Постанова від 04.02.2021 по справі 910/6626/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Справа№ 910/6626/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від позивача: Сорокопуд М.А. - договір б/н від 13.08.2020

від відповідача: Білокур В.В. - ордер серії КС № 770046 від 03.02.2021

розгляшувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року

у справі № 910/6626/20 (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чарівниця"

до ОСОБА_1

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №910/3620/18

за заявою Приватного підприємства "Дари Сонця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Чарівниця"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ліквідатор ТОВ "Торговий дім "Чарівниця" арбітражний керуючий Білик Ю.М. звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор вказує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2019 року у справі №910/3620/18 визнано недійсним Договір купівлі-продажу автомобіля марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в. № 8041/2016/118809 від 08.10.2016 року, укладений між ТОВ "Торговий дім "Чарівниця" в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Підставою для прийняття такого рішення стала реалізація вищевказаного автомобіля з порушенням вимог діючого законодавства та неотримання банкрутом коштів від його реалізації.

Позивач зазначає, що автомобіль марки Ford Mondeo неодноразово перереєстровувався органами МВС на інших осіб, наразі зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 і така реєстрація перешкоджає його законному власнику - ТОВ "Торговий дім "Чарівниця" користуватися та розпоряджатися своїм майном, як наслідок останній звернувся до суду з вимогами витребувати відповідний автомобіль на підставі ст. 388 ЦК України.

За наслідками розгляду позовних вимог рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі №910/6626/20, розглянутій в межах справи №910/3620/18 про банкрутство ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця", позов задоволено повністю, витребувано з володіння ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 р.в. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" судовий збір у розмірі 2 425,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю вимог ліквідатора.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог та скасувати рішення суду міста Києва від 05.10.2020 року у даній справі і прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, а також порушення норм матеріального, що призвело до прийняття неправильного та необґрунтованого рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі № 910/6626/20 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Відповідно до відомостей, які зазначені на зворотньому поштовому повідомленні, скаржник отримав копію вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції 28.12.2020 року.

05.01.2021 року, згідно відомостей зазначених на конверті, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали суду від 21.12.2020 року подано оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 6 306,00 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі №910/6626/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 04.02.2021 року за участю повноважних представників сторін.

19.01.2021 року через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли пояснення по справі.

У зв`язку з перебуванням суддів Сотнікова С.В. та Копитової О.С. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 року для розгляду справи №910/6626/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року вищезазначеною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/6626/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ "Торговий дім "Чарівниця" Білик Ю.М. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2021 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, застосувати строки позовної давності до позовних вимог та скасувати рішення суду міста Києва від 05.10.2020 року у даній справі і прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

04.02.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом першої інстанції, під час виконання повноважень, покладених нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором за результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються на балансі ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця", було встановлено, що на балансі боржника обліковується автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 28.07.2011 року.

З довідки Регіонального сервісного центру в м. Києві №31/26-140із від 27.06.2017 року, що надійшла у відповідь на запит ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" від 23.06.2017 року, стало відомо, що автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_2 серед зареєстрованих за ТОВ "Торговмй Дім "Чарівниця" автомобілів не обліковується.

У відповідь на черговий запит боржника від 05.07.2017 року з вимогою надати розгорнуту інформацію, а також копії відповідних документів на підставі яких проводилась реєстрація/перереєстрація автомобіля марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_2 з моменту його реєстрації 28.07.2011 року за ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" по дату звернення з запитом до РСЦ повідомив, що: 08.10.2016 року автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_2 було перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Договору укладеного в ТСЦ 8041 та в подальшому 07.03.2017 року перереєстровано на громадянина ОСОБА_4 .

Судом також встановлено, що 08.10.2016 року між ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності на продаж та зняття з обліку транспортного засобу від 26.09.2016 року, виданої директором Товариства Приходько В.А. , який діяв на підставі статуту, та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу №8041/2016/118809 транспортного засобу, зокрема автомобіля марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_2 .

З метою укладення спірного договору купівлі-продажу до Сервісного центру №8041 РСЦ МВС в м. Києві було подано: Довіреність на ім`я ОСОБА_2 за підписом Директора Товариства Приходько В.А. та Протокол Зборів засновників Товариства, з якого встановлено, що єдиним учасником Товариства громадянином Приходько В.А. , який володіє 100% голосів вирішено питання щодо продажу та зняття з обліку автомобіля марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_2 та доручення водію ОСОБА_2 вчинити відповідні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 року у справі №910/3620/18 частково задоволено позовні вимоги ліквідатора ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" та визнано недійсним Договір №8041/2016/118809 від 08.10.2016 року купівлі-продажу автомобіля марки Ford Mondeo, VIN № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р. в., укладений між ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця", в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із цим, належний ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" спірний автомобіль неодноразово перереєстровувався органами МВС за іншими особами.

Згідно з листом від 30.01.2020 року № 31/26-6498 РСЦ МВС в м. Києві автомобіль Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , зареєстрований відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 29.01.2020 року за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 23.06.2018 року № 8046/2018/998153, укладеного в територіальному сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві.

17.03.2020 року РСЦ МВС в м. Києві надано до суду в межах справи №910/3620/18 лист № 31/26-2573 з документами, на підставі яких відбулася реєстрація спірного автомобіля за ОСОБА_1 , а саме: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23.06.2018 року №8046/2018/998153, укладений між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).

Отже, ОСОБА_1 є кінцевим володільцем спірного автомобіля.

Разом з тим, оскільки вибуття вказаного автомобіля з власності ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" відбулося не з його волі на підставі договору купівлі-продажу, який у подальшому судом було визнано недійсним, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо витребування даного автомобіля на користь боржника.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення місцевим господарський судом оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування вимог ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Так, в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, право власника згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Тобто, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще

декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Отже, для задоволення позовних вимог про витребування майна шляхом подання віндикаційного позову необхідно встановити факт вибуття відповідного майна з володіння власника поза його волею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, внаслідок укладення договору №8041/2016/118809 від 08.10.2016 року купівлі-продажу автомобіля марки Ford Mondeo, VIN № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р. в., між ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" в особі ОСОБА_2 , що діяв на підставі довіреності за підписом Директора Товариства Приходько В.А., та ОСОБА_3 вказаний автомобіль відчужено на користь ОСОБА_3 .

Водночас, під час розгляду справи №910/3620/18 про банкрутство ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" Господарським судом міста Києва в ухвалі від 25.09.2019 року було встановлено, що Приходько В.А. ніколи не був учасником Товариства, жодного рішення про затвердження Договору, його схвалення, Загальними зборами учасників ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" не приймалось, доручення на зняття транспортного засобу з обліку та реалізацію Директором товариства не видавалось.

Відтак, суд дійшов висновку, що Договір №8041/2016/118809 від 08.10.2016 року купівлі-продажу укладено з порушенням ч. 2 ст. 207 ЦК України, на підставі чого вказаний договір визнаний судом недійсним.

Ухвала суду про визнання недійсним вказаного вище правочину в апеляційному порядку оскаржена не була та набрала законної сили.

Отже, судова колегія погоджується з місцевим судом, що вибуття автомобіля Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , з власності ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" відбулось не з його волі на підставі договору купівлі-продажу, який у подальшому судом було визнано недійсним.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.

При цьому, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Таким чином, судом вірно встановлено, що автомобіль Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_1 вибув з володіння ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" поза його волею та після неодноразового відчуження знаходиться у володінні ОСОБА_1 .

Відтак, внаслідок скасування судом правової підстави набуття спірного майна попереднім (першим) набувачем, а саме визнання недійсним договору №8041/2016/118809 від 08.10.2016 року купівлі-продажу автомобіля Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , останній підлягає витребуванню на користь ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" на підставі частини 1 статті 388 ЦК України,

Одночасно судом враховано, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.

Окрім веденого слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Разом з тим, якщо певне рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в подальшому національними судами при розгляді інших спорів, то сам по собі результат вирішення справи Європейським Судом з прав людини, окремі його висновки в конкретній справі, вирвані з контексту та відірвані від обставин справи, не повинні бути формальним приводом для аналогічного результату вирішення спору.

У даному випадку апеляційний господарський суд не вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, на що посилається скаржник у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

При цьому, на переконання апеляційного суду, помилковим є посилання апелянта на те, що факт вибуття майна поза волею ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" повинен встановлюватись саме в рамках кримінального провадження, оскільки вирішуючи спір за віндикаційним позовом суд наділений відповідними повноваженнями самостійно встановлювати факт вибуття майна поза волею позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про витребування спірного автомобіля на користь підприємства-боржника та включення його до ліквідаційної маси банкрута та, в свою чергу, спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності у відповідності до приписів ст. 267 ЦК України, в якій останній зазначає, що порядок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України обчислюється з моменту, коли особа дізналась про вибуття свого майна у володіння іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Оскільки право власності боржника на спірне майно було порушено в момент його вибуття із власності на користь іншої особи, то початком перебігу позовної давності для подання позову про захист порушеного права пов`язується з моментом, коли ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" довідалося, або могло довідатись про порушення його права, або про особу, яка його порушила, а саме: про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.

Зокрема, апелянт вказує, що ТОВ "Торговий Дім "Чарівниця" могло дізнатись про порушення свого права, за захистом якого останнє звернулось до господарського суду, або про особу, яка його порушила, ще 08.10.2016 року, тобто в момент укладання Договору купівлі-продажу №8041/2016/118809, на підставі якого з власності боржника вибуло спірне майно, який в подальшому визнано недійсним ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2019 року у справі № 910/3620/18.

Таким чином, за твердженням скаржника, строк для звернення з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння для позивача сплив 09.10.2019 року, в той час як із даним позовом ліквідатор звернувся лише 13.05.2020 року, що є підставою для відмови у позову про витребування майна.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2020 року у справі №509/3589/16-ц, від 04.09.2019 року у справі №311/380/16-ц, від 13.11.2019 року у справі 496/4057/16-ц, від 04.12.2019 року у справі №761/11035/14-ц, від 06.05.2020 року у справі №607/14527/15-ц, від 02.10.2019 року у справі №175/5093/15-ц.

В силу приписів ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Як встановлено судом, відповідач був повідомлений про розгляд справи місцевим господарським судом, що підтверджується зворотніми поштовими повідомленнями про вручення процесуальних документів, зокрема ухвали про відкриття провадження у справі (т.1, арк.с. 51), про відкладення розгляду справи (т.1, арк.с. 106), а також відповідною відміткою на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи (т.1, арк.с.53).

Разом з тим, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції відповідач або його представник із заявою про застосування позовної давності до господарського суду міста Києва не звертались та в судові засідання не з`явились.

Тобто, станом на дату розгляду судом першої інстанції справи по суті позовних вимог та прийняття за наслідками такого розгляду оскаржуваного рішення в матеріалах справи була відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності згідно вимог частини третьої статті 267 ЦК України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не подавав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог ліквідатора банкрута у суді першої інстанції до ухвалення цим судом рішення, у апеляційного суду відсутні підстави застосовувати вказані норми матеріального права та відмовляти у задоволенні позову з цих підстав, з огляду на що відповідна заява, викладена у прохальній частині апеляційної скарги, не заслуговує на увагу та не підлягає задоволенню.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості та незаконності рішення судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі № 910/6626/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі №910/6626/20 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 15.02.2021 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко