Рішення

від 29.01.2021 по справі 640/11878/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Київ № 640/11878/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників позивача Демидюк О.Б., відповідача Мудренко Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ ЮКРЕЙН" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ ЮКРЕЙН", в якому позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0003650504 від 05.02.2020, яким ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6 877 366, 00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0003660504 від 05.02.2020, яким до ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було застосовано штраф в розмірі 50% за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у сумі 2 668 659, 50 гривень.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0003640502 від 05.02.2020, яким ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20 950 428,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0005620504 від 24.02.2020, яким до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 2 668 659,50 гривень за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку передбаченого абз. 2 п. 120 1 .2 ст. 120 1 ПКУ після отримання податкового повідомлення-рішення № 0003660504 від 05.02.2020.

Позовні вимоги мотивовано наступним.

Так, позивач стверджує про реальність господарських відносин з ТОВ Гранд Брок Сервіс та наявність всіх документів для формування витрат виробництва та податкового кредиту по відносинам з вказаним підприємством.

Також позивач стверджує про правомірність виплат ТОВ Розетка УА , наявність причинно - наслідкового зв`язку між виплатами вказаному підприємству та господарською діяльністю позивача, з огляду на виплату винагороди, передбаченої договором даному контрагенту.

Позивач зазначає про виконання угоди між позивачем, ТОВ Лізко та ТОВ Старлайт Діджитал , наявність фактичного руху товарів та господарської мети у діяльності підприємства.

Крім того, позивач зазначає, що ним було правомірно відображено у бухгалтерському обліку операції з придбання, ввезення на митну територію України та повернення телевізорів. При цьому, позивач стверджує, що відображення цієї операції у тому вигляді, як про це зазначено в акті, наведені операції не вплинули б на фінансову звітність позивача.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з підстав правомірності висновків акту перевірки та наявності порушень у обліку позивача.

При цьому, відповідач стверджує про :

- нНереальність господарських операцій з ТОВ Гранд Брок Сервіс , з огляду на те, що згідно інформаційних баз Головного управління ДПС у м. Києві та звітності поданої ТОВ ГРАНД БРОК СЕРВІС , за період з 11.09.2018, не встановлено реалізацію, придбаного ТОВ ГРАНД БРОК СЕРВІС товару у ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН .

- відсутність мети господарських операцій між позивачем, ТОВ Лізко та ТОВ Старлайт Діджитал , виходячи з відсутності фактичного руху товару під час оформлення операцій з купівлі-продажу, здійснення розрахунків за товар лише з боку ТОВ ЛІЗКО , ТОВ СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ та з відсутності економічної доцільності операцій з купівлі товару за цінами, вище ціни реалізації даного товару;

- відповідач стверджує, що позивачем занижено задекларовані у рядку показники рядку 2120 Інші операційні доходи у загальній сумі 7 863 922 грн., з огляду на те, що позивачем не віднесено до активів придбане за кордоном майно;

- відповідач стверджує, що, оскільки знижку від Strong Bulgaria Ltd було отримано після фактичного оприбуткування товару, отриману знижку слід розглядати як інший операційний дохід;

- операції здійснені ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг від контрагента ТОВ РОЗЕТКА.УА .

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, співробітниками Головного управління Державної податкової служби у м. Києві було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ ЮКРЕЙН", за результатами якої 18.12.2019 складено акт №418/26-15-05-04-02/30525133 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН (код 30525133) ( далі - акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем, зокрема :

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 140.5.4 п. ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року на загальну суму 20 950 428 гривень;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у загальній сумі 6 877 366 гривень, в тому числі за вересень 2019 року на суму 6 877 366 гривень;

п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 5337319 гривень.;

На підставі вищезазначених висновків відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення, зокрема:

№ 0003650504 від 05.02.2020, яким ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6 877 366, 00 гривень.

№ 0003660504 від 05.02.2020, яким до ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було застосовано штраф в розмірі 50% за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у сумі 2 668 659, 50 гривень.

№ 0003640502 від 05.02.2020, яким ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20 950 428,00 гривень.

№ 0005620504 від 24.02.2020, яким до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 2 668 659,50 гривень за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку передбаченого абз. 2 п. 120 1 .2 ст. 120 1 ПКУ після отримання податкового повідомлення-рішення № 0003660504 від 05.02.2020.

Підставою для винесення вищезазначених податкових повідомлень - рішень стали наступні обставини та висновки акту перевірки.

1. Перевіркою було встановлено, що позивачем, за рахунком- фактурою від 05.09.2018 № 846 та видатковою накладною від 11.09.2019 № 839 було реалізовано ресивер цифровий ефірний SRT8203 у кількості 3400 шт. ТОВ ГРАНД БРОК СЕРВІС . (код 40146655, покупець).

Акт перевірки містить посилання на те, що операції ТОВ ГРАНД БРОК СЕРВІС , неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів та основних засобів, що економічно необхідні для виконання зазначеної діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Також в акті перевірки зазначено, що, згідно інформаційних баз Головного управління ДПС у м. Києві та звітності поданої ТОВ ГРАНД БРОК СЕРВІС , за період з 11.09.2018, не встановлено реалізацію, придбаного ТОВ ГРАНД БРОК СЕРВІС товару у ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН , тому, враховуючи неможливість відстеження споживача та відсутність операцій по транспортуванню, нереальність фактичного здійснення операцій щодо постачання цінностей на адресу ТОВ ГРАНД БРОК СЕРВІС .

З огляду на вищевикладене, актом перевірки сформульовано висновок про те, що позивачем, на порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1, п.134.1, ст. 134, п. 135.1 ст. 135 п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 1 366 800 грн., в т.ч. по періодах: за 2018 рік - 1 366 800 гривень.

Суд з правомірністю такого висновку не погоджується, з огляду на таке.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ).

Згідно з пунктом 198.1 статті 1 98 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1 . ст. 185 , п. 187.1 . ст. 187 , п. 188.1 . ст. 188 ПК України , об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6 . ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1 . ст. 201 ПК України ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 . ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6 . ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 4 4.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України , платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу .

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Водночас, згідно змісту акту перевірки, контролюючий орган зазначає про нереальність операції з купівлі товару між позивачем та його контрагентом.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

Аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Суд вважає, що в Акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств.

Надані первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товару від контрагента позивача, отже, і реальність господарських операцій. При цьому акт перевірки не містить посилань на обставини, за якими суд може визнати господарську операцію такою, що зафіксована лише формально - невідповідність ціни, відсутність переміщення товару, нереальність виконання угоди чи її укладення, тощо.

2. Також акт перевірки містить посилання, що позивачем та ТОВ Розетка.УА було укладено договір від 13.11.2018 № б/н про здійснення мотиваційних виплат бонусів за збільшення обсягу збуту товарів за договором поставки №12/06/15 від 12.06.2015.

Акт перевірки містить визначення, що позивачем було надано акти виконаних робіт, в яких визначено, що позивачем здійснюється платіж з винагороди за виконання плану закупівлі товарів , згідно Додаткової угоди № 1 від 13.11.2018 р. до Договору про здійснення мотиваційних виплат (бонусів), загалом на суму 1 675 572,00 грн., в тому числі ПДВ 279262,00грн.

Натомість, як зазначено в акті перевірки, фактично зазначені послуги були надані лише на суму 181176 грн., в т.ч. ПДВ 30196 грн. відповідно до додаткової угоди від № 4.

В акті перевірки зазначено, що операції здійснені ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг від контрагента ТОВ РОЗЕТКА.УА на адресу ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН на загальну суму 1 245 330 грн., в т.ч. по періодах: за 2018 рік - 430 000 грн., за III квартали 2019 року 815 330 гривень.

Як вбачається з наданої позивачем додаткової угоди № 8 від 10.01.2020, фактична реалізація ресиверів SRT8203 за 2018 становила 11954 шт., за 2019 - 18707 шт., що відповідачем не спростовується.

Судом вважає, що відповідач, зазначаючи про заперечення щодо наявності підстав для виплати мотиваційних бонусів, здійснених у відповідності до договору, мав витребувати у відповідача пояснення та навести мотиви заперечення реальності угоди, виходячи з бухгалтерських даних позивача та сум реалізації товару контрагенту. Натомість, відповідач обмежився пошуком арифметичних помилок в наданих йому документах.

В свою чергу позивачем такі помилки було усунуто, натомість, реальні обсяги реалізації позивачем продукції позивача через інтернет - магазин ТОВ РОЗЕТКА.УА , і, відповідно, наявність підстав для виплати винагороди, відповідачем не заперечуються.

3. Актом перевірки було встановлено, що між ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН та ТОВ ЛІЗКО було укладено договір № ДС-23/04/2018 від 23.04.2018 на поставку телевізійних приставок (ресиверів) Strong SRT 7600 у кількості 5000 штук, за умовами якого позивачем, за накладними від 26.12.2018 № 1293 №1291 було передано товар та отримано 3557241,05 грн.

Також ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було укладено з ТОВ ЛІЗКО (код 33239447) договір поставки № ДС-24/05/2018 від 24.05.2018 на придбання телевізійних приставок (ресиверів) Strong SRT 7600 у кількості 5000 штук, що були реалізовані для ТОВ ЛІЗКО , згідно договору поставки № ДС-23/04/2018 від 23.04.2018.

Розрахунки за поставку товару ТОВ ЛІЗКО для ТОВ Стронг Юкрейн за договором від 24.04.2018р. не здійснювалися, заборгованість ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН перед ТОВ ЛІЗКО в частині розрахунків за Договору поставки № ДС-24/05/2018 від 24.05.2018 станом на 30.09.2018 становила 3770675,52 гривень.

Крім того, актом перевірки було встановлено, що між ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН та ТОВ СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ було укладено договір поставки № ДС- 01/02/18 від 01.02.2018, за умовами якого позивачем передано за накладними від 14.12.2018р. №1272,1273, від 26.12.2018 № 1290 товар - телевізійні приставки (ресивери) Strong SRT 7600 у кількості 5000 штук, та отримано 3799935,16 грн.

Також між позивачем та ТОВ СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ було укладено договір поставки № ДС-3 0/03/18 від 30.03.2018 на придбання телевізійних приставок (ресиверів) Strong SRT 7600 у кількості 5000 штук, що були реалізовані для ТОВ СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ , згідно договору поставки № ДС-30/03/18 від 30.03.2018.

Розрахунки за поставку товару ТОВ СТАРЛАИТ ДІДЖИТАЛ для ТОВ Стронг Юкрейн не здійснювалися, заборгованість ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН перед ТОВ СТАРЛАИТ ДІДЖИТАЛ в частині розрахунків за Договору поставки № ДС- 30/03/18 від 30.03.2018 станом на 30.09.2018 становила 3975206,76 гривень.

Відповідач дійшов висновків, що, за результатами обліку вищезазначених операцій позивачем, в порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПКУ, п. 5, п. 7, п. 21 ПСБО 15, ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН показники рядку 2120 Інші операційні доходи занижено на загальну суму 7597181 грн., в тому числі за півріччя 2018 року в сумі 1070099 грн., за 2018 рік на суму 7597181 гривень.

Такі висновки відповідачем мотивовано тим, що дані операції не мали господарської мети, тобто прямого або опосередкованого отримання прибутку від однієї конкретно визначеної операції, чи від сукупності таких операцій.

Відповідач вважає, що суми, отримані від вищезазначених контрагентів позивача, є безповоротною фінансовою допомогою, тобто отриманням коштів, щодо яких не виникає для позивача обов`язку з повернення.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою у межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені у межах господарської діяльності. А отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Суд погоджується з зазначеною позицією відповідача, оскільки позивачем ні в тексті позовної заяви, ні в будь - яких інших документах не повідомлено про будь - яку економічну мету в придбанні товару, який було продано в тому ж самому податковому періоді.

Натомість, врахування зазначених обставин, дозволяє дійти висновку, про те, що єдиною метою вказаних операцій є відображення їх в бухгалтерському обліку позивача, з метою формування певних показників фінансової звітності.

4. Акт перевірки містить посилання, що перевіркою було встановлено, що договором купівлі-продажу № 61 від 07.08.2012, укладеним між компанією Strong Bulgaria Ltd та ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН передбачена поставка компанією Strong Bulgaria Ltd на користь ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН продукту.

До перевірки надано додаткову угоду від 03.05.2019 № 15 до Договору купівлі- продажу від 07.08.2012 № 61 про те, що постачальник Strong Bulgaria Ltd зменшує ціну на нереалізовані Смарт телевізори SRT32HA3303U, що є в наявності на складах ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН на 03.05.2019, поставлені відповідно інвойсів BGJNV18-000115 В, BGINV18-000115 А, BGINV18-000128 A, BGINV18-000128, BGINVI8-000118, BGINV18-000118 В, BGINV18- 000118 А, на загальну суму 74 625 дол. США.

Згідно Наказу № 09/01/19-П та Додаткової угоди № 15 від 03.05.2019 року позивачем зменшено собівартість смарт телевізорів SRT32HA3303U.

Відповідач, враховуючи, що знижку було отримано після фактичного оприбуткування товару, зважаючи на дату оформлення такої знижки (у наступному періоді після оприбуткування товару) та відсутність митного оформлення такої знижки, вважає, що імпортер не має підстав коригувати первісну вартість товару. Отриману знижку слід розглядати винятково як інший операційний дохід і відображати на дату документального оформлення знижок.

Враховуючи вищезазначене, актом перевірки сформульовано висновок, що позивачем, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ПК України, п. 5 П(С)БО 11, п. 5, п. 15 П(С)БО 15, не відображено інший операційний дохід та занижено фінансовий результат до оподаткування.

Суд з зазначеними висновками не погоджується з огляду на те, що чинним законодавством України не встановлено жодних обмежень щодо можливості зміни ціни товару продавцем, і, відповідно, його собівартості покупцем, після фактичного оприбуткування товару, та не передбачено жодного митного оформлення такої знижки.

При цьому, відповідачем не спростовуються будь - які фактичні обставини даної операції.

Зазначена операція цілком узгоджується з господарською діяльністю виробників товару, його продавців як на оптовому так і на роздрібному ринку.

5. Також актом перевірки було встановлено здійснення операцій придбання телевізорів, відповідно до договору від 12.09.2017 № 09/17, укладеного з компанією Strong International Ltd (Британські Віргінські острови).

Як встановлено перевіркою, дані телевізори позивачем було продано за 26686594,39 грн. та відображено собівартість реалізованих товарів за експортом 26265385,02грн., з урахуванням отриманої знижки, аналіз отримання якої наведено вище у п.4. даного рішення.

Відповідач, вважаючи отримання даної знижки прощенням боргу, дійшов висновків, що експортні операції позивача фактично є збитковими та позбавленими розумної економічної причини (ділової мети), тому не можуть бути трактовані як господарська діяльність, в розумінні положень ПК України. Відповідно, на думку відповідача, товари було використано поза межами господарської діяльності позивача і, відповідно до положень п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України, позивач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні на суму 26 686 594,39грн., крім того ПДВ 5 337 318,77 грн.

Суд з правомірністю даних висновків не погоджується з огляду на те, що обставини переміщення товару через митний кордон України підтверджуються матеріалами справи, а відповідачем не заперечується.

В свою чергу обставина повернення товару через дефекти постачальнику, судом вбачається такою що має ділову мету, та не викликає сумнівів у її реальності.

6. Також перевіркою встановлено здійснення операцій придбання позивачем телевізорів , відповідно до договору купівлі-продажу від 07.08.2012 № 61, укладеного з компанією Strong Bulgaria Ltd. (Болгарія). Перевіркою було встановлено, що товар, який ввезено на підставі вищезазначеної угоди, позивачем, після ввезення на митний склад на території України, було переміщено до Молдови у зв`язку з поверненням постачальникам.

При цьому, позивачем даний товар не оприбутковувався, та не визнавався позивачем власним активом.

Зазначене було кваліфіковано відповідачем як порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п. 3 розділу III НП(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п. 5, 7 П(С)БО 15 Дохід , ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН занижено задекларовані у рядку показники рядку 2120 Інші операційні доходи у загальній сумі 7 863 922 грн, в тому числі за III квартали 2018 рік - 2201472 грн., за 2018 рік - 5380985 грн., за І квартал 2019 року - 1127305 грн., за III квартали 2019 року - 2482937 гривень.

При цьому, відповідач стверджував, що, за правилами бухгалтерського обліку, вищезазначену продукцію позивач мав обліковувати, з моменту передачі товару в порту в якості власного активу, та, відповідно, збільшити доходи.

Суд щодо цього зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 112, т.2), товар позивачу було поставлено на умовах FOB Da Chan Bay.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

З урахуванням викладеної норми, суд вважає, що визначений правилами Инкотермс момент переходу ризиків від постачальника товару та момент, з якого постачальник вважається таким, що виконав зобов`язання, в даному випадку не може вважатися моментом, з якого товар стає активом покупця товару.

При цьому, суд враховує те, що до моменту випуску товару у вільний обіг позивач позбавлений можливості здійснювати щодо товару, який перебуває на кораблі, на митниці, або на митному складі, реалізацію прав власності у повному обсязі, з огляду на відсутність фізичного доступу до такого товару.

З огляду на викладене, суд доходить висновків, що позивач не контролює товар, переданий постачальником транспортній компанії, або товар на митному складі, у зв`язку з чим такий товар не є активом позивача.

З боку відповідача відсутні зауваження щодо наявності економічної мети вищезазначених угод, їх реальності, наявності підтверджуючих документів, тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, відповідно до вищевикладених мотивів, та з урахуванням наданого відповідачем розрахунку сум, донарахованих позивачуа (а.с. 32- 36, т.3), у звязкузв`язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ ЮКРЕЙН" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020р. №0003650504, в частині зменшення суми від`ємного значення 5586385грн. податку на додану вартість.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020р. №0003640502, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 17148747,9грн.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020р. №0003660504, 0005620504.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 16.02.2021.

Суддя С.К. Каракашьян