Рішення

від 25.02.2019 по справі 160/9487/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Справа № 160/9487/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оріант до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Оріант (далі - ТОВ Оріант , відповідач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) від 11.09.2018р. №0024261415 та №0024271415.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Оріант", щодо дотримання вимог законодавства України з питань держаної митної справи по окремим митним деклараціям, за результатам якого складено акт №41893/04-36-14-15/40798348 від 01.08.2018 р. Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ч.1 ст. 279 Митного кодексу України та п.190.1. ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті мита на загальну суму 114'929грн. 77коп., а також по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 479'509грн. 01коп. Враховуючи вказані висновки акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.09.2018р., які оскаржені в адміністративному порядку до ДФС України. За наслідками розгляду скарги Державна фіскальна служба України рішенням від 30.11.2018 року №38868/6/99-99-11-03-03-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Позивач не згоден із висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, та, відповідно, вважає податкові повідомлення-рішення від 11.09.2018р. №0024261415 та №0024271415, що винесені відповідачем на підставі цього акту, протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою суду від 19.12.2018р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового, митного та іншого законодавства, що полягає у наступному. Перевірка, яка стала підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень була проведена у зв`язку з отриманням листа Київської міської митниці ДФС від 04.06.2018 №1885/7/26-70-19-01 та від 26.06.2018 №2151/7/26-70-19-01 з відповіддю митних органів Республіки Туреччина щодо митного оформлення ТОВ Оріант , яким не було підтверджено автентичність поданих митному органу документів щодо митного оформлення товарів будівельні матеріали за митними деклараціями від 11.04.2017 №UA100020/2017/302245, від 12.04.2017 №UA100020/2017/302262 та від 07.06.2017 №UA100020/2017/304379. За результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманої інформації (документів) від Республіки Туреччина, фактичних відомостей (документів) по вказаним митним оформленням, під час перевірки ТОВ Оріант через порушення ст.49, ч.1 та ч.2 ст.51, ч.2 ст.52 Митного кодексу України, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів (товари наведено у додатку 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною) після їх випуску визначено загальну митну вартість товарів як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість в розмірі 6'698'766грн. 64коп. В зв`язку із заниженням митної вартості товару, ТОВ Оріант порушено п.1 ч.1 ст.279, ст.295 Митного кодексу України 13 березня 2012 №4495-VI що призвело до заниження ввізного мита всього у розмірі 114'929грн. 78коп. В зв`язку із заниженням митної вартості товару та суми ввізного мита, як бази оподаткування податку на додану вартість, ТОВ Оріант порушено п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у розмірі 479'509грн. 01коп. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. У зв`язку із чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

13.02.2019р. представником позивача подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Оріант зареєстроване 01.09.2016 року. Основний вид економічної діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №3953-п від 16.07.2018 Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Оріант , відповідно до п.2 ч.2 ст. 351 Митного кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань держаної митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при ввезенні товарів за митними деклараціями від 11.04.2017 №UA100020/2017/302245, від 12.04.2017 №UA100020/2017/302262 та від 07.06.2017 №UA100020/2017/304379.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №41893/04-36-14-15/40798348 від 01.08.2018р. Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Оріант (код ЄДРПОУ 40798348) щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи по окремим митним деклараціям .

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ч.1 ст. 279 Митного кодексу України та п. 190.1. ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті мита на загальну суму 114'929грн. 78коп., а також по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 479'509грн. 01коп.

03.09.2018 року ТОВ Оріант подало заперечення на зазначений акт, за результатом розгляду якого листом №55134/10/04-36-14-15-23 від 07.09.2018р. податковий орган повідомив про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.09.2018р., які були оскаржені відповідачем в адміністративному порядку до ДФС України. За наслідками розгляду скарги Державна фіскальна служба України рішенням від 30.11.2018 року №38868/6/99-99-11-03-03-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (14.1.185.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Пунктом 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до п.п.36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п.191.1 ст.190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п.1 та п.4 ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 ст.51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України визначено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.4 та п.5 ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску та звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Пунктом 1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України передбачено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини.

Згідно п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Пунктом "а" та пунктом "б" ч.2 ст.7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) зазначено:

a) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

b) під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість" тобто ціна, фактично сплачена або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту.

Судом встановлено, що висновки акту перевірки №41893/04-36-14-15/40798348 від 01.08.2018 р. відповідачем обґрунтовані посиланням на заниження ТОВ Оріант митної вартості товару, який було ввезено підприємством на митну територію України у межах зовнішньоекономічного контракту №27022017/1 від 27.02.2017, укладеного між ТОВ Оріант (Покупець) та компанією IMMORIAL LIMITED (Гонконг - Продавець).

Згідно п.1 вказаного контракту, Продавець продав, а Покупець - придбав товари, кількість яких, а також асортимент, вартість, загальна вартість та умови поставки зазначені в інвойсах на кожну партію товару відповідно.

У межах вказаного контракту ТОВ Оріант здійснило, зокрема, поставки трьох партій товарів (будівельних матеріалів) на загальну суму 166'246,23 дол. США (еквівалент у гривні 4'416'151грн. 38коп.), що підтверджено митними деклараціями від 11.04.2017 №UA100020/2017/302245, від 12.04.2017 №UA100020/2017/302262 та від 07.06.2017 №UA100020/2017/304379.

Згідно додаткової угоди №255/12 від 18.04.2017 до контракту №27022017/1 від 27.02.2017 сторони погодили поставку товару за інвойсом №UX255/12-і від 28.03.2017 на суму 46'343,60 дол. США.

На виконання вказаної додаткової угоди компанією IMMORIAL LIMITED на адресу ТОВ Оріант було виставлено інвойс №UX255/12-і від 28.03.2017 на оплату товару (піна монтажна, силіконовий герметик, рідкі цвяхи, супер клей) на суму 46'343,60 дол. США. Загальною кількістю 58 244 місць.

Транспортування вказаної продукції контейнерами PONU 711102, WHLU 5281494 у зазначеній кількості підтверджено пакувальним листом №UX255/12-і від 28.03.2017, вантажними відомостями та CMR. Факт поставки зазначеного товару підтверджено митною декларацією №100020/2017/302245 від 12.04.2017 р.

Також, згідно додаткової угоди №255/11 від 18.04.2017 р. до контракту №27022017/1 від 27.02.2017р. сторони погодили поставку товару за інвойсом №UX255/11-і від 30.03.2017 р. на суму 25 777,03 дол. США.

На виконання вказаної додаткової угоди компанією ІМMORIAL LIMITED на адресу ТОВ Оріант виставлено інвойс №UX255/11-і від 30.03.2017р. на оплату товару (піна монтажна, силіконовий герметик, акрилова мастика, рідкі цвяхи, супер клей, рекламна продукція) на суму 25'777,03 дол. США. Загальною кількістю 33 148 місць.

Транспортування вказаної продукції контейнером INKU 2904077 у зазначеній кількості підтверджено пакувальним листом №UX255/11 від 30.03.2017p., вантажними відомостями та CMR. Факт поставки зазначеного товару за ціною 25'777,03 дол. США підтверджено митною декларацією №100020/2017/302262 від 12.04.2017р.

Згідно додаткової угоди №258/16 від 14.06.2017р. до контракту №27022017/1 від 27.02.2017р. сторони погодили поставку товару за інвойсом №UX258/16-19-і від 23.05.2017 р. на суму 94'125,6 дол. США.

На виконання вказаної додаткової угоди компанією IMMORIAL LIMITED на адресу ТОВ Оріант виставлено інвойс №UX258/16-19-і від 23.05.2017 р. на оплату товару (піна монтажна, силіконовий герметик, акрилова мастика, рідкі цвяхи) на суму 94'125,6 дол. США. Загальною кількістю 116 004 місць.

Транспортування вказаної продукції контейнерами TCKU 9148896, TGHU 8704744, APHU 6174979, GATU 8322804 у зазначеній кількості підтверджено пакувальним листом №UX258/I6 від 23.05.2017 p., вантажними відомостями та CMR. Крім того, факт поставки вищевказаного товару за ціною 94'125,6 дол. США. підтверджено митною декларацією №100020/2017/304379 від 07.06.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що посилання податкового органу в акті перевірки щодо фактичного отримання спірної партії товару ТОВ Оріант від компанії SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TICARET LTD за ціною, вказаною у експортній митній декларації, що надана митним органом Республіки Туреччина, суд зазначає, що відповідачем не надано належних документальних доказів.

Також, відповідачем не надано доказів наявності фінансово-господарських зв`язків між ТОВ Оріант та компанією-нерезидентом SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TICARET LTD.

Крім того, твердження відповідача про співпадіння асортименту та ваги товару, що задекларований ТОВ Оріант , із вагою та асортиментом товару, задекларованого компанією SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TICARET LTD, не відповідає дійсності, оскільки, рекламна продукція зазначена позивачем у рахунку від 30.03.2017р. №UX255/11і (митна декларація №UA100020/2017/302262) відсутня у рахунках компанії SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TICARET LTD.

Зі змісту експортної декларації вбачається, що задекларований у них товар транспортовано контейнерами PONU 7311102 (експортна декларація №17343100ЕХ063307), INKU 2904077 (експортна декларація №17343100ЕХ065126), ТСКU 9148896, ТGНU 8704744 (експортна декларація №17343100ЕХ106515), АРНU 6174979 (експортна декларація №17343100ЕХ106932).

Згідно пакувальних листів, наданих ТОВ Оріант при розмитнені товарів, отриманих від компанії ІМMORIAL LIMITED, транспортування товару здійснено контейнерами INKU 2904077, PONU 7311102, ТСКU 9148896, ТGНU 8704744, АРНU 6174979, а також контейнерами, WHLU 5281494, GATU 8322804, які не зазначені у експортних деклараціях країни Туреччина.

З матеріалів справи вбачається, що при ввезенні товару, визначного інвойсами ТОВ Оріант сплачено митні платежі у повному обсязі, сума яких відображена у графі 47 митниї декларацій.

Розділом ІІІ Митного кодексу України визначено поняття митної вартості товару, а також методи її визначення.

Частиною 1 ст.57 Митного кодексу України, визначено вичерпний перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, зокрема це основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). А також другорядні методи: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, варто зазначити, що кожний з наведених вище методів має відповідні підстави та способи застосування.

Пояснення щодо того, який метод був застосований при визначенні митної вартості спірної партії товарів відповідачем надані не були. При цьому, посилається на положення норми Генеральної Угоди з тарифів та торгівлі, абз. b) ч. 2 ст. 7 якої передбачено, що під дійсною вартістю варто розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Суд звертає увагу, що аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.08.2018 року у справі №821/751/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.11.2018 у справі №813/3616/16.

Суд встановив, що позивач при ввезенні вищевказаного товару надав митному органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару та країни походження вказаного товару. Жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваних рішень. Його доводи спростовуються наведеними вище висновками.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність винесених податкових повідомлень-рішень від 11.09.2018р. №0024261415 та №0024271415, внаслідок чого вказані рішення підлягають скасуванню, а вимоги позивача - задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 11' 145грн. 73коп., згідно платіжного доручення №215 від 12.12.2018р. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оріант до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 11.09.2018р. №0024261415 та №0024271415.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оріант (49045, м.Дніпро вул. Кільченська, буд. 1, код ЄДРПОУ 40798348) судовий збір у розмірі 11' 145грн.73коп. (одинадцять тисяч сто сорок п`ять грн. 73коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова