Ухвала

від 15.02.2021 по справі 200/1489/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

15 лютого 2021 р. Справа №200/1489/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, ЄДРПОУ: 13532916) до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 70, ЄДРПОУ: 04052784) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати Рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 14.04.2020 року №108 в частині затвердження акту про визначення обсягу збитків № 7 від 31 січня 2020 року протиправним та скасувати його.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, набуваю висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Як вбачається позовної заяви, ТОВ Комплект обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.04.2020 року №108 в частині затвердження Акту про визначення обсягу збитків №7 від 31 січня 2020 року, тим, що означений Акт №7 складений Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, з огляду на невключення до складу Комісії представника ТОВ Комплект , не прийняття Комісією до уваги пояснень представника позивача, що унеможливило об`єктивний та всебічний розгляд справи, тощо. Також, позивач не погоджується із зазначеними в Акті № 7 терміном використання земельної ділянки, площею земельної ділянки яка фактично перебувала у користуванні, та невжиття протягом тривалого часу землевласником дій спрямованих на зменшення заподіяної шкоди.

Також позивачем зазначено, що оскаржуваним Рішенням від 14.04.2020 року №108, встановлені факти використання позивачем земельної ділянки без належного оформлення правовідносин, з огляду на що, при будь-якому розгляді питання про спричинення збитків, чи про самовільне зайняття земельної ділянки, означені факти автоматично вважатимуться доведеними.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 157 ЗК України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам установлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Виконком, вважаючи, що ТОВ Комплект завдало власнику земельної ділянки (міській раді) збитки у вигляді неодержання міською радою доходу у формі орендної плати, мав право та повноваження скласти акт про визначення обсягу збитків, а також затвердити його відповідним рішенням.

Оспорюваним рішенням Виконкому, затверджений зокрема акт № 7 від 31.01.2020 року про визначення обсягу збитків, повідомлено, що збитки підлягають добровільному відшкодуванню власнику землі особами, що їх заподіяли, не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом міської ради актів. Зазначено, що у випадку невиконання пункту 2 цього рішення департамент фінансів міської ради (Каленик) поінформувати департамент по роботі з активами міської ради (Штенда) для подання відповідних позовних заяв про примусове відшкодування збитків у судовому порядку.

Таким чином, повноваження Виконкому у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, а стосовно відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення відповідача, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Виконкому не створює жодних правових наслідків для ТОВ Комплект , а тому не може порушувати його права чи інтереси, що на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18 (провадження № 11-68апп19).

Також, аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а (провадження № 11-1154апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 822/3345/17 (провадження № 11-985апп18) та від 03 липня 2019 року у справі № 823/2491/18 (провадження № 11-331апп19).

За правилами пункту 1 частини 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З приводу наведеного суд зазначає, що як було вказано вище, оскаржуване ТОВ Комплект рішення Виконкому від 14 квітня 2020 року № 108 на момент звернення з цим позовом до суду не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що унеможливлює заявлення позовних вимог про визнання протиправним і скасування такого рішення не лише в порядку адміністративного, а й іншого виду судочинства.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним і скасування рішення Виконкому в частині затвердження акту про визначення обсягу збитків № 7 від 31 січня 2020 року, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

При цьому суд звертає увагу на те, що в разі незгоди позивача з рішенням Виконкому в частині затвердження акта про визначення обсягу збитків, та невиконання в добровільному порядку цього рішення, орган місцевого самоврядування має право звернутися до господарського суду з позовом до ТОВ Комплект про відшкодування збитків. Саме в такому випадку при вирішенні позову Виконкому буде перевірена в судовому порядку правомірність визначення цим органом збитків власнику землі.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18 (провадження № 11-68апп19). У вказані постанові Судом було зазначено, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства, а тому правильно закрив провадження. Однак висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду про те, що заявлені позивачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства, є помилковим.

Враховуючи вищенаведені висновки, суд приходить до переконання, що даний позов не належить розглядати а ні за правилами адміністративного, а ні іншого виду судочинства, у зв`язку із чим, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити на підставі положень пункту 1 частини 1 ст. 170 КАС України.

При цьому суд вважає доцільним роз`яснити, що положеннями пункту 3 частини 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Отже, за клопотанням позивача, сплачена ним за звернення до суду із даним позовом сума судового збору може бути повернута ухвалою суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 160-161,170,171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, ЄДРПОУ: 13532916) до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 70, ЄДРПОУ: 04052784) про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 14 квітня 2020 року №108 в частині затвердження акту про визначення обсягу збитків № 7 від 31 січня 2020 року.

Роз`яснити в цій ухвалі, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала постановлена та підписана у порядку письмового провадження 15 лютого 2021 року.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров