Рішення

від 11.02.2021 по справі 905/1594/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.2021 Справа № 905/1594/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гостєєвій А.І., розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Центр сучасних технологій» , с.Новоселидівка, Мар`їнський р-н, Донецька область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНОВА УКРАЇНА» , с.Новоселидівка, Мар`їнський р-н, Донецька область,

про стягнення 436' 800,00грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Центр сучасних технологій» , с.Новоселидівка, Мар`їнський р-н, Донецька область, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНОВА УКРАЇНА» , с.Новоселидівка, Мар`їнський р-н, Донецька область, про стягнення 461' 592грн. 67коп., які складаються з суми 436' 800,00грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 3% річних у розмірі 11' 612,23грн, інфляційних втрат у розмірі 13' 180,44грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач користувався у період з січня по серпень 2019 належними позивачу на підставі приватної власності земельними ділянками без державної реєстрації укладеного між сторонами договору оренди від 01.01.2019, не сплачував плату за її використання.

Ухвалою суду від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1594/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1594/20 на тридцять днів.

28.12.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 436' 800,00грн основного боргу, 11' 612,23грн 3% річних, 12' 721,80грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 29.12.2020 судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, вирішено вирішувати спір з її урахуванням.

29.12.2020 через канцелярію суду від представника позивача у виконання ухвали суду від 14.12.2020 надійшли пояснення, відповідно до яких до розрахунку позовних вимог також включений період лютий 2019р.

21.01.2021 від представника позивача надійшло клопотання б/н від 21.01.2021 про відмову від позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 11' 612,23грн. та інфляційних втрат в сумі 12' 721,80грн.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2021 прийнято вказану відмову від позову; провадження у справі №905/1594/20 в частині стягнення 3% річних в розмірі 11' 612,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 12' 721,80грн закрито, вказаною ухвалою також закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1594/20 до судового розгляду по суті на 11.02.2021 року.

28.12.2020 від представника відповідача через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надійшли: відзив-заперечення вих.№25/02-20 від 25.12.2020, документи на представництво адвоката Зиму Л.М. та заява №25/01-20 від 25.12.2020 про продовження строку на подачу відзиву у справі. Проте вказані документи не були скріплені електронним цифровим підписом, отже вони не відповідали вимогам ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» , а тому не підлягають оцінці судом в порядку господарського процесуального законодавства України, вказані обставини також відображені судом в ухвалах суду.

Під час розгляду справи від імені представника відповідача на електрону адресу суду також надходили заяви про відкладення розряду справи, однак вказані заяви також не були скріплені електронним цифровим підписом, відтак не підлягали оцінці судом.

Таким чином, суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом на надання позиції по суті спору.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11.02.2021 у судове засідання представники сторін не з`явились.

Позивач був обізнаний про дату та час проведення судового засідання з розгляду справи по суті, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.

Відповідач був обізнаний про існування судового провадження щодо нього, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення.

У зв`язку з зупиненням відповідно до розпорядження від 21.01.2021 №3-р з 22.01.20121 прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду, судом також були вжиті додаткові заходи для повідомлення відповідача про дату розгляду справи по суті шляхом направлення телефонограми, направлення ухвали суду від 21.01.2021 на електрону адресу, розміщення відповідного повідомлення на офіційному сайті господарського суду Донецької області.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальними документами в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги викладене, а також ту обставину, що явка представників сторін у судове засідання 11.02.2021 не визнавалась судом обов`язковою, в свою чергу неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, виходячи з критеріїв "розумності" строку розгляду справи судом, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні за відсутності представників позивачів та відповідача.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між ПП «Центр сучасних технологій» (позивач, орендодавець) та ТОВ Мінова України (відповідач, орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), за умовами п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для промислових потреб, які знаходяться за межами населеного пункту та знаходяться за адресами:

- Україна, Донецька область, Мар`їнський район, с. Новоселидівка, Промислова зона 1/1-Б;

- Україна, Донецька область, Мар`їнський район, с. Новоселидівка, Промислова зона 1/1-С;

- Україна, Донецька область, Мар`їнський район, с. Новоселидівка, Промислова зона 1.

Відповідно до п.2 договору в оренду передаються земельні ділянки під кадастровими номерами:

- 1423385400:06:000:1371, загальною площею 0,7863 га;

- 1423385400:06:000:1372, загальною площею 0,2792 га;

- 1423385400:06:000:1336, загальною площею 0,8119 га.

На земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна і промислові споруди, на ділянці з кадастровим номером 1423385400:06:000:1336, загальною площею 0,8119 га розташована адміністративна будівля з прибудовою, площа забудови 56,6 кв.м. - літера П-1 та п-1 , будівля складу, площа забудови 132,5 кв.м. - літера С-1 , огорожа 1 040 м, і споруди, які не потребують обов`язкової реєстрації: будівля КПП №2 Ф-1 , будівля вагової У-1 з надземною та підземною частиною з навісом, пожежний резервуар Р . Також на ділянці з кадастровим номером 1423385400:06:000:1371, загальною площею 0,7863 га розташовані споруди, які не потребують обов`язкової реєстрації: будівля КПП №1 А-1 , вольєр для собак Б-1 , навіс В-1 , вбиральня Г-1 , адміністративна будівля Д-1 , вольєр для собак Е-1 , вигрібна яма з . Земельні ділянки передаються в оренду разом з промисловими спорудами та комунікаціями, які знаходяться на вище вказаних земельних ділянках (п.п.3, 4 договору).

Згідно з п. п. 7 - 9 договору орендна плата сплачується щомісячно орендарем, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів у розмірі 54 600грн., у тому числі ПДВ 20% на банківські реквізити орендодавця. Розмір орендної плати, визначений п.7 цього договору підлягає щомісячної індексації з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Орендна плата за попередній місяць, в якому використовується земельна ділянка, сплачується до 5 числа наступного місяця.

У п. п. 13, 14 договору встановлено, що земельні ділянки передаються в оренду для експлуатації будівель і споруд для промислових потреб. Цільове призначення земельних ділянок - використання для промислових потреб при здійсненні господарської діяльності.

Передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення. Передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 5-ти денний строк з дати підписання цього договору, що оформлюється актом приймання - передачі земельних ділянок (п. п. 17, 19 договору).

У пп. 25.2 п. 25, пп. 27.3 п. 27 договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний передати в користування земельні ділянки у стані, що відповідає умовам договору оренди, а орендар зобов`язаний своєчасно та в порядку, визначеному умовами цього договору, сплачувати орендну плату.

Відповідно до положень п.32. договору його дія припиняється, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця.

Сторони, розуміючи вимоги ст.188 Господарського кодексу України щодо розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, визнають право одна одної в односторонньому позасудовому порядку розірвати цей договір (в тому числі шляхом відмови від цього договору) у будь-який час (п.33 договору).

Відповідно до п.34. договору дострокове розірвання цього договору, за ініціативою будь-якої зі сторін, не потребує укладення додаткової угоди до цього договору. У такому разі цей договір вважається розірваним через 5 робочих днів з дати направлення офіційного письмового повідомлення іншій стороні на адресу, вказану у цьому договорі, від іншої сторони за договором про прийняття відповідного рішення або іншим чином за домовленістю сторін.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 37 договору).

Відповідно до п.6 договір діє до 31.12.2019 року. У випадку, якщо за 20 днів до закінчення строку дії договору сторони не повідомлять про намір припинення дії договору, строк дії договору автоматично пролонгується на 1 (один) календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підписаного сторонами акту прийому-передачі земельних ділянок та майна згідно договору оренди землі від 01.01.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у користування земельні ділянки з кадастровими номерами: 1423385400:06:000:1371, загальною площею 0,7863га; 1423385400:06:000:1372, загальною площею 0,2792 га; 1423385400:06:000:1336, загальною площею 0,8119га.

Позивач посилається на те, що відповідач у січні - серпні 2019 здійснював користування вказаними земельними ділянками, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств акти приймання-здачі виконаних послуг до договору оренди землі від 01.01.2019:

- б/н від 31.01.2019 на суму 54 600 грн. (січень 2019р.);

- б/н від 28.02.2019 на суму 54 600 грн. (лютий 2019);

- б/н від 31.03.2019 на суму 54 600 грн. (березень 2019);

- б/н від 30.04.2019 на суму 54 600 грн. (квітень 2019);

- б/н від 31.05.2019 на суму 54 600 грн. (травень 2019);

- б/н від 30.06.2019 на суму 54 600 грн. (червень 2019);

- б/н від 31.07.2019 на суму 54 600 грн. (липень 2019);

- б/н від 31.08.2019 на суму 54 600 грн. (серпень 2019).

Матеріали справи також містять акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2019 між сторонами.

Матеріали справи містять лист позивача №218 від 24.09.2019 з доказами направлення відповідачу згідно з яким повідомлено, що з 01.10.2019 Приватне підприємство «Центр сучасних технологій» розриває договір оренди землі від 01.01.2019 в односторонньому порядку згідно з п.32.6 договору. Лист обґрунтований наявністю станом на 01.09.2019 заборгованості відповідача перед позивачем по договору в розмірі 436' 800,00грн та ігноруванням з боку відповідача оплат.

Крім того, суду надано листи позивача №205 від 01.07.2019, №203 від 26.06.2019, №102 від 22.05.2019 відповідачу з вимогами сплатити заборгованість за договором оренди землі від 01.01.2019.

Невиконання відповідачем встановленого договором оренди землі від 01.01.2019р. обов`язку щодо внесення орендної плати за період січень - серпень 2019р. зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з ТОВ Мінова України заборгованості з орендної плати у розмірі 436' 800грн.

За результатами розгляду, рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2020 у справі №905/301/20 відмовлено Приватному підприємству Центр сучасних технологій у задоволенні позову. Рішення суду мотивовано тим, що право оренди на вказані земельні ділянки не зареєстровано у встановленому законом порядку, та, відповідно, обов`язок відповідача сплачувати орендну плату не виник.

З урахуванням встановлених обставин, суд у рішенні вказав на те, що правовідносини, що склались між сторонами, за своїм змістом є кондикційними та регулюються положеннями гл. 83 ЦК України. При цьому, суд позбавлений можливості самостійно застосувати інші норми матеріального права, ніж визначено позивачем, згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ), оскільки такі дії суду призведуть до одночасної зміни предмету (вимога, з якою позивач звернувся до відповідача) та підстави (обставини, на яких ґрунтується вимога позивача) позову.

Вказане рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Посилаючись на викладені у рішенні господарського суду Донецької області від 17.04.2020 у справі №905/301/20 обставини, фактичне користування відповідачем земельними ділянками без здійснення відповідної оплати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 436' 800,00грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Предметом позову в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 436' 800,00грн за фактичне користування земельними ділянками (враховуючи прийняту ухвалою суду від 21.01.2021 відмову від позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 11' 612,23грн. та інфляційних втрат в сумі 12' 721,80грн.).

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Донецької області в межах справи №905/301/20, 01.01.2019 між Приватним підприємством «Центр сучасних технологій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНОВА УКРАЇНА» укладено договір оренди землі, за умовами п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для промислових потреб, які знаходяться за межами населеного пункту та знаходяться за вказаними в договорі адресами.

Відповідно до підписаного сторонами акту прийому-передачі земельних ділянок та майна згідно договору оренди землі від 01.01.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у користування земельні ділянки з кадастровими номерами: 1423385400:06:000:1371 загальною площею 0,7863га; 1423385400:06:000:1372 загальною площею 0,2792га; 1423385400:06:000:1336 загальною площею 0,8119га.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За приписами ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За приписами ст.17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України). Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягає, зокрема, право оренди земельної ділянки. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наведеного вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Саме з цього моменту починають діяти права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення (підписання) договору, та, відповідно, набирає чинності договір, як підстава виникнення таких правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами: 1423385400:06:000:1371; 1423385400:06:000:1372; 1423385400:06:000:1336, які є предметом договору оренди землі від 01.01.2019р., належать Приватному підприємству Центр сучасних технологій на праві власності.

Водночас, доказів державної реєстрації права оренди землі за договором від 01.01.2019 матеріали справи не містять.

Як встановлено судом у справі №905/301/20, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1423385400:06:000:1371; 1423385400:06:000:1372; 1423385400:06:000:1336, які є предметом договору оренди землі від 01.01.2019р., не зареєстровано.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що право оренди на вказані земельні ділянки не зареєстровано у встановленому законом порядку, та, відповідно, обов`язок відповідача сплачувати орендну плату не виник.

Як зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв`язку з використанням спірних земельних ділянок без правовстановлювальних документів.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору покладено саме на суд. При цьому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.

Суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження №12-15гс19)).

Як встановлено судом, відповідач у січні - серпні 2019 здійснював користування спірними земельними ділянками, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств акти приймання-здачі виконаних послуг: б/н від 31.01.2019; б/н від 28.02.2019; б/н від 31.03.2019; б/н від 30.04.2019; б/н від 31.05.2019; б/н від 30.06.2019; б/н від 31.07.2019; б/н від 31.08.2019.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаними земельними ділянками.

За викладеними вище висновками суду, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Без реєстрації у встановленому законом порядку права оренди земельної ділянки відносини з фактичного користування земельною ділянкою та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними та регулюються положеннями гл.83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Відтак, спірні відносини з фактичного користування ТОВ «МІНОВА УКРАЇНА» земельними ділянками, без державної реєстрації договору оренди та за відсутності сплати власнику ділянок орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особливістю матеріального об`єкта кондикційного зобов`язання є його універсальність - таким об`єктом може бути будь-яке майно: як індивідуально-визначене, так і визначене родовими ознаками, у тому числі й грошові кошти.

Ще однією характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави для їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

З урахуванням викладеного суд, встановивши факт використання ТОВ «МІНОВА УКРАЇНА» земельних ділянок в спірний період з січня по серпень 2019, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірними земельними ділянками без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Таким чином, користувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, для вирішення даного спору встановленню підлягають також обставини визначення розміру орендної плати, яку відповідач мав би сплачувати за користування земельними ділянками.

Як зазначено вище, частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю визначена як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів, помісячний розмір яких був погоджений між сторонами та на які розраховував позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір безпідставно збережених грошових коштів за період з січня по серпень 2019 в сумі 436' 800,00грн розрахований позивачем як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (спірними земельними ділянками за адресами: Україна, Донецька область, Мар`їнський район, с. Новоселидівка, Промислова зона 1/1-Б; Україна, Донецька область, Мар`їнський район, с. Новоселидівка, Промислова зона 1/1-С; Україна, Донецька область, Мар`їнський район, с. Новоселидівка, Промислова зона 1 без реєстрації у встановленому законом порядку права оренди на вказані земельні ділянки) у виді орендної плати за землю у розмірі, погодженим сторонами в актах приймання-здачі виконаних послуг за січень - серпень 2019 та у п.7 договору (54' 600,00грн щомісячно).

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з січня по серпень 2019 є арифметично вірним та обґрунтованим, не суперечить приписам чинних нормативно-правових актів, а отже вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 436' 800,00грн є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також відзначає, що враховуючи приписи ч.3 ст. 130 ГПК України, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення 3% річних в розмірі 11' 612,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 12' 721,80грн, понесені позивачем судові витрати в цій частині не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Враховуючи задоволення позовних вимог у частині стягнення 436' 800,00грн, за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у сумі 6' 552,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 42, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 236-238 ГПК України господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Центр сучасних технологій» , с.Новоселидівка, Мар`їнський р-н, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНОВА УКРАЇНА» , с.Новоселидівка, Мар`їнський р-н, Донецька область, про стягнення 436' 800,00грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНОВА УКРАЇНА» (85610, Донецька область, Мар`їнський район, с.Новоселидівка, промислова зона; код ЄДРПОУ 35833631) на користь Приватного підприємства «Центр сучасних технологій» (85610, Донецька область, Мар`їнський район, с.Новоселидівка, промислова зона 1; код ЄДРПОУ 34900324) 436' 800,00грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а також судовий збір у розмірі 6' 552,00грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 ГПК рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

У судовому засіданні 11.02.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2021.

Суддя Ю.В. Макарова