Рішення

від 15.02.2021 по справі 910/16720/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2021Справа № 910/16720/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, ЛІТ."А"; ідентифікаційний код 39138976)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 51-А; ідентифікаційний код 43075247)

про стягнення 71 392, 12 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 71 392,12 грн, яка складається із суми основного боргу - 62 886, 60 грн, пені - 6 498, 22 грн, 3% річних - 1 236, 96 грн, інфляційних втрат - 770, 34 грн і яка виникла на підставі договору № 445-2104 від 01.01.2020 про надання послуг та договору № 457-1205 про переведення боргу від 01.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів відправлення копії позовної заяви № 20/10-1-ПЗ від 21.10.2020 і доданих до неї документів відповідачу; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

16.11.2020 та 20.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 25.11.2020 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" є: 03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 51-А.

Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105476242840, однак, конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "адресат відмовився від вручення 09.12.2020".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" (замовник) укладено договір № 445-2104 про надання послуг відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги щодо розміщення на веб-сайті виконавця http://h24.ua інформації щодо замовника (створення та активації профілю), та щодо його діяльності: переліку та вартості (тарифів) медичних послуг, що надаються замовником (його фахівцями), рекламним кампаніям, акціям та іншими спеціальним пропозиціям замовника щодо надання медичних послуг тощо (далі - інформація замовника); з метою надання можливості користувачам порталу запису на прийом (консультацію) та придбання інших медичних послуг замовника (його фахівців), оформлення відповідних замовлень, їх супроводження та надання замовнику інших супутніх послуг (далі разом по тексту - "послуги з розміщення на порталі/послуги"), у порядку визначеному цим договором, правилами порталу та політикою конфіденційності, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1. договору протягом звітного місяця виконавець надає замовнику послуги з розміщення замовника на порталі з метою реалізації його медичних послуг клієнтам порталу у порядку визначеному цим договором, його додатками та правилами порталу.

За результатами надання послуг, до 5 числа місяця, наступного за звітним, виконавець формує та надсилає замовнику акт прийому-передачі наданих послуг за формою, встановленою додатком № 3 до цього договору, який містить інформацію щодо обсягу та вартості послуг, наданих у звітному періоді (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3. та 2.4. договору встановлено, що замовник протягом 3 робочих днів з дня отримання акту від виконавця, за відсутності зауважень щодо наданих послуг, підписує та надсилає замовнику один екземпляр підписаного акту прийому-передачі послуг у звітному місяці.

У випадку виявлення невідповідностей в акті прийому-передачі наданих послуг, замовник направляє цей акт з урахуванням виправлень виконавцю, протягом 5 робочих днів з дня його отримання.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата вартості послуг виконавця може здійснюватися як шляхом сплати замовником авансових платежів так і шляхом здійснення остаточного розрахунку з виконавцем на підставі відповідних актів прийому-передачі наданих послуг. Обов`язок замовника по оплаті послуг вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів в повному обсязі на поточний рахунок виконавця.

Розмір оплати послуг зазначається виконавцем в актах прийому-передачі наданих послуг за звітний період та визначається відповідно до додатку № 1 до договору (перелік та вартість послуг) (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.4. договору замовник щомісячно здійснює остаточний розрахунок (з урахуванням сплачених у звітному місяці авансових платежів) за отримані послуги на підставі відповідного рахунку виконавця та акту прийому-передачі наданих послуг, не пізніше 10 робочих днів з дати його підписання у порядку, визначеному цим договором.

Даний договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2020, а в частині розрахунків за цим договором - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору були виконані обов`язки та надані відповідні послуги, однак відповідач свої зобов`язання в частині здійснення оплати таких послуг виконав не в повному обсязі у зв`язку з чим у останнього існує заборгованість в розмірі 18 585, 10 грн за вказаним договором.

Крім того із позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ.Амеда" (первісний боржник) відповідно до договору № 457-1205 про переведення боргу від 01.01.2020 відступило свій борг Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" (новий боржник) в розмірі 44 301, 50 грн, який виник на підставі договору про надання послуг № 107-1406 від 14.06.2019, укладеного між первісним боржником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24". Відповідно до п. 2 договору № 457-1205 про переведення боргу від 01.01.2020 сума в розмірі 44 301, 50 грн має бути сплачена до 31.12.2020.

Договором № 457-1205 про переведення боргу від 01.01.2020 закріплено згоду Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24" на переведення боргу згідно з письмовим повідомлення № 1 від 01.01.2020.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань , взятих на себе сторонами (п. 10 договору про надання послуг № 107-1406 від 14.06.2019).

Також із позовної заяви вбачається, що 25.06.2020 позивач звертався до відповідача з претензією № 30/06-12ПР від 24.06.2020 щодо сплати існуючої на той час заборгованості в розмірі 90 083, 60 грн, однак відповідач повної оплати не здійснив, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача станом на дату звернення до суду з даним позовом існує заборгованість в загальному розмірі 62 886, 60 грн (44 301, 50 грн + 18 585, 10 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 445-2104 від 01.01.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач зазначає, що на виконання умов договору № 445-2104 від 01.01.2020 відповідачу були надано послуги згідно наступних актів: № 114 від 18.02.2020 на суму 24 427, 94 грн; № 223 від 29.02.2020 на суму 36 895, 00 грн; № 322 від 31.03.2020 на суму 13 943, 60 грн; акт № 420 від 30.04.2020 на суму 1 383, 50 грн; № 519 від 31.05.2020 на суму 1 560, 00 грн; № 791 від 31.08.2020 на суму 2 698, 00 грн.

Суд вказує, що акти № 114 від 18.02.2020 на суму 24 427, 94 грн; № 223 від 29.02.2020 на суму 36 895, 00 грн; № 322 від 31.03.2020 на суму 13 943, 60 грн підписані представниками сторін, чиї підписи скріплені відповідними печатками товариств, що в свою чергу свідчить про факт належного надання позивачем послуг, прийняття останніх відповідачем без зауваження та виникнення у останнього обов`язку здійснити оплату таких послуг.

Що стосується акту № 420 від 30.04.2020 на суму 1 383, 50 грн, то останній підписаний лише з боку позивача.

Також суд звертає увагу сторін на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення даного акту відповідачу як це передбачено п. 3.4. договору, а в самому акті взагалі відсутнє посилання на договір, за яким надаються послуги, як це передбачено погодженими сторонами додатком № 3 до договору № 445-2104 від 01.01.2020 - "Типовим актом прийому наданих послуг".

Акти № 519 від 31.05.2020 на суму 1 560, 00 грн та № 791 від 31.08.2020 на суму 2 698, 00 грн також підписані лише зі сторони позивача електронним цифровим підписом директора товариства - Пироженком Артемом Вікторовичем та містять відмітку, що такі акти доставлені контрагенту - відповідачу.

Водночас суд вказує, що позивачем в позовній заяві та матеріалах справи не зазначено за допомогою якої програми дані акти підписувалися електронним цифровим підписом позивача та відповідно направлялися відповідачу та на яку адресу.

Відтак, судом не вбачається за можливе встановити походження відмітки щодо доставки актів № 519 від 31.05.2020 на суму 1 560, 00 грн та № 791 від 31.08.2020 на суму 2 698, 00 грн, оскільки знову ж таки позивачем не зазначено щодо програми, за допомогою якої такі акти направлялися, в той час як договором такого особливого порядку направлення актів не закріплено.

Позивачем до позовної заяви також надано банківську виписку за період 01.01.2020 по 31.07.2020 з якої вбачається, що відповідачем частково здійснювалися оплати в загальному розмірі 62 322, 94 грн, проте, суд вказує, що у наданих виписках у призначеннях платежу містяться посилання на номера рахунків на оплату, які в свою чергу до матеріалів справи не надано, а відтак у суду відсутня можливість встановити, за якими саме актами здійснювалися проплати, відображені у банківській виписці та чи взагалі останні здійснювалися за договором № 445-2104 від 01.01.2020.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи докази які надані позивачем, суд оцінивши їх належність та допустимість, дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 13 943, 60 грн, яка закріплена в акті № 322 від 31.03.2020 за надані позивачем послуги, які в свою чергу прийняті відповідачем без зауважень, про що свідчить наявність підпису останнього.

Що стосується стягнення заборгованості за актами № 420 від 30.04.2020, № 519 від 31.05.2020 та № 791 від 31.08.2020, то в даному випадку суд відмовляє у стягненні вартості зазначених послуг, оскільки позивачем не доведено факту належного направлення відповідачу зазначених актів разом із рахунками згідно п. 3.4. договору, а відтак враховуючи положення договору, станом на дату винесення рішення у відповідача не виник обов`язок здійснити оплату по вказаним актам.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу позивача, що наданий ним акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 01.01.2019 по 08.05.2020 не береться судом до уваги, оскільки відбиток печатки в графі "від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" не належить відповідачу, оскільки містить назву "Амеда+" та ідентифікаційний код 40031041, в той час, як ідентифікаційний код відповідача - 43075247.

З поміж викладеного вище, з наданих до суду матеріалів вбачається, що 01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ.Амеда" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" (новий боржник) укладено договір № 457-1205 про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник відступив новому боржнику заборгованість за договором про надання послуг № 107-1406 від 14.06.2019 в розмірі 44 301, 50 грн, яка виникла на підставі договору про надання послуг № 107-1406 від 14.06.2019, укладеного між первісним боржником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24".

Відповідно до ст. 520 та 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Суд, проаналізувавши умови договору про надання послуг № 107-1406 від 14.06.2019 вказує, що останній не містить заборони щодо замінити боржника у зобов`язанні.

Пунктом 6 договору про переведення боргу № 457-1205 від 01.01.2020 встановлено, що з моменту набрання чинності договору (з дати підписання відповідно до п. 10) новий боржник приймає на себе зобов`язання первісного боржника і стає боржником за основним договором - договір про надання послуг № 107-1406 від 14.06.2019 та відповідно до п. 2 договору переведення зобов`язується сплатити суму заборгованості в розмірі 44 301, 50 грн у строк до 31.12.2020.

Також із договору про переведення боргу № 457-1205 від 01.01.2020 вбачається, що згода на переведення такого боргу було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю Здоров`я 24 .

В обґрунтування факту визнання новим боржником заборгованості в розмірі 44 301, 50 грн позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків за період січня 2019-квітень 2020, з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" (ідентифікаційний код 43075247) визнало існуючу перед позивачем заборгованості.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг згідно акту № 322 від 31.03.2020 на суму 13 943, 60 грн та враховуючи, що такий акт підписаний відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 445-2104 від 01.01.2020 в частині здійснення оплати, а відтак вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення іншої частини заборгованості в розмірі 4 641, 50 грн, то суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні в цій частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, на підставі яких судом було б встановлено факт виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату відповідних послуг на зазначену суму.

Крім того, враховуючи положення договору про переведення боргу № 457-1205 від 01.01.2020 суд також вказує, що строк зазначений в п. 2 цього договору (31.12.2020) станом на дату винесення рішення також настав, а відтак у відповідача виник обов`язок сплатити заборгованість у якості нового боржника на користь позивача в розмірі 44 301, 50 грн, а тому вимога позивача в цій частині також підлягає задоволенню.

Разом з тим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 6 498, 22 грн, 3 % річних в розмірі 1 236, 96 грн та інфляційні втрати в розмірі 770, 34 грн.

Відповідно до п. 5.1. та 5.2. договору № 445-2104 від 01.01.2020 та договору № 107-1406 від 14.06.2019 за ухилення від виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у порядку та в обсягах, які визначено чинним законодавством України.

Замовник, у випадку несвоєчасної оплати послуг, зобов`язаний сплатити на вимогу Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення за весь період існування заборгованості.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначає, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму переведеного на відповідача боргу в розмірі 44 301, 50 грн за період з 11.01.2020 по 20.10.2020 є неправомірним оскільки станом на вказаний період у нового боржника за договором переведення боргу № 457-1205 від 01.01.2020 обов`язку оплати вказаної суми не було, а такий обов`язок відповідно до п. 2 даного договору настав 01.01.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що позивачем неправомірно здійснено розрахунки із врахуванням суми боргу в розмірі 44 301, 50 грн, враховуючи п. 5.2. договору надання послуг, в якому зазначено, що пеня нараховуються за весь період існування заборгованості, з огляду на необхідність нарахування інфляційних втрат саме за повні місяці, враховуючи п. 3.4. договору про надання послуг та задоволення позовних вимог частково, то на переконання суду правомірними будуть наступні розрахунки:

- за актом № 322 від 31.03.2020 на суму 13 943, 60 грн за період з 15.04.2020 по 20.10.2020 стягненню підлягає пеня - 966, 15 грн; 3 % річних - 216, 01 грн та інфляційні втрати (за травень - вересень 2020) - 27, 37 грн.

Підсумовуючи викладене вище, за підрахунками суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає загальна сума пені - 966, 15 грн; 3 % річних - 216, 01 грн та інфляційні втрати (за травень - вересень 2020) - 27, 37 грн, а відтак дана вимоги позивача підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Амеда" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 51-А; ідентифікаційний код 43075247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров`я 24" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, ЛІТ."А"; ідентифікаційний код 39138976) основний борг - 58 245 (п`ятдесят вісім тисяч двісті сорок п`ять) грн. 10 коп., пеню - 966 (дев`ятсот шістдесят шість) грн. 15 коп., 3 % річних - 216 (двісті шістнадцять) грн. 01 коп., інфляційні втрати - 27 (двадцять сім) грн. 37 коп. та судовий збір в розмірі 1 750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.02.2021

Суддя Д.О. Баранов