Рішення

від 17.02.2021 по справі 922/4106/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4106/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" про стягнення 22259,95 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" звернулось до господарського суду Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" про стягнення 15177,24 грн. пені за договором поставки № 20/05/78 від 05.05.2020 року та штрафу у розмірі 7082,71 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.01.2021 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 1627).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.02.2021 року представник позивача надав відповідь на відзив (вх. № 3063).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 30.12.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі від 22.12.2020 року з відміткою пошти "адресат відсутній", яка була направлена 22.12.2020 року, на адресу відповідача, зазначену у Витягу з ЄДРПОУ, який наявний в матеріалах справи.

Проте, як вже було зазначено вище, відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позов, що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд даної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

13.05.2020р. Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Пак+" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 20/05/78, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію, визначену п. 1.1 договору.

Умовами п. 3.1 Договору визначено, що загальна сума договору складає 212000,00 грн., в т.ч. ПДВ 35325,00 грн.

Згідно п. 3.2 Договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору Оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії товару.

Згідно п. 5.1 Договору поставка продукції за цим Договором здійснюється до 18.12.2020р. партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строк її поставки.

Умовами п. 5.2 визначено, що заявка може бути направлена Постачальнику наступними способами (усіма разом або декількома із зазначених, або одним з них - за вибором Покупця): поштою рекомендованим листом або листом з повідомленням про вручення за зазначеною у договорі адресою; електронною поштою за вказаною в договорі адресою; факсом за вказаним в договорі номером.

В п. 5.5 вказано, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1 цього договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці Покупця.

У разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в п.1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 18.12.2020 ( п. 5.6 Договору).

Відповідно до п. 5.5 договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.п. 1.1 цього договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці покупця.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1, 5.5, 5.6 цього договору, та/або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів. Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для Покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2020 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки, п. 2 якої викладено пункт 3.1 договору поставки в наступній редакції: "3.1. Загальна сума договору 210864,00 грн. (двісті десять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 00 копійок), в т.ч. ПДВ 35144,00 грн. (тридцять п`ять тисяч сто сорок чотири гривні 00 копійок).".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, відповідачем було поставлено позивачу продукцію на загальну суму 109682,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 750 від 25.06.2020 року та прибутковим ордером № ПН-000341 від 26.06.2020 року (а.с. 25-26).

Крім того, 20.07.2020 року позивачем було направлено відповідачу заявку за вих. № 4024/14 (а.с. 27) на поставку продукції до 03.08.2020 року, а саме плівки ПВТ, рукав 1500*100 мкм - 3300 пог.м.; плівки ПВТ, рукав 1500*150 мкм - 5865 пог.м.

В свою чергу, відповідач 22.07.2020 року направив на адресу позивача лист (а.с. 28), в якому зазначив про неможливість поставки продукції, у зв`язку з переїздом виробництва та можливістю запуску виробництва на початку вересня 2020 року, отже виготовлення та поставка плівки позивачу планується в першій половині вересня (05.09.2020-11.09.2020 року).

20.11.2020 року позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату штрафних санкцій, у зв`язку з не поставкою продукції у визначені в заявці строки.

01.12.2020 року відповідачем було направлено позивачу відповідь на претензію, в якій відповідач вказує на те, що оскільки позивач не виконав обов`язку щодо оплати поставленої продукції, відповідач в порядку ч. 2 ст. 613 ЦК України притримав товар до виконання позивачем зобов`язань щодо оплати.

Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено поставку продукції у строки, визначені в заявці та не сплачено штрафні санкції на виконання претензії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення пені та штрафу, визначеного п. 7.4 договору.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскільки позивач не виконав обов`язку щодо оплати поставленої продукції, відповідач в порядку ч. 2 ст. 613 ЦК України притримав товар до виконання позивачем зобов`язань щодо оплати, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вже було зазначено вище, позивачем було направлено 20.07.2020 року на адресу відповідача заявку на поставку продукції у строк до 03.08.2020 року.

В той час, як відповідачем обов`язок щодо поставки продукції виконаний не був.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що останнім було здійснено притримання товару, у зв`язку з не здійсненням позивачем оплати за поставлений раніше товар.

Щодо вищезазначених заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 595 ЦК України, кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про притримання відповідачем товару.

Крім того, умовами договору поставки визначено, що не підлягають застосуванню забезпечення виконання зобов`язань у вигляді притримання щодо зобов`язань за вказаним договором, а також щодо інших вимог постачальника (п. 11.7 договору).

Щодо посилань відповідача на п. 4 ст. 612 ЦК України, як на підставу притиримання товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Проте в даному випадку, відповідачем не надано будь-яких пояснень та доказів яким чином прострочення позивачем оплати впливає на поставку продукції відповідачем.

Таким чином, посилання відповідача на притримання поставки продукції, у зв`язку з простроченням позивачем оплати є безпідставним.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1, 5.5, 5.6 цього договору, та/або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів. Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для Покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

В даному випадку позивач по справі є державним підприємством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було поставлено продукцію на суму 101181,60 грн. (плівка ПВТ, рукав 1500*100 мкм - 3300 пог.м. (3300*9,2+ПДВ=36432,00 грн.); плівка ПВТ, рукав 1500*150 мкм - 5865 пог.м. (5865*9,2+ПДВ=64749,60 грн.).

Відповідно до поданої позивачем заявки, поставка продукції мала бути здійснена до 03.08.2020 року.

Також суд зауважує, що як вже було зазначено вище, п. 5.5 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.п. 1.1 цього договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці покупця.

Як вже було зазначено вище, позивачем 20.07.2020 року було направлено відповідачу заявку на поставку продукції у строк до 03.08.2020 року.

В свою чергу відповідач листом від 22.07.2020 року зазначив про можливість поставки продукції в інші строки, а саме в першій половині вересні (05.09.2020-11.09.2020 року).

Проте умовами договору було визначено, що за пропозицією постачальника строк поставки, визначений відповідно до п. 5.1 договору, може бути змінений за згодою покупця, шляхом направлення постачальнику заявки з новим строком поставки способами (способом), зазначеним в п. 5.2 договору (п. 5.3 договору).

Тобто з аналізу вищезазначеного пункту договору вбачається, що зміна строків поставки продукції можлива лише за згодою позивача.

В той час, як в матеріалах справи відсутні докази погодження позивачем іншого строку поставки продукції, ніж зазначено у заявці від 20.07.2020 року.

Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено поставку продукції у строки, визначені у заявці та в порядку, визначеному п. 5.3 договору не погоджено із позивачем іншого строку поставки продукції, строк прострочення складає з 03.08.2020 року по 20.12.2020 року.

За вказаний період позивачем було нараховано пеню у розмірі 15177,24 грн.

Проте, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останнім зазначено, що кількість днів прострочення складає 150 днів.

В той час, як кількість днів прострочення з 03.08.2020 року по 20.12.2020 року складає 140 днів.

Здійснивши перерахунок суми пені з урахуванням умов договору та вимог діючого законодавства, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає до стягненню з відповідача складає 14 165,42 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 1011,82 грн. суд відмовляє в їх стягненні, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Також позивачем було нараховано до сплати відповідачем штраф у розмірі 7%, який складає 7082,71 грн. за порушення строків поставки продукції понад 30 днів.

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам договору та діючому законодавству та задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі в сумі 7082,71 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача підлягає до стягнення 2006,45 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, 231 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, буд. 1, кв. 79, код ЄДРПОУ 39186050) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча комапанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306, код ЄДРПОУ 26444970) 14 165,42 грн. пені, 7082,71 грн. штрафу та 2006,45 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча комапанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (код ЄДРПОУ 26444970);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" ( код ЄДРПОУ 39186050);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "17" лютого 2021 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/4106/20