Ухвала

від 27.01.2021 по справі 325/1781/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.01.2021 Справа № 325/1781/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 325/1781/18 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Провадж. № 11-кп/807/160/21 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10

розглянула 27 січня 2021 року у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 та першого заступника прокурора області ОСОБА_11 на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 19 травня 2020 року відносно

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Надеждине Приазовського району Запорізької області, є громадянином України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:

9 липня 2018 року, приблизно о 14:00 годині, ОСОБА_9 , керуючи вантажним автомобілем «ГАЗ-САЗ 3508» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по ґрунтовій під`їзній дорозі в напрямку проїзної частини вулиці Гагаріна в селі Надеждине Приазовського району Запорізької області, по якій організовано двосторонній рух.

В цей же час водій ОСОБА_7 , керуючи мотоциклом «JAWA-350» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Гагаріна з боку вулиці Шкільної в північному напрямку, що відносно вантажного автомобіля у напрямку зліва-направо.

На шляху прямування водій ОСОБА_9 перед виїздом з ґрунтової дороги на асфальтовану проїзну частину вулиці Гагаріна, здійснюючи поворот ліворуч та маючи технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), не дав дорогу мотоциклу «JAWA-350» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , що рухався по проїзній дорозі вулиці Гагаріна, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом.

В результаті зіткнення водію ОСОБА_7 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого переламу лівої скроневої кістки, що розповсюджується з луски до пірамідки кістки, забій головного мозку тяжкого ступеня з утворенням субдуральної (під твердою оболонкою головного мозку) гематоми в лівій скроневій області, з розвитком лівостороннього гемотимпаніума (крововилив в барабанній оболонці лівої вушної раковини), рана в області волосистої частини голови (більш точна локалізація не вказана) садна в області лоба, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження з ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.

Своїми діями ОСОБА_9 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху (ПДР), згідно з яким, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Порушення водієм ОСОБА_9 п. 10.2 ПДР знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 19 травня 2020р.:

ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України зобов`язано ОСОБА_9 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації і повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 не обирано.

Стягнуто із ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) в дохід держави витрати на проведення судових інженерно-транспортних експертиз № 19-96 від 05.09.2018 і № 19-97 від 07.09.2018, № 19-98 від 12.09.2018, № 19-124 від 10.10.2018, № 9-794 від 27.12.2019, № 9-233 від 27.03.2020 по кримінальному провадженню № 12018080330000325 всього в розмірі 14263 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят три) гривні 28 коп. (рахунок UA498999980000031112115008009, одержувач: Управління Казначейства у Шевченківському районі м.Запоріжжя, 24060300, МФО 899998, ЄДРПОУ 38025367, Казначейство України (ЕАП).

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» задоволено частково.

Стягнуто із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (м.Запоріжжя вулиця Європейська, 16, код ЄДРПОУ 02307292) на користь ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 :

- матеріальну шкоду (витрати на лікування та діагностування) у розмірі 10407 (десять тисяч чотириста сім) гривень 00 коп.;

- шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у розмірі 44676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 00 коп.;

- моральну шкоду в розмірі 2754 (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривень 15 коп..

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ТОВ «Зоря» задоволено частково.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (Запорізька область, Приазовський район, с.Надеждине, вулиця Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 03750730) моральну шкоду в розмірі 97245 (дев`яносто сім тисяч двісті сорок п`ять) гривень 85 коп.

В іншій частині вимог позову відмовлено.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Вимоги і узагальненні доводи апеляційних скарг

В апеляційнійскарзі захисникобвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 , вважає, що вирок суду ухвалений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження у зв`язку з наступним.

Так, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність зазначає, що склад злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України є матеріальним (передбачає обов`язкове настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді шкоди здоров`ю потерпілого), зокрема, встановлення прямого причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) водія та такими наслідками є обов`язковим. За обставинами справи, тяжкі тілесні ушкодження потерпілому були завдані тільки в область голови, тому сторона захисту наполягала на проведенні додаткової судово-медичної експертизи для встановлення щодо можливості отримання потерпілим таких ушкоджень за умови перебування в момент зіткненнятранспортних засобівв застебнутомумотошоломі. Тому, із висновком суду в частині наявності прямого причинного зв`язку між допущеними ОСОБА_9 порушеннями ПДР та подією і наслідками ДТП (третьої обставини) захист не погоджується і вважає в цій частині судовий розгляд упередженим і неповним.

Стосовно порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноти судового розгляду вказує, що судом при розгляді справи та ухваленні вироку проігноровані неодноразово зазначені стороною захисту суперечності експертних досліджень, а також показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , якими беззаперечно підтверджується наявність обґрунтованого сумніву у доведеності вини ОСОБА_9 . Крім того, судом безпідставно відмовлено в проведенні повторної експертизи з урахуванням позиції сторони захисту і жодна аргументація такої відмови будь-яким законним способом чи у вироку не відображена.

Просить призначити у даному кримінальному провадженні додаткову судово-медичну експертизу та додаткову судову інженерно-транспортну експертизу з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод.

Скасувати вирок Приазовського районного суду Запорізької області, ухвалений 19 травня 2020 року відсно ОСОБА_9 та закрити провадження у справі.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 потерпілий ОСОБА_7 , зазначив, що судом було двічі призначено слідчі експерименти за участю свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_7 , під час проведення яких усі учасники надавали пояснення щодо фактичних обставин ДТП і будь-яких зауважень від учасників на протокол слідчого експерименту не надходило. На підставі слідчих експериментів неодноразово проводилися судові експертизи, які і підтвердили невиконання ОСОБА_9 правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв`язку з ДТП. При цьому порушення ПДР визнавав і обвинувачений. Тому, вважає вирок суду від 19.05.2020 року обґрунтованим та законним, а апеляційну скаргу захисника безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вказаний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості у зв`язку з наступним.

Так, сторона обвинувачення вважає, що призначення судом 1 інстанції мінімального покарання і помилковим, зробленим без належного врахування конкретних обставин справи, тяжкості скоєного злочину та його наслідків. Вказує, що судом в повній мірі не враховано, що ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин, за який передбачене основне покарання від 3 до 8 років, вину в повному обсязі не визнав, шкоду потерпілому не відшкодував та наслідки злочину у вигляді тяжких тілесних ушкоджень та інвалідності потерпілого. Зазначені обставини у сукупності безумовно свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та скоєного ним кримінального правопорушення, що унеможливлює виправлення останнього без призначення більш суворого основного покарання та реального додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на більш тривалий термін.

Просить вирок від 19.05.2020 відносно ОСОБА_9 скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового терміну не вчинить новогозлочину та виконає прокладені на нього обов`язки. В іншій частині вирок залишити без змін.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 , зазначив, що апеляційна скарга прокурора необґрунтована, жодним чином не спростовує висновків суду щодо призначення правил покарання, а також доводів сторони захисту щодо фактичних обставин справи у зв`язку з чим не може бути задоволена.

В запереченнях на апеляційну скаргу сторони захисту потерпілий ОСОБА_7 висловив незгодуіз поданоюзахисником апеляцією, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим.

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, вказавши про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_9 був зупинений і саме мотоцикл вдарився в автомобіль, а висновки двох проведених експертиз щодо перебування автомобіля в русі не гуртуються на методиці, також зазначивши, що потерпілий був без шолому, тому отримав усі тілесні ушкодження в область голови. Просив задовольнити свою апеляційну скаргу.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Прокурор у судовому засіданні висловив заперечення вимогам апеляційної скарги захисника, підтримав апеляційну скаргу прокурора, зазначивши щодо фактичних обставин провадженні, що вина обвинуваченого доведена, усі недоліки усунуті шляхом проведення досліджень та проведення експертиз. Стосовно призначеного покарання, вказує, що суд в порушення ст. 75 КК України фактично звільнив обвинуваченого від основного і додаткового покарання, при цьому ухвалою про виправлення описки втрутився у покарання. Просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

Потерпілий та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, оскільки вина обвинуваченого доведена повністю та підтримали апеляційну скаргу прокурора.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Стосовно поставленого захисником перед апеляційною інстанцією клопотання про призначення додаткової інженерно-транспортної експертизи, то судова колегія не знайшла підстав для його задоволення.

Так, висловлюючи свою позицію про призначення додаткових експертиз, захисник ОСОБА_16 фактично вказав про незгоду з висновками попередніх експертиз, які наявні в матеріалах кримінального провадження та покладенні в основу оскаржуваного вироку.

Заявлене захисником клопотання не перебуває у площині положень ч.3 ст. 404 КПК України, а загальні доводи апелянта вказують на позицію сторони захисту щодо неповноти судового розгляду, зокрема і внаслідок не задоволення місцевим судом аналогічного клопотання.

Отже, дане питання має бути вирішено шляхом перевірки доводів захисника щодо неповноти судового розгляду.

Судова колегія, перевіряючи доводи сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини останнього у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.

Зокрема, незважаючи на доводи сторони захисту, які були також предметом оцінки в суді першої інстанції, щодо відсутності достатніх доказів винуватості ОСОБА_9 , місцевий суд обґрунтовано з посиланням на досліджені докази, відхилив позицію сторони захисту.

При цьому, суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, аргументувавши прийняття до уваги докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.

Так, у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 частково визнав провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, пояснивши, що при виїзді із ґрунтової дороги на асфальтову дорогу і повороті наліво зіткнувся із мотоциклом під керуванням ОСОБА_7 , який знаходився без мотошолома. Перед маневром повороту, приблизно за 3 метри до асфальтової дороги, зупинився та потім продовжив виїзд не зупиняючись на першій передачі (швидкість приблизно 5 км/год). Але, запевняє, що в момент зіткнення із мотоциклом автомобіль вже зупинився. Згоден з тим, що не зупинився перед початком маневру повороту ліворуч та не впевнився у відсутності інших учасників дорожнього руху на проїзній частині вулиці Гагаріна. Але, вважає, що в діях мотоцикліста також були порушення Правил і він міг при обставинах, що склалися уникнути зіткнення, так як мотоцикл в`їхав у вже зупинений автомобіль.

В судіапеляційної інстанціїобвинувачений підтвердивпозицію щодо висунутого обвинувачення.

Таким чином, позиція обвинуваченого полягала у тому, що його автомобіль зупинився і саме мотоцикл врізався в автомобіль, який не рухався та акцентувалася увага на відсутності у ОСОБА_7 мотошолому, а отже пов`язує подію дорожньо-транспортної пригоди саме із діями потерпілого.

Наведена позиція ОСОБА_9 та доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту з цього приводу спростовуються безпосередньо дослідженими судом першої інстанції та проаналізованими доказами.

Питання щодо можливості отримання потерпілим тяжкого ступеню тілесних ушкоджень за умовами його перебування у мотошоломі не відноситься до компетенції судово-медичного експерта, що було цілком обґрунтованою підставою для відхилення районним судом заявленого захисником клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи.

Одночасно, судова колегія зауважує на очевидності, що перебування ОСОБА_7 без мотошолому не знаходиться у прямому причинному зв`язку із подією дорожньо-транспортної пригоди, що не потребує спеціальних познань.

Між тим, дослідженими доказами встановлено, що саме дії ОСОБА_9 , внаслідок порушення останнім вимог п. 10.2 ПДР України, перебувають у прямому причинному зв`язку із подією дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Протоколом оглядумісця ДТПвід 12.07.2018року здоданими фототаблицямита додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.04.2019 року зафіксовано обстановку та місце дорожньо-транспортної пригоди, що відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи (т.1 а.п.119-128, т.4 а.п.17-21).

Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на вулиці Гагаріна в селі Надеждине Приазовського району Запорізької області, пояснивши, що він їхав на мотоциклі «Ява» без шолома по правій стороні проїзної частини ОСОБА_9 на автомобілі «ГАЗ-САЗ 3508» виїхав зправа із другорядної ґрунтової дороги, приблизно зі швидкістю 50 км/год., не уступивши йому дорогу. Він побачив автомобіль, який «вискочив» із підйому, приблизно за 5 метрів, встиг змінити напрямок руху вивернув руль вліво, але відбулося зіткнення.

Під час проведення слідчого експерименту від 17.09.2018 року за участю свідків з боку сторони захисту та потерпілого ОСОБА_7 ,останнійнаполягав на раніше наданих показаннях, показуючи механізм зіткнення (т.1 а.п. 129-134).

Одночасно, судова колегія зауважує, що показання потерпілого ОСОБА_7 з приводу обставин ДТП знайшли підтвердження в ході проведення експертних досліджень.

Допитаний свідок ОСОБА_14 , який був пасажиром автомобіля ГАЗ-САЗ, пояснив, що автомобіль, виїхавши з грунтової дороги на асфальтну правим переднім і заднім колесом, зупинився, і зліва в нього в`їхав мотоцикл «Ява».

Свідок ОСОБА_12 , який також був пасажиром автомобіля ГАЗ-САЗ та є родичем обвинуваченого, вказав, що автомобіль виїжджав повільно, коли побачили мотоцикл, який рухався приблизно із швидкістю 70-80 км/год., водій різко нажав на гальма і автомобіль зупинився (на зустрічній полосі при руху вліво).

Аналогічні показання зазначені свідки надавали в ході проведення слідчого експерименту від 17.09.2018 року (т.1а.п. 129-134).

Між тим, показання як обвинуваченого ОСОБА_9 , так і свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_12 спростовуються не лише показаннями потерпілого, а і дослідженими письмовими доказами.

Так, за висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу № 19-96 від 05.09.2018 року підтверджено наявність на мотоциклі «JAWA-350» видимі пошкодження у передній та правій бічній частині (т.1 а.п. 158-163).

Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу № 19-97 від 07.09.2018 року вбачаються видимі пошкодження на передній частині автомобіля ГАЗ-САЗ 3508 (т.1 а.п.171-178).

Обидві експертизи щодо технічного стану транспортних засобів «JAWA-350» та ГАЗ-САЗ 3508 свідчать про перебування їх робочих гальмівних систем та ходових частин в працездатному стані (т.1 а.п.163, 178).

Висновок судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи № 19-98 від 12.09.2018 року підтвердив, що з урахуванням наявних пошкодженнями на транспортних засобах, в момент зіткнення автомобіль та мотоцикл знаходилися в русі (т.1 а.п. 185-192).

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 наполягав на тому, що за характером та місцем розташування наявних пошкоджень транспортних засобів, вони могли зіткнутися тільки в рухомому стані, про що складений висновок відповідно до використаних Методики та Посібника, вказаних у висновку.

Факт перебування транспортних засобів «JAWA-350» та ГАЗ-САЗ 3508 в русі підтверджується показаннями потерпілого, висновком судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи № 19-98 від 12.09.2018 року та показаннями експерта ОСОБА_17 , що спростовує версію сторони захисту з приводу того, що саме мотоцикл врізався в автомобіль обвинуваченого, який зупинився.

За висновками судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної події № 19-124 від 10.10.2018 року саме дії водіяавтомобіля ОСОБА_9 не відповідаютьвимогам п.10.2Правил дорожньогоруху із технічноїточки зорузнаходяться впричинному зв`язкуз подією (т.4 а.п. 9-16).

Проведена за клопотанням сторони захисту додаткова судова інженерно-транспортна експертиза № 9-794 від 27.12.2019 року (т.4 а.с.27-41), з урахуванням отриманих додаткових даних щодо обстановки ДТП, а саме додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.04.2019 року щодо обстановки та місця дорожньо-транспортної пригоди (т.4 а.п.17-21), протоколу слідчого експерименту від 17.04.2019 року за участю обвинуваченого ОСОБА_9 , щодо обставин ДТП за версією обвинуваченого (т.4 а.п.22-26), не підтвердила позицію сторони захисту щодо неправомірних дій водія ОСОБА_7 , які знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП.

При цьому, вказана експертиза встановила невідповідність дій обвинуваченого ОСОБА_9 вимогами п.10.2 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з ДТП (т.4 а.п.27-41).

Факт наявності причинного зв`язку між порушенням обвинуваченим ОСОБА_18 10.2 Правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією підтверджується кожною з вищенаведених експертиз, будь-яких суперечностей колегія суддів не вбачає, що спростовує доводи сторони захисту в цій частині.

Загальні доводи сторони захисту з приводу незгоди з висновками висновків експертів колегія суддів не бере до уваги, оскільки наведені висновки зроблені на підставі дослідження не лише матеріалів кримінального провадження, а і пояснень обвинуваченого, потерпілого та свідків, є інформативними і мотивованими, а отже цілком вірно взяті судом першої інстанції до уваги.

Мотивувальні частини експертиз містять посилання на використану літературу та Методики, з наведенням ґрунтовних експертних досліджень, зокрема і застосованих формул. Будь-яких об`єктивних обставин, які б ставили під сумнів проведені експертизи та їх висновки у судової колегії не виникає.

Висновком судово-медичноїекспертизи № 1231 від 16.10.2018 року підтверджено наявність у потерпілого ОСОБА_7 зокрема тяжких тілесних ушкоджень з ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, а саме закритого перелому лівої скроневої кістки, що розповсюджується з луски до пірамідки кістки, забою головного мозку тяжкого ступеня з утворенням субдуральної (під твердою оболонкою головного мозку) гематоми в лівій скроневій області, з розвитком лівостороннього гемотимпаніума (крововилив в барабанній оболонці лівої вушної раковини), рани в області волосистої частини голови (більш точна локалізація не вказана) саден в області лоба (т.1 а.п.149-151).

Доводи сторони захисту стосовно отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень в область голови з підстав порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху (відсутність мотошолому), з огляду на висновки судової інженерно-транспортноїекспертизи №19-124від 10.10.2018року тадодаткової судовоїінженерно-транспортноїекспертизи №9-794від 27.12.2019року,стосовно наявностіпричинного зв`язкуміж неправомірнимидіями самеобвинуваченого ОСОБА_9 та ДТП слід визнати неспроможними.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо безпідставної відмови у задоволенні ряду клопотань сторони захисту щодо необхідності проведення додаткових та не прийняття як доказів винуватості висновків експертиз № 1231 від 16.10.2018 року, № 19-96 від 05.09.2018 року, № 19-97 від 07.09.2018 року, № 19-98 від 12.09.2018 року, № 19-124 від 10.10.2018 року, № 9-794 від 27.12.2019 року не є слушними, адже повністю спростовуються матеріалами провадження. Із яких встановлено, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про проведення додаткових експертиз, тому що усі висновки експертів є обґрунтованими і не містять будь-яких протиріч, які б слугували підставою для проведення повторних чи додаткових досліджень.

Сукупність доказів у вигляді пояснень потерпілого, експерта поряд із висновкомсудової інженерно-транспортноїтранспортно-трасологічноїекспертизи №19-98від 12.09.2018року,які судпершої інстанціїобґрунтовано визнаввзаємоузгодженими вказують на неможливість знаходження автомобілів у статичному (не рухомому) стані, що засвідчує неспроможність версії сторони захисту.

Отже, суд першої інстанції, оцінивши докази як окремо, так і у їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність переконливих доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_9 .

При цьому, відповідаючи на доводи захисника про неповноту судового розгляду, слід зауважити, на їх безпідставності.

Передбачених ст. 410 КПК України обставин, які б вказували на не дослідження данних, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення не встановлено.

Місцевий суд навів докладну оцінку доказів, перевірив позицію сторони захисту. Висновки суду першої інстанції побудовані на дотриманні вимог ст. 94 КПК України.

Будь-яких нових даних, які не були предметом дослідження районного суду не вбачається.

Сукупність досліджених доказів вказує, що автомобіль ОСОБА_9 перебував у русі під час зіткнення з мотоциклом під керуванням потерпілого ОСОБА_7 , внаслідок чого останнім було отримано зокрема тяжкі тілесні ушкодження.

Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи ОСОБА_9 з приводу того, що ДТП сталося саме з неправомірних дій обвинуваченого, які перебували у причинному зв`язку з ДТП, та цілком аргументовано, з посиланням на досліджені докази, спростував дане твердження обвинуваченого і прийшов до висновку про вчинення останнім кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора відносно судового рішення в частині призначеного ОСОБА_9 покарання, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, призначене покарання не повинно мати на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У даному кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_9 призначено із порушенням визначених законом загальних засад.

Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_9 покарання судом належним чином виконані вимоги ст. ст. 50, 65КК України та враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12КК України є тяжким злочином, втім має неумисний характер; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, якими судом було визнано позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання і роботи, а також проживання разом із ним пристарілої хворої матері; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що останній раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений має на утриманні пристарілу матір, працевлаштована, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно.

Взявши до уваги та належним оцінивши всі вищенаведені обставини у сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 основного покарання у межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі в мінімальній межі, визначеної санкцією відповідної статті, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на мінімальний строк та про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в два роки.

Колегія суддів з законністю та справедливістю такого покарання погоджується, оскільки при його призначенні суд першої інстанції прийняв до уваги, правильно оцінив та достатньою мірою врахував всі обставини, що мають значення відповідно до закону, а призначене покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на їх обґрунтування прокурор не посилається на будь-які обставини або докази, які не були відомі суду або не дістали оцінки у вироку. Фактично у цій частині апеляційна скарга полягає у міркуваннях загального характеру щодо невідповідності призначеного покарання принципам справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, неспівмірності його вчиненому злочину, а також у переоцінці фактичних обставин та доказів, яким судом першої інстанції у вироку була надана оцінка, з правильністю якої колегія суддів погоджується.

Отже, з урахуванням сукупності наведених вище обставин підстав для збільшення призначеногопокарання ОСОБА_9 як основаноготак ідодаткового,а такожіспитового строку, колегія суддів не вбачає, та на переконання колегії дане покарання буде достатнім для досягнення перевиховання та виправлення обвинуваченого, і відповідно до положень ст. 50 КК України буде досягнута мета призначення покарання.

Стосовно доводів прокурора щодо незаконного фактичного звільнення обвинуваченого від відбування призначеного судом додаткового покарання, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_9 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України звільнено останнього від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю - 2 (два) роки та поклавши обов`язки передбаченні, п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

При цьому,слід зауважитинаположеннях ч.1 ст. 75 КК України, відповідно до якої суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, перелік покарань, від відбування яких особу може бути звільнено на підставі ст. 75 КК України, є вичерпним. Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у цей перелік не входить.

Згідно зі ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

За вироком суду ОСОБА_19 за ч. 2 ст.286КК України призначено основне покарання у виді позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Отже, враховуючи, що ч. 1 ст.75КК України передбачає звільнення від відбування лише основного покарання, натомість звільнення від призначеного судом додаткового покарання за цією нормою не допускається, а тому виправлення описки у вироку від 19 травня 2020 року шляхом вказівки, що обвинуваченого на підставі ст.75КК України звільнено від відбування лише основного покарання (т.4а.п.98-99)не змінює оскаржуване рішення, та не є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.11.2019 року ЄУ 274/1321/17 (провадження 51-5066ск19).

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає необхідним апеляційні скарги як сторони захисту так і прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 та прокурора залишити без задоволення.

Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 19 травня 2020 року, яким ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4