Постанова

від 17.02.2021 по справі 420/3355/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3355/20

Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

Місце та час укладення судового рішення 17:22 , м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 28.09.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ітіджі Коммодітіз до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2020р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) Ітіджі Коммодітіз звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.04.2020р. №58647 про визнання товариства таким, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника; зобов`язання прийняти рішення про виключення товариства з реєстру ризикових платників податків.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2020р. позов задоволений.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2020р. стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ТОВ Ітіджі Коммодітіз судовий збір в розмірі 2102грн., та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач подав апеляційні скарги, в яких посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ Ітіджі Коммодітіз зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2018р. №15561020000068373, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області з 04.12.2018р. та займається наступними видами діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. /т.1 а.с.39-40/

Рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.03.2020р. №353221 встановлена відповідність платника податку на додану вартість ТОВ Ітіджі Коммодітіз п.8 Критеріїв ризиковості платника.

31.03.2020р. ТОВ Ітіджі Коммодітіз подано до Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення №25 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку та додано: договір оренди нерухомого майна з додатком; акти приймання-передачі; виписки по рахункам; договір про надання послуг; договір оренди з додатковою угодою до нього; договори найму; договори поставки з додатковою угодою; деталізацію послуг; договір найму (оренди) транспортного засобу; погодинні ставки фахівців; рахунки на оплату; заявки; договори на організацію та виконання перевезення вантажів автотранспортом; акти надання послуг; договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом; акти здачі-приймання робіт (надання послуг); рахунки; акти виконаних робіт; лист-звернення №25 від 31.03.2020р.; рахунки-фактури; акт виконаних робіт; договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевезення вантажів з додатками; договорів транспортного експедирування з додатками; контракт UKR_ETG004 від 12.11.2019 р.; контракт UKR_ETG007 від 22.11.2019 р.; контракт UKR_ETG008 від 10.12.2019 р.; контракт UKR_ETG010 від 02.01.2020 р.; контракт UKR_ETG002 від 29.10.2019 р.; контракт UKR_ETG006 від 18.11.2019р.; контракт UKR_ETG009 від 13.12.2019 р.; контракт UKR_ETG003 від 30.10.2019 р.; контракт UKR_ETG005 від 15.11.2019 р. /т.1 а.с.150-152, 166-250, т.2 а.с.1-222/

06.04.2020р. комісією Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 31.03.2020р. №25, прийнято рішення №58647 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ Ітіджі Коммодітіз п.8 Критеріїв ризиковості платника. на підставі наявної податкової інформації, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування. /т.1 а.с.55/

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу про відповідність ТОВ Ітіджі Коммодітіз критеріям ризиковості платника податку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Так, приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пп.20.1.45. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Положеннями п.61.1. ст.61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 01.02.2020р. набрав чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165 (надалі - Порядок №1165).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Додатком 4 до Порядку №1165, є форма рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якій прямо передбачено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Вищезазначене свідчить, що рішення контролюючого органу прийняті після 01.02.2020р. про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оскаржуване рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність позивача критеріям ризиковості прийнято 06.04.2020р., тобто після набрання чинності Порядку №1165, а тому підлягає оскарженню в судовому порядку.

Так, п.п.5, 6 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що положеннями Порядку №1165 передбачено певний алгоритм дій контролюючого органу, за результатом виконання якого ним може бути прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Так, згідно п.5 Порядку№1165, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку тільки той платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації.

Тобто, процедура перевірки особи щодо її відповідності критеріям ризиковості платника податку ініціюється лише після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації.

Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність /невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду відповідного питання, лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено.

Згідно п.6 Порядку №1165, виявлення обставин та/або отримання інформації може бути самостійною підставою тільки для розгляду комісією регіонального рівня питання виключення платника податку з переліку платників, а не щодо включення його до такого переліку.

Отже, розгляд комісією регіонального рівня питання відповідності/невідповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку всупереч передбаченому Порядком №1165 алгоритму дозволяє стверджувати, що контролюючий орган діє не в порядку передбаченому законом, що є порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України.

Оскаржуваним рішенням встановлена відповідність ТОВ Ітіджі Коммодітіз критеріям ризиковості платника податку, а саме п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Згідно п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, які є додатком до Порядку 1165, встановлено наступний критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Контролюючий орган зазначає, що єдиною підставою прийняття рішення про відповідність ТОВ Ітіджі Коммодітіз критеріям ризиковості платника податку слугувала податкова інформація.

В свою чергу, згідно п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано ст.ст.72, 73 ПК України.

Відповідно до ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно- телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом , виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Підпунктом 20.1.45 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку-даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Так, в оскарженому рішенні не розшифровано/не конкретизовано, яка саме наявна податкова інформація стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на відповідача завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, в тому числі на виконання вимог щодо законодавчо затвердженої форми оскарженого рішення розшифрувати, яка саме податкова інформація стала підставою для прийняття рішення, яка заповнюється у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Тобто, вищезазначені обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішень, щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, податковим органом надано до суду таблиці результатів аналізу податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, якими встановлено, що зазначеним суб`єктом господарювання протягом 2019р. здійснено придбання гороху зеленого та жовтого врожаю 2019р. - 2052,54т, а реалізовано (експортовано) - 2686,48т, що на 633,94т більше, ніж було придбано. /т.1 а.с.103, 106/

Разом з тим, дані вказаних таблиць не свідчать про фактичне виконання вищезазначених операцій, що б свідчило про реалізацію позивачем товару у розмірі більшому за придбаний.

Колегія суддів звертає увагу суб`єкта владних повноважень на те, що дані наданих відповідачем таблиць відображають аналіз придбання та реалізації товарів/послуг позивача та не можуть самі по собі бути необхідною та достатньою підставою для віднесення платника податків до ризикових.

Так, відповідно до повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку від 31.03.2020 року №25, позивачем подано до податкового органу документи, зокрема: лист-звернення, вих. № 25 від 31.03.2020р., з поясненнями щодо спірних обставин вищенаведеного змісту; контракт UKR_ETG007 від 22.11.2019 р., відповідно до умов якого період відвантаження за дорученням покупця з 22.11.2019р. по 31.12.2019р.; контракт UKR_ETG002 від 29.10.2019р., відповідно до умов період відвантаження за дорученням покупця з 01.11.2019р. по 31.12.2019р.; контракт UKR_ETG006 від 18.11.2019р., відповідно до умов період відвантаження за дорученням покупця з 18.11.2019р. по 31.12.2019р.; контракт UKR_ETG009 від 13.12.2019р., відповідно до умов якого період відвантаження за дорученням покупця з 14.12.2019р. по 31.01.2020р.; контракт UKR_ETG005 від 15.11.2019р., відповідно до умов період відвантаження за дорученням покупця в період з 18.11.2019р. по 31.12.2019р.

Отже, з наданих відповідачу документів вбачається, що період реалізації товарів за наведеними контрактами перевищує (фактично не закінчився) у порівнянні із проаналізованим відповідачем періодом, наведеним у таблиці Реалізація (податкове зобов`язання / ПЗ) по позивачу, а саме за період з 30.06.2019р. по 30.11.2019р.

Крім того, на дату прийняття відповідачем оскарженого рішення (06.04.2020р.) в розпорядженні відповідача об`єктивно була повна інформація, в тому числі дані ЄРПН, з урахуванням фактичного постачання товарів за наданими контрактами тощо для встановлення відповідності/невідповідності обсягів, зокрема, експортованого гороху урожаю 2019 року до обсягів придбаного.

Проте, відповідачем безпідставно не надано оцінку та фактично не враховано подану позивачем інформацію та додані до неї документи при прийнятті оскарженого рішення

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ТОВ Ітіджі Коммодітіз надано таблиці щодо придбання та реалізації підприємством гороху жовтого та зеленого, кукурудзи протягом 2019р. /т.1 а.с.122-127/

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо відповідності ТОВ Ітіджі Коммодітіз критеріям ризиковості платника податку, а саме п.8 Критеріїїв ризиковості платника податку, оскільки належні та допустимі докази такого відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що контролюючий орган має дотримуватись послідовності дій при прийнятті рішення.

Натомість, в даному випадку, в силу наведених висновків суду та приписів Порядку №1165, рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області рішення з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.04.2020р. №58647 прийнято з порушенням процедури, встановленої нормами чинного законодавства.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів правомірності оскаржуваного рішення від 06.04.2020р. №58647, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про його скасування.

Разом з тим, відповідно до ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон України № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 5076-VI ).

Відповідно до ст.19 Закону України № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладений договір про надання правової допомоги від 09.04.2020р., надані акти приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 12.06.2020р., 06.08.2020р., 22.09.2020р., платіжні доручення №541 від 16.06.2020р., №621 від 11.09.2020р., №633 від 24.09.2020р., №632 від 324.09.2020р. /т.3 а.с.80-84, 87-94/

Відповідно до чч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 12.06.2020р., 06.08.2020р., 22.09.2020р. з детальним описом виконаних робіт, адвокатом надані послуги у Одеському окружному адміністративному суді на загальну суму 63650грн. /т.3 а.с.87-89/

Згідно платіжних доручень №541 від 16.06.2020р., №621 від 11.09.2020р., №633 від 24.09.2020р., №632 від 324.09.2020р. позивач сплатив адвокату за надану правову допомогу у суді першої інстанції 63650грн. /т.3 а.с.92-94/

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру фактичних витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що стягнуті судом першої інстанції додатковим рішенням витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача в розмірі 20000грн. не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, не є співмірними по відношенню до складності справи, а тому суд апеляційної інстанції зменшує вказані витрати до 5000грн.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року залишити без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року задовольнити.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року змінити в частині стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ітіджі Коммодітіз витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ітіджі Коммодітіз витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`яти тисяч)грн.

В іншій частині додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2020р. залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.