Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 320/5188/19
провадження № 61-4500св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Новенська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області,
відповідачі: комунальне підприємство Облводоканал Запорізької обласної ради, Запорізька обласна рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року у складі судді Купавської Н. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Новенська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області звернулася до суду з позовом до комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради (далі - КП Облводоканал Запорізької обласної ради), Запорізької обласної ради про стягнення плати за користування земельною ділянкою.
Позов обґрунтований тим, що на території Новенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області у промисловій зоні № 8 розташований недобудований комплекс будівель і споруд об`єкту Водопостачання м. Бердянська з Каховського магістрального каналу , право власності на який зареєстровано за територіальною громадою сіл, селищ, міст Запорізької області в особі Запорізької обласної ради на підставі свідоцтва про право власності від 12 травня 2009 року НОМЕР_1 . Балансоутримувачем зазначеного комплексу будівель і споруд є КП Облводоканал Запорізької обласної ради. Позивач вказував, що зазначений комплекс споруд розташований на земельній ділянці площею 15,3 га, яка відноситься до комунальної власності Новенської сільської ради. Зазначав, що до теперішнього часу жодним із відповідачів не вжито жодних заходів щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою, якою вони впродовж тривалого часу користуються, чим завдано позивачу збитків у вигляді неотриманого доходу до місцевого бюджету.
Таким чином, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Новенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області грошові кошти у розмірі 80 648,94 грн як плату за користування земельною ділянкою.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року закрито провадження у цивільній справі за позовом Новенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до КП Облводоканал Запорізької обласної ради, Запорізької обласної ради про стягнення плати за користування земельною ділянкою. Роз`яснено позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник між юридичними особами з приводу одержання плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться у користуванні територіальної громади Новенської сільської ради Мелітопольського району, а тому спір підвідомчий господарському суду і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу Новенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області залишено без задоволення, ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року - залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки виник між юридичними особами з приводу стягнення плати за користування земельною ділянкою.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду
Новенська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що між сторонами відсутні будь-які господарські відносини, які є необхідною умовою для застосування норм ГПК України.
Крім того, поза увагою суду залишилось те, що органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.
Короткий зміст вимог заперечень (відзивів) на касаційну скаргу
У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від Запорізької обласної ради, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вони постановлені із дотриманням норм матеріального права.
У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від КП Облводоканал Запорізької обласної ради, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки вони постановлені з додержанням норм матеріального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що спір виник між Новенською сільською радою та КП Облводоканал Запорізької обласної ради і Запорізькою обласною радою з приводу плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади Новенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.
У суді першої інстанції у відкритому судовому засіданні 28 листопада 2019 року представник КП Облводоканал Запорізької обласної ради заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Частинами першою, другою статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За загальним правилом, спори між юридичними особами не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесені до компетенції господарського суду.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів визначено статтею 20 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
У вказаній справі спір виник не з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, тому, в даному випадку, не застосовується виняток, що стосується сімейних та спадкових правовідносин.
Відповідач у цій справі є органом місцевого самоврядування, який має статус юридичної особи і наділений законом власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність.
Критерієм розмежування справ цивільного і господарського судочинства є одночасно як суб`єктний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Колегія суддів враховує, що спори між юридичними особами такої категорії неодноразово були предметом розгляду у господарських судах, зокрема у справах № 916/1645/18, № 905/2221/16, № 922/613/19, № 910/23399/14, № 20/61/09.
Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник між юридичними особами з приводу одержання плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади Новенської сільської ради Мелітопольського району.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставини справи в повному обсязі та не надано цим обставинам належної оцінки, оскільки закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суди попередніх інстанцій не здійснювали розгляд справи по суті спору та закрили провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Новенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2021 |
Оприлюднено | 17.02.2021 |
Номер документу | 94905002 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ігнатенко Вадим Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні