комбікорм для риб К-111 (товар), а саме 210 тонн на суму 504 000 грн.

Продавець поставляє товар на склад покупця: Київська область, Іванківський район, смт Іванків, вул. Рибокомбінат, 1, протягом одного календарного місяця. Не пізніше ніж за 10 днів до дати передачі товару покупцю продавець повідомляє покупця по факсу про дату поставки (п.3.1, п.3.2 Договору-1).

В підтвердження своїх зобов`язань за Договором-1 відповідачами надана видаткова накладна №РН-0003568 від 23.03.2009 та акт звірки взаєморозрахунків від 14.08.2013.

20.02.2009 ПП Кона (продавець) в особі директора ОСОБА_2 та ВАТ Іванківрибсільгосп (покупець) в особі тимчасово виконуючого обов`язків Голови правління ОСОБА_8 підписаний договір поставки (Договір-2) за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити підрощений мальок коропа, товстолоба, білого амура, сома на суму 738 000 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору-2 приймання товару по кількості та якості здійснюється спеціалістами покупця шляхом огляду його та звірки фактичної кількості та якості живої риби з супровідними документами та умовами даного Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору-2 продавець зобов`язаний, зокрема: протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Договором передати покупцю товар; забезпечити покупця інструкцією з використання (розведення) товару та надати покупцеві сертифікат якості на товар.

В підтвердження своїх зобов`язань за Договором-2 відповідачами було надано видаткова накладна №РН-0003569 від 24.03.2009 та акт звірки взаєморозрахунків від 14.08.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що підставами визнання недійсним спірних договорів є те, що останні підписанні не уповноваженими та заінтересованими особами стосовно боржника (ч. 2 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ч.2 ст.42 Кодексу), крім того, угоди вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2009 щодо ВАТ Іванківрибсільгосп у переліку засновників (учасників) визначені - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, акціонери товариства 345 фізичних осіб; керівником та підписантом значиться ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції, крім іншого, з доказів, що надані позивачем, встановлено таке:

згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2009 та 20.02.2009 щодо ПП Кона у переліку засновників (учасників) визначені - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ; керівником та підписантом значиться ОСОБА_5 , проте, доказів, які б вказували на наявність у тимчасово виконуючого обов`язків Голови правління ОСОБА_8 повноважень на підписання (укладення) від імені боржника у ОСОБА_2 від імені ПП Кона спірних правочинів відповідачами суду надано не було.

зі змісту виписок з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку та сертифікату іменних акцій вбачається, що акціонерами боржника є: ОСОБА_4 (виписка №1026/ЕО-0179 від 25.06.2008); ОСОБА_7 (виписка №1028/ЕО-0179 від 25.06.2008 та сертифікат серія А№373 від 14.03.2005); ОСОБА_2 (виписка №1027/ЕО-0179 від 25.06.2008 та сертифікат серія А№386 від 06.09.2006);

зі змісту копії паспорта ОСОБА_7 вбачається, що у розділі "сімейний стан" зазначено: 29.04.04 за №450 зареєстровано шлюб з ОСОБА_5 , яка, як зазначив позивач, є дружиною ОСОБА_7 (акціонер ВАТ Іванківрибсільгосп ), яка, у свою чергу, на час укладення спірних договорів була учасником ПП Кона ;

із змісту договору купівлі-продажу від 10.03.2004 також вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є близькими родичами.

Водночас, доказів, які б спростовували зазначені судом обставини, сторонами суду надано не було та протягом розгляду даного спору зазначені факти відповідачами не оспорювалися.

Отже, враховуючи наведені обставини, Господарський суд Київської області дійшов обґрунтованого висновку, що сторони договору були заінтересованими особами стосовно боржника у розумінні Кодексу та, у свою чергу не мали відповідних повноважень на вчинення відповідних правочинів.

Судом першої інстанції також обґрунтовано взято до уваги положення Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час підписання спірних договорів), а саме, пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 якими визначено, що особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Так, відповідно до листа ГУ ДПС у Київській області про надання інформації від 19.03.2020 №7869/9/10-36-04-01 згідно інформаційних систем контролюючого органу боржника було зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.07.1997 по 14.08.2009 (анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за рішення контролюючого органу у зв`язку з надання декларацій про відсутність поставок).

При цьому, ПП Кона , на час укладення спірних договорів, не було зареєстровано як платник податку на додану вартість (анульовано) та відповідні податкові накладні на суму 504 000 грн. та 738 000 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні (лист ГУ ДПС у м. Києві від 19.03.2020 №8337/9/26-15-04-12-16).

Отже, з урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився з твердженнями позивача, що договори поставки від 19.02.2009 та від 20.02.2009 укладені боржником та ПП Кона з порушення вимог як ЦК України так і Кодексу, у зв`язку з чим наявні правові підстави визнати їх недійсними.

Разом з цим, під час судового розгляду справи, відповідачами було заявлено суду першої інстанції клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

За змістом ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, ані Кодекс, ані інші нормативно-правові акти не містять винятків із загального правила щодо початку перебігу позовної давності, та не встановлюють спеціальної позовної давності щодо юридичних осіб, відносно яких відкрито провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц, від 17.10.2018 у справі №362/44/17 зазначено, що до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі ст.ст.203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.

Отже, як доцільно зазначено судом першої інстанції, на даний позов щодо визнання договорів недійсними, згідно зі ст. 257 ЦК України поширюється загальна позовна давність, і на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів. При цьому, за змістом зазначеної статті, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Матеріалами справи про банкрутство боржника підтверджується, що про наявність спірних договорів позивач дізнався ще у 2013 році, крім того, позивач вже звертався до Іванківського районного суду Київської області із позовом про визнання відповідних договір недійсним, який був залишений судом без розгляду, у зв`язку із неявкою позивача у судові засідання, доказів, які б вказували на протилежне позивачем суду надано не було.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності щодо визнання недійсними оспорюваних договорів від 19.02.2009 та 20.02.2009 розпочався для позивача у справі про банкрутство №908/32/15-г щонайменше з 15.11.2013 та закінчився - 15.11.2016.

Водночас, щодо посилання позивача на положення ст.42 Кодексу як на підставу наявного у нього строку позовної давності, то суд доцільно зауважив, що вважає зазначене помилковим, оскільки строк, який визначений у зазначеній статті не є строком позовної давності, а є спеціальним строком чи так званим "підозрілим" періодом, протягом якого особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, Господарським судом Київської області обґрунтована взято до уваги, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2019 справа № 904/1237/17, від 19.06.2019 справа № 905/1331/18.

Як зазначалось, відповідних заяв від позивача щодо поважності причин пропущення позовної давності суду надано не було, що було підтверджено апелянтом і в апеляційній інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте, оскільки відповідачами у справі заявлено про сплив позовної давності, то, враховуючи положення ст. 267 ЦК України наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності.

За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на наведені обставини, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, а відтак, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № Б8/129-11 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № Б8/129-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № Б8/129-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено статтею 287 ГПК України .

Повний текст постанови підписано 15.02.2021.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко