Рішення

від 15.02.2021 по справі 924/1342/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа № 924/1342/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький

до Громадської організації "Правозахист майбутнього" м. Хмельницький

про стягнення 6984,02грн заборгованості, 41,99грн 3% річних, 5119,05грн пені

Представники сторін:

позивач: Яковлев А.В. - представник згідно з довіреністю № 4 від 04.01.2021

відповідач: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення постановляється 15.02.2021, оскільки в судовому засіданні 21.01.2021 оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 16.12.2020 надійшла позовна заява Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до Громадської організації "Правозахист майбутнього" м.Хмельницький про стягнення 6984,02грн заборгованості, 41,99грн 3% річних, 5119,05грн пені. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02.01.2018 між сторонами було укладено договір про надання послуг з теплопостачання №5768/1803, за умовами якого позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення у приміщення площею 23,14 кв. м. по вул.Грушевського, 87, у м.Хмельницькому. Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Позивач вказує, що згідно з п. 7.2 договору відповідач повинен був здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Зазначає, що відповідачу щомісячно виставлялись рахунки на оплату за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів. Однак всупереч вимогам договору та нормам чинного законодавства відповідач здійснював оплати несвоєчасно та не у повному обсязі. Позивач вказує, що з 01.01.2018 по 01.10.2020 відповідачу нараховано за послуги з теплопостачання 9309,66 грн. За вказаний період відповідач сплатив 2415,65 грн. Таким чином, станом на 01.10.2020 за відповідачем рахується заборгованість за договором про надання послуг з теплопостачання №5768/1803 від 02.01.2018. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то позивач нарахував на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 41,99грн 3% річних та на підставі п. 11 договору 5119,05грн пені за період з 01.12.2019 по 01.03.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.12.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 29.12.2020, після усунення недоліків позовної заяви, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі 924/1342/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 11:30 год. 21 січня 2021 року.

В судовому засіданні 21.01.2021 суд оголосив перерву до 11:00 год. 15.02.2021, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2021 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надсилав на адресу відповідача ухвали від 29.12.2020 та 21.01.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, конверти з ухвалами суду повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - виконавець) та громадською організацією "Правозахист майбутнього" (далі - споживач) 02.01.2018 укладено договір про надання послуг з теплопостачання №5768/1803 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 3.2 договору споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення; приміщення, у яке постачається теплова енергія, знаходиться за адресою: 29000, м.Хмельницький, вул. Грушевського, б. 87; опалювальна площа займаного споживачем приміщення складає 23,14 м.кв.

Тариф на теплову енергію становить: з централізованого опалення - 1793,83грн за одну використану Гкал, вартість втрат в теплових мережах, що знаходяться на балансі споживача, - 1741,02грн за одну використану Гкал (п.п. 5.6, 5.10 договору).

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (п. 6 договору).

Згідно з п. 6.6 договору при відсутності приладів обліку або виході його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом, згідно з нормами споживання теплової енергії.

Тариф на постачання теплової енергії та порядок розрахунків, які вказані в договорі, вказані на день укладення договору і можуть змінюватись за рішенням компетентних державних органів. Виконавець повідомляє споживача письмово (шляхом направлення повідомлення чи в рахунку за послуги) або в засобах масової інформації про зміну тарифів та додаткового погодження із споживачем не потребує. В разі зміни тарифів споживач сплачує за надані послуги за новими тарифами з дня введення їх в дію (п. п. 6.7-6.9 договору).

Відповідно до п. 7 договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.1 договору). Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.7.2 договору).

За наявності заборгованості у споживача за цим договором виконавець зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди за цим договором (п. 7.4 договору).

Згідно з п. 11 договору за несвоєчасне внесення споживачем плати за спожиті послуги він сплачує виконавцю пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 14 договору передбачено, що cпоживач зобов`язаний, зокрема оплачувати послуги в установлений договором строк; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 28 договору він набуває чинності з 01.01.2018 та діє до 01.01.2019. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду за умов, передбачених п.29 договору.

Договір підписано сторонами та скріплено відтисками печаток сторін.

Додатком №1 до договору сторонами оформлено акт розмежування балансової належності (експлуатаційної відповідальності).

Матеріали справи містять розрахунок втрат теплової енергії через ізольовану поверхню трубопроводів за рахунок охолодження води в тепломережі вул. Грушевського, 87, згідно з яким загальний розмір втрат складає 0,4 Гкал/міс. в опалювальний період, в тому числі Громадська організація "Правозахист майбутнього" - 0,003 Гкал/міс.

Позивач надав у матеріали справи рахунки, виставлені відповідачу на підставі договору від 02.01.2018 №5768 за опалення, зокрема: №1803 від 23.02.2018 на суму 1718,97 грн, в тому числі за січень 2018 року - 846,16грн, за лютий 2018 року - 872,81грн, №1803 від 20.03.2018 за березень 2018 року на суму 696,67грн, №1803 від 10.04.2018 за квітень 2018 року на суму 350,07 грн, №1803 від 24.10.2018 за жовтень 2018 року на суму 50,17 грн, №1803 від 20.11.2018 за листопад 2018 року на суму 532,22 грн, №1803 від 20.12.2018 за грудень 2018 року на суму 1225,64грн, №1803 від 23.01.2019 за січень 2019 року на суму 565,13грн, №1803 від 20.02.2019 за лютий 2019 року на суму 646,15грн, №1803 від 25.03.2019 за березень 2019 року на суму 587,75грн, №1803 від 23.04.2019 за квітень 2019 року на суму 209,32 грн, №1803 від 28.11.2019 за листопад 2019 року на суму 472,89 грн, №1803 від 23.12.2019 за грудень 2019 року на суму 481,38 грн, №1803 від 27.01.2020 за січень 2020 року на суму 712,31 грн, №1803 від 26.02.2020 за лютий 2020 року на суму 464,22 грн, №1803 від 23.03.2020 за березень 2020 року на суму 332,11 грн, №1803 від 27.04.2020 за квітень 2020 року на суму 229,40 грн, №1803 від 30.10.2020 за жовтень 2020 року на суму 35,26 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості громадської організації "Правозахист майбутнього" за період з січня 2018 року по вересень 2020 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 9309,66грн, за послуги відповідач 11.01.2019 сплатив кошти в сумі 2415,64грн, що підтверджується довідкою позивача про оплату за надані послуги.

У матеріалах справи наявні постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1794 від 11.12.2018, №93 від 14.01.2020, №634 від 17.03.2020, якими визначені тарифи на теплову енергію.

Оскільки відповідач не здійснив повну оплату за спожиту теплову енергію, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6984,02грн заборгованості. Крім того, у зв`язку із порушенням договірних зобов`язань та керуючись п. 11 договору, ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 41,99грн 3% річних та 5119,05грн пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, регулюються Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами (ст. ст. 2, 3 Закону України "Про теплопостачання").

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Пунктами 4, 6 ст. 19 вищевказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 вищевказаного Закону).

Подібні за змістом положення були закріплені також в ст.ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV, який був чинним до 10.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2018 між сторонами був укладений договір про надання послуг з теплопостачання №5768/1803, за умовами якого позивач зобов`язався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.

У п. 7 договору сторони визначили, що розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.1 договору).

Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.7.2 договору).

За наявності заборгованості у споживача за цим договором виконавець зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди за цим договором (п. 7.4 договору).

Пунктом 14 договору передбачено, що cпоживач зобов`язаний, зокрема оплачувати послуги в установлений договором строк.

Суд встановив, що на підставі договору від 02.01.2018 №5768/1803 позивач надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, про що відповідачу виставлялись рахунки: №1803 від 23.02.2018, №1803 від 20.03.2018, №1803 від 10.04.2018, №1803 від 24.10.2018, №1803 від 20.11.2018, №1803 від 20.12.2018, №1803 від 23.01.2019, №1803 від 20.02.2019, №1803 від 25.03.2019, №1803 від 23.04.2019, №1803 від 28.11.2019, №1803 від 23.12.2019, №1803 від 27.01.2020, №1803 від 26.02.2020, №1803 від 23.03.2020, №1803 від 27.04.2020, №1803 від 30.10.2020.

Доказів на спростування вищевказаних обставин матеріали справи не містять.

Відповідач лише частково оплатив надані послуги з постачання теплової енергії на суму 2415,64грн.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості, що є предметом спору. Тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6984,02 грн заборгованості за послуги з теплопостачання є правомірною та обґрунтованою.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 11 договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення споживачем плати за спожиті послуги він сплачує виконавцю пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

На підставі вказаних положень договору, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5119,05 грн, з яких 463,93 грн нараховано за період з 01.12.2019 до 10.12.2019 на суму боргу 4639,34грн, 1587,43 грн за період з 11.12.2019 по 10.01.2020 на борг в розмірі 5120,75 грн, 1808,24 грн за період з 11.01.2020 по 10.02.2020 на борг - 5833,03 грн та 1259,45 грн за період з 11.02.2020 по 01.03.2020 на суму заборгованості в розмірі 6297,25 грн.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суд зазначає, що нарахування пені позивач здійснив без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені.

Так, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Зважаючи на вищевикладене, нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за надані послуги за квітень 2018 року - квітень 2019 року припинилось ще до 01.12.2019. Тому позивач необґрунтовано визначив суму заборгованості, на яку здійснено нарахування пені, з урахуванням загального розміру заборгованості, яка існувала станом на 01.12.2019.

Суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми пені з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та встановив, що правомірним буде нарахування пені в межах визначеного позивачем періоду в розмірі 7,66 грн, з яких: 1,56 грн за період з 11.12.2019 по 12.01.2020 на заборгованість за листопад 2019 року в розмірі 472,89 грн, 2,77 грн за період з 13.01.2020 по 10.02.2020 на заборгованість за листопад - грудень 2019 року в сумі 954,27 грн, 3,33грн за період з 11.02.2020 по 01.03.2020 на заборгованість за листопад 2019 - січень 2020 року в сумі 1666,58 грн.

У стягненні пені в сумі 5111,39 грн слід відмовити, в зв`язку з безпідставністю нарахування.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 41,99грн 3% річних за період з 01.12.2019 по 01.03.2020, зокрема: 3,81 грн за період з 01.12.2019 до 10.12.2019 на суму боргу 4639,34грн, 8,84 грн за період з 11.12.2019 по 31.12.2019 на борг в розмірі 5120,75 грн, 4,20 грн за період з 01.01.2020 по 10.01.2020 на борг - 5120,75 грн, 14,82 грн за період з 11.01.2020 по 10.02.2020 на борг - 5833,03 грн та 10,32 грн за період з 11.02.2020 по 01.03.2020 на суму заборгованості в розмірі 6297,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, встановив, що позивач при визначенні розміру заборгованості, на яку здійснено нарахування 3 % річних, не врахував положення п. 7.2 договору щодо строків оплати, зокрема, що остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зважаючи на вказане суд вважає, що правомірним буде стягнення 3% річних в сумі 37,80 грн, з яких:

- 3,42 грн за період з 01.12.2019 по 10.12.2019 на заборгованість за квітень 2018 року - жовтень 2019 року в сумі 4166,45 грн,

- 11,81 грн за період з 11.12.2019 по 10.01.2020 на заборгованість за квітень 2018 року - листопад 2019 року в сумі 4639,34 грн,

- 13,01 грн за період з 11.01.2020 по 10.02.2020 на заборгованість за квітень 2018 року - грудень 2019 року в сумі 5120,72 грн,

- 9,56 грн за період з 11.02.2020 по 01.03.2020 на заборгованість за квітень 2018 року - січень 2020 року в сумі 5833,03 грн.

У стягненні 4,19 грн 3 % річних належить відмовити, у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6984,02 грн заборгованості за послуги з теплопостачання, 37,80 грн 3% річних та 7,66 грн пені.

У стягненні 4,19 грн 3% річних та 5111,39грн пені належить відмовити.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв`язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73,74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький до Громадської організації "Правозахист майбутнього" м. Хмельницький про стягнення 6984,02грн заборгованості, 41,99грн 3% річних, 5119,05грн пені задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації "Правозахист майбутнього" (м. Хмельницький, провул.Подільський, буд. 4, кв. 20, код 38803809) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, буд. 5, код 03356571) 6984,02грн (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 02 коп.) заборгованості за послуги з теплопостачання, 37,80грн (тридцять сім гривень 80 коп.) 3% річних, 7,66грн (сім гривень 66 коп.) пені, 2102,00грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 4,19грн 3% річних та 5111,39грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.02.2021.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1 - до справи,

2- позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5),

3- відповідачу (29000, м. Хмельницький, провул. Подільський, буд.4 кв. 20).

Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.