Рішення

від 10.02.2021 по справі 922/2515/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2515/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Колос", с. Курилівка, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ФО ОСОБА_1 , с. Курилівка; 2. ФО ОСОБА_2 , смт. Куп`янськ - Вузловий. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків про визнання права постійного користування ділянкою за участю представників:

позивача - Лежнін В.І., адвокат;

відповідача - Крайник К.О., за довіреністю;

третіх осіб - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Колос", с. Курилівка, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, в якому просить суд визнати за Фермерським господарством "Колос" право постійного користування земельною ділянкою, площею 31 га, кадастровий номер: 6323785500:10:000:0213, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, розташованої на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_3 , відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серія ХР-19-00-000837, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 01.08.1997. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2020 відкрито провадження у справі № 922/2515/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.09.2020 о 12:30 год.

22.09.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 21980), в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що як слідує зі змісту державного акту ХР-19-00-000837 від 01.08.1997, яким посвідчувалося право постійного користування ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, остання надавалася ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства. Таким чином, на думку відповідача, зважаючи на те, що державну реєстрацію створення Фермерського господарства Колос було здійснено 24.10.1997, земельна ділянка ОСОБА_3 надавалася для розширення іншого селянського (фермерського) господарство, яке вже існувало, станом на час видачі державного акту ХР-19-00-000837 від 01.08.1997. За твердженням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до розпорядження Куп`янської райдержадміністрації №324 від 15.07.1997 Про розширення фермерського господарства , було розглянуто клопотання голови фермерського господарства ОСОБА_3 , та останній було передано в постійне користування для розширення фермерського господарства земельну ділянку площею 31 га на території Петропавлівської сільської ради. А, отже, зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що земельна ділянка площею 31 га на території Петропавлівської сільської ради надавалася ОСОБА_3 для створення саме ФГ Колос та використання такої земельної ділянки в подальшій діяльності зазначеного товариства.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2020 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичну особу ОСОБА_1 , с. Курилівка; Фізичну особу ОСОБА_2 , смт. Куп`янськ - Вузловий.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2020 провадження у справі 922/2515/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 628/3284/19, яка розглядається Харківським апеляційним судом.

24.11.2020 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив на позов (вх. № 27468), в якій підтримав заявлені позовні вимоги.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , через канцелярію суду, надала письмові пояснення (вх. № 27601), в яких вказала, що з моменту створення ФГ Колос (1997 рік) земельна ділянка площею 31 га, кадастровий номер: 6323785500:10:000:0213, розташована на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, яка була надана відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-19-00-000837 від 01.08.1997 використовувалася (оброблювалася) у господарській діяльності ФГ Колос для ведення фермерського господарства.

Також третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , через канцелярію суду, надала письмові пояснення (вх. № 27600), в яких вказала, що з моменту створення ФГ Колос (1997 рік) земельна ділянка площею 31 га, кадастровий номер: 6323785500:10:000:0213, розташована на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, яка була надана відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-19-00-000837 від 01.08.1997 використовувалася (оброблювалася) у господарській діяльності ФГ Колос для ведення фермерського господарства.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2020 провадження у справі № 922/2515/20 поновлено. Призначено підготовче засідання на 16.12.2020 о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 21 січня 2021 року. Відкладено підготовче засідання на 20.01.2021 о 12:15 год.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2515/20 до судового розгляду по суті на 21.01.2021 об 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 21.01.2021 у судовому засіданні, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 10.02.2021 о 12:15 год.

У судовому засіданні 10.02.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2021 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позові.

Треті особи у судове засідання не з`явились, матеріали справи містять клопотання третіх осіб про розгляд даного спору за їх відсутності. Окрім цього, в наданих до господарського суду письмових поясненнях, треті особи підтримали заявлені позовні вимоги (вх. №№ 27601, 27600).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.02.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

На підставі розпорядження Куп`янської райдержадміністрації № 114 від 19.03.1997 громадянці ОСОБА_3 надано у постійне користування для організації селянського фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 19 га землі, у тому числі ріллі - 19 га з земель запасу Курилівської сільської ради.

На підставі розпорядження Куп`янської райдержадміністрації № 324 від 15.07.1997, враховуючи згоду виконкому Петропавлівської сільської ради, громадянці ОСОБА_3 надано у постійне користування для розширення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 31 га землі, у тому числі ріллі - 31 га з земель запасу Петропавлівської сільської ради.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ХР-19-00-000837, дата реєстрації в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 01.08.1997, ОСОБА_3 надано у постійне користування 31 га землі (кадастровий номер земельної ділянки: 6323785500:10:000:0213) на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

24 жовтня 1997 року було проведено державну реєстрацію створення Фермерського господарства Колос (ідентифікаційний код 25178704).

Згідно до п. 1 статуту ФГ Колос (затвердженого головою ФГ Колос

ОСОБА_3 29.09.1997), ФГ Колос є формою підприємництва громадянки України ОСОБА_3 , яка виявила бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію.

Вже після проведення державної реєстрації ФГ Колос , на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ХР-19-00-000833 ОСОБА_3 надано у постійне користування 19 га землі (кадастровий номер земельної ділянки: 6323782000:01:000:0209) на території Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого Куп`янською райдержадміністрацією Ради народних депутатів Куп`янського району Харківської області 12.08.1999 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 295 № 1999.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 17 листопада 2015 року виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2020 року у справі № 628/3284/19 з урахуванням постанови Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування по 1/2 частині земельної ділянки, площею 19 га з кадастровим номером 6323782000:01:000:0209, яка знаходиться на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області

При цьому, постановою Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 628/3284/19, рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2020 року у справі № 628/3284/19 змінено, а саме скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині права постійного користування земельної ділянки площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району, Харківської області, у цій частині відмовлено.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2020 № НВ-6313536172020 та від 04.01.2021 № НВ-6314474012021 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 6323785500:10:000:0213 - для ведення фермерського господарства, право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване за ОСОБА_3 , документ, що посвідчує право - Державний акт від 01.08.1997 р. ХР-19-00-000837.

Як вказує позивач, згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 218783985 від 03.08.2020 р. відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в Державному реєстрі іпотек - відсутні.

Також відповідно до доповідної записки начальника юридичного управління ГУ Держгеокадастру у Харківській області В. Даугуль № 8868/34-19-0.14 від 10.10.2019, виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_3 - 17 листопада 2015 року та вказано, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю такою особи. А також щодо необхідності вжити заходів щодо непоодиноких випадків неправомірного використання фермерськими господарствами земельних ділянок на території Харківської області після смерті громадян, яким надавалися такі ділянки для ведення фермерського господарства.

Відсутність інформації про право постійного користування у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та невизнання ГУ Держгеокадастру у Харківській області факту належності ФГ Колос права постійного користування спірною земельною ділянкою і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 51 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ Колос ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ Колос ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ Колос ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Ч. 3 ст. 3 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ Колос ) встановлює, що повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно до п. 41 постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18:

41. З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що на момент видачі громадянці ОСОБА_3 державного акту на право постійного користування землею 31 га (кадастровий номер земельної ділянки: 6323785500:10:000:0213) від 01.08.1997 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

П. 43 постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 встановлює:

43. Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ Берізка , було передбачено одержання земельної ділянки, як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Надана громадянці ОСОБА_3 у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка 31 га (кадастровий номер земельної ділянки: 6323785500:10:000:0213) використовувалась виключно для здійснення підприємницької діяльності ФГ Колос , а не для задоволення особистих потреб громадянина.

Вказане підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи та податковими деклараціями платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ Колос за 2014 - 2020 роки. У додатках № 1 Відомості про наявність земельних ділянок до податкових декларацій відображено, що у користуванні ФГ Колос перебуває спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213 площею 31 га на підставі розпорядження Куп`янської райдержадміністрації № 324 від 15.07.1997 року та державного акту ХР-19-00-000837.

Відповідно до правової позиції ВП ВС, викладеної у п. 21 постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, п. 51 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18:

21. Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Оскільки ОСОБА_3 отримала у постійне користування спірну земельну ділянку розміром 31 га, як голова фермерського господарства, використання зазначеної земельної ділянки здійснювалося тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, то після державної реєстрації ФГ Колос - 24 жовтня 1997 року, постійним користувачем зазначеної ділянки стало ФГ Колос .

П. 22 постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц встановлює:

22. Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство .

Згідно до п. 61 постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18:

61. Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим та доведеним, що ФГ Колос з 24 жовтня 1997 року (дати державної реєстрації) стало постійним користувачем земельної ділянки площею 31 га землі (кадастровий номер земельної ділянки: 6323785500:10:000:0213) на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та набуло, як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо її використання.

Про це також свідчить лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 19-20-6-6997/0/19-16 від 10.03.2016, яким відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України та керуючись вимогами зазначеного вище закону, ГУ Держгеокадастру у Харківській області надає згоду на відновлення меж зазначеної ділянки її користувачу - Фермерському господарству Колос . Тобто, відповідач був повністю освідомлений про статус земельної ділянки, її призначення для здійснення господарської діяльності ФГ Колос .

Також згідно до постанови Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 628/3284/19 (абз. 1,2 стор. 14 постанови): право постійного користування земельною ділянкою площею 31,0 га, яке надано для створення фермерського господарства і яке створено, не є об`єктом спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки входить до майна фермерського господарства. Тому, висновок суду щодо того, що право постійного користування земельною ділянкою площею 31,0 га є об`єктом спадкування, є помилковим, оскільки мета, для якої надавалося це право, реалізована .

Вказана постанова набрала законної сили 09 листопада 2020 року, сторонами спору у справі № 628/3284/19 були: фізична особа ОСОБА_1 (позивач), фізична особа ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ФГ Колос (відповідач) та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач).

Ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлює, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання відповідача, що спірна земельна ділянка площею 31 га надавалася для розширення іншого, раніше створеного, селянського (фермерського) господарства (СФГ), не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Відповідач не зазначає найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний номер іншого фермерського господарства. Згідно ж до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Натомість, згідно до листа Куп`янської райдержадміністрації від 02.10.2020 № 01-30/4003: 24 жовтня 1997 року районною державною адміністрацією було здійснено державну реєстрацію створеного Фермерського господарства "Колос" (ідентифікаційний код юридичної особи 25178704). Єдиним засновником даного Фермерського господарства до 17 листопада 2015 року була ОСОБА_3 .

Згідно пункту 1 Статуту Фермерського господарства "Колос", зареєстрованого Куп`янською районною державною адміністрацією 03 жовтня 1997 року за реєстраційним номером 123, Фермерське господарство "Колос" - є формою підприємництва громадянки України ОСОБА_3 , яка виявила бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію.

Крім зазначеного, у районної державної адміністрації відсутня інформація щодо створення, набуття членства в інших фермерських (селянських) господарствах чи перебування на посаді голови інших фермерських (селянських) господарств у період до 17.11.2015 ОСОБА_3 .

Також, згідно до постанови Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 628/3284/19 (абз. 1 стор. 14 постанови): ОСОБА_3 було створено тільки одне Фермерське господарство Колос - 24 жовтня 1997 року .

Суд оцінює критично та відхиляє доводи відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про те, що чинне на момент вирішення спору законодавство повністю виключає можливість перебування, а відповідно і набуття фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою.

Суд звертає увагу, що право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Ст. 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства;

4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;

5) нераціонального використання земельної ділянки;

6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

7) використання землі не за цільовим призначенням;

8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб;

9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними. Земельна ділянка може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як фермерське господарство.

Згідно до п. 59 постанови ВП ВС від 23.06.2020 р. у справі № 179/1043/16-ц:

59. Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки .

Також згідно до п. 69 постанови Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18:

69. Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Тобто, у земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника ФГ відсутня. А тому у разі смерті громадянина - засновника ФГ Колос - ОСОБА_3 відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за ФГ Колос до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Наразі діяльність ФГ Колос не припинена.

Право постійного користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист (п. 92 постанови ВП ВС від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18).

Згідно з ч. 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка кореспондується зі ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у рішенні Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що одноосібний власник може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за ст. 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти нього.

Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Згідно з п.п. 13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.

На підставі наведеного, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Зазначений припис кореспондується зі статтю 122 ЗК України.

Тому саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є розпорядником спірної земельної ділянки.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2020 р. № НВ-6313536172020 та від 04.01.2021 р. № НВ-6314474012021, інформація про користувача земельної ділянки з кадастровим номером: 6323785500:10:000:0213 зазначена саме померла ОСОБА_3 .

Згідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 218783985 від 03.08.2020 р. відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в Державному реєстрі іпотек - відсутні.

Також відповідно до доповідної записки начальника юридичного управління ГУ Держгеокадастру у Харківській області В. Даугуль № 8868/34-19-0.14 від 10.10.2019 року, виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_3 - 17 листопада 2015 р. Та вказано, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю такою особи. А також щодо необхідності вжити заходів щодо непоодиноких випадків неправомірного використання фермерськими господарствами земельних ділянок на території Харківської області після смерті громадян, яким надавалися такі ділянки для ведення фермерського господарства.

Також наказом Головного управління № 9886-СГ від 11.10.2019 Про впорядкування земельно-облікових відомостей , у зв`язку із припиненням зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 31,0000 га, вирішено вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії ХР-19-00-000837

Видання відповідачем наказу Головного управління № 9886-СГ від 11.10.2019 Про впорядкування земельно-облікових відомостей , відсутність інформації про право постійного користування у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та невизнання ГУ Держгеокадастру у Харківській області факту належності ФГ Колос права постійного користування спірною земельною ділянкою є фактично "позбавленням" його права володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу та становить втручання в зазначене право.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Згідно приписів ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За таких умов, позов ФГ Колос , про визнання права ФГ Колос на постійне користування земельною ділянкою площею 31 га, кадастровий номер: 6323785500:10:000:0213, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, розташованої на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_3 , відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-19-00-000837, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 01.08.1997, до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, визнається судом законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 50, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством "Колос" (63730, Харківська обл., Куп`янський район, село Курилівка, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 25178704) право постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, кадастровий номер: 6323785500:10:000:0213, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, розташованої на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-19-00-000837, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 01.08.1997.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8,9, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Фермерського господарства "Колос" (63730, Харківська обл., Куп`янський район, с. Курилівка, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 25178704) 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Фермерське господарство "Колос" (63730, Харківська обл., Куп`янський район, с. Курилівка, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 25178704);

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8,9, код ЄДРПОУ 39792822);

Третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 17.02.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2515/20