Рішення

від 28.01.2021 по справі 366/1436/20

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1436/20

Провадження № 2/366/34/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 січня 2021 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Ткаченка Ю.В., при секретарі - Євтушенко В.Д., за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши в смт.Іванків Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Іванківської районної державної контори Київської області про скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити нотаріальні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Іванківської районної державної контори Київської області про скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити нотаріальні дії.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 на праві приватної власності мала земельні ділянки:

- загальною площею 0,2500 га кадастровий номер 3222081901:02:012:0044, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 969093, виданого Кухарською сільською радою та Управлінням земельних ресурсів у Іванківському районі 27 січня 2010 року;

- загальною площею 0,0639 га кадастровий номер 3222081901:02:012:0045, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі, призначеної для ведення особистого селянського господарства та належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 663338, виданого Кухарською сільською радою та Управлінням земельних ресурсів у Іванківському районі 14 квітня 2010 року;

- загальною площею 0,3075 га кадастровий номер 3222081901:02:018:003, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі, призначеної для ведення особистого селянського господарства та належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 969092, виданого Кухарською сільською радою та Управлінням земельних ресурсів у Іванківському районі 27 січня 2010 року;

- загальною площею 0,7733 га кадастровий номер 3222081900:03:006:0120, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 179604, виданого Іванківською районною державною адміністрацією та Іванківським районним відділом земельних ресурсів 30 жовтня 2006 року;

- загальною площею 0,4984 га кадастровий номер 3222081900:01:005:0030, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 180274, виданого Іванківською районною державною адміністрацією та Іванківським районним відділом земельних ресурсів 30 жовтня 2006 року.

За життя ОСОБА_5 заповіту не укладала.

Спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_5 був її син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і не встиг прийняти спадщину після смерті матері.

12 лютого 2020 року Іванківським районним судом Київської області рішенням по справі №366/3127/19 визначено ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , три місяці з дня набрання даним рішенням чинності.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 14 березня 2020 року. Таким чином, додатковий строк для прийняття спадщини спливає 13 червня 2020 року.

10 червня 2020 року позивач звернулася з нотаріально посвідченою заявою до Іванківської районної державної нотаріальної контори Київської області про прийняття спадщини, що залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , так як згідно ст. 1276 Цивільного кодексу України до її переходить право на прийняття належної її чоловікові ОСОБА_4 спадщини після смерті його матері.

12 червня 2020 року Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (вих. 474/02-31) відмовлено у заведенні спадкової справи після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та відсутністю родинних відносин.

Позивач вважає дії нотаріуса незаконними, оскільки в оскаржуваній Постанові від 12.06.2020 р. безпідставно зазначено, що нею пропущений строк для прийняття спадщини. Як зазначено вище додатковий строк для прийняття спадщини закінчився лише 13 червня 2020 року , а письмову нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини направлено до Іванківської районної державної нотаріальної контори Київської області рекомендованим листом № 0815100346579 10 червня 2020 року, що підтверджується фіскальним чеком та відомостями сервісу відстеження поштових відправлень ДП Укрпошта .

Крім цього, до поданої позивачем заяви було додано пакет документів, що підтверджують її родинні відносини з померлими, а саме: копії свідоцтв про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копію свідоцтва про одруження, копію рішення Іванківського районного суду Київської області від 12.02.2020 р. щодо продовження строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 .

На підставі вище зазначеного, позивач вважає, що у Відповідача не було перешкод для вчинення нотаріальних дій, а тому просить суд:

?Визнати незаконною відмову державного нотаріуса Іванківської державної нотаріальної контори Воробей Т.П. у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо спадкової маси, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,2500 га кадастровий номер 3222081901:02:012:0044, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі; земельної ділянки загальною площею 0,0639 га кадастровий номер 3222081901:02:012:0045, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі; земельної ділянки загальною площею 0,3075 га кадастровий номер 3222081901:02:018:003, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі; земельної ділянки загальною площею 0,7733 га кадастровий номер 3222081900:03:006:0120, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі; земельної ділянки загальною площею 0,4984 га кадастровий номер 3222081900:01:005:0030, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, село Кухарі.

?Зобов`язати державного нотаріуса Іванківської державної нотаріальної контори Воробей Т.П. відкрити спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено до підготовчого судового засідання (а.с.18).

Ухвалою суду від 11 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду (а.с.43).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні. Оскаржувану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки позивач є дружиною ОСОБА_4 , а сином - ОСОБА_5 . Представник позивача просить зобов`язати відповідача відкрити спадкове справу після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі 1276 ЦК України

Відповідач державний нотаріус Іванківської районної державної нотаріальної контори Київської області Воробей Т.П. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Із заявою про прийняття спадщини після її смерті ніхто не звертався. На підставі рішення Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_4 було надано додатковий строк для прийняття спадщини. Рішення суду не набрало чинності, а ОСОБА_4 помер, тобто він не прийняв спадщину після своєї матері .

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до Іванківської ДНК звертається дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . В той час, як позивачем по справі є невістка померлої ОСОБА_5 , - ОСОБА_3 , яка не входить в коло спадкоємців. В спадкодавці ОСОБА_5 є ще син ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.1276 ЦК України спадкова трансмісія у даному випадку була б тільки тоді, коли ОСОБА_4 отримав рішення суду, яке набрало законної сили, але не встиг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Тоді б, позивач, як дружина мала б право на прийняття спадщини після своєї свекрухи, спадщину після якої прийняв її син, ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідач вважає, що її постанова є обґрунтованою та законною.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка являлася матір`ю ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11, 12, 13).

ОСОБА_4 з позивачем - ОСОБА_3 є подружжям (а.с.14).

Позивач ОСОБА_6 звернулася до Іванківської районної нотаріальної контори Київської області із заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (свекрухи), померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих.№ 474/02-31, постановленої 12 червня 2020 року державним нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Т.П. відмовлено ОСОБА_3 у заведенні спадкової справи після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини та відсутністю родинних відносин (а.с.10).

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року (справа №366/3127/19) ОСОБА_4 визначено додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , три місяці з дня набрання даним рішенням чинності (а.с.15).

З матеріалів справи слідує, що у спадкодавиці ОСОБА_5 є син ОСОБА_6 (відповідач по вищевказаній справі).

Станом на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) рішення не набрало законної сили.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про нотаріат , та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст. 1 Закону України Про нотаріат передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Як вбачається з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону України Про нотаріат , не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених 49 Закону України Про нотаріат на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Закон України Про нотаріат поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України Про нотаріат державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку.

Частиною 3 ст. 38 ЦПК України передбачено, що юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Враховуючи наведене, позивачем правильно визначено, що відповідачем у справі є відповідна державна нотаріальна контора, оскільки державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Вирішуючи питання стосовно законності відмови у вчиненні нотаріальної дії від 12 червня 2012 року суд приходить до наступного.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Перевіряючи законність дій нотаріуса, суддя повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.

Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних відносин та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану. Повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису. Копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Відповідно до п. 4.12 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до пункт 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та статті 49 Закону України Про нотаріат передбачені підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Так, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених Законом України Про нотаріат.

Ці правила закріплені і в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 за пунктом 3 Глави 13 якого нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Статтями 1261-1265 Цивільного кодексу України передбачено коло спадкоємців за законом у порядку черговості.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Спадкова трансмісія - перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи, яка мала право на спадщину і не прийняла її у зв`язку зі смертю, протягом 6-ти місяців з дня смерті особи, яка мала право на спадщину.

Отже, спадкова трансмісія можлива за наявності двох умов:

1.якщо спадщину відкрито (спадкодавець помер)

2.слідом за спадкодавцем помирає спадкоємець, не встигнувши у встановлений законом строк прийняти спадщину або відмовитися від неї.

За спадковою трансмісією перехід права на спадкування здійснюється не за правом черговості, а за правом закликання до спадщини правонаступника померлого спадкоємця.

Право на прийняття спадщини у разі його виникнення (за трансмісією) реалізується на загальних підставах з урахуванням строків, встановлених ст.1270 ЦК України.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, відповідач вбачається, що відмовив позивачу у заведенні спадкової справи після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , а позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 10 червня 2020 року) та відсутністю родинних відносин (спадкодавець ОСОБА_5 (свекруха) та позивач ОСОБА_6 (невістка) не є родичами між собою).

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваної позивачем постанови відповідача від 12 червня 2020 року.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись Законом України Про нотаріат , ЦК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Іванківської районної державної контори Київської області про скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити нотаріальні дії.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2021 року.

Суддя: Ю.В. Ткаченко