Рішення

від 12.02.2021 по справі 940/452/20

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.02.2021 Провадження по справі № 2/940/19/21

Справа № 940/452/20

Рішення

Іменем України

12 лютого 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

з участю адвоката: Порхун О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Анна-Агро-Плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Сіренко про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановив:

01.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними договір оренди землі від 06.08.2016 року щодо земельної ділянки площею 3,2821 га, кадастровий номер 3224610100:04:009:0003, розташованої на території Тетіївської міської ради Київської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між нею та фермерським господарством Анна-Агро-Плюс та зареєстрованийдержавним реєстратором Сквирської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 08.08.2016 року, та договір суборенди даної земельної ділянки від 05.04.2019 року, укладений між фермерським господарством Анна-Агро-Плюс та товариством з обмеженою відповідальністю Сіренко , зареєстрований державним реєстратором Сквирської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.04.2019 року, скасувати їх державну реєстрацію та стягнути судові витрати по справі, посилаючись на те, що вона, як власник цієї земельної ділянки, вказаний договір оренди від 06.08.2016 року не укладала, підпис в договорі від її імені поставлений іншою особою.

10.12.2020 року представник позивача адвокат Порхун О.П. змінила предмет та підстави позову, просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2891 га, кадастровий номер 3224685800:04:017:0003, яка розташована на території Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області, шляхом витребування її у фермерського господарства Анна-Агро-Плюс та у товариства з обмеженою відповідальністю Сіренко , скасувати державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно: права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2891 га, кадастровий номер 3224685800:04:017:0003, яка розташована на території Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області, номер запису про інше речове право 15902895; та права її суборенди, номер запису про інше речове право 31134638, та стягнути судові витрати по справі, посилаючись на те, що, оскільки ОСОБА_1 договір оренди землі від 06.08.2016 року щодо земельної ділянки площею 3,2821 га, кадастровий номер 3224610100:04:009:0003, не укладала, підпис в договорі від її імені поставлений іншою особою, а тому даний договір вважається таким, що не відбувся, тобто є не укладеним, з огляду на що належна їй земельна ділянка перебуває в користуванні відповідачів без встановлених законом підстав.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Порхун О.П. змінені позовні вимоги підтримала, проте відмовилася від стягнення з відповідачів судових витрат.

Представники відповідачів ФГ Анна-Агро-Плюс та ТОВ Сіренко в судове засіданні не прибули, судові повістки повернулися до суду не врученими через відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того відповідача ФГ Анна-Агро-Плюс було повідомлено про дату та час слухання справи на його електронну адресу, зазначену в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Частина 1 ст. 131 ЦПК України зазначає, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду та постановою Верховного Суду № 910/33054/15 від 14.02.2018 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки представники відповідачів ФГ Анна-Агро-Плюс та ТОВ Сіренко достовірно знали про розгляд Тетіївським районним судом Київської області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Анна-Агро-Плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Сіренко про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток разом з копіями позовної заяви та доданих до неї документів (а.с.30,32), проте ходом її розгляду жодного разу не поцікавилися, відзиву на позов чи будь-яких пояснень по суті позову не надали, в судове засідання не прибули та не повідомили суд про зміну їх місцязнаходження, а тому суд вважає, що вони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та в порядку ч. 1 ст. 223 ЦПК України розглядає справу за їх відсутності.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом є власником земельної ділянки площею 3,2821 га, кадастровий номер 3224610100:04:009:0003, розташованої на території Тетіївської міської ради Київської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.08.2011 року (а.с.10). 06.08.2016 року між нею та відповідачем ФГ Анна Агро Плюс був укладений договір оренди даної земельної ділянки строком на 7 років, зареєстрований державним реєстратором Сквирської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 08.08.2016 року, номер запису про інше речове право 15902895. 05.04.2019 року між фермерським господарством Анна-Агро-Плюс та товариством з обмеженою відповідальністю Сіренко було укладено договір суборенди цієї земельної ділянки строком до 01.08.2023 року, зареєстрований державним реєстратором Сквирської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.04.2019 року, номер запису про інше речове право 31134638 (копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.03.2020 року - а.с.12).

Посилаючись на те, що договір оренди землі від 06.08.2016 року вона не укладала, підпис в договорі від її імені поставлений іншою особою, ОСОБА_1 просить витребувати у відповідачів належну їй земельну ділянку, оскільки вона перебуває в їх користуванні без встановлених законом підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи підстави позову, позивач у цій справі наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідачів без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичними користувачами (тимчасовими володільцями) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З боку відповідачів не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо неукладення договору оренди землі від 06.08.2016 року та використання ними земельної ділянки відповідно до законодавства України.

Крім того, відповідачами було проігноровано ухвалу Тетіївського районного суду від 31.07.2020 року про витребування доказів та не надано суду оригіналів договору оренди землі від 06.08.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Анна-Агро-Плюс та договору суборенди від 05.04.2019 року, укладеного між ТОВ Сіренко та ФГ Анна-Агро-Плюс щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3224685800:04:017:0003, що в свою чергу не дало можливості суду призначити судову почеркознавчу експертизу для визначення того, ким саме було виконано підпис в договорі оренди землі від 06.08.2016 року - ОСОБА_1 чи іншою особою, оскільки остання не може бути проведена без надання необхідних документів. А отримати оригінал договору оренди землі від 06.08.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Анна-Агро-Плюс іншим шляхом немає можливості, так як він відсутній як в позивача, так і в Сквирській міській раді Київської області, що підтверджується копією відповіді на адвокатський запит № 101 від 28.05.2020 року (а.с.50).

Таким чином, суд вважає неналежну поведінку відповідачів фактичним визнанням факту не укладення договору оренди землі від 06.08.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Анна-Агро-Плюс , а тому задовольняє позовні вимоги позивача та усуває перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2891 га, кадастровий номер 3224685800:04:017:0003, яка розташована на території Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області, шляхом витребування її у фермерського господарства Анна-Агро-Плюс та у товариства з обмеженою відповідальністю Сіренко зі скасуванням державної реєстрації іншого речового права на нерухоме майно.

Понесені судові витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України з відповідачів не стягує, оскільки представник позивача від їх стягнення відмовилася шляхом подання відповідної заяви (а.с.126).

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України ,ст.ст. ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ст.16 Закону України Про оренду землі , суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фермерського господарства Анна-Агро-Плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Сіренко про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованій в АДРЕСА_1 , у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2891 га, кадастровий номер 3224685800:04:017:0003, яка розташована на території Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області, шляхом витребування її у фермерського господарства Анна-Агро-Плюс , код ЄДРПОУ 39225597, право оренди з яким зареєстровано державним реєстратором Сквирської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 08.08.2016 року, номер запису про інше речове право 15902895; та у товариства з обмеженою відповідальністю Сіренко , код ЄДРПОУ 42912664, право суборенди з яким зареєстровано державним реєстратором Сквирської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.04.2019 року, номер запису про інше речове право 31134638.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно: права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2891 га, кадастровий номер 3224685800:04:017:0003, яка розташована на території Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області, номер запису про інше речове право 15902895; та права її суборенди, номер запису про інше речове право 31134638.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 18 лютого 2021 року.

Суддя: Т.П.Косович