Постанова

від 06.09.2007 по справі 20-2/304-5/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/304-5/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-2/304-5/336

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"06" вересня 2007 р.  16:55                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Євдокимова І.В., при секретері Чорної М.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

За адміністративним позовом: Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів   (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького” (99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 11)

про стягнення 53990 грн.  

          Представники сторін:

Позивач - Кухаренко Віра Миколаївна, представник, довіреність № 04-02 від 10.01.07,       Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів;

Відповідач - Мартинюк Олена Олександрівна, представник, довіреність № 2/7037 від 28.12.06,       ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького";

встановив:

 У вересні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" 53 990 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2004 році п'яти робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про  основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Україні"  (далі –Закон).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.01.2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2006,  у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано відсутністю вини ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"  в порушенні вимог статей 19, 20 Закону, так як назване Товариство повідомляло органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вакантних посад та листами до Севастопольського міського центру зайнятості, проте інваліди до ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" не направлялись у зв'язку з відсутністю бажаючих працевлаштуватися за вказаними вакансіями.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 12.01.2006, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2006  скасовані, справа № 20-2/304 передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 08.08.2007 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в :

Згідно статті 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон про захист інвалідів) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів.

Відповідно до Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2004, це відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, на яке покладений контроль за своєчасним та повним перерахуванням до бюджету штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, прийняття заходів по стягненню штрафних санкцій у випадках їх несплати в судовому порядку (арк.с. 14-15).

Частина перша статті 19  Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Так, для усіх підприємств незалежно від форми власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік –встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів).

Відповідно до пункту 5 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.

Згідно пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.

Відповідно до наказу № 186 від 12.06.2002 відповідачем проведено атестацію 23 робочих місць (арк.с. 26).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ, затвердженою Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) відповідача за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 37 місць від загальної кількості працюючих на підприємстві (936 особи), фактично на підприємстві працювало 32 інваліда. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік склала 10798,00 грн.  

Таким чином, відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2004 році 53990,00 грн. Відомості про сплату зазначених штрафних санкцій відсутні. Докази сплати цих штрафних санкцій відповідач не надав.

Але, згідно пункту 14 вказаного Положення підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

У    постановах  від  20.07.2004  у  справі № 2-23/9789-03,  від  29.03.2005   у  справі № 13/403  та  від  29.03.2005  у  справі № 3/118   Верховним  Судом  України  викладено  правову  позицію,  згідно з якою   суди  мають  з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи  працевлаштування  про створені  робочі  місця  для працевлаштування  інвалідів;  якщо  названі  органи  були  повідомлені,  то  чи  направлялись  інваліди  для  працевлаштування  і,  відповідно,  з  чиєї  вини  направлені  не  були  працевлаштовані  або  їм  було відмовлено  у  працевлаштуванні  на  вакантні  посади.

Отже, працевлаштування інвалідів може  здійснюватись органами  працевлаштування  інвалідів, визначеними  у  статті 18 Закону,  лише  за  наявності  отриманої  від  підприємства  інформації  про   вільні  робочі  місця  та  вакантні  посади,  на  яких  може  використовуватись праця  інвалідів.  

Відповідач протягом  2004 року  інформував  органи працевлаштування  про наявність у нього  вільних  робочих  місць для забезпечення  працевлаштування  інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках (арк.с. 41-50), листами відповідача на адресу Балаклавського районного відділення праці та соціального захисту населення від 09.12.2003 № 6/7592, від 23.09.2004 № 6/5407, листами відповідача до Севастопольського міського центру зайнятості № 6/7590 від 09.12.2003 та  № 6/5408 від 23.09.2005, листом № 6/7591 від 09.12.2003, листом Севастопольського міського центру зайнятості № 03-2443 від 12.10.2004 (арк.с. 27-31), листом Севастопольського міського центру зайнятості № 01/08 від 03.01.2006 (арк.с. 73),  та, як пояснює останній, інваліди не направлялись у зв'язку з тим, що були відсутні бажаючі працевлаштовуватися за вказаними вакансіями.   

Таким чином, вина відповідача у порушенні вимог  статей 19  та  20 Закону, якими встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону про захист інвалідів, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом відсутня.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за те, що кількість працюючих інвалідів в 2004 році була менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не обґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Суддя                                                                                                         І.В. Євдокимов

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

11.09.2007

Розсилка:

1.          Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів   (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)

2.          ВАТ “Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького” (99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 11)

3.          Справа

4.          наряд