Рішення

від 12.02.2021 по справі 580/5651/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року справа № 580/5651/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним наказу та зобов?язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15.10.2020р. №1217-УБД Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розміром 2,0 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- зобов?язати відповідача видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що згідно норм Земельного кодексу України, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також не проведено обов`язкову державну експертизу у визначених законом випадках та відсутні відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Позивачем вказано, що проект землеустрою було перевірено на відповідність вимогам земельного законодавства на стадії погодження та надано висновки про відсутність будь-яких зауважень чи недоліків, а тому доводи Відповідача, викладені в оскаржуваному наказі є такими, що не відповідають дійсним обставинам, та не є підставами підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою, визначеними в ЗК України, у зв`язку із чим він є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

31.12.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що поданий на затвердження позивачем проект землеустрою містить кадастровий план земельної ділянки не відповідає ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та п.3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376. Також, звернуто увагу, що правовий статус земельної ділянки, яку мав намір отримати у власність позивач, змінився, оскільки її надано у власність іншій особі на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.04.2020р. у справі №580/611/20, на підставі наказу від 30.11.2020 №1620-УБД, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу відповідача від 16.08.2019р. №23-3097/14-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою", відповідно до замовлення позивача сертифікованим інженером-землевпорядником розроблено Проект землеустрою щодо відведення громадянам у власність земельних ділянок в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту), загальною площею 22,6900 га, зокрема позивачу загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 7122882000:02:001:0969) для ведення особистого селянського господарства.

Зазначений Проект складається з завдання на виконання робіт, пояснювальної записки, копії клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наказу відповідача "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями, довідки про ґрунтовий покрив земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельних ділянок, кадастрових планів земельних ділянок, матеріалів погодження проекту землеустрою (висновок експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05.12.2019р. №18293/82-19 та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 10.01.2020р. №1181-19).

Згідно з висновком від 11.02.2020р. №2021 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складеного експертом державної експертизи Франчук В.П. , проект землеустрою погоджений.

Відповідно до п. 11 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 31.03.2020р. №204-20, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Проект не в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам, направлений на доопрацювання.

15.10.2020р. відповідач видав наказ №1217-УБД Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , з таких підстав:

- кадастрові плани земельних ділянок, які є складовою проекту землеустрою, не відповідає ст.34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п.3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010р. №376".

Позивач, вважаючи відмову протиправною, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: - завдання на розроблення проекту землеустрою; - пояснювальну записку; - копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); - письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; - матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); - відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; - розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); - розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); - акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); - акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон саніта

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту), загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122882000:02:001:0969) для ведення особистого селянського господарства, включає в себе всі складові щодо найменувань, які зазначені у ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Відповідно до ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: - площа земельної ділянки; - зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); - координати поворотних точок земельної ділянки; - лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; - кадастровий номер земельної ділянки; - кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); - межі земельних угідь; - межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; - контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі. Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4-6 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 31.03.2020р. №204-20, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Проект вказаною особою не погоджений і направлений на доопрацювання, зважаючи на такі зауваження та пропозиції:

- кадастровий план земельної ділянки привести у відповідність до вимог ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр ;

- уточнити суміжних землевласників (землекористувачів), у разі необхідності погодити з ними межі відповідно до вимог ст. 198 Земельного кодексу України;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність (п. п. 3.4, 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376).

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази врахування зазначеного висновку та доопрацювання цього Проекту.

Частина 9 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникає у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до ст.186-1 ЗК України. Таке повноваження не є дискреційним, оскільки не допускає можливості обрання одного з кількох правильних (законних) способів поведінки відповідача.

Враховуючи, що Проект позивача не погоджений державною експертизою землевпорядної документації, суд дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем наказ прийнятий у межах та спосіб встановлений законом, в зв`язку із чим скасуванню не підлягає.

Крім того, судом враховано, що правовий статус земельної ділянки з кадастровим номером 7122882000:02:001:0969, яку мав намір отримати позивач, змінився, станом на 17.12.2020р. зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за гр. ОСОБА_3 (згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), передану вказаній особі відповідачем у власність, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.04.2020р. у справі №580/611/20, на підставі наказу від 30.11.2020р. №1620-УБД.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, щодо якої на час розгляду даної справи набуто право власності іншою особою.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко