Рішення

від 10.02.2021 по справі 713/2399/20

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/2399/20

Провадження №2/713/92/21

РІШЕННЯ

іменем України

10.02.2021 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участю секретаря Матейчук Л.Ю., представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог : Головне управління держгеокадастру України в Чернівецькій області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог : Головне управління держгеокадастру України в Чернівецькій області про визнання права власності на спадкове майно.

В позові вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що належало покійному на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2,16 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 7320584000:04:004:0152) яка розташована на території Лукавецької сільської ради Вижницького району та належала покійному на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧВ № 074934 від 08.07.2004 року

Однак оригінал даного акту втрачено, залишилися тільки ксерокопії, які вибрала, з Державного земельного кадастру.

У відповідності до витягу із звіту про оцінку майна складеного експертом- оцінювачем ОСОБА_5 - оціночна (ринкова) вартість земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 074934 від 08.07.2004 року становить 44280,00 грн.

Вказує, на те, що єдиним спадкоємцем за законом, який б міг претендувати на сьогоднішній день спадкове майно є відповідач, який спадщину не прийняв і на даний час відмовляється від її прийняття, про, що заявить в судовому засіданні.

Посилалась на те, що бажаючи оформити своє право на спадкове майно зіткнулась з тим, що нотаріальна контора відмовляє їй в законному праві на оформлення права власності на спадкове майно за законом, мотивуючи це тим, що втрачено оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, тому для визнання права власності на спадкове майно змушена звернутися до суду з цією позовною заявою.

Просить визнати за нею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно за законом після смерті батька ОСОБА_4 , що розташоване на території Лукавецької сільської ради Вижницького району, Чернівецької області, яке складається з земельної ділянки загальною площею 2,16 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 7320584000:04:004:0152), яка належала покійному на підставі. Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧВ № 074934 від 08.07.2004 року.

Позивач в адресованому суду клопотанні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав. Вказував, що сам факт реєстрації відповідача ОСОБА_3 не свідчить про прийняття спадщини при цьому зазначив, що вона відмовилися від спадщини.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління Держгеокадастру у Чернівецької області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. В адресованому суду клопотанні просить розглядати справу у їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, суд вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки Лукавецької сільської ради виданої виконавчим комітетом за №1003 від 07.07.2020 року комітетом Лукавецької сільської ради Вижнидького району Чернівецької області гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає і перебуває на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1 про те, померлий ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання у АДРЕСА_2 по день його смерті.

ОСОБА_4 знятий з реєстраційного обліку за місцем проживання з 15.07.2008 року у зв`язку з його смертю. На день смерті ОСОБА_4 в житловому будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є дружиною померлого. Коло спадкоємців не відоме.

З відповідді віділу Вижницького району Головного управліня Держгекадастру у Чернівецької області від 25.05.2020 року позивачу ОСОБА_2 , встановлено, що ід час друку бланку державного акту на право власності на земельну ділянку ЧВ №074934 на прізвище ОСОБА_4 допущено помилку в кадастровому номері 7320584000:04:0004:0152, а саме невірно визначено квартал розташування земельної ділянки. Згідно національної кадастрової системи ведення державного земельного кадастру земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7320584000:04:004:0152 відповідно до місця розташування земельної ділянки.

До матеріалів позовної заяви , позивачем надано копію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧВ № 074934 від 08.07.2004 року на ім`я ОСОБА_4 , з штемпелем, з оригіналом згідно, що беззаперечно свідчить про те, що на момент звернення з позовом до суду у позивача був оригінал державного акту.

Твердження про те, що позивачем втрачено оригінал державного акту не спростовується жодним доказом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Зі змісту цієї статті 392 ЦК України вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлені Законом України Про нотаріат .

Частиною 1 ст. 1 Закону Про нотаріат встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно ст. 5 Закону України Про нотаріат , нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні

Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов`язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов`язково обґрунтовуватися причини такої відмови.

Згідно ст. 68 Закону України Про нотаріат нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 49 Закону України Про нотаріат , нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, може відмовити у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 131 ЗК України встановлено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України та згідно із п.10 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно п. 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

У відповідності до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Однак в матеріалах справи відсутня постанова про відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину, а є довідка видана Вижницькою державною нотаріальною конторою 28 жовтня 2020 року за № 467/02-04 в якій вказано, що дійно нотаріальною конторою заведена спадкова справа за №733/2008 року після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є донька ОСОБА_2 ,яка своєчасно прийняла спадщину та дружина ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована за постійним місцем проживання разом з спадкодавцем.

Крім того чинним ЦК України встановлено ст.1241 , що передбачає у ч. 1 цієї статті, відкривається спадщина у вигляді половини від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом, незалежно від того, яким є зміст заповіту. Суб`єктами права на обов`язкову частку виступають:1) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця. До непрацездатних осіб відносяться: а) особи, які досягли віку - жінки - 55 років, чоловіки - 60 років, тобто віку, який дає їм підставу для одержання пенсії за віком, незалежно від того, чи продовжують вони працювати; б) інваліди I, II та III груп.

Судом встановлено. що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є суб`єктом права на обов`язкову частку.

Представник відповідача не надав суду доказів про те, що ОСОБА_3 зверталася до нотаріальної контори з заявою про відмов у від спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази .

У разі якщо особи, які беруть участь у справі, не заявляють клопотання про витребування доказів, зокрема, копій документів із спадкової справи, обов`язком суду є роз`яснення наслідків невчинення такої процесуальної дії. Однак сторонами не було заявлено клопотань про витребування спадкової справи судом.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі. Збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наведених норм процесуального закону вбачається, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог : Головне управління держгеокадастру України в Чернівецькій області про визнання права власності на спадкове майно необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог : Головне управління держгеокадастру України в Чернівецькій області про визнання права власності на спадкове майно,- слід відмовити.

На підставі ст. ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1225, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог : Головне управління держгеокадастру України в Чернівецькій області про визнання права власності на спадкове майно,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру Чернівецькій області, юридична адреса: 58000 м. Чернівці вул. Героїв Майдану,194-А .

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2021 року

Суддя А. Ю. Кириляк