Рішення

від 11.02.2021 по справі 923/1107/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року Справа № 923/1107/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІГА ТРАНС", м. Нова Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 43294407,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані", м. Херсон, код ЄДРПОУ 35120127,

про стягнення 62000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи.

03 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІГА ТРАНС" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" заборгованості у розмірі 62000,00 грн.. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 9882,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про перевезення вантажів №1/01-20 від 10.01.2020, в частині здіснення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.11.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 09 листопада 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1107/20 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені судом строки надати до суду: відповідачу відзив на позовну заяву та належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів, позивачу відповідь на відзив.

25 листопада 2020 року до суду від позивача у справі з супровідним листом надійшли копії платіжних доручень, які підтверджують часткову сплати відповідачем суми заборгованості. Дані матеріали суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, у судовому засіданні 01.12.2020 оголошено перерву до 29.12.2020.

02 грудня 2020 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначає, що додані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні за якими позивачем нараховано заборгованість складені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільними транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363. Також вказує, що у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутні обов`язкові реквізити. Відповідач також вказує, що позивачем до позовної заяви додано незасвідчені належним чином копії доказів. З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позову. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

28 грудня 2020 року до суду від відповідача у справі надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача.

29 грудня 2020 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, як докази на заперечення на позовну заяву. Вказане клопотання судом розцінено, як відповідь на відзив відповідача. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 29 грудня 2020 року суд залишив без руху позовну заяву у справі № 923/1107/20 та встановив позивачу строк для усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків.

11 січня 2021 року до суду від ТОВ "ЄВРОЛІГА ТРАНС" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.

Одночасно позивачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи для належного засвідчення копій та супровідним листом додано на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2020 належним чином засвідчені копії документів доданих до позовної заяви.

Ухвалою суду від 12 січня 2021 року продовжено розгляд справи № 923/1107/20 за правилами спрощеного позовного провадження, продовжено строк розгляду справи № 923/1107/20 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначено судове засідання для продовження розгляду справи на 11 лютого 2021 року о 10:00 год.

10 лютого 2021 року через відділ документального забезпечення роботи Господарського суду Херсонської області від відповідача у справі надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків у встановлений судом строк, з посиланням на ч.13 ст. 176 ГПК України.

Оскільки від сторін у справі надійшли заяви про розгляд справи без участі представників сторін, з урахуванням зазначеного суд здійснює подальший розгляд справи без участі представників сторін, за наявними у справі документами.

Розглянувши заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування підстав звернення з заявою про залишення позовної заяви без розгляду відповідач посилається на неналежне засвідчення позивачем документів доданих до позовної заяви та порушення строків надання доказів.

Разом з тим суд звертає увагу відповідача, що ухвалою суду 29.12.2020 судом залишено позовну заяву позивача без руху та надано останньому час для усунення виявлених недоліків, в строк не більше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, в порядку п.11 ст.176 ГПК України.

Так, на виконання вимог ухвали від 29.12.2020 представник позивача 11 січня 2020 року ознайомився з матеріалами справи, усунув виявлені судом недоліки позовної заяви та додатково з супровідним листом від 11.01.2020 надав для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів доданих при звернені з позовною заявою.

Згідно із частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 ч. 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.4 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту ) що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючі положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист .

З урахуванням зазначеного, оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку, що заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - не підлягає задоволенню.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 10 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроліга Транс" (надалі - перевізник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (надалі - замовник або відповідач) був укладений договір про перевезення вантажу № 1/01-20 (надалі - Договір), за умовами якого перевізник бере на себе зобов`язання доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), замовник в свою чергу зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.8.2. Договору, він вступає в силу з моменту підписання і діє до "31" грудня 2021 року. Якщо жодна із Сторін за три місяці до закінчення строку дії Договору не попередить іншу Сторону про розірвання договору, то даний Договір зберігає свою силу для Сторін кожного разу ще на один рік.

Доказів про відмову від договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку, сторонами суду не надано.

За умовами пункту 1.2. Договору, найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами в замовлені на перевезення.

Сторонами договору визначено, що ціна на послуги з перевезення вантажу узгоджуються сторонами в «Замовленні па перевезення» і вказуються у рахунках-фактурах Перевізника (п. 3.1. Договору).

Умовами договору визначено наступний порядок проведення розрахунків. Відповідно до пункт 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом чотирнадцяти банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в «Замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Відповідно до умов п. 6 укладених між сторонами Замовлень на перевезення до Договору, сторонами узгоджено, що замовник здійснює оплату послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку на протязі 14 банківських днів з моменту доставки вантажу в місце призначення, надання належних чином оформлених документів, що підтверджують доставку вантажу вантажоодержувачеві, та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Так, за твердженням ТОВ "Євроліга Транс", на виконання умов Договору та Замовлень на перевезення, позивачем було надану відповідачу транспортні послуги на загальну суму 102000,00 грн., товар і надані послуги прийнято відповідачем без претензій і зауважень.

Позивач у поясненнях до позовної заяви (а.с. 103-106) зазначає, що відповідачем були частково (40000,00 грн.) оплачені надані послуги, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 62000,00 грн.

Позивачем обґрунтовуються твердження щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за договором, копіями наступних документів: договором про перевезення вантажу №1/01-20 від 10.01.2020, замовленнями на перевезення, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, квитанцією про реєстрацію податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, актом звірки розрахунків за період 2020 рік, зворотно сальдовою відомістю за 2020 рік.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за надані послуги повністю не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, шляхом стягнення з відповідача 62000,00 грн. заборгованості.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу та наявністю заборгованості останнього у розмірі 62000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроліга Транс" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений 10.01.2020 між сторонами договір про перевезення вантажів № 1/01-20 за своїм змістом та правовою природою є договором про перевезення вантажу.

За змістом ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору та згідно Замовлень на перевезення, а саме: №1 від 14.01.2020, №2 від 15.01.2020, №3, від 17.01.2020, №4 від 17.01.2020, №5 від 17.01.2020, №6 від 21.01.2020, №7 від 22.01.2020, №8 від 23.01.2020, №9 від 23.01.2020, №10 від 24.01.2020, надав відповідачу послуги, пов`язані із перевезенням вантажів на загальну суму 102000,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття послуг, які підписані обома сторонами без претензій і зауважень (а.с. 14-27, 110-118).

Крім того, на підтвердження факту надання послуг відповідачу з перевезення вантажу, позивачем надано товарно-транспорні накладні (а.с. 28-35, 112, 113, 119).

Позивач стверджує, що відповідач частково здійснив розрахувався з надані послуги, лише у розмірі 40000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжним дорученням №51 від 07.02.2020 про сплату відповідачем 30000,00 грн. та платіжним дорученням №129 від 12.03.2020 про сплату відповідачем 10000,00 грн..

Таким чином з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги, залишок наявної заборгованості становить - 62000,00грн.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у пунктах 6 Замовлень на перевезення встановлено, що замовник здійснює оплату послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку на протязі 14 банківських днів з моменту доставки вантажу в місце призначення, надання належних чином оформлених документів, що підтверджують доставку вантажу вантажоодержувачеві, та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Отже, з урахуванням умов п.4.1. Договору, п. 6 Замовлень на перевезення та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснювати плату за надані послуги в строк на протязі 14 банківських днів з моменту доставки вантажу в місце призначення, надання належних чином оформлених документів, що підтверджують доставку вантажу вантажоодержувачеві, та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Проте, в порушення умов Договору та Закону відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань.

Судом також враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву фактично і не заперечує проти наданих позивачем послуг з перевезення у розмірі 102000,00 грн., наявної простроченої заборгованості у розмірі 62000,00 грн., а також і не заперечує, що позивачем не було виконано умов п. 6 Замовлень.

Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо надання позивачем послуг з перевезення у розмірі 102000,00 грн., наявної простроченої заборгованості у розмірі 62000,00 грн. та виконання позивачем умов п. 6 Замовлень на перевезення .

Також наявні в матеріалах справи Акти здачі-прийняття робіт надання послуг підписані сторонами без претензій і зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем умов Договору в частині надання послуг та прийняття і погодження їх відповідачем.

Отже, дослідивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором у розмірі 62000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 62000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо наявності у наданих позивачем товарно-транспортних накладних невідповідностей вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а також наявності неточностей у складанні актів надання послуг, суд зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.2 Положення №88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України від 5 квітня 2001 року №2344-III Про автомобільний транспорт документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568; далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.

Додані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні містять інформацію щодо назви документу, дату, найменування перевізника, авто перевізника, прізвище, ім`я, по батькові водія, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункту навантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача та водія.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п.6 Замовлень на перевезення, наявність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не ставиться у залежність до обов`язку замовника вчасно здійснити оплату за надані перевізником послуги.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9882 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2020 року між адвокатом Гончаровою Н.Я. (надалі - адвокат) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроліга Транс" (надалі - клієнт) був укладений договір про надання правових послуг адвоката, відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу на умовах передбачених цим договором, а саме здійснювати представництво його інтересів в державних установах позовна заява до Господарського суду Херсонської області ТОВ "Таврія Проект Інжиніринг Компані".

Згідно п. 2.2. договору про надання правової допомоги, адвокат надає правову допомогу в наступному: у підготовці проекту позовної заяви та доданих до неї копій документів, підготовці розрахунку ціни позову (підготовка до розгляду справи судом, збір доказів) та вчинення дій з подачі позовної заяви до Господарського суду Херсонської області.

Умова вказаного договору сторонами погоджено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на одну особу за 1 (одну) годину роботи адвоката ( п.1.2. Договору).

Сторонами договору погоджено, що остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання - приймання виконаних робіт.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано копію договору про надання правових послуг адвоката від 20.10.2020, попередній розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, Акт здавання-приймання виконаних робіт від 27.10.2020, квитанцію №14 від 27.10.2020 про сплату послуг адвоката у розмірі 9882,00 грн.

Таким чином, перевіривши надані позивачем докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 9882,00 грн. понесених витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Проект Інжиніринг Компані" (код ЄДРПОУ 35120127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІГА ТРАНС" (код ЄДРПОУ 43294407) суму боргу у розмірі 62000,00 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та суму судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 9882,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.02.2021.

Суддя С.В. Нікітенко