Постанова

від 16.02.2021 по справі 320/1434/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1434/20 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Василенко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Борівської селищної ради Фастівського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Борівської селищної ради Фастівського району Київської області у частині невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 116, 117 КЗпП України;

- зобов`язати Борівську селищну раду Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359896, місце знаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16, виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року по 28.05.2019 року в порядку ст. 116 КЗпП України, середній заробіток за час затримки виплати за кожен день прострочки виплати з 29.05.2018 року по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати Борівську селищну раду Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359896, місце знаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16, виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 200000 (двісті тисяч) грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Борівської селищної ради Фастівського району Київської області до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/3020/18 встановлено здійснення розрахунку відповідних сум при звільненні та надіслання трудової книжки ОСОБА_1 після звільнення Борівською селищною радою та, як наслідок, відсутність підстав для проведення виплат відповідно до ст.ст.1 16, 117 КЗпП, не підтвердження в ході розгляду справи, факту поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Борівської селищної ради, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність вимушеного прогулу у позивача чи перешкоджання подальшого його працевлаштування з підстав невидачі трудової книжки, а отже вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Борівську селищну раду виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року по 28.05.2019 року в порядку ст. 116 КЗпП України та середній заробіток за час затримки виплати за кожен день прострочки є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданим Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 22.11.2005 р. (а.с.15).

Розпорядженням №18 від 11.07.2018 Борівської селищної ради Фастівського району Київської області звільнено з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи Борівської селищної ради з 12.07.2018 року за прогул без поважних причин (а.с.48).

Вважаючи протиправну бездіяльність Борівської селищної ради щодо не проведення розрахунку при звільненні за заявою позивача від 07.06.2018 року, не видачі трудової книжки та відповідного розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з 08.06.2018 року та не погоджуючись і розпорядженням про звільнення від 11.07.2018 року № 18, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року у справі №810/3020/18, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

1. визнано протиправною бездіяльність Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо не вчинення 08.06.2018 р. дій по розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1 ;

2. визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_1 №18 від 11.07.2018 року Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи ;

3. зобов`язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359896; місцезнаходження: 08520, Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, 16) прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.16-35).

19.04.2019 року Борівською селищною радою Фастівського району Київської області видано розпорядження №23 Про скасування Розпорядження №18 від 11.07.2018 р. , яким скасовано Розпорядження №18 від 11.07.2018 р. та внесено зміни до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 (звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП) (а.с.61).

19.04.2019 року Борівською селищною радою Фастівського районну Київської області позивачу надіслано лист з проханням з`явитися до селищної ради для ознайомлення із Розпорядженням №23 від 19.04.2019 року (а.с.62, 64).

11.09.2019 року позивач звернувся до Борівської селищної ради Фастівського районну Київської області із заявою про поновлення його на посаді відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 р. у справі №810/3020/18 та звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП з виплатою середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогули починаючи з 08.06.2018 року (а.с.36).

Вважаючи що відповідачем протиправно не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року по 28.05.2019 року в порядку ст. 116 КЗпП України, середній заробіток за час затримки виплати за кожен день прострочки виплати з 29.05.2018 року по день фактичного розрахунку, позивач звернувся до суду із даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

У відповідності до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року у справі №810/3020/18, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

1. визнано протиправною бездіяльність Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо не вчинення 08.06.2018 року дій по розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , не надання копії розпорядження про звільнення та не видачі трудової книжки звільненому працівнику - ОСОБА_1 ;

2. визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Борівської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_1 №18 від 11.07.2018 року Про звільнення з посади заступника селищного голови з виконавчої роботи ;

3. зобов`язано Борівську селищну раду Фастівського району Київської області прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 .

На виконання вимог рішення суду від 18.04.2019 року у справі №810/3020/18, Борівською селищною радою Фастівського районну Київської області видано розпорядження №23 Про скасування Розпорядження №18 від 11.07.2018 р. , яким скасовано Розпорядження №18 від 11.07.2018 року та внесено зміни до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 (звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП).

Вказуючи на неправомірність не виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення його з посади, останній стверджує, що відповідно до рішення суду від 18.04.2019 року він мав бути поновлений на раніше займаній посаді та звільнений за згодою сторін із виплатою середньомісячного заробітку, оскільки вказані дії відповідачем були не виконані, вважає що наявні підстави для виплати йому з 28.05.2019 року середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Втім, колегія суддів вважає такі доводи ОСОБА_1 необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статтею 116 КЗпП України , при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Відтак, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з цим, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Колегія суддів звертає увагу, що в межах розгляду адміністративної справи №810/3020/18 позивачем, серед іншого, було заявлено позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а саме Борівської селищної ради Фастівського району Київської області в частині не виконання розрахунку при звільненні, не видачі трудової книжки звільненому працівнику та зобов`язання Борівську селищну раду Фастівського району Київської області виконати вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, втім, у задоволенні вищевказаних позовних вимог судом було відмовлено, крім того, в мотивувальній частині рішенні суду встановлено, що зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунки (зарахування зарплати за 1-шу половину липня 2018) підтверджується, що ОСОБА_1 на картковий рахунок нараховано суму заробітної плати у розмірі 4779 грн. (том І, а.с. 40).

Як вбачається з відомості по нарахуванню заробітної плати за липень 2018 ОСОБА_1 нараховано розрахункових в сумі 8972,60 грн., з них аванс - 4779,19 грн. та вирахувано нестачі під час інвентаризації в розмірі 2443,75 грн. (том І, а.с. 41).

12.07.2018 засобами поштового зв`язку відповідачем було направлено позивачу відправлення, відповідно до опису якого у ньому містилися: розпорядження № 18 від 11.07.2018; акт про виявлення недостачі від 11.07.2018; типовий договір про повну індивідуальну відповідальність; акти про відсутність працівника на роботі від 08.06.-21.06.2018 та трудова книжка ОСОБА_1

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Таким чином, рішенням суду від 18.04.2019 року у справі №810/3020/18 встановлено, відтак не підлягає доказуванню в межах даної адміністративної справи, те що станом на час розгляду справи 18.09.2019 року, позивачу було здійснено розрахунок відповідних сум передбачених законодавством України при звільненні та надіслано трудову книжку.

При цьому, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Отже, вимушений прогул може мати місце в таких випадках як незаконне звільнення; незаконне переведення на іншу роботу; затримка виконання рішення про поновлення на роботі; відмова в прийнятті на роботу; несвоєчасне укладення трудового договору; якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника; затримка розрахунку тощо. При цьому, питання щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішується судом під час вирішення вимоги про зміну причин звільнення у трудовій книжці працівника.

Суд констатує, що кожна з наведених вище обставин, як підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має бути підтверджена відповідними доказами.

Втім, будь-які обґрунтування, належні та допустимі докази не можливості працевлаштування позивачем, що пов`язані із неправильним формулювання причин звільнення в трудовій книжці, матеріали справи не містять. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 в зазначений період часу неодноразово намагався працевлаштуватись на роботу у різні структури різної форми власності, однак при перегляді його трудової книжки з підставою звільнення за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України йому у прийняття роботи було відмовлено (письмові відмови не надавались), колегія суддів не може брати до уваги, адже вказане не підтверджено жодним належним доказом.

Твердження позивача про те, що згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2020 року він мав бути поновлений на посаді є також необґрунтованими, оскільки вказаним рішенням суду виключно змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Борівської селищної ради, резолютивна частина рішення не містить жодних зобов`язань відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Борівської селищної ради.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 16 лютого 2021 року.