Постанова

від 16.02.2021 по справі 360/3401/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року справа №360/3401/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (повний текст складено 20 жовтня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/3401/20 (суддя І інстанції - Смішлива Т.В.) за позовом адвоката Осьмак Яніни Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

14.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Осьмак Яніни Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просив суд: - визнати протиправним рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 17.08.2020 № 35; - зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.07.2020, відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 01.08.1980 по 29.04.1983 року у Артемівському гастрономторгу та з 03.05.1988 по 31.12.2001 у Олександрівському АТП-10961.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.08.2020 звернулась до Сватівського відділу обслуговування громадян Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Рішенням від 17.08.2020 № 35 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недостатність стажу для призначення зазначеного виду пенсії (за даними відповідача мій стаж, який враховано для призначення пенсії складає 18 років 11 місяців та 3 днів).

При цьому відповідачем не враховано до загального стажу періоди роботи з 01.08.1980 по 29.04.1983 (2 роки 8 місяців 29 днів) у Артемівському гастрономторгу через внесення записів у накази на прийом та звільнення римськими цифрами та з 03.05.1988 по 31.12.2001 (13 років 7 місяців 29 днів) у Олександрівському АТП-10961 через відсутність даних про реорганізацію підприємства. Загалом стаж, який не враховано для призначення пенсії відповідачем складає 16 років 4 місяці 28 днів.

Позивач вважає зазначене рішення управління від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії незаконним.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 360/3401/20 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 17.08.2020 № 35. Зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.07.2020, відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 01.08.1980 по 29.04.1983 року у Артемівському гастрономторгу та з 03.05.1988 по 31.12.2001 у Олександрівському АТП-10961.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 13.08.2020 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії.

До заяви про призначення пенсії додано документи: трудова книжка НОМЕР_1 від 05.08.1980; диплом про навчання НОМЕР_2 виданий 28.06.1980; свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 виданий 28.02.1981; паспорт НОМЕР_4 від 11.02.1997 та ідентифікаційного коду; довідка ВПО № 930-4847 від 14.05.2015.

Згідно наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком встановлено, що її загальний стаж становить 18 років 11 місяців 3 дні (на підставі трудової книжки НОМЕР_1 , диплому НОМЕР_2 , та даних наявних у реєстрі застрахованих осіб).

Управлінням зараховано періоди роботи, а саме: з 01.09.1978 по 28.06.1980 - 1 рік 9 міс.28 днів; з 19.05.1983 по 23.04.1988 - 4 роки 11 міс.5 днів; з 02.01.2002 по 31.12.2003 - 2 роки 0 місяців 0 днів; з 01.01.2004 по 28.02.2014 - 10 років 2 місяці 0 днів.

Управлінням не зараховано до загального стажу позивачці періоди роботи: з 01.08.1980 по 29.04.1983 роки (запис № 1-3), оскільки в наказах дати внесені римськими цифрами, що суперечить порядку ведення трудової книжки; з 03.05.1988 по 31.12.2001 (запис № 7-14) у зв`язку з відсутністю запису про реорганізацію підприємства.

На підставі вищевикладеного, за результатами розгляду заяви позивача від 13.08.2020, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копіями документів, а саме: паспортом громадянина України (арк. спр. 9, 52-56), картки платника податків (арк. спр. 10, 59) та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 57), 13.08.2020 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 60-61).

Рішенням № 35 від 17.08.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії (арк. спр. 11, 63).

Зі змісту рішення, встановлено, що відповідачем не зараховано до загального стажу позивачці періоди роботи: з 01.08.1980 по 29.04.1983 роки (запис № 1-3), оскільки в наказах дати внесені римськими цифрами, що суперечить порядку ведення трудової книжки; з 03.05.1988 по 31.12.2001 (запис № 7-14) у зв`язку з відсутністю запису про реорганізацію підприємства.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 05.08.1980 (арк. спр. 12-13, 37-45) позивач працювала (у межах спірних періодів):

Артемівський Гастрономторг:

запис 1. 01.08.1980. прийнята в Артемівський Гастрономторг продавцем маг. № 11;

запис 2. 29.09.1980. переведена продавцем в маг № 16;

Артемівський Гастрономторг перейменовано а Артемівський продторг згідно рішення Виконкому від 13.05.81 № 232к;

запис 3. 29.04.1983. звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України;

Олександрівське АТП - 10961:

запис 7. 03.05.1988. прийнята на роботу інженером служби;

запис 8. 01.07.1988. технік другої категорії;

запис 9. 02.01.1990. переведена інженером ІІ категорії на період декретної відпустки;

запис 10. 23.04.1991. переведена в автоколону № 1 економістом;

запис 11. 30.04.1991. переведена економістом економічної служби;

запис 12. 07.10.1996. переведена в.о. начальника кадрів на період хвороби;

запис 13. 29.01.1997. переведена на постійне місце начальника відділу кадрів;

запис 14. 31.12.2001. звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.10.2020 ВАТ АТП-10961 (ідентифікаційний код 03115962) було зареєстроване за адресою: 92014, Луганська область, Лутугинський район, смт Біле, вул. Кірова, буд 1, тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області, 22.04.2005 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом (арк. спр. 66-68).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999-2015 роки за формою ОК-5 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_5 , ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб (у межах предмету позову), а саме за: січень грудень 1999 року, січень - грудень 2000 року та січень - грудень 2001 року (арк. спр. 46-49).

Разом з тим, в довідці за формою ОК-5 наявні записи про страхувальників, зокрема ВАТ АТП-10961 (ідентифікаційний код 03115962) за 1999 - 2001 роки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзаців другого, п`ятого частини першої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з абзацами чотирнадцятим та двадцять третім частини першої статті 26 Закону №1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

За приписами частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 01.08.1980 по 29.04.1983 року та з 03.05.1988 по 31.12.2001, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зазначаючи, що підставою не зарахування спірного періоду є зазначення дат римськими цифрами та відсутністю запису про реорганізацію.

Крім того, суд звертає увагу, що записи 1-3 та 7-14 містять відомості щодо призначення, переведення та звільнення позивача.

Дати прийняття, переведення та звільнення відповідають датам відповідних наказів, крім того записи здійснені акуратно та в хронологічній послідовності.

Крім того, за період з 1999 року по 2001 рік ВАТ АТП-10961 (ідентифікаційний код 03115962) сплачувало страхові внески.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд зазначає, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.1980 по 29.04.1983 року та з 03.05.1988 по 31.12.2001.

Аналізуючи положення норм чинного законодавства, яке регулює порядок призначення пенсії в системі загальнообов`язкового державного страхування, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмовляючи особі в призначенні пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу позивача - 18 років 11 місяців 3 дні.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.08.1980 по 29.04.1983 року (12 років 8 місяців 29 днів) та з 03.05.1988 по 31.12.2001 (13 років 7 місяців 29 днів), а всього 26 років 4 місяці 28 днів.

Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії (13.08.2020) позивачу виповнилось 59 років 7 місяців, та вона мала страховий стаж необхідний для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 17.08.2020 № 35 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 03.07.2020, відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 01.08.1980 по 29.04.1983 року у Артемівському гастрономторгу та з 03.05.1988 по 31.12.2001 у Олександрівському АТП-10961 (ВАТ АТП - 10961 ).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 360/3401/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 360/3401/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко