Постанова

від 03.02.2021 по справі 757/66789/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/66789/19-ц

провадження № 61-17191св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне підприємство Фірма Мисак , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Фірма Мисак (далі - ПП Фірма Мисак ), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, в якому просив: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0978 га, кадастровий номер 8000000000:79:045:0014; здійснити поділ земельної ділянки загальною площею 0,0978 га, кадастровий номер 8000000000:79:045:0014, відповідно до затвердженої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0978 га, кадастровий номер 8000000000:79:045:0014; припинити договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0978 га, кадастровий номер 8000000000:79:045:0014, укладений між ПП Фірма Мисак та Київською міською державною адміністрацією на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 1998 року № 1789.

Позов обґрунтовував тим, що 07 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ПП Фірма Мисак укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ПП Фірма Мисак продало йому нежитлову споруду (об`єкт основних засобів групи 1) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 137,30 кв. м. Вказана нежитлова споруда розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0978 га, кадастровий номер 8000000000:79:045:0014, що перебуває у користуванні (оренді) ПП Фірма Мисак на строк 49 років. З метою реалізації права на користування частиною земельної ділянки, яка перейшла до нього як до особи, що набула право власності на нежитлову споруду, на якій вона розміщена, він звернувся до ПП Фірма Мисак з пропозицією розпочати процедуру поділу земельної ділянки. Відповіді на своє звернення він не отримав.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року у справі № 757/2524/16-ц за ОСОБА_1 визнано право на звернення до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди (дозволу) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:045:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без нотаріально посвідченої письмової згоди ПП Фірма Мисак .

Не зважаючи на вказане судове рішення, листом від 18 грудня 2019 року № 057/С-2179-4519 Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відмовив у задоволенні клопотання про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за відсутності нотаріально посвідченої згоди ПП Фірма Мисак , чим фактично позбавив його ефективного способу захисту своїх прав.

У зв`язку з тим, що позивач набув право власності на приміщення, розташоване на земельній ділянці, відповідно до частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі, укладений 09 серпня 1999 року між ПП Фірма Мисак та Київською міською державною адміністрацією на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 1998 року за № 1789, підлягає припиненню.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Припинено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0978 га, кадастровий номер 8000000000:79:045:0014, укладений 09 серпня 1999 року між ПП Фірма Мисак та Київською міською радою на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 1998 року за № 1789. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині припинення договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0978 га кадастровий номер 8000000000:79:045:0014, укладеного 09 серпня 1999 року між ПП Фірма Мисак та Київською міською радою на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 1998 за № 1789, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником нежилої будівлі літ. Д площею 137,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці, що перебуває в оренді у ПП Фірма Мисак на підставі договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 09 серпня 1999 року, а тому до нього перейшло право оренди земельної ділянки під цією будівлею. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється. У встановленому законом порядку не визначені чіткі межі такої земельної ділянки та її поділ не відбувся, а тому немає можливості припинити договір оренди лише у відповідній частині, а отже він підлягає припиненню в цілому.

Відмовляючи у задоволенні решти заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки здійснюється уповноваженими органами у встановленому законом порядку та на підставі визначених законом документів, а тому не може відбуватись у порядку цивільного судочинства під час розгляду справи. Оскільки дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не надавався, технічна документація щодо її поділу не розроблялася, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поділу земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ПП Фірма Мисак задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП Фірма Мисак , Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про припинення договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 09 серпня 1999 року закрито. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог про припинення договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 09 серпня 1999 року та закриваючи провадження в справі у цій частині, апеляційний суд виходив із того, що є судове рішення у справі, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- розглянув справу за відсутності заявника, не повідомивши його належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим позбавив його можливості викласти доводи та заперечення на апеляційну скаргу ПП Фірма Мисак ;

- не звернув увагу на те, що склад учасників та предмет спору у справі, що переглядається, та у цивільній справі № 757/25049/14-ц суттєво відрізняється;

- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 347/2115/17.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності або необґрунтованості постанови Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині залишення без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року , а тому таке судове рішення Верховним Судом в цій частині не переглядається.

У грудні 2020 року ПП Фірма Мисак засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 листопада 2020 року касаційну скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 757/66789/19-ц із Печерського районного суду міста Києва ; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2020 року матеріали справи № 757/66789/19-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу № 757/66789/19-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 серпня 1999 року між Київською міською радою (Київрада) та ПП Фірма Мисак (користувач) укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. за реєстраційним № 4061, за умовами якого Київрада надає, а користувач приймає у платне володіння і користування строком на 49 років земельну ділянку розміром 0,0978 га, у тому числі землі, що використовуються у комерційних цілях, розміром 0,0978 га, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з планом тимчасового користування за № 7904514. Договір укладено на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 1998 року за № 1789.

07 жовтня 2010 року між ПП Фірма Мисак (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилої споруди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В. М., реєстраційним № 1960, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю нежилу споруду літ. Д , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 137,30 кв. м.

Звертаючись до суду в порядку цивільного судочинства з позовними вимогами у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просив припинити договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 09 серпня 1999 року, укладений між Київською міською радою та ПП Фірма Мисак на підставі абзацу дев`ятого частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Разом із тим апеляційним судом встановлено, що у вересні 2014 року ОСОБА_1 звертався до Київської міської ради, ПП Фірма Мисак , Головного управління державного земельного агентства земельних ресурсів України у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання припиненим договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди, визнання права на користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії та за позовом ПП Фірма Мисак до ОСОБА_1 , третя особа - Київська міська рада, про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою (справа № 757/25049/14 ц).

Підставою припинення договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 09 серпня 1999 року, укладеного між Київською міською радою та ПП Фірма Мисак , позивачем також було визначено ту обставину, що вказаний договір оренди підлягає припиненню, оскільки ним набуто право власності на частину нежилої споруди літ. Д , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 137,30 кв. м.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року (справа № 757/25049/14-ц), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 травня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ПП Фірма Мисак задоволено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду по суті заявлених вимог у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

При цьому тотожність позовних вимог може визначатися лише в межах одного виду судочинства.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення та є важливим елементом при забезпеченні стабільності та остаточності судових рішень, що обумовлені принципом правової (юридичної) визначеності, який відіграє надважливе значення у формуванні та функціонуванні системи права демократичної держави.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про припинення договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 09 серпня 1999 року та закриваючи провадження в справі у цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що є рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі № 757/25049/14-ц, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яким вказаний спір вже було вирішено.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 347/2115/17 , є безпідставними з урахуванням того, що у наведеній заявником постанові Верховного Суду та оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду встановлено різні фактичні обставини справи.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності заявника, не повідомивши його належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим позбавив його можливості викласти доводи та заперечення на апеляційну скаргу ПП Фірма Мисак , Верховний Суд відхиляє, оскільки відсутність заявника на судовому завданні під час розгляду апеляційної скарги ПП Фірма Мисак жодним чином не вплинуло на правильність, законність та обґрунтованість винесеного судом апеляційної інстанції судового рішення.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції брав участь представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Спиридонов О. В., який висловив позицію позивача щодо апеляційної скаргиПП Фірма Мисак .

Інші доводи касаційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм чинного цивільного процесуального законодавства, незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, що їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України , заява № 63566/00).

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко