Рішення

від 17.02.2021 по справі 320/3580/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року м. Київ справа №320/3580/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 березня 2020 р. №23-3154/14-20-СГ за підписом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Савченка С. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області винести наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815, зарезервованої для учасників АТО, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем розглянуто клопотання позивача від 19 лютого 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815, зарезервованої для учасників АТО, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Наказом відповідача від 27 березня 2020 р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Прохорівскької сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що поданні до відповідача документи не відповідають вимогам статті 118 Земельного кодексу України, оскільки, на поданих графічних матеріалах не зазначено конкретне місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

29 травня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що в поданих до відповідача графічних матеріалах відсутнє графічне зображення місцезнаходження бажаної земельної ділянки. Стверджує, що зображено лише земельний масив, із якого позивач має намір отримати ділянку, та встановлено лише точку, яка підписана як місце розташування. Проте, не зображено її конкретне місце знаходження, її конфігурацію, приблизних меж, що унеможливлює проведення перевірки відсутності накладок земельної ділянки на інші, на які можливо вже розробляються документація, та унеможливлює отримання відомостей з державної статистичної звітності щодо статусу бажаної земельної ділянки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення; для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , який виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 21 травня 1996 р.

19 лютого 2020 р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,00 га, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815, зареєстрованої для учасників АТО.

До вказаного клопотання позивачем надано наступні документи:

- копію паспорта громадянина України;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- копію посвідчення учасника бойових дій;

- копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

- графічний матеріал місця розташування земельної ділянки кадастровий номер 7122087000:01:001:1815 з публічної кадастрової карти, а також роздруковане викопіювання з планового матеріалу адмінтериторії Прохорівської сільської ради Канівського району про наявні земельні ділянки, які можливо виділити учасникам АТО (за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства), розміщене на інтернет сторінці ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

27 березня 2020 р. відповідачем за результатом розгляду клопотання видано наказ № 23-3154/14-20-СГ, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Прохорівскької сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що поданні до відповідача документи не відповідають вимогам статті 118 Земельного кодексу України, оскільки, на поданих графічних матеріалах не зазначено конкретне місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки.

Позивач не погоджується із цим наказом відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги настпне.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, наказом відповідача від 27 березня 2020 р. № 23-3154/14-20-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Прохорівскької сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: поданні до відповідача документи не відповідають вимогам статті 118 Земельного кодексу України, оскільки на поданих графічних матеріалах не зазначено конкретне місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки.

Тому суд вважає, що визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 5 березня 2019 року у справі № 263/16220/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 263/16221/17.

Крім того, суд бере до уваги, що положення статті 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Дана позиція підтверджена правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 січня 2020 року у справі №0840/2979/18 (адміністративне провадження №К/9901/68110/1).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог ЗК України до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування.

Згідно з матеріалами справи до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки від 19 лютого 2020 р., позивачем додано документ під назвою "графічний матеріал місця розташування земельної ділянки кадастровий номер 7122087000:01:001:1815 з публічної кадастрової карти, а також роздруковане викопіювання з планового матеріалу адмінтериторії Прохорівської сільської ради Канівського району про наявні земельні ділянки, які можливо виділити учасникам АТО (за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства), розміщене на інтернет сторінці ГУ Держгеокадастру у Черкаській області".

Щодо позиції відповідача стосовно того, що надані позивачем "графічні матеріали" не містять назви населеного пункту, то вказане спростовується посиланням у назві графічних матеріалів на те, що позначена позивачем земельна ділянка розташована на території Прохорівської сільської ради Канівського району.

Щодо позиції відповідача про те, що вказані графічні матеріали не містять будь-яких інших орієнтирів, за якими можна встановити місце знаходження земельної ділянки, таких як назви вулиць, об`єктів, розташованих поруч тощо, що не дає можливості встановити її точне місце знаходження, то суд вказує про таке.

Будь-які недоліки графічних матеріалів відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України не можуть бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 р. №120/4542/18-а.

Щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2020 р. у справі № 369/3184/14-а, то висновок касаційної інстанції щодо повної узгодженості правової підстави відмови у задоволенні заяви, викладеної у прийнятому рішенні Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з приписами частини сьомої статті 118 ЗК України, ґрунтується на тому, що з графічних матеріалів, доданих позивачем до клопотання, та дослідженими судами попередніх інстанцій, вони не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки містять графічні межі території села Гатне, до складу якої входять окремі земельні ділянки, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку позивач прагне отримати у власність. Окрім того, підтвердженням цьому є невідповідність зазначеної площі бажаної земельної ділянки у розмірі 0,25 га в аспекті доданої до клопотання графічної схеми.

Отже, у справі № 369/3184/14-а заявником взагалі не було визначено земельну ділянку, яку він прагне отримати у власність.

Натомість, у цій справі заявником позначено бажану ним земельну ділянку на графічних матеріалах, проте, за позицією відповідача, таке позначення унеможливлює її ідентифікацію.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування вказаного висновку Верховного Суду при вирішенні даних спірних правовідносин.

На підставі аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" суд визнає, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування. Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.

Таких підстав у цій справі судом не встановлено.

В силу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою ним заявою та доданими до неї графічними матеріалами, а також іншими поданими документами.

Тому суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 27 березня 2020 р. № 25-3154/14-20-СГ про відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а саме ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ураховуючи, що відповідачем при розгляді питання про надання дозволу не наведено передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою заявою та доданими до неї графічними матеріалами, відсутні підстави вважати, що відповідач належно розглянув заяву позивача від 19 лютого 2020 року.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає про таке.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до ч. 4 цієї норми у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

Отже, суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку є належним способом захисту порушених прав позивача.

З огляду на наведене суд вважає, що необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815, зарезервованої для учасників АТО, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Тому у задоволенні решти позовних вимог (щодо зобов`язання надати вказаний дозвіл) необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваних рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та порушено вимоги передбачені ч.2 ст. 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на належний розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушено. Отже, позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 27 березня 2020 р. № 23-3154/14-20-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815, зарезервованої для учасників АТО, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, в межах земельної ділянки, площею 26,7 га, кадастровий номер 7122087000:01:001:1815, зарезервованої для учасників АТО, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, адреса: вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 39765890.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 17 лютого 2021 року.