Рішення

від 16.02.2021 по справі 240/1418/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/1418/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено дію статті 37 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , яка підлягає застосуванню без будь-яких обмежень. Однак, відповідач не відновив нарахування та виплату передбаченої вказаною статтею щомісячної допомоги, оскільки в Державному бюджеті України не передбачено відповідних видатків. На думку позивача, реалізація ним права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду зупинено провадження в даній справі до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

Ухвалою суду поновлено провадження у даній справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для його зупинення, та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем відзив у строк, встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, до суду не направлено.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням, і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

На своє звернення до відповідача щодо відновлення виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства отримав відповідь, у якій Управління повідомило про відсутність фінансування на виплату вказаної допомоги.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує, що дана справа є типовою справою щодо зразкової справи № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18) та зазначає наступне.

Положеннями статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII, фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, відтак до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону № 796-XII (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).

Поряд з наведеним суд ураховує, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VІІІ).

За змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, з 01 січня 2017 року положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, як розрахункова величина застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/4946/18.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідачем жодних аргументів щодо необхідності відступлення від правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суду представлено не було.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, ознакам якої відповідає дана справа, суд приходить до висновку, що з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 17 липня 2018 року, позивач мав право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, проте відповідачем протиправно не відновлено позивачу зазначену виплату.

За наведених обставин, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зважаючи на визнання судом бездіяльності відповідача протиправною, суд, відповідно до приписів статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

З огляду на викладене та встановлені обставини, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Свято-Миколаївська,136, смт Народичі, Народицький район, Житомирська область, 11401, код ЄДРПОУ: 03192750) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області провести ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко