Постанова

від 11.02.2021 по справі 922/954/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. Справа № 922/954/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №222» (вх. №2924 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2020 (рішення ухвалено суддею Хотенцем П.В. 05.10.2020 о 16:21 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 15.10.2020) у справі №922/954/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №222» , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна соціальна аптека» , м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Харківська обласна рада, м. Харків,

2) Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала» , м. Харків

про витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/954/20 у позові ТОВ «Аптека №222» про витребування у ТОВ «Обласна соціальна аптека» майна - відмовлено повністю.

ТОВ «Аптека №222» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/954/20 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат. В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на неправильне застосування судом першої інстанції статей 396, 387-390 ЦК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.) від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Аптека №222» на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/954/20; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17.12.2020.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У судовому засіданні 17.12.2020 оголошено перерву до 02.02.2021.

22.01.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги (вх.№816).

У судовому засіданні 02.02.2021 оголошено перерву до 11.02.2021, про що відповідною ухвалою було повідомлено учасників процесу.

Також, Східним апеляційним господарським судом 02.02.2021 телефонограмами повідомлено учасників справи про оголошення у судовому засіданні перерви до 11.02.2021.

11.02.2021 від представника позивача - адвоката Чижик К.М. надійшла заява, в якій вона просила провести судове засідання за її відсутністю, а також зазначала, що підтримує апеляційну скаргу (вх. №1801). До заяви додані роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення та постанови у справі №910/4700/20.

У судове засідання з`явився представник Харківської обласної ради Крючков І.М., який не є адвокатом та не надав допустимих доказів на підтвердження його повноважень на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Питання можливості участі вказаної особи у судовому засіданні було вирішено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

У березні 2020 року ТОВ «Аптека №222» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило витребувати у ТОВ «Обласна соціальна аптека» нежитлове приміщення загальною площею 28,0 кв.м., у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. «Б-7» , що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195 у користування на користь ТОВ «Аптека №222» .

В обгрунтування позовних вимог товариство зазначало таке. Рішенням Харківської обласної ради від 25.05.2017 №466-VII Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області визначено передати в оренду об`єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, зокрема, нежитлове приміщення загальною площею 28,0 кв.м., у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. «Б-7» , що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195. У липні 2017 Харківською обласною радою оголошено конкурс на право оренди, за результатами якого переможцем визначено позивача. Однак, Харківська обласна рада ухилялася від оформлення орендних правовідносин.

Рішенням Харківської обласної ради від 01.03.2018 №708-VII Про передачу в оренду об`єктів спільної власності та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області внесено зміни до рішення Харківської обласної ради від 25.05.2017 №466-VII, яким виключено спірний об`єкт з переліку майна, яке передається в оренду.

В подальшому рішенням Харківської обласної ради від 06.12.2018 №876-VII Про передачу в оренду об`єктів спільної власності та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області вирішено передати в оренду об`єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області згідно з додатками 1,2 до цього рішення, в тому числі спірний об`єкт.

Харківською обласною радою проведено конкурс на право оренди об`єкту оренди, за результатами якого переможцем визначено ТОВ «Обласна соціальна аптека» , з яким укладено договір оренди комунального майна №368Н від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м., у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. «Б-7» , що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/2805/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.02.2020, зокрема, визнано недійсним договір оренди №368Н комунального майна від 05.03.2019, укладений між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", а також визнано укладеним договір оренди спірного нежитлового приміщення між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222" з моменту набрання рішенням законної сили.

Проте, як зазначає позивач, не зважаючи на вказані судові рішення, відповідач без будь-яких законних підстав продовжує перебувати у спірному приміщенні та відмовляє йому у доступі до об`єкту оренди.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вважає, що існують підстави для витребування спірного майна у відповідача на свою користь на підставі ст. 387, 396 Цивільного Кодексу України.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач як користувач майна не має права витребувати майно в порядку статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки, виключне право витребувати своє майно із незаконного володіння на підставі даної статті має власник майна, а саме Харківська обласна рада.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/2805/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.02.2020:

- визнано незаконним рішення Харківської обласної ради XV сесії VІI скликання від 01.03.2018 № 708-VІI в частині внесення змін до додатку №1 "Об`єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду" до рішення обласної ради від 25 травня 2017 року №466-VІI "Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", в частині виключення об`єкту, зазначеного у пункті 9 цього документу, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв. м., у тому числі місць спільного користування 7,3 кв. м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський 195.

- визнано незаконним рішення Харківської обласної ради XVІІІ сесії VІI скликання від 06.12.2018 № 876-VІI в частині включення до додатку №1 до вказаного рішення об`єкту, зазначеного у пункті 8 цього документу, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв. м., у тому числі місць спільного користування 7,3 кв. м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський 195.

- визнано недійсним договір оренди №368Н комунального майна від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв. м., у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп . Московський, 195, укладений між Харківською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обласна соціальна аптека".

- визнано укладеним між Харківською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв. м., у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, у відповідній редакції.

Згідно положень ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи наведені положення ГПК України щодо преюдиціальності фактів, встановлених рішенням суду, колегія суддів, аналізуючи зміст судового рішення у справі №910/2508/19, зазначає, що під час розгляду цієї справи суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини набуття ТОВ Аптека №222 права на укладання договору оренди спірного приміщення за наслідками виконання рішення від 25.05.2017 №466-VII та визнання його переможцем відповідного конкурсу; незаконність відмови в укладанні такого договору, виключення спірного приміщення з переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду (рішення від 01.03.2018 №708- VII), повторного включення спірного приміщення до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду (рішення від 06.12.2018 №876- VII), укладання з ТОВ "Обласна соціальна аптека" договору оренду №368Н комунального майна від 05.03.2019.

Також, судами у справі №910/2508/19 встановлено, що мало місце волевиявлення ТОВ Аптека №222 та Харківської обласної ради на виникнення правовідносин оренди спірного приміщення, закріплено типовий договір оренди комунального майна, шляхом подачі ТОВ Аптека №222 конкурсної пропозиції та визнання його переможцем спірного конкурсу, встановлено розмір ставки орендної плати, проте мало місце фактичне ухилення Харківської обласної ради від укладання такого договору з ТОВ Аптека №222 , у зв`язку з чим в судовому порядку визнано укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв. м., у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195.

Таким чином обставини, зокрема, щодо недійсності договору оренди №368Н комунального майна від 05.03.2019, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", а також визнання укладеним між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222" договору оренди спірних приміщень не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

10.12.2019 та 03.03.2020 позивач звертався до відповідача з листами, в яких просив усунути перешкоди у володінні та користуванні належними йому нежитловими приміщеннями загальною площею 28,0 кв. м., у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195.

Позивач листом від 03.03.2020 просив Харківську обласну раду провести перевірку щодо безпідставного використання відповідачем нежитлових приміщень загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, та вжити всіх можливих заходів щодо припинення порушень.

06.03.2020 позивач намагався потрапити до спірних приміщень, проте дістатися до приміщення йому не вдалось через наявність у приміщенні незаконних орендарів - ТОВ "Обласна соціальна аптека", про що позивачем складено відповідний акт.

06.03.2020 позивач звернувся до Московського відділу поліції ГУНП у Харківській області із заявою про кримінальне правопорушення, яке полягає у тому, що відповідач позбавив його можливості вільно використовувати спірні приміщення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив обставини перебування ТОВ "Обласна соціальна аптека" у спірному приміщенні без будь-яких правових підстав (фактично за мовчазною згодою Харківської обласної ради) як станом на час прийняття оскаржувано рішення, так і станом на розгляду справи у суді апеляційної інстанції

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як витребування майна.

Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Стаття 387 ЦК України, яка входить до глави 29 цього Кодексу, встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово - правового характеру якщо між законним і фактичним володільцями майна не має договірних відносин.

Враховуючи обставини встановлені у справі №910/2805/19 щодо недійсності договору оренди №368Н комунального майна від 05.03.2019, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", а також визнання укладеним між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека №222" договору оренди спірного нежитлового приміщення з моменту набрання рішенням законної сили, та фактичне перебування у спірних приміщеннях (без правових підстав) відповідача станом на час розгляду справи №922/954/20, що ним не заперечується, апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин ст. 387 ЦК України і витребувати нежитлове приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195 з володіння ТОВ "Обласна соціальна аптека" на користь ТОВ "Аптека № 222".

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не будучи власником майна не має право його витребувати в порядку статті 387 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Так, право володіння, яке є різновидом речового права на чуже майно, виникає з підстав, встановлених законом.

Як було встановлено, рішенням суду у справі №910/2805/19 визнано укладеним між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222" договір оренди спірного нежитлового приміщення з моменту набрання рішенням законної сили. Вказане рішення суду набрало законної сили 01.10.2019.

В свою чергу ст. 396 ЦК України наділяє особу, яка має речове право на чуже майно, правом вимагати його захисту на підставі положень глави 29 ЦК України, що також передбачає застосування до спірних правовідносин ст. 387 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №570/4217/17 від 04.03.2020.

Відповідач не заперечує обставини укладення договору оренди між позивачем та Харківською обласною радою на підставі рішення суду, однак посилаючись на положення вказаного договору (пункти 2.1, 7.1, та 10.1 договору), заперечує набрання ним чинності з підстав відсутності державної реєстрації договору та відповідного акту приймання - передачі майна.

Згідно ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

За приписами ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, рішення суду про укладення договору має правоутворююче значення, оскільки на його підставі згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України виникають права та обов`язки сторін за договором.

За умовами договору оренди, укладеного між позивачем та Харківською обласною радою, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання передачі (п.2.1.договору).

Згідно п. 7.1 договору оренди орендодавець зобов`язується передати орендарю майно за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором, а в разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - після державної реєстрації договору.

Пунктом п. 10.1 договору передбачено, що його укладено строком на 5 років, що діє з моменту отримання майна по акту приймання - передачі.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог, днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України Про оренду державного та комунального майна (чинного станом на час набрання рішення суду, яким визнано договір укладеним) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. У разі передачі спору на розгляд суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому.

Отже, набрання чинності договором, який визнано укладеним судовим рішенням, пов`язано із набранням судовим рішенням законної сили.

Слід зазначити, що матеріали справи містять платіжні доручення № 650 від 11.10.2019, № 651 від 11.10.2019, № 1008 від 18.11.2019, № 1047 від 19.11.2019, № 1265 від 12.12.2019, № 1271 від 12.12.2019, № 1688 від 17.01.2020, № 2005 від 13.02.2020, № 2213 від 05.03.2020 з призначенням платежу: оренда приміщення 30%, договір оренди згідно рішення суду № 910/2805/19 від 11.06.2019, що свідчить про виконання позивачем умов договору.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/954/20 з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 123, 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №222» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/954/20 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №222» задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна соціальна аптека» (61022, Харківська обл., м. Харків, пров. Криничний, 10, ЄДРПОУ: 42486957) нежитлове приміщення загальною площею 28,0 кв.м., у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м., будівлі літ. Б-7 , що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195 у користування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №222» (61124, Харківська обл., м. Харків, пр. Гагаріна, 177, ЄДРПОУ: 31439339).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна соціальна аптека» (61022, Харківська обл., м. Харків, пров. Криничний, 10, ЄДРПОУ: 42486957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №222» (61124, Харківська обл., м. Харків, пр. Гагаріна, 177, ЄДРПОУ: 31439339) судові витрати у розмірі 9799,88 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.02.2021.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.О. Фоміна