Рішення

від 04.02.2021 по справі 910/17076/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2021Справа №910/17076/20

За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон" простягнення 130 178,49 грн.

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники учасників справи: від позивача:Василюк Д.В. від відповідача:Гуторчук М.Г. від третьої особи:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" про стягнення 130 178,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за користування у період з березня по вересень 2020 року орендованим згідно Договору оренди №4296 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18.05.2009 майном, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" виникла заборгованість у розмірі 119 925,92 грн., яку Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву просить суд стягнути на його користь.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 5 448,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 206,11 грн. та штраф у розмірі 3 597,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі №910/17076/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; залучено до участі у справі Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Оріон" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; визначено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 01.12.2020.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Амітон" строк на подання відзиву на позов; задоволено клопотання відповідача та третьої особи, відкладено судове засідання на 19.01.2021.

28.12.2020 засобами поштового зв`язку від Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон" надійшла позовна заява третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, в якій третя особа просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" заборгованість у загальному розмірі 347 206,06 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Оріон" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" наявна заборгованість з орендної плати за користування у період 01.12.2018 по 30.10.2020 орендованим згідно Договору оренди №4296 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18.05.2009 майном, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед третьою особою у розмірі 321 426,42 грн., яку Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Оріон" просить суд стягнути на його користь.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання третьою особою нараховано до стягнення пеню у розмірі 2 130,05 грн., штраф у розмірі 371,96 грн., інфляційні витрати у розмірі 12 263,41 грн. та 3% річних у розмірі 11 014,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 відмовлено у прийнятті позовної заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" про стягнення 347 206,06 грн. та повернуто її заявнику на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

12.01.2021 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" надійшов відзив на позов, в якому відповідач не заперечує наявність заборгованості за користування орендованим майном, а щодо стягнення з нього пені, інфляційних втрат та штрафу - заперечує та просить відмовити у їх задоволенні на підставі Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

03.02.2021 через відділ діловодства суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла відповідь на мирову угоду, в якій позивач повідомляє про відмову від укладення мирової угоди та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 100 443,51 грн., пеню у розмірі 4 974,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 427,03 грн. та штраф розмірі 3 013,31 грн., що за своєю суттю є уточненням позовних вимог.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.02.2021.

В судове засідання 04.02.2021 представники позивача та відповідача з`явились, надали усні пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позову заперечував частково та просив відмовити в частині позовних вимог про стягнення пені, штрафу та інфляційних витрат.

Третя особа явку своїх представників в судове засідання, призначене на 04.02.2021, не забезпечила, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 (якою було повідомлено третю особу про призначення засідання на 04.02.2021) була направлена Державному підприємству "Науково-дослідний інститут "Оріон" рекомендованим листом з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "Оріон" 25.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476223306.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третьої особи про причини неявки її представника в судове засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон".

В судовому засіданні 04.02.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амітон" (орендар) було укладено Договір оренди №4296 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір оренди), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 179,27 кв.м., розміщені за адресою: вул. Ежена Потьє, буд. 8а, на 1-му поверсі триповерхової адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.01.2008 і становить 976 450,00 грн.

14.01.2013 сторонами був укладений Договір про внесення змін №4296/02 до Договору оренди нерухомого майна №4296 від 18.05.2009 (Договір про внесення змін №4296/02), що належить до державної власності, пунктом 1 якого сторони домовились викласти п. 1.1 Договору оренди в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення загальною площею 99.5 кв.м., розміщені за адресою: 03075, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8-а, на 1-му поверсі триповерхової адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2012 і становить 647 879,33 грн.

22.06.2018 сторонами був укладений Договір про внесення змін №4296/04 до Договору оренди нерухомого майна №4296 від 18.05.2009 (Договір про внесення змін №4296/04), пунктом 1 якого сторони в пункті 1.1 слова "станом на 31.07.2012 становить 647 879,33 грн." замінили на "станом на 31.01.2018 і станом 1 558 000,00 грн.".

Пунктом 3.1 Договору оренди (в редакції Договору про внесення змін №4296/) визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди: січень 2018 року: 13 632,49 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий місяць 2018 року.

Пунктом 3.6 Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутимувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору оренди визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.11 Договору оренди (в редакції Договору про внесення змін №4296/02 ) у разі розірвання Договору оренди за згодою сторін орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Цей Договір оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.05.2009 до 18.04.2012 (п. 10.1 Договору оренди).

В подальшому, згідно Договору про внесення змін №4296/04 внесено зміни в частині строку дії Договору оренди, у зв`язку з чим строк дії Договору оренди продовжувався до 18.01.2021 включно.

Відповідно до Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а від 18.05.2009, на підставі Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове користування нерухоме майно загальною площею 179,27 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а, нежиле приміщення на першому поверсі триповерхової будівлі адміністративного корпусу, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон".

З Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а від 18.05.2009 від 19.03.2020 приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а від 18.05.2009, вбачається, що орендар згідно з Договором оренди повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 79,77 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а.

05.02.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" із заявою №30-05/1163, в якій повідомило відповідача, що станом на 04.02.2020 у нього наявна заборгованість з внесення орендної плати у розмірі 52 250,00 грн., а також йому нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення у розмірі 13 690,55 грн.

Спір у справі виник, з урахуванням уточнень позовних вимог, у зв`язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань із внесення орендної плати за користування об`єктом оренди за період з березня по вересень 2020 року, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 100 443,51 грн. Крім того, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 4 974,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 427,03 грн. та штрафу розмірі 3 013,31 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а від 18.05.2009, на підставі Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове користування нерухоме майно загальною площею 179,27 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а, нежиле приміщення на першому поверсі триповерхової будівлі адміністративного корпусу, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Оріон".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду майна за Договором.

Відповідно до п. 3.11 Договору оренди (в редакції Договору про внесення змін №4296/02) у разі розірвання за згодою сторін Договору оренди за згодою сторін орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

З Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а від 18.05.2009 від 19.03.2020 приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а від 18.05.2009, вбачається, що орендар згідно з Договором оренди повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 79,77 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8а.

В той же час, враховуючи відсутність в матеріалах справи Акта повернення об`єкта оренди - нерухоме майно - загальною площею 99.5 кв.м., розміщеного за адресою: 03075, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8-а, на 1-му поверсі триповерхової адміністративної будівлі, та не надання відповідачем будь-яких заперечень щодо факту користування орендованим майном в спірний період суд прийшов до висновку, що відповідач є таким, що користувався таким майном у спірний період - з березня 2020 року по вересень 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми вбачається, що на орендаря покладається обов`язок сплачувати оренду плату за весь час користування об`єктом оренди у період дії відповідного правочину.

В даному випадку, позивач вказує, що відповідачем не було належним чином виконано взятого на себе зобов`язання по сплаті орендної плати за користування орендованим майном з березня 2020 року по вересень 2020 року.

У відповідності з ч. 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6 Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутимувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

В той же час, з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №30-06/366 від 19.01.2021 вбачається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів від 15.07.2020 №611 та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів від 11.03.2020 №211, позивачем за березень нараховано орендну плату у розмірі 10 465,48 грн., а орендна плата за квітень 2020 року складає 7 786,32 грн. та застосовується як базова для розрахунку орендної плати за Договором.

Крім того у відповіді на мирову угоду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором оренди за період з березня 2020 року по вересень 2020 року у розмірі 100 443,51 грн.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.6 Договору, строк виконання спірного грошового зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за період з березня 2020 року по вересень 2020 року загальний розмір яких становить 100 443,51 грн. на момент вирішення спору настав.

При цьому, у відзиві відповідач не заперечував наявність в нього заборгованості перед позивачем за Договором оренди за період з березня 2020 року по вересень 2020 року та в судовому засіданні 04.02.2021 визнав наявність у нього перед позивачем боргу по сплаті орендних платежів у розмірі 100 443,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються учасниками справи, то такі обставини не підлягають доказуванню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати перед позивачем у розмірі 100 443,51 грн., а відповідач визнає наявність такої заборгованості, у зв`язку з чим вимога Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" заборгованості підлягає задоволенню у розмірі 100 443,51 грн.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 4 974,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 427,03 грн. та штрафу розмірі 3 013,31 грн., нарахованих за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Амітон" своїх грошових зобов`язань у період з 25.07.2020 по 22.01.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з п. 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З пункту 6.1 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку станом на 22.01.2021, суд, дійшов висновку про правильність обрахунку пені у розмірі 4 974,09 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 013,31 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.8 Договору оренди визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач допускав прострочення сплати орендних платежів більш ніж три місяці, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у відповідності до п. 3.8 Договору, є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, про правомірність вимог про стягнення штрафу у розмірі 3 031,31 грн.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов`язання за договором оренди, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №910/7398/18, від 27.09.2019 у справі 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

У постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку станом на 22.01.2021, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" інфляційних втрат у розмірі 4 427,03 грн.

В свою чергу, посилаючись на своє скрутне фінансове становище, зумовлене зупиненням господарської діяльності із запровадженням карантину в Україні, просило суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та штрафу.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що вказаними нормами передбачено право суду на зменшення неустойки (штрафу, пені), в той час як стягнення інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями (неустойкою), а є мірою відповідальності боржника зазначав Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру інфляційних втрат у розмірі 4 427,03 грн.

Натомість, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Передбачене статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення пені може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд враховує:

- прострочення з внесення орендної плати мало місце з березня 2020 року, тобто вже під час збільшення в Україні кількості захворювань на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та запровадження карантину на всій території України;

- процесуальну поведінку відповідача, який не заперечував наявність у нього заборгованості перед позивачем за Договором та не намагався ухилятись від виконання своїх зобов`язань шляхом зловживання своїми процесуальними правами;

- позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за Договором, в той час як прострочення грошових зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Амітон" компенсується за рахунок стягнення та інфляційних втрат;

- відповідач є національним виробником електронних компонентів, а позов у даній справі фактично подано державним органом, в той час як держава має сприяти своїм національним виробникам.

З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Однак, враховуючи, що запровадження по всій території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, впливає як діяльність відповідача так і на діяльність позивача, то суд вважає, що справедливо буде зменшити заявлену до стягнення неустойку (штраф та пеню) на 90%, що відповідає принципам рівності та справедливості.

За таких обставин позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 100 443,51 грн., пеня у розмірі 497,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 427,03 грн. та штраф у розмірі 301,33 грн.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни введено низку заборон, які, зокрема, поширюються на боржника.

Режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2 (надзвичайною подією), неможливість здійснення господарської діяльності, що свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "Амітон".

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Враховуючи зазначене, а також з урахуванням обставин, які стали підставою для зменшення розміру пені та штрафу, суд приходить до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду.

За приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, враховуючи дату ухвалення рішення суду - 04.02.2021 та положення ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, у суду наявні правові підстави розстрочити зазначене рішення на 12 місяців, а саме - до 04.02.2022.

Розстрочка виконання даного рішення на 12 місяців не буде перешкодою у його виконанні, а також не сприятиме погіршенню фінансового становища боржника, яке могло призвести до його банкрутства.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення на 1 рік з встановленням щомісячного платежу у розмірі 8 880,38 грн., а останній платіж у розмірі - 8 880,42 грн.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову в частині основного боргу відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішив повернути позивачу з Держаного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову про стягнення коштів.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 79, 86, 129, 232, 239, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амітон" (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8-А; ідентифікаційний код 16304848) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у розмірі 100 443 (сто тисяч чотириста сорок три) грн. 51 коп., пеню у розмірі 497 (чотириста дев`яносто сім) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 427 (чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн. 03 коп., штраф у розмірі 301 (триста одна) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 895 (вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 32 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання даного рішення суду згідно наступного графіку:

- до 04.03.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.04.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.05.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.06.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.07.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.08.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.09.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.10.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.11.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.12.2021 - 8 880,38 грн.;

- до 04.01.2022 - 8 880,38 грн.;

- до 04.02.2022 - 8 880,42 грн.

5. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) з Державного бюджету України 810 (вісімсот десять) грн. 93 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №651 від 28.10.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 16.02.2020.

Суддя Р.В. Бойко