Постанова

від 03.02.2021 по справі 520/3538/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 520/3538/17

провадження № 61-7474св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: повне товариство Ломбард Совєтський Рязанцева і компанія , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року в складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до повного товариства Ломбард Совєтський Рязанцева і компанія (далі - ПТ Ломбард Совєтський ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 01 березня 2012 року її прийнято на роботу доПТ Ломбард Совєтський , який знаходиться за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 6 у м. Одесі зі складенням трудового договору за підписом ОСОБА_2 та отриманням від неї трудової книжки. Також 01 березня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

На робочому місці у ПТ Ломбард Совєтський на вул. Чорноморського козацтва, 6 у м. Одесі 26 грудня 2013 року на неї було скоєно озброєний розбійний напад з нанесенням тілесних ушкоджень.

У ході проведення огляду місця події слідчим вилучено майно ломбарду та розпочато досудове розслідування за частиною третьою статті 187 КК України. ЇЇ визнано потерпілою.

Після нападу позивач перебувала на лікарняному та, в телефонній розмові, повідомила ОСОБА_2 про вказані події, на що остання відповіла, що ОСОБА_1 не буде звільнено та вона продовжить працювати в ломбарді, коли буде знайдено відповідне приміщення.

Після одужання позивач тривалий час займалася питанням повернення майна ломбарду з правоохоронних органів та, оскільки працювати в ломбарді не було можливості, вона працевлаштувалась до товариства з обмеженою відповідальністю Руш (далі - ТОВ Руш ), де пропрацювала п`ять місяців.

У 2016 році вона завагітніла. Весь цей час ОСОБА_2 обіцяла їй, що вона повернеться до роботи в ломбард, однак наприкінці січня 2017 року на її телефонний дзвінок ОСОБА_2 не відповіла, а 16 березня 2017 року позивач направила заяву про повернення їй трудової книжки, проте до часу звернення до суду відповіді так і не отримала.

На підставі викладеного, з урахуванням неодноразового уточнення позовних вимог, позивач просила суд:

- поновити її на роботі в ПТ Ломбард Совєтський ;

- стягнути солідарно з відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати ПТ Ломбард Совєтський здійснити сплату обов`язкових платежів та страхових внесків із проведених ОСОБА_1 нарахувань;

- стягнути із відповідачів на її користь у відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ПТ Ломбард Совєтський здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2013 року та січень 2014 року, з урахуванням перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 27 грудня 2013 року до 11 січня 2014 року та здійснити сплату обов`язкових платежів та страхових внесків з нарахувань за вказаний період.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 27 грудня 2013 року до 10 січня 2014 року, проте за січень 2014 року їй нараховано заробітну плату лише за один день, у зв`язку з чим необхідно здійснити перерахунок, виплату заробітної плати, сплату обов`язкових платежів та страхових внесків з нарахувань за вказаний період.

ОСОБА_1 не доведено факту її незаконного звільнення з ПТ Ломбард Совєтський , у зв`язку з чим відсутні підстави для її поновлення на роботі.

Відсутність підстав для задоволення вимоги про поновлення на роботі унеможливлює задоволення вимог про стягнення всієї суми боргу за весь час вимушеного прогулу, зобов`язання роботодавця провести сплату обов`язкових платежів та страхових внесків за цей період та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, надав належну правову оцінку доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; відповідачами приховано кадрову документацію та не спростовано факту незаконного звільнення її з роботи; відповідно до положень статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що позивач була обізнана про своє звільнення у 2014 році, про що свідчить її працевлаштування до ТОВ Руш у 2014 року; на спростування тверджень позивача щодо приховування кадрової документації надано копію заяви про злочин та повідомлення Дніпровської районної прокуратури м. Києва про початок досудового розслідування (т. 1 а. с. 131 - 135), що підтверджує викрадення з ломбарду у лютому 2014 року кадрової документації та матеріальних цінностей; з відомостей наданими Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 09 січня 2018 року № 936/07 (т. 2 а. с. 8) та Лівобережним об`єднанням управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16 січня 2018 року № 1105/08 (т. 2 а. с. 66) вбачається, що ОСОБА_1 звільнено із ПТ Ломбард Совєтський у січні 2014 року за власним бажанням.

Вважає оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 01 березня 2012 року ОСОБА_1 працювала в ПТ Ломбард Совєтський . Указана обставина сторонами не оспорюється.

ПТ Ломбард Совєтський та ОСОБА_1 01 березня 2012 року укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до умов договору працівник зобов`язується дбайливо ставитись до матеріальних цінностей установи, якщо вони передані йому для зберігання чи інших цілей, і вжити заходів до запобігання шкоди. Своєчасно повідомити адміністрацію про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довірених йому матеріальних цінностей. Вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених йому матеріальних цінностей. Брати участь у інвентаризації доручених йому матеріальних цінностей.

Із витягу з кримінального провадження від 26 грудня 2013 року № 12013170490008049 вбачається, що в період із 15:00 до 15:05 години невстановлена особа, знаходячись у приміщенні ломбарду Совєтський , розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 6, застосувавши насилля, яке є небезпечним для життя та здоров`я та погрозою пістолетом невстановленої марки, відкрито заволоділа грошовими коштами, ювелірними виробами та документами.

Згідно з протоколом огляду місця події від 26 грудня 2013 року з приміщення ломбарду вилучені речові докази, зокрема: касова книга, ноутбук, печатка, касовий апарат, які повернуті ОСОБА_1 лише 10 листопада 2015 року, після оскарження нею бездіяльності слідчого та постановлення судом ухвал від 18 вересня та 16 жовтня 2015 року, що також підтверджується гарантійною розпискою ОСОБА_1 від 10 листопада 2015 року.

Після скоєного 26 грудня 2013 року нападу, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності, відповідно до якого остання звільнена від роботи з 27 грудня 2013 року, стати до роботи повинна з 11 січня 2014 року (т. 2 а. с. 54), оригінал вказаного листка непрацездатності 09 вересня 2017 року направлений позивачем поштовим відправленням представнику відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з довідкою про відпрацьований час для передачі відповідачу ОСОБА_2 (т.1 а. с. 122 - 123).

Відповідач ОСОБА_3 27 березня 2014 рокузвернулась до прокурора Дніпровського району м. Києва з заявою про вчинення кримінального правопорушення та 03 квітня 2014 року, останній надіслано повідомлення, з якого вбачається, що 03 квітня 2014 року зазначена заява, яка зареєстрована за № 42014100040000089 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, та провадження направлені до СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві для подальшого проведення досудового розслідування (т. 1 а. с. 131 - 135).

Із заяви ОСОБА_3 від 27 березня 2014 року вбачається, що серед іншого майна, належного ПТ Ломбард Совєтський зникли також оригінали особових справ співробітників.

ОСОБА_1 15 березня 2017 року письмово звернулась до ПТ Ломбард Совєтський з заявою про повернення документів, а саме трудової книжки (т. 1 а. с. 46). Доказів отримання указаної заяви або надання відповіді на заяву суду не надано.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5 та ОК-7, наданими на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року про витребування доказів, вбачається, що у січні 2014 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за один день у розмірі 937,44 грн (т. 2 а. с. 9 - 11).

За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за чотири квартали 2013 року ПТ Ломбард Совєтський , за перший квартал 2014 року інформація про доходи відсутня (т. 2 а. с. 89).

Надані позивачем довідки про суми виплачених їй доходів ПТ Ломбард Совєтський містять аналогічну інформацію та узгоджуються зі змістом довідок, які були витребувані судом.

Також судами встановлено, що крім нарахування зарплати ОСОБА_1 за один робочий день у січні 2014 року ПТ Ломбард Совєтський інших виплат ОСОБА_1 ані за 2014 рік, ані за наступні календарні роки - 2015, 2016, 2017 роки не здійснювало, у листопаді 2014 року ОСОБА_1 працевлаштувалась у ТОВ Руш .

Згідно з відомостями за формою ОК-5 ОСОБА_1 пропрацювала у ТОВ Руш до квітня 2015 року, після чого звільнилася і вподальшому в травні 2017 року працевлаштувалася у Департамент праці і соціальної політики Одеської міськради.

Із копії трудової книжки вбачається, що при працевлаштуванні до ТОВ Руш у листопаді 2014 року заведено трудову книжку, в якій роботодавцем було зазначено про відсутність у ОСОБА_1 попереднього трудового стажу.

Відповідно до листка непрацездатності, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 27 грудня 2013 року до 10 січня 2014 року.

За змістом лікарняного листа ОСОБА_1 повинна була приступити до роботи 11 січня 2014 року проте, заробітну плату їй було нараховано власником тільки за один день роботи у січні 2014 року, що вбачається з відомостей довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-7.

ОСОБА_1 надано суду копію висновку експерта комунальної установи Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров`я Одеської облдержадміністрації від 11 лютого 2014 року № 316 щодо характеру і механізму утворення тілесних ушкоджень, яка проводилася з 12 до 24 лютого 2014 року (т. 2 а. с. 55 - 56).

Зі змісту висновку вбачається, що на час проведення експертизи у лютому 2014 року зазначено, що ОСОБА_1 не працює.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не змогла надати відповідь на запитання суду чому в експертному висновку станом на лютий 2014 року зазначено, що вона не працює.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 27 грудня 2013 року до 10 січня 2014 року, проте за січень 2014 року їй нараховано заробітну плату лише за один день, у зв`язку з чим необхідно здійснити перерахунок, виплату заробітної плати, сплату обов`язкових платежів та страхових внесків з нарахувань за вказаний період.

ОСОБА_1 не доведено факту її незаконного звільнення з ПТ Ломбард Совєтський , у зв`язку з чим відсутні підстави для її поновлення на роботі.

Відсутність підстав для задоволення вимоги про поновлення на роботі унеможливлює задоволення вимог про стягнення всієї суми боргу за час вимушеного прогулу, зобов`язання роботодавця провести сплату обов`язкових платежів та страхових внесків за цей період та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, згідно з вимогами статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінка доказів проводиться судом на підставі вимог статті 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування таких обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

Так, із справи відомо, що у березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПТ Ломбард Совєтський , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Із змісту позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 зазначала, що з листопада 2014 року працювала у ТОВ Руш .

У ході судового розгляду, суди встановили, що згідно з відомостями за формою ОК-5 ОСОБА_1 пропрацювала у ТОВ Руш до квітня 2015 року, після чого звільнилася і, вподальшому в травні 2017 року, працевлаштувалася у Департамент праці і соціальної політики Одеської міськради.

З огляду на відомості, які надано Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 09 січня 2018 року № 936/07 (т. 2 а. с. 8) та Лівобережним об`єднанням управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16 січня 2018 року № 1105/08 (т. 2 а. с. 66) ОСОБА_1 звільнено із ПТ Ломбард Совєтський у січні 2014 року за власним бажанням.

Враховуючи викладене, позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо поновлення на роботі у ПТ Ломбард Совєтський , у зв`язку з чим, як дана вимога, так і інші похідні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Колегія суддів вважає, що суди при вирішенні справи, належним чином оцінивши надані докази та врахувавши наявність листка про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 з 27 грудня 2013 року до 10 січня 2014 року, включно з вказівкою про дату виходу на роботу - 11 січня 2014 року, встановивши, що в січні 2014 року їй була нарахована заробітна плата за один день у розмірі 937,44 грн, дійшли правильного висновку щодо задоволення позову у частині перерахунку заробітної плати до моменту коли трудові відносини ОСОБА_1 та ПТ Ломбард Совєтський тривали.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, на підставі чого дійшли правильного висновку по суті спору.

Доводи касаційної скарги, що суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; відповідачами приховано кадрову документацію та не спростовано факту незаконного звільнення її з роботи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, факт викрадення з ломбарду у лютому 2014 року кадрової документації підтверджено заявою про злочин та повідомленням Дніпровської районної прокуратури м. Києва про початок досудового розслідування (т. 1 а. с. 131 - 135).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук