Рішення

від 15.02.2021 по справі 910/9447/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2021Справа № 910/9447/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ"

до 1) Фізичної особа-підприємця Радіончика Сергія Вікторовича, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес"

про стягнення 67768,40 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особа-підприємця Радіончика Сергія Вікторовича, як боржника, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес", як поручителя, про солідарне стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 24.12.2019 ФЛО№047 у розмірі 37766 грн. основного боргу та 30002,40 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу-1 вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем-1 не подано.

Поряд із цим, відповідачу-2 ухвала суду направлялася рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача-2, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу, оскільки адресат не знайдений.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача-2 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач-2 мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 06.07.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розгляд даної справи здійснювався судом з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України у редакції, чинній до 17.07.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем-1, як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу ФЛО№ 047, за умовами якого лізингодавець зобов`язується набути у власність Екструдер KNT-65 серійний № 93058 з основними параметрами згідно додатку №4 (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) надалі за текстом - Предмет лізингу , відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток №4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку №2 до договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору сторони визначають договір як договір фінансового лізингу.

Пунктами 1.6, 2.1 договору встановлено, що остаточно сформована балансова вартість предмета лізингу визначається в акті прийому-передачі предмета лізингу. Строк лізингу становить 12 місяців з дня підписання акту приймання-передачі предмету лізингу (додаток № 3).

Згідно з пунктом 3.2. договору загальна сума лізингових платежів, термін оплати ( дата платежів ) та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються договором та в Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше дати платежу шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.

Додатком № 2 до договору встановлено графік сплати лізингових платежів, а саме за період з 24.12.2019 (авансовий платіж) до 20.12.2020 року.

На виконання вказаного договору лізингу між сторонами підписано акт приймання-передачі майна (обладнання) та видаткова накладна від 27.12.2019 № 26, за якими в лізинг передано Екструдер KNT-65 серійний № 93058 на суму 300024 грн.

Водночас, усупереч встановленого графіку сплати лізингових платежів за договором лізингу відповідач-1 не здійснив платіж за період № 5 (строк оплати 20.05.2020) у розмірі 18 883 грн. та за період № 6 (строк оплати 20.06.2020) у розмірі 18 883 грн.

Таким чином, за відповідачем-1 утворилась заборгованість за лізинговими платежами на загальну суму 37766 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором лізингу між позивачем, як кредитором, та відповідачем-2, як поручителем, укладено договір поруки від 24.12.2019 № 24/12/2019, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання відповідачем-1 (боржником), своїх зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, що витікають з договору фінансового лізингу від 24.12.2019 ФЛО№ 047.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, зокрема, за сплату лізингових платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце), а також інших фінансових зобов`язань боржника що виникають (можуть виникнути) на підставі договорів лізингу.

Згідно з пунктом 1.3 договору поруки відповідальність поручителя та боржника перед кредитором є солідарною.

Пунктом 1.7 договору поруки з підписанням цього договору поручитель надає згоду виступати поручителем за виконання у повному обсязі зобов`язань за договорами лізингу особою, якій в порядку правонаступництва чи переведення боргу перейдуть зобов`язання (борги) боржника за договорами лізингу.

Як передбачено пунктом 2.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором наступає у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договорами лізингу у зазначені в ньому строки (терміни).

Порука надається строком на 5 років і діє до 24.12.2024 (пункт 3.2 договору поруки).

У зв`язку з неналежним виконання умов договору лізингу позивач звертався до відповідачів із вимогою від 06.05.2020 № 06/05/2020-01 про сплату пені та надання інформації на підставі пунктів 8.3.1. та 8.3.2. договору лізингу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем-1 не надано жодних належних доказів здійснення погашення заборгованості зі сплати двох чергових лізингових платежів у загальному розмірі 37766 грн. за договором фінансового лізингу від 24.12.2019 ФЛО№ 047.

У той же час, виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором фінансового лізингу від 24.12.2019 ФЛО№ 047 забезпечено договором поруки від 24.12.2019 № 24/12/2019, укладеним з відповідачем-2.

За приписами частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, та в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 ЦК України).

Таким чином, ураховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем-1 договірних зобов`язань у частині своєчасної сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 24.12.2019 ФЛО№ 047, зважаючи на невиконання відповідачем-2 своїх зобов`язань за відповідним договором поруки від 24.12.2019 № 24/12/2019, а також беручи до уваги те, що розмір заявлених позивачем до стягнення сум грошових коштів відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 37766 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нарахований штраф у розмірі 30002,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з пунктом 8.3.1 договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний за вимогою лізингодавця, протягом 5 робочих днів надавати інформацію про свій фінансово-економічний стан за формою, встановленою для подачі квартальної податкової звітності.

Пунктом 8.3.2 договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний за вимогою лізингодавця на письмовий запит інформувати лізингодавця про технічний стан предмета лізингу.

Відповідно до пункту 10.2.4 договору лізингу за неподання інформації про стан предмета лізингу, недопущення до інспектування предмету лізингу на визначених договором умовах, ненадання у встановлений строк інформації про фінансово-економічний стан лізингоодержувача, порушення інших норм, встановлених розділом 8 цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 5 відсотків від вартості предмета лізингу, за кожний відповідний випадок.

Пунктом 10.3 договору лізингу визначено, що під вартістю предмету лізингу , визначеної пунктом 10.2 мається на увазі вартість предмета лізингу (з ПДВ), визначена в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору).

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленого штрафу, а також враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем-1 пунктів 8.3.1, 8.3.2 договору лізингу, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача. Одночасно, суд зауважує, що відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з частинами 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Радіончика Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Бізнес" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код 41853184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, оф. 19; ідентифікаційний код 37441008) 37766 (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. основного боргу, 30002 (тридцять тисяч дві) грн. 40 коп. штрафу, 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова